Рішення

від 01.09.2020 по справі 603/412/20

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/412/20

Провадження №2/603/210/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді : Іванчука В.М.

при секретарі : Швець Н.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Монастириська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач позивача - адвокат Гнатишин В.В., в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право на завершення приватизації та здійснення Державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, що залишились після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на майно, до якого входять: земельна ділянка площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства, з яких: площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , площею 0,20 га в урочищі Стависько , що розташовані на території с.Низьколизи Монастириського району Тернопільської області. На вказане майно, спадкодавцем ОСОБА_2 було складено заповіт на ім`я позивача ОСОБА_1 . Спадщину після смерті спадкодавця позивач прийняла, проте у виготовленні технічної документації щодо вищезазначених земельних ділянок Лазарівською сільською радою було відмовлено, оскільки спадкодавцем не було виготовлено правовстановлюючих документів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча повідомлялась належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача - адвоката Гнатишин В.В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Лазарівської сільської ради Монастириського району в підготовче судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить проводити розгляд справи у його відсутності, позов визнає.

У доповненні до відзиву на позов зазначає, що рішенням сесії Лазарівської сільської ради №307 від 30.06.2020 року ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення технічної документації, оскільки окремі земельні ділянки, які знаходяться в урочищах Стависько - 0,20 га, винесені за межі населеного пункту відповідно до рішення Монастириської районної ради від 25.12.2001 року №157 Про внесення змін до проектів встановлення меж населених пунктів , а тому Лазарівська сільська рада не має повноважень щодо прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі згідно вимог ч. 1 ст. 122 ЗК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27.12.2016 року Лазарівською сільською радою Монастириського району Тернопільської області, актовий запис №09.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на майно, до якого входить житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площею 0,8649 га, а також площею 0,8648 га, які розташовані на території Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

Наведене підтверджується матеріалами спадкової справи №79 за 2017 рік, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом встановлено, що відповідно до рішення третьої сесії двадцять другого скликання Лазарівської сільської ради Про передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у приватну власність від 13.06.1995 року №9 ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,70 га, яка розташована в с.Низьколизи, Монастириського району Тернопільської області, з яких площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно довідки №177, виданої 14.07.2020 року Лазарівською сільською радою Монастириського району, ОСОБА_1 тривалий час проживала зі своєю тіткою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільне господарство та доглядала її до дня смерті. Користувались земельними ділянками, а саме: в АДРЕСА_1 земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; для ведення особистого селянського господарства площею 0,45 га, з яких: по АДРЕСА_1 - 0,25 га, в урочищі Стависько площею 0,20 га.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи , яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до заповіту від 29.07.2014 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті все належне їй майно, яке буде належати на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, заповіла позивачу - ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла, шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Монастириської державної нотаріальної контори у встановлений законом строк (заява №253, спадкова справа №79 від 23.06.2017 року).

Крім того, матеріалами справи підтверджується те, що позивач ОСОБА_1 вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 та набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ..

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 до якого входять земельні ділянки площею 0,25 га та 0,45 га, проте, як вбачається із повідомлення приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Садівського М.А. №21/01-16 від 15.07.2020 року, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на земельні ділянки.

Також судом встановлено, що рішенням сорок другої сесії сьомого скликання Лазарівської сільської ради від 30.06.2020 року №307, позивачу було відмовлено у виготовленні правовстановлюючих документів, а саме наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (на місцевості).

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до пункту г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

При цьому, визначено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 25.03.2020 року, справа № 158/1672/17 (провадження № 61-424св17), постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №14-652-цс18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

У відповідності до ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, та за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування за заповітом, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації на:

- земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства, з яких: площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , площею 0,20 га в урочищі Стависько , що розташовані на території с.Низьколизи, Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідач: Лазарівська сільська рада Монастириського району Тернопільської області: с.Лазарівка Монастириського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396489.

Суддя В. М. Іванчук