ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" вересня 2020 р. Справа№ 910/8000/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання : Пастернак О.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.09.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 04.12.2019 (повний текст рішення складено - 11.12.2019)
у справі №910/8000/19 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
"Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех"
про стягнення 112 674,66 грн
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач, ПрАТ "АК "Київводоканал") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" (надалі - відповідач, ОСББ "Політех") про стягнення 112 674, 66 грн. з яких: 74 949, 36 грн. - основної заборгованості, 6 160, 49 грн. - інфляційних втрат, 1 923, 80 грн. - 3% річних та 22 146, 07 грн. - пені.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №17951/4-09 від 31.08.2017 щодо оплати вартості отриманих послуг за період з 01.04.2018 по 28.02.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 74 949, 36 грн. - основної заборгованості, 6 160, 49 грн. - інфляційних втрат, 1 923, 80 грн. - 3% річних, 5 000, 00 грн. пені, 1 000, 00 грн. штрафу та 1 921, 00 грн. судового збору. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати вартості отриманих послуг за період з 01.04.2018 по 28.02.2019 не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСББ "Політех" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/8000/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСББ "Політех" у період з 01.11.2016 по 30.10.2017 здійснювалась подвійна оплата послуг позивача з постачання холодної води, яка йшла на виготовлення гарячої води. У результаті такої подвійної оплати відбувалася переплата відповідачем на користь позивача в сумі 70 024, 01 грн., яка за умовами п. 2.2.2 договору має бути зарахована в рахунок наявної заборгованості незалежно від вказаного споживачем призначення платежу.
Скаржник стверджує, що відповідач платіжним дорученням №273 від 22.07.2019 здійснив оплату на користь позивача в сумі 40 000, 00 грн., які за умовами п. 2.2.2 договору №17951/4-09 мають бути зараховані, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначенні платежу, першочергово в погашення боргу, за його наявності. Проте, позивач вказану оплату не зарахував в погашення боргу. ОСББ "Політех" звертає увагу, що факт безпідставної відмови відповідача оплачувати рахунок відсутній, тому штрафні санкції не можуть бути застосовані. Крім того, суд першої інстанції не застосував ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині, вирішив справу всупереч вказаній нормі Закона. ОСББ "Політех" зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки у заяві відповідача про зарахування однорідних позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 апеляційну скаргу ОСББ "Політех" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя - доповідач), судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ "Політех" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/8000/19 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.02.2020.
Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, а також відмовити відповідачу у відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення вимог п. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, у своєму відзиві, позивач зазначає, що ПрАТ "АК "Київводоканал" у справі №910/8000/19 заявлена заборгованість за послуги з постачання питної (холодної) води та відведення відповідного об`єму стоків (код абонента 9-1425), проте відповідач в апеляційній скарзі заперечує щодо нарахувань за постачання гарячої води. Крім того, у даній справі розглядаються спірні правовідносини, які виникли за договором №17951/4-09 від 31.08.2017 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, натомість апелянт посилається на договір №06045/4-09 від 25.10.2005. Тобто, викладені в апеляційній скарзі обставини не стосуються предмету позову та спірного періоду у справі №910/8000/19 та не відносяться до обставин, які мають значення для вирішення даної справи по суті.
ПрАТ "АК "Київводоканал" зазначає, що твердження апелянта про те, що відповідно до п. 2.2.2 договору оплати повинні зараховуватися першочергово в погашення боргу є помилковими, оскільки позивач не може враховувати оплати, які надійшли від відповідача після подачі позовної заяви до суду, які відносяться до поточних платежів, адже позовний період є спірний, а кошти сплачені з призначенням платежу поза межами позовного періоду не стосуються спірного періоду. Крім того, якщо у постачальника або у абонента буде намір зарахувати кошти, які були сплачені з чітким призначенням платежу в інші періоди, то сторони повинні узгодити зарахування, оскільки лише абонент є власником коштів і має право ними розпоряджатися. Також, позивач вказує, що апелянт не звертався до позивача щодо узгодження чи зарахування коштів з чітким призначенням платежу в погашення боргу.
14.02.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких останній просить залучити до матеріалів справи та врахувати при розгляді справи додаткові докази, враховуючи об`єктивність причин неможливості подання їх до суду першої інстанції, а також задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/8000/19, постановивши нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Майданевича А.Г. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги ОСББ "Політех" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/8000/19, призначений на 24.02.2020, не відбувся.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/117/20 від 11.03.2020, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Майданевича А.Г. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8000/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020 апеляційну скаргу ОСББ "Політех" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Алданова С.О., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 прийнято справу №910/8000/19 за апеляційною скаргою ОСББ "Політех" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів та призначено до розгляду на 14.04.2020.
Згідно Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.
06.04.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про продовження строку та відкладення розгляду справи №910/8000/19 на іншу дату.
З метою недопущення розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 повідомлено учасників справи №910/8000/19, що розгляд апеляційної скарги ОСББ "Політех" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, призначений на 14.04.2020 - не відбудеться. Розгляд справи №910/8000/19 за апеляційною скаргою ОСББ "Політех" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 призначено на 26.05.2020.
У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.05.2020 оголошено протокольно перерву до 02.06.2020.
29.05.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів, в якому останній просив суд залучити до матеріалів справи рахунок на оплату №12050041 від 12.05.2020 за травень 2020 року за договором №17951/4-09 від 31.08.2017.
01.06.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2020 оголошено протокольно перерву до 11.08.2020.
30.06.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача супровідним листом надійшов оригінал зведеного акту звірки взаєморозрахунків згідно договору №17951/4-09 від 31.08.2017.
31.07.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли:
- клопотання про залучення додаткових доказів;
- заява про розподіл судових витрат.
У зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 прийнято справу №910/8000/19 за апеляційною скаргою ОСББ "Політех" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.09.2020.
У судове засідання 01.09.2020 з`явилися представники учасників судового процесу, які надали пояснення по суті спору.
Так, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 - без змін.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 01.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 31.08.2017 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Об`єднанням власників багатоквартирного будинку "Політех" (абонент) укладено договір №17951/4-09 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід`ємною частиною цього договору, та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за №1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві від 17.10.2011 за № 44/903 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
За договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Постачальником може бути змінений режим водопостачання та водовідведення, відповідно до діючого законодавства України, а також у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо), без внесення змін до цього договору (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 1.3 Договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийнято в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показам засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобу обліку, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.
Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів з засобів обліку може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу (-ів) обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Згідно з п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення стоків у відповідності до правил користування.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахункові документ постачальника вважатиметься безпідставною (пункт 2.2.4 Договору).
Договір укладається сторонами на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1 Договору).
Звертаючись з позовною заявою, позивач вказав, що відповідачем неналежно виконано умови договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №17951/4-09 від 31.08.2017 щодо оплати вартості отриманих послуг за період з 01.04.2018 по 28.02.2019, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 112 674, 66 грн заборгованості, з яких: 74 949, 36 грн - основної заборгованості, 6 160, 49 грн - інфляційних втрат, 1 923, 80 грн - 3% річних та 22 146, 07 грн - пені.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним Договором підлягають частковому задоволенню, оскільки вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову до відповідача, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.
Так, укладений між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Об`єднанням власників багатоквартирного будинку "Політех" договір містить елементи договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу (постачання води) та елементи договору про надання послуг (відведення води). Вказаний договір також є договором про надання житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 1 частини 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.
Централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом (стаття 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Тобто, стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства) (пункт 1.2 Правил №37).
Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів). (пункт 1.4 Правил №37).
Згідно з пунктом 2.4 Правил №37 підприємства зобов`язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
Отже, надання послуг із приймання стічних вод регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.
Таким чином, оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.
Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (пункт 3.7 Правил).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплатив надані позивачем у період з 01.04.2018 по 28.02.2019 послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі по коду абонента 9-1425, що підтверджується: актами про зняття показань з приладу обліку; банківськими виписками; розшифровками рахунків; довідками банківських установ з реєстрами дебетових повідомлень; платіжними вимогами-дорученнями.
