Ухвала

від 02.09.2020 по справі 910/12649/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/12649/20

Суддя Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНЕСТАР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"

про стягнення 1 768 226,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінестар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" про стягнення 1 768 226,41 грн., грн., а саме 1 738 304,77 грн. основного боргу, 23 937,31 грн. пені, 5948,33 грн. процентів річних та 1,00 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами трьох Договорів : № 18-02 від 27.03.2018 року, № 18-04 від 18.07.2018 року та № 18-05 від 04.02.0219 року в частині своєчасної оплати виконаних позивачем будівельних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Суд зазначає, що судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи згідно трьох Договорів № 18-02 від 27.03.2018 року, № 18-04 від 18.07.2018 року та № 18-05 від 04.02.0219 року в загальній сумі 1 738 304,77 грн.

Тобто позивачем в межах даного позову об`єднано вимоги до відповідача зі сплати грошових коштів за виконані згідно трьох окремих договорів підрядні роботи, розмір заборгованості за які також позивач просить суд стягнути єдиною сумою.

Окрім цього як вбачається зі наведеного в позовній заяві розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені, процентів річних та втрат від інфляції на загальну суму боргу за трьома договорами одночасно.

Таким чином, для встановлення фактичних обставин справи, судом має бути досліджено окремо кожний з трьох договорів підряду, встановлено обставини виконання їх умов сторонами, в тому числі стан взаєморозрахунків, при цьому судом мають бути оцінені всі докази для дослідження наявності чи відсутності підстав для стягнення грошових коштів, за здійснені окремо за кожним з трьох договорів роботи.

Згідно аналізу позовних матеріалів судом встановлено, що кожен із вищевказаних договорів підряду, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним правочином та не пов`язаний з іншим; на підтвердження позовних вимог до позовної заяви додані різні докази підстав виникнення та виконання зобов`язань, тобто розмір заявленої до стягнення заборгованості фактично є сумою визначеного позивачем боргу з оплати виконаних по кожному окремому з вказаних у позовній заяві договорів підрядних робіт, на підтвердження фактичного виконання яких надано окремі акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів та видаткові накладні на поставку матеріалів, невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за якими стало підставою звернення позивача до суду.

Суд зазначає, що передумови об`єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.

Об`єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

При цьому сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, подібність умов укладених правочинів та документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, спільний спосіб захисту, а також однорідність вимог жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за підрядні роботи, виконані окремо по кожному з трьох договорів, а також здійснення відповідних нарахувань згідно ст. 549 та ст. 625 ЦК України, навпаки, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню три окремих спори.

Наразі за умови відсутності в позовній заяві обґрунтування підстав об`єднання позивачем позовних вимог згідно трьох різних договорів підряду в одній повній заяві, також не можуть бути розцінені в якості підстав для об`єднання надані позивачем копії листа № 20/05-06 від 06.05.2020 року про підписання актів виконаних будівельних робіт за трьома договорами та виписки банку про часткову оплату за договорами.

Навіть у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Окрім того, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з окремими позовами про стягнення заборгованості за виконані роботи за кожним із вищезазначених договорів підряду.

При цьому, суд виходить з того, що зміст та обсяг наданих матеріалів і доказів не дозволяє суду самостійно здійснити роз`єднання позовних вимог на підставі ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що об`єднання таких вимог у позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, призведе до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду для роз`єднання позовних вимог.

Позивачу роз`яснюється, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 164, п. 2 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінестар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення 1 768 226,41 грн. повернути без розгляду.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 02.09.2020 року та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон