Рішення

від 02.09.2020 по справі 927/525/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/525/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

Заступника керівника Менської місцевої прокуратури

вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, електронна пошта: mena.prok@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі Вихвостівської сільської ради

вул. Зої Космодем`янської, 4, с. Вихвостів, Городнянський район,

Чернігівська область, 15151

електронна пошта: Vikhvostiv651@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія"

вул. Бажова, 9, м. Київ, 02100

про стягнення 44239,52 грн

За участю: Косова О.А. , від прокуратури.

Заступником керівника Менської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Вихвостівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" про стягнення 44239,52 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті орендної плати по договору оренди землі від 26 березня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 08 липня 2020 року; відповідачу протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення йому цієї ухвали надати: відзив на позовну заяву та всі докази, що підтверджують викладені у відзиві обставини з одночасним надсиланням копії відзиву з доказами позивачу; прокурор та позивач має право надати до початку судового засідання відповідь на відзив, яка має бути вручена (або) направлена відповідачу; запропоновано сторонам: позивачу надати до матеріалів справи всі докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, крім доданих до позовної заяви та оригінали документів та доказів наданих до позовної заяви в копіях - для огляду в судовому засіданні, докази оплати відповідачем суми 44239,52 грн (за наявності).

Про отримання відповідачем ухвали Господарського суду Чернігівської області від 22 червня 2020 року свідчить повідомлення про вручення 24 червня 2020 року поштового відправлення в матеріалах справи /а.с.50/.

Відзиву на позов у встановлений строк відповідачем суду не надано.

08 липня 2020 року суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18 серпня 2020 року та ухвалив повідомити сторін про дату наступного судового засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/53/20 від 14 серпня 2020 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/525/20 згідно рішення Вищої ради правосуддя від 13 серпня 2020 року про звільнення у відставку судді ОСОБА_2 , відповідно до пункту п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 14 серпня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/525/20.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області 14 серпня 2020 року для розгляду справи визначено суддю Белова С.В. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17 серпня 2020 року прийнято справу №927/525/20 до розгляду; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02 вересня 2020 року.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального законодавства строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши по суті у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" виклав позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, а саме Вихвостівської сільської ради Городнянського району, прокурор у позовній заяві зазначив, що Вихвостівській сільській раді Городнянського району, яка є органом місцевого самоврядування, належать доходи бюджету територіальної громади с. Івашківка Городнянського району у вигляді податку на майно (орендної плати з юридичних осіб).

В позовній заяві прокурор зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка кадастровий номер 7421484400:04:000:3404 знаходиться саме на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області позов пред`явлено до Господарського суду Чернігівської області. Крім того, прокурор щодо визначення позовної вимоги про стягнення орендної плати на користь бюджету Вихвостівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області пояснює, що пунктом 4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджет належить податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно. Івашківська сільська рада перебуває у процесі ліквідації, кінцеве рішення про ліквідацію вказаної сільради до реєстру не внесено, однак рахунки сільради було закрито, тому орендна плата за користування земельною ділянкою має бути стягнена саме до бюджету Вихвостівської сільської ради.

До позовної заяви прокурором додано рішення Вихвостівської сільської ради від 19 липня 2019 року про реорганізацію Івашківської та Куликівської сільських рад, у відповідності п. 3 якого Вихвостівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Івашківської сільської ради та Куликівської сільської ради. Також, до позовної заяви додано витяг з ЄДР, у відповідності до якого за кодом ЄДРПОУ 04415092 зареєстрована Вихвостівська сільська рада Городнянського району Чернігівської області (вул. Зої Космодем`янської, 4, с. Вихвостів, Городнянський район, Чернігівська область, 15151).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами не було вжито достатніх та належних заходів щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 26.03.2015, оскільки відповідний позов до суду пред`явлено не було, внаслідок чого державні інтереси залишаються незахищеними.

