Рішення

від 31.08.2020 по справі 903/306/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 серпня 2020 року Справа № 903/306/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича

та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС", м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ", м. Луцьк

про стягнення 216 970,34 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" 216 970,34 грн., в тому числі 184 331,11 грн. заборгованості по оплаті поставлених у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №160117-03/1П-096/17 від 16.01.2017р. товарно-матеріальних цінностей та 32 639,23 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого товару згідно п. 8.2.1. договору поставки за період з 10.03.2019р. по 10.09.2019р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки №160117-03/1П від 16.01.2017р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей та нарахування у зв`язку з цим суми пені.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.05.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.06.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

У зв`язку із підтвердженням захворювання працівника Господарського суду Волинської області коронавірусом COVID-19, тимчасовим призупиненням з 09.06.2020р. роботи Господарського суду Волинської області з метою проведення профілактичних заходів та дезінфекції у приміщеннях суду, а також враховуючи введені у зв`язку з цим обмежувальні карантинні заходи, судове засідання у справі №903/306/20, що перебуває у провадженні судді Войціховського В. А. та була призначена до розгляду на 11.06.2020р., не відбулося.

Ухвалою суду від 16.06.2020р. було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" про те, що розгляд справи в підготовчому засіданні відбудеться 24.06.2020р.

Ухвалою суду від 24.06.2020р. розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 16.07.2020 р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 16.07.2020р. (з врахуванням ухвали суду від 17.07.2020р. про виправлення описки) розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 10.08.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 10.08.2020р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2020р.

Позивач в судове засідання 31.08.2020р. свого уповноваженого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи. Ухвала суду від 10.08.2020р. була вручена позивачу 14 серпня 2020р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.08.2020р.

Відповідач в судове засідання 31.08.2020р. свого уповноваженого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи. Ухвала суду від 10.08.2020р. була вручена відповідачу 13 серпня 2020р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.08.2020р.

В аспекті викладеного, суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Поруч з цим, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Зважаючи на те, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, розгляд цієї справи уже неодноразово відкладався, тому учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких заперечень, пояснень чи інших заяв по суті справи, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи наявні докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також зважаючи на необхідність розгляду справи впродовж розумного строку, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" (покупець) було укладено договір поставки №160117-03/1П-096/17, у відповідності до пунктів 1.1.-1.3. котрого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Згідно п. 5.4. цього договору оплата за поставлений товар суму розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.

За порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування (п. 8.2.1. договору).

У відповідності до п. 9.1. даного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

Договір поставки №160117-03/1П-096/17 від 16.01.2017р. підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

На виконання умов договору поставки №160117-03/1П-096/17 від 16.01.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" було відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ", прийнято, товар на загальну суму 184 777,80 грн., що стверджується видатковими накладними №ЕМ-0011711 від 22.10.2018р. на суму 36 106,32грн., №ЕМ-0012820 від 19.11.2018р. на суму 28 380,00грн., №ЕМ-0013078 від 26.11.2018р. на суму 16 891,44грн., №ЕМ-0013067 від 26.11.2018р. на суму 843,12грн., №ЕМ-0013361 від 03.12.2018р. на суму 15 743,52грн., №ЕМ-0013946 від 17.12.2018р. на суму 14 879,52грн., №ЕМ-0014237 від 26.12.2018р. на суму 13 492,08грн., №ЕМ-0000167 від 08.01.2019р. на суму 2 107,80грн., №ЕМ-0000184 від 08.01.2019р. на суму 56 334,00грн., які підписані сторонами та скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів, а також товарно-транспортними накладними №ЕМ-0011711 від 22.10.2018р. на суму 36 106,32грн., №ЕМ-0012820 від 19.11.2018р. на суму 28 380,00грн., №ЕМ-0013078 від 26.11.2018р. на суму 16 891,44грн., №ЕМ-0013067 від 26.11.2018р. на суму 843,12грн., №ЕМ-0013361 від 03.12.2018р. на суму 15 743,52грн., №ЕМ-0013946 від 17.12.2018р. на суму 14 879,52грн., №ЕМ-0014237 від 26.12.2018р. на суму 13 492,08грн., №ЕМ-0000167 від 08.01.2019р. на суму 2 107,80грн., №ЕМ-0000184 від 08.01.2019р. на суму 56 334,00грн., які також підписані сторонами та скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначені вище видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на відпуск Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" відповідачу товару та його отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяг здійснених сторонами на їх підставі, господарських операцій.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 5.4. договору поставки №160117-03/1П-096/17 від 16.01.2017р. оплата за поставлений товар суму розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.

