Постанова

від 02.09.2020 по справі 911/417/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа№ 911/417/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Кропивної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області (суддя Колесник Р.М.) від 06.04.2020 (повний текст складено 06.04.2020) у справі №911/417/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради "Рокитнетепломережа"

про стягнення 130395,29 гривень,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Рокитнянської районної ради "Рокитнетепломережа" 130395,29 грн за договором купівлі-продажу природного газу від 24.11.2014 № 2010/15-БО-17, з яких: 88026,57 грн пені, 4715,43 грн 3% річних, 37653,29 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку з оплати вартості природного газу, прийнятого від позивача відповідно до договору від 30.12.2014 № 2410/15-БО-17.

Рішенням Господарського Київської області від 06.04.2020 у справі №911/417/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що у зв`язку з погашенням відповідачем основного боргу до 30.11.2016, на таку заборгованість не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню, відповідно до ст. 7 ЗаконуУкраїни "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2020 у справі №911/417/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та покласти судові витрати на відповідача. Крім того, апелянт просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, оскільки у матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, наявності у власності або користуванні відповідача теплогенеруючого обладнання, то положення ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на відповідача не поширюються.

14.05.2020 матеріали справи з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 задоволено клопотання апелянта та поновлено останньому строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №911/417/20, розгляд скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

05.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти її задоволення та зазначив, що основна заборгованість відповідачем сплачена позивачу до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а ч. 3 ст. 7 останнього не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренко Є.Ю., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.08.2020 у справі №911/417/20, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренко Є.Ю., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою від 17.08.2020 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2020 у справі №911/417/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2014 між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Рокитнетепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2010/15-БО-17. Крім того, сторонами укладено низку додаткових угод до договору (т. 1 а.с. 15-27).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди від 22.10.2015 № 10);

У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1362934,10 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками останніх, а саме: від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 307591,86 грн; від 28.02.2015 за лютий 2015 року на суму 263913,42 грн; від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 189589,13 грн; від 30.04.2015 за квітень 2015 року на суму 23683,80 грн; від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 38301,78 грн; від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 244740,90 грн; від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 295113,21 грн.

В матеріалах справи містяться банківські виписки по рахунку позивача та довідка по операціях за договором від 24.11.2014 № 2010/15-БО-17 за період з січня 2015 року по січень 2016 року, з яких вбачається, що оплата за отриманий природний газ здійснювалась відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за прийнятий в 2015 році природний газ здійснено 29.01.2016.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків сплати природного газу позивачем нараховано та заявлено до стягнення 88026,57 грн пені, 4715,43 грн 3% річних, 37653,29 грн інфляційних втрат за період з 17.02.2015 по 28.01.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу. Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, питання пов`язані з урегулюванням відносин щодо сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, у тому числі і питання пов`язані з організацію взаєморозрахунків, погашення заборгованості, у тому числі, за природний газ, урегульовані у Законі України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016 (далі - Закон).

Умовами п. 1.2. укладеного між сторонами договору передбачено, що газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за видами діяльності відповідач є постачальником пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Отже, отриманий від позивача природний газ використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії для бюджетних установ та організацій, тож на нього поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".

Статтею 7 Закону передбачено списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення. Частиною першої цієї статті, встановлено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з дня набрання чинності цим Законом, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач несвоєчасно розраховувався за отриманий у позивача газ (остаточний розрахунок здійснено 29.01.2016), проте, станом на 30.11.2016 заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня, тобто погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Таким чином, пеня, 3% річних та втрати від інфляції нараховані позивачем всупереч положенням цього Закону, оскільки з дня набрання чинності цим Законом на заборгованість погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт наголошував, що відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому положення ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на відповідача не поширюються.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Зі змісту з ст.ст. 4, 5, 6 вказаного Закону вбачається, що до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Отже, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Отже, застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 22.02.18 у справі №922/4355/14, від 24.04.2018 у справі № 914/3118/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 914/102/17, від 16.04. 2018 у справі № 905/375/17, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18.

Твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів наявності у власності або користуванні відповідача теплогенеруючого обладнання колегія суддів відхиляє, позаяк означений факт жодним чином не спростовує встановлених судом обставин та висновків.

Заява відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, то вона обґрунтовано не розглядалась судом першої інстанції, позаяк останнім встановлено відсутність та недоведеність факту порушення прав позивача.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2020 у справі №911/417/20 - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.09.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.А. Пашкіна

Л.В. Кропивна