Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/5618/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/5618/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ-ТРЕЙД КР"

про стягнення 255833,33 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ-ТРЕЙД КР" про стягнення збитків у сумі 255833,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №22/17 ПОСТ РВКЮВ від 04.05.2017 щодо реєстрації податкових накладних у встановленому законом порядку, що призвело до збитків позивача у розмірі 255833,33 грн, оскільки останній не може включити відповідну суму до податкового кредиту.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5336/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", в яких зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач з відповідним клопотанням на продовження процесуального строку на подання відзиву на позов не звертався. Наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 28.04.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105473345257.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.05.2017 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІ-ТРЕЙД КР" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №22/17 ПОСТ РВКЮВ (далі - договір).

Відповідно до п.1.1., 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі - товар (зварювальне обладнання інверторного типу) відповідно до Специфікації №1 (додаток №1), яка являється невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно із п.5.2. договору, загальна сума по договору складає: 1279166,66 грн, крім того ПДВ 20% - 255833,33 грн, разом: 1534999,99 грн.

На виконання умов договору, 05.05.2017 відповідач поставив позивачу товар на суму 1534999,99 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0535 від 05.05.2017.

Відповідно до п.5.3. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару по факту поставки не раніше 10-ти банківських днів, але не пізніше 30-ти календарних днів з дня його отримання, на підставі виставленого рахунку постачальника та проведення пусконалагоджувальних робіт і експрес-навчання спеціалістів. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами, або їх повноваженими представниками акту прийому - передачі товару. Проведення пусконалагоджувальних робіт та експрес-навчання спеціалістів підтверджується актами здавання-приймання виконаних робіт.

Позивачем на виконання умов договору у повному обсязі здійснено оплату поставленого відповідачем товару на суму 1534999,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29004 від 29.05.2017.

Згідно з пунктом 5.4. договору постачальник зобов`язується оформити та надати покупцю податкову накладну, укладену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством України, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У випадку, якщо постачальник склав податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушенням норм чинного законодавства України, а також у разі відсутності їх реєстрації в ЄРПН, що тягне за собою втрату права іншої сторони на збільшення податкового кредиту постачальник зобов`язується компенсувати покупцю завдані цим збитки.

Відповідно до пункту 14.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2018, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами всіх фактично взятих на себе обов`язків за договором.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимогам пункту 5.4. договору не видав податкову накладну на суму 1534999,99 грн (у т.ч. ПДВ 20% 255833,33 грн) та не зареєстрував вказану накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим підприємство позивача втратило право на збільшення податкового кредиту.

Згідно із супровідним листом вих. №Ц-3-23/3697-17 від 19.09.2017 позивач, керуючись п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, подав до Офісу великих платників ДФС України заяву та скаргу на відповідача.

02.05.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № РВК-7/1373 від 23.04.2019, у якій вимагав протягом 30-ти календарних днів з дня отримання претензії компенсувати збитки у сумі 255833,33 грн. Відповідач отримав претензію 08.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0850200077311.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що порушення відповідачем вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України призвело до неможливості використання податкового кредиту по ПДВ по операціям з ТОВ "БІ-ТРЕЙД КР", у зв`язку із чим філією "Рефрижераторна вагонна компанія" АТ "Українська залізниця" понесені збитки у вигляді зайво сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 255 833,33 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору поставки №22/17 ПОСТ РВКЮВ від 04.05.2017 відповідач згідно із видатковою накладною № 0535 від 05.05.2017 поставив позивачу товар на суму 1534999,99 грн, а позивач платіжним дорученням № 29004 від 29.05.2017 здійснив оплату поставленого позивачем товару.

У пункті 5.4. договору сторони погодили, що відповідач зобов`язується оформити та надати позивачу податкову накладну, укладену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством України, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У випадку, якщо відповідач склав податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушенням норм чинного законодавства України, а також у разі відсутності їх реєстрації в ЄРПН, що тягне за собою втрату права іншої сторони на збільшення податкового кредиту відповідач зобов`язується компенсувати позивачу завдані цим збитки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної (далі - Наказ № 1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України" (п.3 Наказу №1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як підтверджено матеріалами справи, зокрема податковою декларацією з податку на додану вартість та додатками до неї, відповідач всупереч вимогам пункту 5.4. договору не видав позивачу податкову накладну на суму 1534999,99 грн (у т.ч. ПДВ 20% 255833,33 грн).

Докази на підтвердження реєстрації податкової накладної на поставку товару на суму 1534999,99 грн, відповідно до умов договору згідно із видатковою накладною № 0535 від 05.05.2017 у матеріалах справи відсутні. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, відповідач не виконав встановленого договором, Податковим кодексом України обов`язку щодо оформлення та реєстрації податкової накладної на поставку товару на суму 1534999,99 грн.

Враховуючи те, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту у АТ "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" АТ "Українська залізниця" виникає з дати реєстрації в ЄРПН податкової накладної, з огляду на наведені вище норми невиконання відповідачем зобов`язань щодо оформлення та реєстрації податкової накладної позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у розмірі 255833,33 грн до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 грудня 2018 року у справі №908/76/18.

За таких обставин, з огляду на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 255833,33 грн є обґрунтованими.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ-ТРЕЙД КР" про стягнення збитків у сумі 255833,33 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ-ТРЕЙД КР" (01014, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОМАНДАРМА КАМЕНЄВА, будинок 4 "А", приміщення 11, ідентифікаційний код 38334073) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця ТВЕРСЬКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "РЕФРИЖЕРАТОРНА ВАГОННА КОМПАНІЯ" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (08502, Київська обл., місто Фастів, ВУЛИЦЯ АНДРІЯ ШЕПТИЦЬКОГО, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ ВП: 40081326) збитки у сумі 255833,33 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3837,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.09.2020.

Суддя С.О. Турчин