Рішення

від 02.09.2020 по справі 927/630/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/630/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Транс Буд

Код ЄДРПОУ 33882561, адреса:03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 28 кв. 21

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Сі Груп"

Код ЄДРПОУ 42107031, адреса: 14037, м. Чернігів, вул.Козацька,б.36Б, приміщення 4

предмет спору: про стягнення заборгованості 109020,78 грн

Учасники справи не викликались

Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Транс Буд подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Ес Сі Груп про стягнення заборгованості в розмірі 109020,78 грн та 2102,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору підряду на виконання демонтажних робіт № Ч-240516 від 24.05.2019 року. Позивачем за погодженими із Відповідачем умовами Договору було виконані демонтажні роботи у повному обсязі, однак, повного розрахунку за укладеним Договором Відповідачем не проведено.

Ухвалою господарського суду від 14.07.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

07.08.2020 року відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Ес Сі Груп надано відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позову. Відповідач зазначає про здійснення ним оплат першої - третьої черг, згідно п.3.2 Договору. На думку відповідача, п.4.3 договору передбачена оплата четвертого етапу, як кінцевого, по факту повністю виконаних робіт згідно Технічного завдання (додаток №1) на підставі підписання сторонами Акту виконаних робіт згідно п.5.1.Договору. Відповідач вважає, що поданий позивачем Акт надання послуг № 33 від 02.09.2019 року як документ первинного бухгалтерського обліку у будівництві, в якості доказу виникнення у відповідача заборгованості по оформленні за назвою, найменуванням робіт, одиницями виміру, обсягами робіт складений у невідповідності до умов Договору та в зв`язку з цим не має жодних ознак приналежності до Договору № Ч-240519 від 24.05.2019, а також просить вилучити як доказ у справі акт надання послуг № 33 від 02.09.2020 року (матеріали справи містять акт надання послуг № 33 від 02.09.2019 року (арк.19 т.І)).

17.08.2020 року позивачем до суду надіслано відповідь на відзив в якому позивач заперечує проти відзиву відповідача та зазначає, що відповідачем не заперечується укладення між сторонами Договору, яким визначено обов`язок щодо оплати виконаних позивачем робіт та звертає увагу суду, що Акт наданих послуг № 33 від 02.09.2019 року містить назви Замовника та Підрядника, посади і прізвища осіб (від імені Замовника - директор Горбань С.О., від імені Підрядника - директор Подкооитов А.О.), підставу складення Акту - Договір № Ч-240519 від 24.05.19, загальну вартість робіт з ПДВ - 277000,00 грн, що відповідає умовам п.4.1. Договору.

Відповідно до ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 24.05.2019 року був укладений Договір підряду №Ч-240519 на виконання демонтажних робіт.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника Договору №Ч-240519 від 24.05.2019, Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного Договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України Договір №Ч-240519 від 24.05.2019 є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання, власними силами та засобами, провести комплекс робіт з демонтажу нежитлових будівель, згідно Додатку №1 та відповідною проектно-кошторисною документацією (Том 1.4 Демонтаж існуючих будівель в межах земельної ділянки 05/12- 01-Д) на об`єкті Замовника за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, 131, а Замовник зобов`язується прийняти результат робіт і сплатити обумовлену цим Договором ціну .

Сторонами у п1.2. Договору визначено детальні характеристики об`єктів, які підлягають демонтажу.

Розділом 3 Договору сторонами передбачено та погоджено взаємні права та обов`язки за даним Договором, а безпосередньо пунктом 3.1.10 Договору передбачено обов`язок Замовника прийняти та оплатити фактично виконані Підрядником роботи або окремі етапи роботи, в разі виділення таких етапів, за умови їх відповідності положенням даного Договору роботи та здійснити оплату за їх виконання.

