Рішення

від 31.08.2020 по справі 665/1040/20

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Рішення набрало чинності "___"

---

20____р. Справа № 665/1040/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Сидоренко Н.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення в якому просила суд поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №468-ДК/013ПО/08/01/-20; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №468-ДК/013ПО/08/01/-20 винесену старшим інспектором начальником відділу контролю Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Хохулею М.І., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст.. 53 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 червня 2020 року старшим державним інспектором -начальником відділу контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Хохуля М.І. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 53 КУпАП. На підставі вказаного протоколу, 02 липня 2020 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, за порушення вимог ст.. 125 Земельного Кодексу України та ст.. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель . Вказаною постановою позивача визнано винним у самовільному зайнятті земельної ділянки площею 0.91 га, біля кадастрових номерів земельних ділянок 6525483500:04:024:0006, 6525483500:04:024:0012 та 6525483500:04:024:0013 на території Преображенської сільської ради Чаплинського району Херсонської області.

Вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки вказані земельні ділянки ОСОБА_1 використовує згідно договорів оренди, що укладені між фізичними особами та СПРАТ Водолій , директором якого він є. Вказані земельні ділянки було передано йому відповідно до акту прийому передачі земельної ділянки, а відповідно до актів про визначення меж земельної ділянки в натурі, у земельних ділянках з кадастровими номерами 6525483500:04:024:0006, 6525483500:04:024:0012 та 6525483500:04:024:0013 відсутня суміжна земельна ділянка державної власності та їх край обмежено технічним шляхом. Тому оскільки інспектором не визначено земельну ділянку, яку ОСОБА_1 нібито самовільно зайняв, вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без наявності належних доказів самовільного зайняття земельної ділянки. Крім того вказує, що оскільки розгляд справи відбувся без належного сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, тому про наявність даної постанови він дізнався з пропуском строку ст. 289 КУпАП, а тому просить також поновити строк на оскарження даної постанови.

У своєму відзиві на адміністративний позов, який надійшов до суду 25.08.2020 року, представник відповідача за довіреністю Кобець А.П. просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування свого заперечення вказує, що при здійсненні заходів державного контролю відносно земельної ділянки, що розташована на території Преображенської сільської ради, орієнтованою площею 1.4000 га, яка межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 6525483500:04:024:0006, 6525483500:04:024:0012 та 6525483500:04:024:0013 встановлено, що земельна ділянка комунальної форми власності, площею 0.91 га, яка межує з вказаними вище земельними ділянками самовільно зайнята під вирощування зернових культур, про що було складено акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, які було надіслано позивачу поштою.

Крім того, представник відповідача вказує, що посилання позивача на договори оренди, укладені ним з громадянами не доводять його невинуватості у даному правопорушенні та не спростовують факт самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка засіяна єдиним масивом із земельним ділянками, що перебувають у користуванні позивача.

Також представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 повідомлявся про час ти місце розгляду справи про адміністративне правопорушення , однак у вказаний час до приміщення Преображенської сільської ради не з`явився, справу було розглянуто без його участі та винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та розраховано шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Вказана постанова з розрахунком шкоди направлена позивачу засобами поштового зв`язку.

Вважає, що дії інспектора щодо проведенні перевірки, складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, протоколу про адміністративне правопорушення, припису та винесення постанови про накладення стягнення вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією України та Законами.

Вважає, що позов ОСОБА_1 необґрунтований та просить в його задоволенні відмовити.

В судове засідання позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з`явився.

Представник позивача Сидоренко Н.О. в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Вказувала, що конфігурація земель на публічній кадастровій карті земель не може слугувати підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за самовільне захоплення земельної ділянки, так як державні акти, що посвідчують право власності осіб, з якими позивачем у встановленому порядку укладено договору оренди, а відповідно містять координати розміщення цих земельних ділянок, відомості про суміжних користувачів, тощо було видано у 2003 році року, тоді як наповнення публічної карти почалося лише в 2015 році, що не враховує раніше виданих актів та інформації що в них міститься. При цьому відповідно до акту погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , належні їм земельні ділянки межують з технічним шляхом, при цьому будь-які відомості, щодо межування цих земельних ділянок із земельної ділянкою державної чи комунальної власності вони не містять. З огляду на те, що спірна земельна ділянка не визначена в натурі, будь які відомості щодо цієї ділянки відсутні, тому ОСОБА_1 використовує земельні ділянки відповідно до актів погодження меж, та в його діях відсутній склад правопорушення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та вказував, що його дії при проведенні перевірки, складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, протоколу про адміністративне правопорушення, припису та винесення постанови про накладення стягнення вчинені на підставі, в межах його повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією України та Законами. Також вказував, що підставою перевірки були відомості публічної кадастрової карти України, з якої вбачається, що поруч із земельними ділянками, що на праві користування перебувають у ОСОБА_1 , знаходиться земельна ділянка комунальної власності, яка не має кадастрового номера, оскільки технічна документація на неї не виготовлювалася. Просить суд в задоволенні позову відмовити, так як перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площе. 0.91 га., про що був повідомлений при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №468-ДК від 12.06.2020 "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності", старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у м. Нова Каховка, Каховському, Горностаївському, Великолепетиському, Верхньорогачинському, Нижньосірогозькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Хохулею М.І. була проведена перевірка земельної ділянки державної власності, що межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 6525483500:04:024:0006, 6525483500:04:024:0012 та 6525483500:04:024:0013. В ході перевірки встановлено, що земельна ділянка комунальної форми власності, площею 0.91 га, яка межує з вказаними земельними ділянками самовільно зайнята під вирощування зернових культур, про що 18.06.2020 складено акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки за №468-ДК/199/Ао/10/10/-20 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 18.06.2020 року за №462-ДК/367/АП/09/01/-20.