Прокурор зазначає, що згідно з листом Вихвостівської сільської ради, наданим на запит Менської місцевої прокуратури, Вихвостівська сільська рада стверджує про відсутність можливості щодо звернення до суду в якості позивача, при цьому не заперечуючи можливість заявлення прокурором в її інтересах позову. Прокурор вказує, що підставою реалізації представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка - Вихвостівської сільської ради, тобто нездійснення захисту інтересів держави. Так, на думку прокурора, нездійснення Вихвостівською сільською радою дій, які вони повинні були та могли здійснювати беззаперечно свідчать про неналежне виконання ними своїх повноважень. У зв`язку з цим, прокурор відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся з цим позовом до суду для захисту порушених інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 05.05.2020 №255, наданим на звернення Менської місцевої прокуратури, Вихвостівська сільська рада повідомила прокурора про відсутність можливості на звернення до суду з позовом, у зв`язку з тим, що у Вихвостівської сільської ради відсутні кошти на сплату судового збору (у поточному році кошти на сплату судового збору до бюджету громади не закладено). Посилаючись на відсутність можливості, Вихвостівська сільська рада повідомляє, що відповідний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" 44239,52 грн по оплаті орендної плати по договору оренди землі від 26 березня 2015 року, до суду не подавався, досудове врегулювання спору не проводилось.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд доходить висновку, що Вихвостівська сільська рада наділена правом звернення до суду з позовом щодо стягнення орендної плати по договору оренди землі.

Невжиття компетентним органом - Вихвостівською сільською радою заходів щодо стягнення з відповідача орендної плати по договору оренди землі протягом тривалого часу, починаючи з 2019 року, свідчить про бездіяльність цього органу, а листування прокурора з Вихвостівською сільською радою свідчить про належні дії прокурора щодо надання можливості Вихвостівській сільській раді самостійно захищати інтереси держави, у тому числі у суді, протягом розумного строку, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Несплата відповідачем нарахованої йому орендної плати по договору оренди землі від 26 березня 2015 року призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету України, що порушує інтереси держави.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із цим позовом.

Як свідчать матеріали справи, 26.03.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для видобування торфу) загальною площею 23,4100 га, в тому числі під торфорозробками, що експлуатуються - 23,4100 га, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави зробити висновок про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Разом з цим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1 ст.288 Податкового кодексу України).

Оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець.

Разом з цим, Вихвостівська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, уповноважена державою забезпечувати виконання відповідного місцевого бюджету, у зв`язку з чим зобов`язана здійснювати функції щодо забезпечення надходження до місцевого бюджету доходів у вигляді орендної плати за землю внаслідок використання відповідачем земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах сільської ради.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належить податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Згідно з Класифікацією доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Як вбачається із розділу договору "Об`єкт оренди", в оренду була передана земельна ділянка кадастровий номер 7421484400:04:000:3404 площею 23,4100 га, в тому числі під торфорозробками, що експлуатуються - 23,4100 га (п.2 договору). На земельній ділянці відсутні розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (п.3). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1102313грн 69коп (п.5).

Орендна плата вноситься орендарем у наступних формах та розмірах: у грошовій формі безготівково, у розмірі 4 (чотири) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Станом на момент укладення цього договору сума орендної плати, що вноситься орендарем за використання земельної ділянки, складає сорок чотири тисячі дев`яносто дві гривні п`ятдесят п`ять копійок на рік (п.9 договору).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10 договору).

Орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а в разі визначення податковим законодавством інших строків (періодів) внесення плати за землю, відповідно до вимог Податкового кодексу України (п.11 договору). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати згідно з даним договором не передбачена (п.12 договору).

Відповідно до п. 42 договір набирає чинності після підписання сторонами та проведення державної реєстрації. Цей договір укладено в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, що провів державну реєстрацію права користування земельною ділянкою, що виникає за цим договором (за згодою).

26.03.2015 між сторонами договору підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого орендодавець Головне управління Держземагенства у Чернігівській області з одного боку, та ТОВ "Перша торфяна компанія" з другого на виконання договору оренди землі укладеного орендодавцем та орендарем, склали цей акт приймання-передачі об`єкта оренди про наступне:

1. Орендодавець передав, а орендар прийняв у своє користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 23,4100га, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області кадастровий номер 7421484400:04:000:3404.

2. Земельна ділянка, вказана у пункті 1 даного акту, надається для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для видобування торфу.

26.03.2015 між сторонами договору підписано та скріплено печатками акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), про те, що межі земельної ділянки: кадастровий номер 7421484400:04:000:3404 площею 23,4100 га, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області та передається в оренду ТОВ "Перша торфяна компанія" визначена в натурі (на місцевості) відповідно затвердженого проекту землеустрою.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.04.2020 №206796425 зазначено: земельна ділянка кадастровий номер 7421484400:04:000:3404, площа 23,41га, державна реєстрація земельної ділянки - 14.11.2014 проведена відділом Держземагенства у Городнянському районі, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса - Чернігівська обл., Городнянський р-н, с/рада Івашківська; номер запису про інше речове право - 9186163, відповідно до якого земельна ділянка площею 23,4100га, перебувала в оренді на підставі договору оренди землі від 26.03.2015, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 20297410 від 26.03.2015, строк дії - 15 років з правом пролонгації, орендна плата складає 44092,55грн на рік, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" код ЄДРПОУ - 36405770, адреса- м. Київ, вул. Бажова, 9, орендодавець - держава в особі Головного управління Держземагенства у Чернігівській області код ЄДРПОУ - 38777072, адреса - м. Чернігів, пр.Миру, 14. У витязі зазначено, що інше речове право припинено, дата державної реєстрації- 11.04.2020, підстава рішення Господарського суду Чернігівської області, №927/307/19, від 26.12.2019; відомості внесено до реєстру 14.04.2020.