Водночас, 10.03.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" направило на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" письмову претензію про сплату заборгованості в розмірі 184 331,11 грн.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" свої зобов`язання в частині проведення з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" розрахунків по оплаті відпущених товарів не виконало, їх вартість не оплатило, у зв`язку з чим заборгувало позивачу 184 331,11 грн.

Поруч з цим суд констатує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" проведено звірку взаємних розрахунків за результатами котрої було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2019р. по 31.12.2019р. з якого вбачається, що станом на 31.12.2019р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 184 331,11грн.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В даному випадку суд вважає, що відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №160117-03/1П-096/17 від 16.01.2017р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" договору поставки №160117-03/1П-096/17 від 16.01.2017р., відпуск на виконання його умов відповідачу товару, отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про повну підтвердженість пред`явлених до ТОВ "ПАККО ХОЛДИНГ" позовних вимог належними та допустимими доказами, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" правових підстав на звернення до суду з позовом про стягнення з боржника існуючої заборгованості.

Судом досліджено, що сума 184 331,11грн. включає в себе різницю вартості здійсненої позивачем поставки товару в розмірі 184 777,80 грн. та здійснених розрахунків відповідачем з позивачем на суму 446,69 грн.

Відтак, на переконання суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 184 331,11 грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 32 639,23грн. пені, нарахованої за період прострочки платежів з 10.03.2019р. по 10.09.2019р.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В пункті 8.2.1. договору поставки №160117-03/1П-096/17 від 16.01.2017р. сторони визначили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Як вже зазначалось, у відповідності до п. 5.4. договору поставки №160117-03/1П-096/17 від 16.01.2017р. оплата за поставлений товар суму розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, на переконання суду, позивач здійснюючи нарахування пені на загальну суму боргу в сумі 184 331,11грн. за період з 10.03.2019р. по 10.09.2019р. порушив порядок нарахування пені, оскільки згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, на думку суду, позивач повинен був розраховувати пеню, за зобов`язаннями по кожній видатковій накладній окремо.

З огляду на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок пені з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, положень п.п. 5.4., 8.2.1. договору поставки №160117-03/1П-096/17 від 16.01.2017р. та виходячи з періоду, зазначеного позивачем в розрахунку пені (з 10.03.2019р. по 10.09.2019р.), встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 26 591,20грн. з розрахунку:

-за отриманий по видатковій накладній №ЕМ-0011711 від 22.10.2018р. товар на суму 35 659,63 грн. (з врахуванням проведення розрахунку відповідачем на суму 446,69грн.) відповідач повинен був розрахуватись до 21.12.2018р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ЕМ-0011711 від 22.10.2018р. складає 35 659,63грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 22.12.2018 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 22.12.2018р. по 22.06.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 10.03.2019р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 35 659,63 грн. за період з 10.03.2019р. по 22.06.2019р. та становить 3 636,31грн.;

-за отриманий по видатковій накладній №ЕМ-0012820 від 19.11.2018р. товар на суму 28 380,00 грн. відповідач повинен був розрахуватись до 18.01.2019р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ЕМ-0012820 від 19.11.2018р. складає 28 380,00грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 19.01.2019 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 19.01.2019р. по 19.07.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 10.03.2019р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 28 380,00 грн. за період з 10.03.2019р. по 19.07.2019р. та становить 3 628,75 грн.;