18 червня 2020 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у м. Нова Каховка, Каховському, Горностаївському, Великолепетиському, Верхньорогачинському, Нижньосірогозькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Хохулею М.І. складено протокол про адміністративне правопорушення №468-ДК/0119П/07/01/-20, відносно директора СПрАТ ім.. Кірова ОСОБА_1 , відповідно до якого останній самовільно засіяв земельну ділянку, що межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 6525483500:04:024:0006, 6525483500:04:024:0012 та 6525483500:04:024:0013 озимими зерновими культурами, площею 0.91 га., чим порушив вимоги ст. 125, 126 Земельного Кодексу України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП..

Як вбачається з вказаного протоколу, ОСОБА_1 від підпису протоколу та отримання другого примірника відмовився, при цьому свідки відмови ОСОБА_1 від підпису протоколу та отримання другого примірника в протоколі відсутні.

За наслідками складеного протоколу, 02 липня 2020 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у м. Нова Каховка, Каховському, Горностаївському, Великолепетиському, Верхньорогачинському, Нижньосірогозькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Хохулею М.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №468-ДК/0133 По/08/01/-20 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

При винесені постанови, на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, інспектором було визначено розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка склала 1508 грн. 12 коп.

Відповідно до письмових пояснень як позивача так і представника відповідача, вказана постанова разом з протоколом про адміністративне правопорушення та повідомленням про сплату шкоди направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

Спірним в справі є правомірність прийняття відповідачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наявність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Так, згідно ч. 2 ст. 188 ЗК України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Відповідно до ст.2 Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель , одним з основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Положеннями ст. 9 зазначеного Закону визначено, що Державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно ст. 10 Закону України №963-ІV до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель належить право в тому числі: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі п. б частини 1 ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Разом з цим, ст. 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки у вигляді накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ст. 1 Закону України №963-ІV, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

На підставі ч.1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, а саме: наказ про здійснення державного нагляду №468-ДК від 12.06.2020 року, акт обстеження від 18.06.2020 року, акт перевірки від 18.06.2020 року, протокол про адміністративне правопорушення від 18.06.2020 року, припис від 18.06.2020 року, а також роздруківку з публічної кадастрової карти, суд приходить до висновку, що ці докази не підтверджують вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Разом з тим з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №468-ДК/367/АП/09/01/-20 від 18.06.2020 р. на план схемі земельної ділянки схематично зображено її місцезнаходження без окреслення конкретних меж та сусідніх ділянок, для точного встановлення її місцезнаходження. Долучене до матеріалів справи викопіювання з публічної кадастрової карти не дає можливості встановити точне місцезнаходження ділянки з приводу, визначення її площі, а також встановити приналежність спірної земельної ділянки до будь-якого виду земель (лісові насадження, сільськогосподарське призначення, тощо), оскільки не зазначено точних координат, меж та сусідніх ділянок, що унеможливлює точне визначення предмету адміністративного правопорушення з приводу якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

При цьому як вбачається з наданих відповідачем документів, ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, тоді як відповідно до наданих представником позивача відомостей, зокрема експлікації земель у межах плану, земельні ділянки з кадастровими номерами 6525483500:04:024:0006 та 6525483500:04:024:0012, які ОСОБА_1 використовує на підставі договорів оренди, межують відповідно в точці від А до Б (земельна ділянка 6525483500:04:024:0006) із землями загального користування (лісосмуга), а в точці від Б до В (земельна ділянка 6525483500:04:024:0012) із землями загального користування (технічний шлях). При цьому жодних відомостей щодо наявності суміжної ділянки із землями комунальної власності матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, оскільки встановлено відсутність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

При цьому слід зауважити, що склад правопорушення за ст.53-1 КУпАП є формальним, оскільки обов`язковим елементом об`єктивної сторони є умисна дія - особа усвідомлює, що земельна ділянка не належить особі або не має права нею користуватись, однак вчиняє умисні дії, спрямовані фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Із пояснень представника позивача вбачається, що відповідно до меж наданих ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, останнім здійснено обробіток земель відповідно до їх експлікації у межах плану, через що ним здійснювався обробіток цих ділянок в тому числі й по лінії розмежування землі сільськогосподарського призначення та землі загального користування (лісосмуга, технічний шлях, тощо).

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, та надає можливість визнати такі дії правомірними.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Не встановлені і не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси служби, тощо) та мета інкримінованого правопорушення, а також час та місце його вчинення та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Отже, представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП, а саме об`єктивної та суб`єктивної сторони.

Таким чином, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП підлягає скасуванню як протиправна, у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав постанову про накладення на нього адміністративного стягнення 10 липня 2020 року, у свою чергу з конверта, який надійшов на адресу суду з позовною заявою мається відмітка про відправлення, датована 20.07.2020 року, з огляду на що, суд визнає поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до суду з огляду на обставини його пропуску, та вважає за необхідне, з огляду на норму ч. 1 ст. 121 КАС України, поновити позивачу пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст. 9, 53-1, 245, 247, 251, 252, 255, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 10, 11, 72-77, 241-244, 293, 295, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №468-ДК/013ПО/08/01/-20 від 02.07.2020 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнання протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №468-ДК/013ПО/08/01/-20 винесену 02.07.2020 року старшим інспектором начальником відділу контролю Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Хохулею М.І., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст.. 53 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко