Рішення

від 03.09.2020 по справі 902/305/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2020 р. Cправа № 902/305/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУБНИЙ ЗАВОД" (вул. Георгіївська, буд. 10, м. Харків, 61010)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСКИЙ КОЗАК" (площа Героїв Чорнобиля, буд. 1, кім 230, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 69107,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУБНИЙ ЗАВОД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСКИЙ КОЗАК" про стягнення 69107,15 грн. заборгованості, з яких 68400,00 грн - попередньої оплати та 707,15 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки обладнання №17/09/2019 від 17.09.2019, в частині поставки обладнання.

Ухвалою суду від 01.04.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/305/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву. При цьому такі строки були продовжені на строк дії карантину відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX.

Вказана ухвала вручена позивачу, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, яке наявне в матеріалах справи.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: площа Героїв Чорнобиля, буд. 1, кім 230, м. Вінниця, 21001. Конверт з ухвалою повернуто до суду 10.06.2020 з відміткою поштового відділення За закінченням встановленого строку зберігання , з огляду на дану відмітку судом повторно було направлено ухвалу від 01.04.2020 на адресу відповідача, конверт з ухвалою повернуто до суду 20.07.2020 з відміткою поштового відділення За закінченням встановленого строку зберігання .

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи" повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи . Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах . Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло. При цьому суд враховує, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, закінчилися через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУБНИЙ ЗАВОД" (позивач, в договорі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСКИЙ КОЗАК" (відповідач, в договорі Постачальник) було укладено договір поставки обладнання № 17/09/19 від 17.09.2019 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник, за замовленням Покупця, зобов`язується виготовити та передати (поставити) у власність Покупця Обладнання, асортимент, кількість, комплектність та ціна якого буде зазначатись у специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець бере на себе зобов`язання приймати та оплатити вартість переданого (поставленого) Обладнання.

Загальна вартість Обладнання за Договором встановлюється у сумі 114000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 19000,00 грн. Ціна, за якою буде поставлятись Обладнання, є звичайною (п. 2.1. Договору).

Оплата проводиться наступним чином: Перший платіж - передплата у розмірі 60% загальної вартості Обладнання, визначеної в п. 2.1. Договору, що складає 68400,00 грн в т.ч. ПДВ 11400 грн, Покупець сплачує на рахунок Постачальника не пізніше 5 (п`яти) банківських днів від дати підписання Договору на підставі рахунку-фактури Постачальника. Другий платіж - у розмірі 40% загальної вартості Обладнання, визначеної в п. 2.1. Договору, що складає 45600,00 грн в т.ч. ПДВ 7600,00 грн, (кінцева оплата) Покупець сплачує на рахунок Постачальника не пізніше 5 (п`яти) банківських днів від підписання Сторонами Акту приймання-передачі Обладнання, на підставі рахунку-фактури Постачальника (п. 3.1. та 3.2. Договору).

Постачальник зобов`язаний розпочати виготовлення Обладнання не пізніше 5 робочих днів з дати здійснення Покупцем оплати згідно п. 3.1. Договору. Виготовлення та передача (поставка) Обладнання Покупцю здійснюється Постачальником в строк, що не може перевищувати 30 робочих днів з дати початку виготовлення Обладнання. Постачальник має право на дострокову поставку Обладнання. При цьому обов`язки Покупця згідно договору не змінюються. Постачальник повідомляє Покупця про виготовлення та готовність Обладнання до передачі (поставки). Для передачі (поставки) Обладнання, уповноважений представник Покупця зобов`язаний прибути до місця поставки не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вказаного в даному пункті повідомлення. Представник Покупця має бути наділений всіма необхідними повноваженнями для реалізації встановлених даним Договором прав та обов`язків. Неявка уповноваженого представника Покупця до місця поставки без поважних причин у встановлений даним пунктом строк, буде розцінено Постачальником як відмова Покупця від отримання замовленого Обладнення, з усіма правовими наслідками передбаченими Договором (п. 4.1. - 4.4. Договору).