Згідно умов п. 4.1. Договору вартість робіт за цим Договором становить суму в розмірі 277 000 (двісті сімдесят сім тисяч) гривень з ПДВ є незмінною на весь обсяг робіт, визначених предметом Договору. В разі зміни обсягів робіт в бік збільшення або зменшення, Сторони можуть коригувати ціну робіт пропорційно обсягам змін відповідно.

Сторонами в п.4.2. Договору погодджено, що оплата за цим Договором проводиться в наступному порядку:

• 1-й етап: попередня оплата в розмірі 83000 (вісімдесят три тисячі) грн з ПДВ;

• 2-й етап: 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) грн з ПДВ після часткового демонтажу будівлі Б-1 та демонтажу будівлі Б-4 згідно технічного завдання Замовника (Додаток №1 п.п 2);

• 3-й етап: 60 000 (шістдесят тисяч) грн з ПДВ після часткового демонтажу будівлі А-2 згідно технічного завдання Замовника (Додаток №1, п.п.З);

4-й етап: 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн з ПДВ по факту повністю виконаних робіт згідно технічного завдання Замовника (Додаток №1).

Розділом 5. Договору визначено, що приймання кінцевого результату робіт підтверджується підписанням Сторонами Акту виконаних робіт. Замовник, який знайшов недоліки в роботі при їх прийманні, вправі посилатися на них у випадках, якщо в акті виконаних робіт були обговорені ці недоліки. Замовник, виявивши після приймання Робіт відступу в них від умов Договору або інші недоліки, які не могли бути усунені їм при звичайному способі приймання (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, зобов`язаний сповістити про це Підрядника протягом 3-х робочих днів з дня їх виявлення. При достроковому виконанні Підрядником Робіт Замовник приймає і оплачує ці Роботи на умовах цього Договору.

Пунктом 7.1. Договору Сторонами погоджено та визначено, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно п. 7.2. Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати робіт Замовником, Підрядник має право вимагати сплати штрафу (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.

Згідно із ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу . Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України , статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України , частина 7 статті 193 ГК України ).

Як підтверджують матеріали справи та визнається сторонами, відповідачем на банківські реквізити позивача були перераховані кошти у розмірі:

30.05.2019р.- 83 000,00 грн.;

12.06.2019р. - 50 000,00 грн.;

21.06.2019р.- 50 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем частково виконано зобов`язання по сплаті грошових коштів 30.05.2019 року в розмірі 83 000,00 грн, 12.06.2019 року в розмірі 50000,00 грн та 21.06.2019 року в розмірі 50000,00 грн згідно копій платіжних доручень № 233 від 30.05.2019,№ 280 від 12.06.2019 та №313 від 21.06.2019. Всього сплачено 183000,00 грн.

Як зазначено вище, приймання кінцевого результату робіт підтверджується підписанням Сторонами Акту виконаних робіт. Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію Акту надання послуг №33 від 02.09.2019року.

Як зазначено в Акті надання послуг №33 від 02.09.2019р. виконавцем на підставі Договору № Ч-240519 від 24.05.2019 року були виконані послуги демонтажу нежитлової будівлі. Загальна вартість робіт з ПДВ склала 277000,00грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Акт надання послуг №33 від 02.09.2019р. містить наступну інформацію: назви Замовника (Товариства з Обмеженою Відповідальністю ЕС СІ ГРУП ) та Виконавця (Товариства з Обмеженою Відповідальністю Комплекс Транс Буд ), посади і прізвища осіб від імені Замовника - директор Горбань С.О. від імені Виконавця - директор Подкоритов А.О.

Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про його погодження сторонами. Матеріали справи не містять доказів, що підтверджували б виявлення відповідачем недодіків під час здачі-приймання виконаних послуг, обговорення цих недоліків. Також матеріалами справи не підтверджується виявилення чи сповіщення відповідачем позивача протягом 3-х робочих днів, відповідно до умов договору, про недоліки чи відступ від умов Договору або інші недоліки, які не могли бути усунені при звичайному способі приймання (приховані недоліки) після приймання робіт.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Акт надання послуг №33 від 02.09.2019року підтверджує приймання кінцевого результату робіт відповідачем. Позиція відповідача щодо невідповідності Акту надання послуг № 33 від 02.09.2019 року, як документу первинного бухгалтерського обліку у будівництві, до умов Договору та неприналежності до Договору № Ч-240519 від 24.05.2019 є хибною та не може бути прийнята судом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо повної оплати товару за договором (простроченням боржника) позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення заборгованості з урахуванням стягненення суми інфляційних втрат, процентів річних, пені та штрафу.

Отже, з врахуванням п. 4.2. Договору, в якому сторони погодили строки розрахунків, прострочення заборгованості складає 94000,00 грн з 03.09.2019 року.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Стаття 599 цього кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором у результаті якого припиняються права і обов`язки сторін.

Отже враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача, згідно договору № Ч-240519 від 24.05.2019 року, виник обов`язок по сплаті позивачу заборгованості у розмірі 94000,00 грн з 03.09.2019. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 94000,00 грн боргу мають бути задоволені.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1419,40 грн інфляційних втрат, 1243,02 грн річних, 12358,36 грн штрафу (пені).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

14.01.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/532/19 (ЄДРСРУ № 86998951) досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і відсотків річних.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення 'заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив грошове зобов`язання згідно договору № Ч-240519 від 24.05.2019 року, здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат заявлених позивачем, суд доходить висновку, що вимога позивача стосовно сплати 1419,40 грн втрат внаслідок інфляційних процесів підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог у розмірі 1243,02 грн 3% річних суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України , тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України , за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 ЦК України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України . Отже, три процентирічних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Договором № Ч-240519 від 24.05.2019 сторони не передбачили такий вид відповідальності, як процент річних та не визначили їх розмір.

Суд здійснив перевірку правильності нарахування 3% річних заявлених позивачем та, враховуючи викладене, задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1243,02 грн.

Стосовно позовних вимог щодо пені та штрафу суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, в розділі 7 Договору № Ч-240519 від 24.05.2019 сторони визначили відповідальність та санкції при порушенні зобов`язань. Так згідно п.7.2 Договору № Ч-240519 від 24.05.2019 за порушення зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену як Договором, так і нормами чинного законодавства України. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) встановлюється у 3 (три) роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати робіт Замовником, Підрядник має право вимагати сплати штрафу (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг .

У Цивільному кодексі України закріплено принцип свободи договору, за яким відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості(стаття 627 ЦК України ). Свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін.Така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

У частині четвертій статті 179 ГК України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання |або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, позивач обґрунтовано заявляє до стягнення штраф (пеню) за порушення грошових зобовязань.

Суд здійснив перевірку правильності нарахування штрафу (пені) заявлених позивачем та доходить висновку , що заявлений до стягнення штраф (пеня) в розмірі 12358,36 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що підтверджують заперечення щодо стягнення на користь позивача заборгованості, інфляційних втрат, річних та штрафу.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в розмірі 94000,00 грн заборгованості, 1419,40 грн інфляційних втрат, 1243,02 грн річних та 12358,36 грн штрафу (пені) .

Відповідно до ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд вважає, що за таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст.73, 74-77, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Сі Груп" (код ЄДРПОУ 42107031, адреса: 14037, м. Чернігів, вул.Козацька,б.36Б, приміщення 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Транс Буд (код ЄДРПОУ 33882561, адреса:03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 28 кв. 21) 94000,00 грн заборгованості, 1419,40 грн інфляційних втрат, 1243,02 грн річних та 12358,36 грн штрафу (пені).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ес Сі Груп (код ЄДРПОУ 42107031, адреса: 14037, м. Чернігів, вул.Козацька,б.36Б, приміщення 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Транс Буд (код ЄДРПОУ 33882561, адреса:03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 28 кв. 21) 2102,00 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення складено та підписано 02.09.2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/