Постанова

від 01.09.2020 по справі 640/13835/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13835/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року, суддя Маруліна Л.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, в якому просила:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника від 28.05.2020 року в рамках виконавчого провадження №61956475;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича щодо перерахування грошових коштів з банківського рахунку № НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк" у сумі 2 892 354,37 грн. в рахунок задоволення вимог стягувача за виконавчим провадженням №61956475 від 30.04.2020 року.

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про арешт коштів боржника від 28.05.2020 року винесену в рамках виконавчого провадження №6195647 від 30.04.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова від 28.05.2020 року про арешт коштів боржника є протиправною та винесена з грубим порушенням положень Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржником у виконавчому провадженні №6195647 є не ОСОБА_1 ; списання арештованої суми з рахунку позивачки у розмірі 2 892 354,37 грн здійснено у межах виконавчого провадження №61956475-1, номер якого відсутній у єдиній Автоматизованій системі виконавчих проваджень, постанову про відкриття якого позивач не отримувала. На переконання позивачки, вказані дії приватного виконавця з винесення постанови від 28.05.2020 року у межах виконавчого провадження №61956475, та сама оскаржувана постанова є протиправними.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про арешт коштів боржника від 28.05.2020 року винесену в рамках виконавчого провадження № 6195647 від 30.04.2020 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Клопотання приватного виконавця Бережного Я.В. про перенесення розгляду справи на іншу дату після закінчення карантинних заходів, колегія суддів вважає безпідставним та необгрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач не навів належних доказів неможливості явки в судове засідання його або ж його представника, а ті доводи, які зазначені у клопотанні, не не є підставою для перенесення розгляду справи.

Відповідно дол частини 7 ст. 287 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк з дня закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 731-IX опубліковано 16 липня 2020 року. Відповідно, строки, які були продовжені у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби, закінчуються 05 серпня 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяною Володимирівною 30.04.2020 року вчинено виконавчий напис №960, яким запропоновано: задовольнити вимоги ТОВ "МС Офіс" у розмірі 3 200 000 грн; звернути стягнення на грошові кошти в сумі 3 200 000 грн з ТОВ "ЮФ "Юридичні гарантії".

Постановою приватного виконавця Бережного Я.В. відкрито виконавче провадження №61956475 з примусового виконання виконавчого напису від 30.04.2020 року №960; визначено стягувачем ТОВ "МС Офіс", боржником - ТОВ "ЮФ "Юридичні гарантії".

Постановами приватного виконавця Бережного Я.В. від 30.04.2020 року накладено арешт на кошти боржника ТОВ "ЮФ "Юридичні гарантії" у виконавчому провадженні №61956475; визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №61956475, в ході примусового виконання виконавчого напису від 30.04.2020 року №960, приватним виконавцем встановлено, що за боржником банківських рахунків не обліковується, дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні, нерухомого майна не зареєстровано.

Разом з тим, боржником приватному виконавцю надано підтверджуючі документи про наявність перед останнім непогашеної заборгованості ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_2 ) у розмірі 5 600 000 грн відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 20.05.2019 року №20/05, у зв`язку із чим, приватним виконавцем, в порядку статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", вирішено скористатися правом подання заяви до суду про звернення стягнення на майно боржника, що перебуває у інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

12.05.2020 року приватним виконавцем подано до Господарського суду міста Києва відповідну заяву №1268, в якій просить суд звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 3 200 000 грн на рахунках, що належать ОСОБА_1 в межах заборгованості перед ТОВ "ЮФ "Юридичні гарантії" за Договором про надання юридичних послуг №20/05 від 20.05.2019 року в рахунок задоволення вимог стягувача за виконавчим провадженням №61956475 від 30.04.2020 року з примусового виконання виконавчого напису від 30.04.2020 року №960.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від іншої особи задоволено. Звернуто стягнення на грошові кошти у розмірі 3 200 000 грн. (три мільйони двісті тисяч грн. 00 коп.) на рахунках, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), в межах заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Юридичні гарантії" (03169, м. Київ, провулок Московський буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 33493728) за Договором про надання юридичних послуг № 20/05 від 20.05.2019 в рахунок задоволення вимог стягувача за виконавчим провадженням № 61956475 від 30.04.2020 року з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. за № 960 від 30.04.2020 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Юридичні гарантії" (03169, м. Київ, провулок Московський буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 33493728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "MC ОФІС" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус 7, офіс 30, код ЄДРПОУ 42467122) заборгованості у розмірі 3 200 000, 00 грн (три мільйони двісті тисяч гривень 00 копійок).

На підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20, постановою приватного виконавця від 28.05.2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №61956475 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у межах суми звернення стягнення 3 200 000,00 грн.

Відповідно до Реєстрів платіжних вимог №61956475 від 01.06.2020 року, від 03.06.2020 року, складених приватним виконавцем Бережним Я.В., в банк платника АТ "Ощадбанк", надіслано наступні платіжні вимоги: (номери платіжних вимог) 61956475-1, 61956475-2, 61956475-3, 61956475-4 усі на суму 3 200 000 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 року у справі №910/6672/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 року у справі №910/6672/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на грошові кошти відмовлено. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича на користь ОСОБА_1 2 102,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 задоволено частково. Здійснено поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 шляхом повернення ОСОБА_1 2 892 354,37 грн. Доручено господарському суду міста Києва видати відповідні накази. Постанова набрала законної сили з дня її прийняття.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавцівє.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до пунктів 2, 3 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріуса.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до частини десятої статті 56 Закону №1404 у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1 -2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як убачається із матеріалів справи, арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, які належать ОСОБА_1 приватним виконавцем накладено у межах виконавчого провадження №61956475 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року звернуто стягнення на грошові кошти у розмірі 3 200 000 грн на рахунках, що належать ОСОБА_1 в межах заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Юридичні гарантії" в рахунок задоволення вимог стягувача за виконавчим провадженням № 61956475 від 30.04.2020 року з примусового виконання виконавчого напису № 960 від 30.04.2020 року.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, приватним виконавцем винесено постанову від 28.05.2020 року про арешт коштів ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №61956475 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20, що передбачено положень статті 56 Закону №1404.

Разом з тим, слід зазначити, що Законом України Про виконавче провадження не передбачено необхідності відкриття окремого виконавчого провадження з метою виконання судового рішення, яким звернуто стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від іншої особи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зважаючи на рішення суду приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович мав підстави для винесення постанови про накладення арешту на майно боржника від 28.05.2020 року в рамках виконавчого провадження №61956475 та перерахування грошових коштів з банківського рахунку № НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк" у сумі 2 892 354,37 грн в рахунок задоволення вимог стягувана за виконавчим провадженням №61956475 від 30.04.2020 року.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 року у справі №910/6672/20 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на грошові кошти відмовлено. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича на користь ОСОБА_1 2 102,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання ухвали господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 задоволено частково. Здійснено поворот виконання ухвали господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 шляхом повернення ОСОБА_1 2 892 354,37 грн. Доручено господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Відповідно до частини першої статті 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Враховуючи ту обставину, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20, на підставі якої відповідачем винесено оскаржувану постанову від 28.05.2020 року скасовано, та, зокрема, здійснено поворот виконання ухвали господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 шляхом повернення ОСОБА_1 2 892 354,37 грн, тому підстави для подальшого арешту грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 , відсутні.

Доводи відповідача про відсутність порушеного права позивачки, колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року у справі № 800/541/16 підкреслено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:

- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права;

- пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

- є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

- є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.

- порушений суб`єктом владних повноважень.

Аналогічну правову позицію було викладено Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 9901/216/19.

Предметом позову у справі даній справі є постанова приватного виконавця Бережного Я.В. про арешт коштів, що належать ОСОБА_1 .

Та обставина, що рішенням Північного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду м. Києва про звернення стягнення на грошові кошти, що належать позивачці та застосовано поворот виконання рішення, не свідчить, що оскаржувана постанова приватного виконавця не порушує права та охоронювані законом інтереси позивачки, оскільки саме даною постановою було накладено арешт на грошові кошти позивачки та в подальшому їх стягнуто з її рахунку в рахунок погашення боргових зобов`язань особи, до якої позивачка не має ніякого відношення.

Безпідставними є доводи відповідача про те, що суд безпідставно скасував постанову про накладення арешту на грошові кошти позивачки.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 року у справі №910/6672/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на грошові кошти відмовлено. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича на користь ОСОБА_1 2 102,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 задоволено частково. Здійснено поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 шляхом повернення ОСОБА_1 2 892 354,37 грн.

Окрім того, колегія суддів бере до уваги, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 року у справі №910/6672/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на грошові кошти відмовлено. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича на користь ОСОБА_1 2 102,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 задоволено частково. Здійснено поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/6672/20 шляхом повернення ОСОБА_1 2 892 354,37 грн.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до вищезазначеної постанови Півніного апеляційного господарського суду встановлено, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється або підтверджена судовим рішенням, набуває статусу боржника у виконавчому провадженні в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Проте, приватний виконавець не довів безспірності суми заборгованості за надані юридичні послуги до договору №20/05 в розмірі 3 200 000 грн, з огляду на те, що акти здачі-приймання робіт (гнадання послуг) за договором не підписані з боку ОСОБА_1 .

Що стосується доводів відповідача, які стосуються рішення суду в частині правомірності дій приватного виконавця, то колегія суддів зазначає, що в цій частині суд першої інстанції відмовив позивачці у задоволенні позовних вимог з вищевикладених доводів. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в частині відмови позивачці у задоволенні позовних вимог і вважає, що підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не має. Фактично, відповідач в апеляційній скарзі наводить свої заперечення щодо заявлених позовних вимог, а не стосовно безпідставності рішення суду щодо відмови у їх задоволенні.

Колегією суддів в ході апеляційного розгляду справи не було встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального закону, які б тягнули за собою скасування ухваленого судового рішення.

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про арешт коштів боржника від 28.05.2020 року винесену в рамках виконавчого провадження № 6195647 від 30.04.2020 року, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 3 200 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року, оскільки рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.