У матеріалах справи також наявна довідка АТ "Банк Кредит Дніпро" від 18.04.2019 №55/3-1408 з реєстром дебетових повідомлень, що підтверджує надсилання розрахунковим департаментом позивача до банківської установи відповідача платіжних документів у період з 01.04.2018 по 28.02.2019.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції правильно встановив, що у відповідача наявна заборгованість по оплаті наданих позивачем у період з 01.04.2018 по 28.02.2019 послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 74 949, 36 грн (309 238, 70 грн (нараховано з 01.04.2018 по 28.02.2019) - 234 289, 34 грн (оплачено) =74 949, 36 грн (борг)).
Стосовно посилань апелянта, що у період з 01.11.2016 по 30.10.2017 здійснювалась подвійна оплата послуг позивача з постачання холодної води, яка йшла на виготовлення гарячої води, у результаті якої відбувалася переплата апелянта на користь позивача в сумі 70 024, 01 грн, суд апеляційної інстанції вказує наступне.
Позивач звернувся до суду щодо заборгованості відповідача за договором №17951/4-09 від 31.08.2017 за період з 01.04.2018 по 28.02.2019, проте апелянт посилається на договір 06045/4-09 від 25.10.2005. Тобто, викладені в апеляційній скарзі обставини не стосуються предмету позову та спірного періоду у даній справі та не відносяться до обставин, які мають значення для вирішення справи по суті. Крім того, Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" заявлена заборгованість за послуги з постачання питної (холодної) води та відведення відповідного об`єму стоків (код абонента 9-1425), в той час, як скаржник в апеляційній скарзі вказує щодо нарахувань за постачання гарячої води.
Щодо тверджень апелянта про зарахування коштів в погашення боргу відповідно до п. 2.2.2 договору, колегія суддів вказує, що абонент є власником коштів та має право ними розпоряджатися, в той час, як Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) зараховує кошти відповідно до чіткого призначення платежу. Однак, відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не подав докази звернення до позивача із заявою про зарахування коштів з чітким призначенням платежу в погашення боргу.
Відповідно до пункту 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою управління НБУ від 21.01.2004 №22, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Тобто, саме платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення, оскільки лише він, як власник коштів, має право розпоряджатися ними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 74 949, 36 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача на свою користь 6 160, 49 грн. - інфляційних втрат та 1 923, 80 грн. - 3 % річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі - 1 923, 80 грн та індексу інфляції у розмірі - 6 160, 49 грн є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просило стягнути з відповідача 22 146, 07 грн. пені та 7 494, 94 грн штрафу.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився сплатити.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином, у даній справі договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору (порушення строків розрахунків) у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, наведених позивачем, колегія суддів погоджується, що вони є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, проте, згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи правову природу правовідносин між сторонами, розмір несвоєчасно виконаних зобов`язань, періоди прострочення, розмір нарахованих штрафних санкцій, місцевий господарський суд правомірно зменшив суму пені до 5 000, 00 грн, суму штрафу до 1 000, 00 грн.
Щодо наданих учасниками справи додаткових доказів, які останні просили суд апеляційної інстанції залучити до матеріалів справи та прийняти до їх уваги при перегляді оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України .
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Із правового контексту вищенаведеної норми слідує, що за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак, подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.
Таким чином, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, Північним апеляційним господарським судом, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості й балансу інтересів, були досліджені документи на підтвердження доводів, подані сторонами під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, однак, долучені до матеріалів справи додаткові документи не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду, а тому не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Стосовно посилань апелянта на заяву про зарахування однорідних позовних вимог, колегія суддів зазначає, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою. Якщо наявність боргу не підтверджена належними доказами, відсутні підстави для проведення взаємозаліку. Однак, відповідач не надав суду належних доказів переплати. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав щодо коштів передплачених у період з 01.11.2016 по 30.10.2017 за договором №06045/4-09 від 25.10.2005.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі № 910/8000/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/8000/19 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі № 910/8000/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/8000/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Політех".
4. Матеріали справи №910/8000/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 03.09.2020.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.09.2020 |
Оприлюднено | 04.09.2020 |
Номер документу | 91290766 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Зубець Л.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні