Рішення

від 02.09.2020 по справі 902/174/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2020 р. Cправа № 902/174/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГГІЛЛЯ" (вул. Чапаєва, 60, с. Визирка, Комінтернівський р-н, Одеська обл., 67543)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "СП КОНТИНЕНТ АГРО" (вул. Замостянська, буд. 34А, корп.2, кв. 204, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 126093,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГГІЛЛЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП КОНТИНЕНТ АГРО" про стягнення 126093,80 грн. заборгованості, з яких 92280,00 грн - попередньої оплати за товар та 33813,80 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №ТУ1019-01 від 02.10.2019, в частині поставки товару.

Ухвалою суду від 26.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/174/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву. При цьому такі строки були продовжені на строк дії карантину відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX.

Вказана ухвала вручена позивачу, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, яке наявне в матеріалах справи.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Замостянська, буд. 34А, корп.2, кв. 204, м. Вінниця, 21000 . Конверт з ухвалою повернуто до суду 04.03.2020 з відміткою поштового відділення Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки, щодо пересилання поштового відправлення , з огляду на дану відмітку судом повторно було направлено ухвалу від 26.02.2020 на адресу відповідача, конверт з ухвалою повернуто до суду 18.05.2020 з відміткою поштового відділення За закінченням встановленого строку зберігання .

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи" повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи . Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах . Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло. При цьому суд враховує, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, закінчилися через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГГІЛЛЯ" (позивач, в договорі Покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СП КОНТИНЕНТ АГРО" (відповідач, в договорі Постачальник) було укладено договір № ТУ1019-01 від 02.10.2019 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця Товар, а Покупець - приймати Товар та оплачувати Постачальнику його вартість в порядку та строки передбачені цим Договором.

Асортимент, кількість, місце та строк поставки Товару вказується в узгоджених Сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невідємними частинами цього Договору (п.1.2. Договору).

Оплата Покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням ПДВ, у відповідності з рахунками-фактурами та видатковими накладними, в яких міститься повна інформація про Товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума) (п. 1.3. Договору).

Товар відвантажується Постачальником Покупцю за погодженими цінами, зазначеними по кожному виду Товару в виписаних Постачальником рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Ціна Договору визначається як сумарна вартість партії Товару, переданих у власність Покупця згідно товарно-супровідних документів протягом терміну дії даного Договору (п. 2.1. та 2.2. Договору).

Ціна на Товар вказується в узгоджених Сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Сторонами досягнуто домовленості, що Покупець здійснює оплату в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на поточний рахунок Постачальника у розмірі 15% - предоплати, 85% - протягом 45 календарних днів після отримання партії Товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено в рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 3.1. Договору).

Поставка Товару здійснюється партіями у відповідності з замовленнями Покупця, протягом періоду, вказаному у рахунках та/або специфікаціях після узгодження замовлення Покупця (п. 4.1. Договору).

Прийняття Товару, перевірка його кількості і зовнішньої якості здійснюється в момент поставки Товару (п. 4.9. Договору).

У випадку несвоєчасної поставки чи недопоставки Товару Постачальник сплачує Покупцю штраф за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару (п. 6.2. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє протягом календарного року, фактично припиняє свою дію після повного розрахунку і виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. Всі зміни та доповнення до Договору вважаються чинними, якщо вони складені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками Сторін. Договір пролонгується автоматично, якщо по закінченню дії даного Договору жодна із Сторін Договору не повідомила про його припинення. Договір вважається продовженим на кожен послідуючий календарний рік. Договір може бути розірвано з письмового повідомлення Сторони, що розриває Договір, не менше, ніж за 20 календарних днів до запланованої дати розірвання Договору. Сторона - ініціатор розірвання Договору відшкодовує іншій Стороні всі витрати, пов`язані з виконанням Договору. (п. 9.2., 9.3., 9.4. та 9.5. Договору).

Між сторонами підписано Специфікація (Додаток1 до Договору) в якій зазначено вид та кількість Товару на загальну суму 615200,00 грн.

На виконання умов договору, відповідачем виставлено рахунок-фактури № Л-287 від 02.10.2019 на суму 615200,00 грн.

Позивач, на виконання умов договору, здійснив 15% передплати, що стверджується платіжним дорученням №15258 від 20.11.2019 на суму 92280,00 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, кінцевим строком поставки товару є 04.12.2019, відповідно до специфікації - 14 календарних днів з моменту внесення попередньої оплати. Натомість, у зазначену дату Відповідачем не було поставлено товар згідно з Договором.

В зв`язку з не поставленням товару позивач 14.02.2020 направив відповідачу претензію № 14/02-01, в якій, зокрема, повідомив про розірвання Договору № ТУ1019-01 від 02.10.2019 на підставі п. 9.5. Договору та просив повернути попередню оплату та оплатити штрафні санкції і витрати Покупця за несвоєчасну поставку товару.

Однак 18.02.2020 відповідач відмовився прийняти вищезазначену претензію, що підтверджується відміткою кур`єрської служби на квитанції поштового відправлення.

Станом на момент звернення до суду відповідач відмовився від досудового порядку врегулювання спору, чим змусив позивача звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідачем зазначені обставини жодним чином не спростовані.

Вище викладені обставини, стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 126093,80 грн. заборгованості, з яких 92280,00 грн - попередня оплата за товар та 33813,80 грн - пеня.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату за договором, що складає 92280,00 грн. та підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 15258 від 20.11.2019 (а.с.17).

У свою чергу, відповідачем не здійснено поставки товару відповідно до умов договору № ТУ1019-02 від 02.10.2019 р.

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 ГК України).

Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача з претензією № 14/02-01 від 14.02.2020 в якій вимагав розірвати договір та повернути попередню оплату і штрафні санкції (а.с. 18-21). Яку відповідач відмовився отримати, що стверджується відміткою кур`єрської служби на квитанції поштового відправлення (а.с. 22).

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання договору поставки або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 92280,00 грн. не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Крім суми попередньої оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 33813,80 грн.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку несвоєчасної поставки чи недопоставки Товару Постачальник сплачує Покупцю штраф за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені в системі Ліга Закон , за період визначений позивачем, суд помилок не виявив, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 33813,80 грн - пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо поставки товару чи повернення попередньої оплати тощо.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП КОНТИНЕНТ АГРО" (вул. Замостянська, буд. 34А, корп.2, кв. 204, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 42512908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГГІЛЛЯ" (вул. Чапаєва, 60, с. Визирка, Комінтернівський р-н, Одеська обл., 67543, код ЄДРПОУ 37468454) 92280,00 грн. - попередньої оплати, 33813,80 грн - пені та 2102,00 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 02 вересня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Чапаєва, 60, с. Визирка, Комінтернівський р-н, Одеська обл., 67543)

3 - відповідачу (вул. Замостянська, буд. 34А, корп.2, кв. 204, м. Вінниця, 21000)