Датою передачі (поставки) та переходу права власності на Обладнання вважається дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Обладнання (п. 4.6. Договору).

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року.

Між сторонами підписано Специфікація №1 (Додаток1 до Договору) в якій зазначено вид Обладнання на загальну суму 114000,00 грн.

На виконання умов договору, відповідачем виставлено рахунок-фактури № СФ-0000019 від 17.09.2019 на суму 114000,00 грн.

Позивач, на виконання умов договору, здійснив 60% передплати, що стверджується платіжним дорученням №4523 від 26.09.2019 на суму 68400,00 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, кінцевим терміном по поставці Обладнання є 14.11.2019. Відповідач у визначені договором строки не надіслав позивачу повідомлення про виготовлення та готовність Обладнання до передачі (поставки), Обладнання відповідачем не поставлено, обов`язок відповідача згідно договору не виконано.

В зв`язку з не поставленням товару позивач 14.02.2020 направив відповідачу претензію № 26 від 13.02.2020 щодо повернення сплачених за Обладнання коштів. Але передплата за непоставлене Обладнання відповідачем не повернена.

Відповідачем зазначені обставини жодним чином не спростовані.

Вище викладені обставини, стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 69107,15 грн. заборгованості, з яких 68400,00 грн - попередня оплата та 707,15 грн - 3% річні.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір поставки обладнання №17/09/19 є змішаним договором, що містить у собі ознаки договору поставки та підряду.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату за договором, що складає 68400,00 грн. та підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4523 від 26.09.2019 (а.с.15).

У свою чергу, відповідачем не здійснено повідомлення про виготовлення та готовність Обладнання до поставки відповідно до умов договору поставки обладнання №17/09/19 від 17.09.2019 р.

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 ГК України).

Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача з претензією № 26 від 13.02.2020 в якій вимагав повернення сплачених за Обладнання коштів (а.с.17-18), яку надіслав відповідачу 14.02.2020, що стверджується фіскальним чеком (а.с. 18).

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання договору поставки обладнання або повернення попередньої оплати за непоставлене обладнення в сумі 68400,00 грн. не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Крім суми попередньої оплати позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 707,15 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення попередньої оплати, позивачем нараховано відповідачеві 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 707,15 грн. за період з 14.11.2019 року по 19.03.2020 року.

Право вимоги повернення суми попередньої оплати є правовим наслідком невиконання продавцем обов`язку з поставки, і не може вважатись грошовим зобов`язанням (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Проте, враховуючи, що зобов`язання відповідача щодо повернення попередньої оплати в сумі 68400,00 грн. набуло статусу грошового зобов`язання після спливу 7 днів з моменту пред`явлення вимоги відповідно до ст. 530 ЦК України, тобто порушення відповідачем зобов`язання з повернення попередньої оплати настало лише з 22.02.2020 року (14.02.2020 року дата направлення вимоги + 7 днів), а не з 14.11.2019 року, як вказано позивачем у розрахунку 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних підлягають задоволенню частково на суму 151,38 грн. за період з 22.02.2020 року по 19.03.2020 року, відповідно до розрахунку здійсненого судом в системі Ліга Закон . В іншій частині позову про стягнення 3% річних слід відмовити.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо виготовлення та поставки обладнання чи повернення попередньої оплати.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

Так, вимоги задоволено частково на рівні 99,20%, тому з відповідача підлягає стягненню 2085,10 грн судового збору, решту витрат (16,90 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСКИЙ КОЗАК" (площа Героїв Чорнобиля, буд. 1, кім 230, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 40475482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУБНИЙ ЗАВОД" (вул. Георгіївська, буд. 10, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 32030717) 68400,00 грн - попередньої оплати, 151,38 грн - 3% річних та 2085,10 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 555,77 грн - 3% річних.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16,90 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 03 вересня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Георгіївська, буд. 10, м. Харків, 61010)

3 - відповідачу (площа Героїв Чорнобиля, буд. 1, кім 230 м. Вінниця, 21001)