Рішення

від 01.09.2020 по справі 910/4146/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2020Справа № 910/4146/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС"

до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі Відокремленого підрозділу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТРОЛЕЙБУСІВ"

про стягнення 28706,86 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі Відокремленого підрозділу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТРОЛЕЙБУСІВ" про стягнення 28706,86 грн. заборгованості, з яких: 24325,02 грн - сума основної заборгованості, 3890,01 грн - пеня, 491,83 грн - 3% річних

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 52.19-17 від 08.01.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.03.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4146/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", в яких зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач з відповідним клопотанням на продовження процесуального строку на подання відзиву на позов не звертався, відзиву на позов не надав.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 30.03.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471233931.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 між Комунальним підприємством "КИЇВПАСТРАНС" в особі Відокремленого підрозділу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТРОЛЕЙБУСІВ" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (продавець, позивач) укладений договір №52.19-17 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю "Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі" код 44330000-2 за ДК 021:2015 (кутник, швелер сталевий), надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього договорута є його невід`ємною частиною.

Мета використання товару: виробнича потреба філій та відокремлених підрозділів КП "КИЇВПАСТРАНС" (п.1.3).

Згідно із п.3.1. договору, сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 2 304 500,00 гри. (два мільйони триста чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 460 900,00 гри. (чотириста шістдесят тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок), разом ціна договору становить 2 765 400,00 гри. (два мільйони сімсот шістдесят п 'ять тисяч чотириста) з ПДВ.

Відповідно до п.4.1. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

За змістом пункту 4.2. договору, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів за кількістю і якістю тощо, які передбачені цим договором, виконуються філіями або відокремленими підрозділами КП "КИЇВПАСТРАНС", перелік яких зазначається в додатку №4, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.5.2. договору сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП "КИЇВПАСТРАНС", перелік яких зазначається у додатку №4 до цього договору.

Згідно із п.5.3. договору поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації (Додаток №1 до договору) виходячи з їх виробничої необхідності.

Пунктом 5.6.1. договору передбачено, що кількість товару замовляється виходячи із наявності коштів та фактичних потреб покупця в межах запланованої ціни договору.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 24325,02 грн, у підтвердження чого надав видаткову накладну № 11536 від 15.04.2019, товарно-транспортну накладну №ВР0020182 від 15.04.2019, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №78 від 15.04.2019.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлені до стягнення пеня у сумі 3890,01 грн та 3% річних у сумі 491,83 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 11536 від 15.04.2019, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №78 від 15.04.2019 позивач поставив відповідачу товару на суму 24325,02 грн.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання відповідачем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений позивачем товар у строк до 15.07.2019.

Отже, погоджений сторонами строк оплати за поставлений позивачем згідно із видатковою накладною № 11536 від 15.04.2019 є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів у спростування заборгованості по договору № 52.19-17 від 08.01.2019 у загальному розмірі 24325,02 грн відповідачем не надано. Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане відповідачем зобов`язання у сумі 24325,02 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості у розмірі 24325,02 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування пені у сумі 3890,01 грн (нарахована за загальний період з 16.07.2019 по 11.01.2020) та 3% річних у сумі 491,83 грн (нараховані за загальний період з 16.07.2019 по 17.03.2020).

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п.7.3. договору, згідно із яким, за порушення термінів оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого у строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, судом встановлено, що сума пені становить 3809,49 грн та 3% річних - 491,41 грн, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) в особі Відокремленого підрозділу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТРОЛЕЙБУСІВ" (03057, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ДОВЖЕНКА, будинок 7; код 38234202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 21, корпус В, 1 ПОВЕРХ; ідентифікаційний код 34350636) основний борг у сумі 24325,02 грн, пеню у розмірі 3809,49 грн, 3% річних у розмірі 491,41 грн та судовий збір в розмірі 2096,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.09.2020.

Суддя С.О. Турчин