Так, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2019 у справі №927/307/19 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" на користь бюджету Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області заборгованість з орендної плати в розмірі 84968 грн 43 коп; відмовлено в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" 112167 грн 59 коп орендної плати; розірвано договір оренди від 26.03.2015 земельної ділянки кадастровий номер 7421484400:04:000:3404, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.03.2015 за № 186163; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" на користь прокуратури Чернігівської області 3195 грн 53 коп судового збору.

Як вбачається з розрахунку орендної плати на земельну ділянку, що надавалась в оренду ТОВ "Перша торфяна компанія" для видобування торфу на території Івашківської сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності, площа земельної ділянки - 23,41 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 1102313,69 грн, розмір річної орендної плати - 44092,55 грн, розмір щомісячної орендної плати - 3674,38 грн, нормативна грошова оцінка земельних ділянок затверджена рішенням 25 сесії 6 скликання Городнянської районної ради від 29.01.2015.

У наданому прокурором листі Головного управління ДПС у Чернігівській області від 16.06.2020 №1971/9/25-01-53-07-09, адресованому Менській місцевій прокуратурі Чернігівської області, щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" заборгованості до бюджету по орендній платі з юридичних осіб, ГУ ДПС повідомило, що згідно даних інтегрованих карток платника, що ведуться органами ДПС у Чернігівській області, протягом 2019-2020 років погашення податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб, Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" не здійснювалось.

На час розгляду справи від відповідача не надходило до суду доказів сплати орендної плати або заперечень стосовно наведених розрахунків заборгованості зі сплати орендної плати по договору оренди землі від 26.03.2015.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договорів та інших правочинів.

Як визначено частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. У п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

За приписами статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку , зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Так, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2019 у справі №927/307/19, яким, зокрема, розірвано договір оренди від 26.03.2015 земельної ділянки кадастровий номер 7421484400:04:000:3404, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.03.2015 за № 186163, набрало законної сили 29.01.2020.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наведених вище положень Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому, саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16.

Відповідно до пункту 10 договору оренди землі від 26.03.2015, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно пункту 13 договору, розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Таким чином, розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, без застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.

Як свідчить наведений у позовній заяві розрахунок орендної плати за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, розрахунок проведено з урахуванням індексу інфляції без урахування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, та визначено заборгованість відповідача з орендної плати у сумі 44239,52 грн.

Здійснивши перерахунок орендної плати за визначений прокурором період за договором оренди землі від 26.03.2015 з урахуванням індексу інфляції без урахування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, суд дійшов висновку, що розмір орендної плати, яку мав сплатити відповідач за спірний період, виходячи з щомісячного розміру орендної плати (3674,38грн) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця становить 44239,52 грн за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, а саме: січень 2019 - 3711,12 грн, лютий 2019 - 3692,75 грн, березень 2019 - 3707,45 грн, квітень 2019 - 3711,12 грн, травень 2019 - 3700,10 грн, червень 2019 - 3656,01 грн, липень 2019 - 3652,33 грн, серпень 2019 - 3663,36 грн, вересень 2019 - 3700,10 грн, жовтень 2019 - 3700,10 грн, листопад 2019- 3678,05 грн, грудень 2019 - 3667,03 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені допустимими доказами, тому доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" (вул. Бажова, 9, м. Київ, 02100, ідентифікаційний код 36405770) на користь бюджету Вихвостівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (вул. Зої Космодем`янської, 4, с. Вихвостів, Городнянський район, Чернігівська область, 15151, код ЄДРПОУ 04415092, р/р UA 778999980334109812000025110, МФО 899998 УК у Город. р-ні/с. Вихвостів/18010600) заборгованість з орендної плати в розмірі 44239,52 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша торфяна компанія" (вул. Бажова, 9 м. Київ, Київська область, ідентифікаційний код 36405770) на користь прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, р/р UA 248201720343140001000006008, банк - ДКСУ м. Київ, одержувач - прокуратура Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02910114) 2102,00 грн судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 02 вересня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/