-за отриманий по видатковій накладній №ЕМ-0013078 від 26.11.2018р. товар на суму 16 891,44 грн. відповідач повинен був розрахуватись до 25.01.2019р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ЕМ-0013078 від 26.11.2018р. складає 16 891,44 грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 26.01.2019 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 26.01.2019р. по 26.07.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 10.03.2019р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 16 891,44 грн. за період з 10.03.2019р. по 26.07.2019р. та становить 2 269,47 грн.;

-за отриманий по видатковій накладній №ЕМ-0013067 від 26.11.2018р. товар на суму 843,12 грн. відповідач повинен був розрахуватись до 25.01.2019р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ЕМ-0013067 від 26.11.2018р. складає 843,12 грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 26.01.2019 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 26.01.2019р. по 26.07.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 10.03.2019р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 843,12 грн. за період з 10.03.2019р. по 26.07.2019р. та становить 113,28 грн.;

-за отриманий по видатковій накладній №ЕМ-0013361 від 03.12.2018р. товар на суму 15 743,52 грн. відповідач повинен був розрахуватись до 01.02.2019р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ЕМ-0013361 від 03.12.2018р. складає 15 743,52 грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 02.02.2019 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 02.02.2019р. по 02.08.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 10.03.2019р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 15 743,52 грн. за період з 10.03.2019р. по 02.08.2019р. та становить 2 217,90 грн.;

-за отриманий по видатковій накладній №ЕМ-0013946 від 17.12.2018р. товар на суму 14 879,52 грн. відповідач повинен був розрахуватись до 15.02.2019р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ЕМ-0013946 від 17.12.2018р. складає 14 879,52 грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 16.02.2019 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 16.02.2019р. по 16.08.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 10.03.2019р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 14 879,52 грн. за період з 10.03.2019р. по 16.08.2019р. та становить 2 290,22 грн.;

-за отриманий по видатковій накладній №ЕМ-0014237 від 26.12.2018р. товар на суму 13 492,08 грн. відповідач повинен був розрахуватись до 25.02.2019р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ЕМ-0014237 від 26.12.2018р. складає 13 492,08 грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 26.02.2019 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 26.02.2019р. по 26.08.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 10.03.2019р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 13 492,08 грн. за період з 10.03.2019р. по 26.08.2019р. та становить 2 202,35 грн.;

-за отриманий по видатковій накладній №ЕМ-0000167 від 08.01.2019р. товар на суму 2 107,80 грн. відповідач повинен був розрахуватись до 11.03.2019р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ЕМ-0000167 від 08.01.2019р. складає 2 107,80 грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 12.03.2019 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 12.03.2019р. по 12.09.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 10.03.2019р., що є неправомірним і по 10.09.2019р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 2 107,80 грн. за період з 12.03.2019р. по 10.09.2019р. та становить 369,07 грн.;

-за отриманий по видатковій накладній №ЕМ-0000184 від 08.01.2019р. товар на суму 56 334,00 грн. відповідач повинен був розрахуватись до 11.03.2019р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ЕМ-0000184 від 08.01.2019р. складає 56 334,00 грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 12.03.2019 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 12.03.2019р. по 12.09.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 10.03.2019р., що є неправомірним і по 10.09.2019р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 56 334,00 грн. за період з 12.03.2019р. по 10.09.2019р. та становить 9 863,85 грн.

Відтак, в позові в частині стягнення з відповідача 6 048,03 грн. пені позивачу слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО ХОЛДИНГ" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21А, код ЄДРПОУ 34928470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС" (Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Збаразька, будинок 16, код ЄДРПОУ 40965892) 184 331,11 грн. заборгованості, 26 591,20 грн. пені, а всього 210 922,31 грн., а також 3 163,83 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові в частині стягнення 6 048,03 грн. пені відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 02.09.2020р.

Суддя В. А. Войціховський