Рішення

від 02.09.2020 по справі 306/976/20

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/976/20

Провадження № 2/306/479/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Пецко Ж.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Голубинська сільська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований та проживає в ньому. Відповідач з народження фактично проживала у вищевказаному будинку до 2005 року, але надалі перестала проживати в такому. Реєстрація ОСОБА_2 у даному будинку не дає позивачу розпоряджатися будинком на власний розсуд та створює перешкоди у користуванні житловим приміщенням. Остання не оплачує плату за користування житловим приміщенням, не несе інших витрат по утриманню будинку та не приймає участь у спільному побуті. Позивач не звертався до відповідача з проханням, щоб вона добровільно виписалася з належного йому будинку, оскільки останнє відоме йому місце проживання відповідача є адреса будинку АДРЕСА_1 , про себе вона нічого не дає знати, а тому єдиною можливістю відновити право позивача на вільне користування його власністю є вирішення цього питання в судовому порядку.

Ухвалою Свалявського районного суду від 03.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 24 ).

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити (а. с. 27).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася по невідомим суду причинам, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а. с. 25, 30).

Від представника Голубинської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі, проти позовних вимог не заперечують (а .с. 32).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити зважаючи на наступне.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).

Стаття 47 Конституції України визначає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 лютого 2015 року, спадкоємцями 2/16 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_3 , 1965 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 7).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №39708221 від 24.02.2015 року, спадкоємцем 2/16 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_3 , 1965 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 8).

Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34072596 від 24.02.2015 року, позивач є власником 2/48 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Згідно договору дарування 8/48 часток будинку від 02.04.2015 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Дарувальники подарували ОСОБА_1 Обдаровуваному в дар 8/48 часток житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 10-11).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №35839886 від 02.04.2015 року, ОСОБА_1 є власником 8/48 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 12).

Як убачається з договору дарування 38/48 часток будинку від 04.12.2019 року, ОСОБА_4 , яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_7 Дарувальники подарували ОСОБА_1 Обдаровуваному в дар 38/48 часток житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Згідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 194828133 та №194827545 від 24.12.2015 року, позивач є власником 38/48 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 14-15).

Як убачається із будинкової книги, відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 28.12.2012 року (а. с. 16-19).

Згідно акту Голубинської сільської ради № 364 від 23.07.2020 року встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає за такою (а. с. 20).

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За статтею 386 ч.2 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За правилами ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом згаданої норми закону, відповідач правових підстав для реєстрації у даному помешканні, не має, а тому останнього необхідно визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Згідно ст. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі …судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Окрім того, суд керується нормами міжнародного законодавства, які регулюють дану сферу правовідносин, п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла.

З набуттям позивачем по даній справі права власності на житло, останній має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю, в тому числі і щодо вирішення питань стосовно можливості проживання в такому інших осіб, а так як наявна реєстрація відповідача фактично перешкоджає позивачу в реалізації його прав як власника вищевказаного жилого приміщення і враховуючи, що відповідач фактично не проживає у даному помешканні, позов є обгрунтованим.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 223, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 29, 317, 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК УРСР, Конституцією України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Свалявський районний суд.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець

02.09.2020 року