Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/5920/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/5920/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ЖИТТЯ"

про стягнення 91893,88 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ЖИТТЯ" про стягнення 91893,88 грн, з яких: 70000,00 грн - основний борг, 17915,42 грн - пеня, 2725,25 грн - 3% річних, 1253,21 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №28.09-01/11 транспортно-експедиційного обслуговування від 23.09.2011.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.05.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5920/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", в яких зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач з відповідним клопотанням на продовження процесуального строку на подання відзиву на позов не звертався. Наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 05.05.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105473346032.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ЖИТТЯ" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" (експедитор, позивач) укладений договір №28.09-01/11 транспортно-експедиційного обслуговування (надалі - договір), який регулює відносини сторін при виконанні експедитором доручень замовника з організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажів України і в межах митного кордону України. При виконанні обов`язків за договором експедитор має право діяти як від свого імені так і від імені замовника.

Згідно із пп.2.1.1. п.2.1. договору, експедитор зобов`язаний укласти за рахунок замовника договори транспортного перевезення вантажів з перевізниками. При необхідності від імені і за рахунок замовника сплатити митні платежі, інші обов`язкові платежі і страхування вантажу.

За змістом пункту пп. 2.2.6., 2.2.7., 2.2.8. п.2.2. договору, замовник зобов`язаний відповідно до інформаційних повідомлень експедитора перерахувати на його розрахунковий рахунок грошові кошти, необхідні для забезпечення виконання доручень по договору; не пізніше 2-х робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або пред`явити експедитору у письмовому вигляді мотивовану відмову від підписання акта; після підписання акта виконаних послуг, сплатити експедитору вартість його транспортно-експедиторських та експедиційних послуг, визначених у акті, а також відшкодувати вартість підтверджених документально фактичних витрат, які були понесені експедитором у зв`язку із виконанням доручень замовника.

Фактом виконання доручень замовника, відповідно до пункту 1 договору, є акт виконаних робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажу замовника (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.3. договору, замовник зобов`язаний протягом 10 банківських днів з дати підписання акта виконаних послуг, відповідно до пункту 1 договору, компенсувати експедитору фактичні витрати, які були понесені ним з виконанням його обов`язків та оплатити вартість транспортно-експедиторських послуг відповідно до акту. У випадку порушення замовником строків оплати, експедитор має право нарахувати пеню із розрахунку 0,5% в день від несплаченої суми до моменту до моменту оплати на рахунок, але не більше подвійної ставки НБУ.

Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами. Строк дії договору до 31.12.2011. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо одна із сторін за 30 днів до його закінчення письмово не повідомить другу сторону про його розірвання.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу експедиційні послуги з організації перевезення вантажу з м. Токіо (Японія) до м. Київ на загальну суму 120459,18 грн, на підтвердження чого позивач надав авіаційну накладну №566-14545532 та акт надання послуг №1322 від 08.04.2019.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №IEV00000947 від 08.04.2019 на оплату наданих послуг на загальну суму 120459,18 грн.

У гарантійному листі №161219-2 від 16.12.2019 відповідач зазначив, що оплата наданих позивачем послуг буде здійснена у строк до 30.12.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги у сумі 50459,18 грн.

Оскільки відповідач оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 70000,00 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання 17915,42 грн - пені, 2725,25 грн - 3% річних та 1253,21 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною першою статті 316 Господарського кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст.9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Судом встановлено, що на виконання умов договору №28.09-01/11 транспортно-експедиційного обслуговування від 23.09.2011 позивач надав відповідачу експедиційні послуги з організації перевезення вантажу відповідача за маршрутом Токіо-Бориспіль на загальну суму 120459,18 грн, що підтверджується авіаційною накладною №566-14545532 та акт надання послуг №1322 від 08.04.2019.

Акт надання послуг №1322 від 08.04.2019 підписаний відповідачем без зауважень та заперечень щодо наданих послуг.

За приписами ст.931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.3. договору, відповідач зобов`язаний протягом 10 банківських днів з дати підписання акта виконаних послуг компенсувати позивачу фактичні витрати, які були понесені ним з виконанням його обов`язків та оплатити вартість транспортно-експедиторських послуг відповідно до акту.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату наданих позивачем послуг здійснив частково на суму 50459,18 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становить 70000,00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору №28.09-01/11 транспортно-експедиційного обслуговування від 23.09.2011 з оплати наданих послуг у сумі 70000,00 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 70000,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 70000,00 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17915,42 грн - пені, 2725,25 грн - 3% річних та 1253,21 грн - інфляційних втрат.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані позивачем послуги передбачена у пункті 3.3. договору, згідно із яким, у випадку порушення відповідачем строків оплати, позивач мас право нарахувати пеню із розрахунку 0,5% в день від несплаченої суми до моменту до моменту оплати на рахунок, але не більше подвійної ставки НБУ.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивачем визначено наступні періоди нарахування: з 22.04.2019 по 03.06.2019 на суму 120459,18 грн, з 03.06.2019 по 17.10.2019 на суму 100000,00 грн, з 17.10.2019 по 18.10.2019 на суму 90000,00 грн, з 18.10.2019 по 13.11.2019 на суму 90000,00 грн, з 13.11.2019 по 21.04.2020 на суму 70000,00 грн.

Дослідивши розрахунок, судом встановлено, що при здійсненні нарахувань позивачем неправильно визначений початок прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку із тим, що позивачем не враховані приписи ст.253 Цивільного кодексу України, згідно із якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто з 23.04.2019. Окрім того, позивачем двічі здійснено нарахування 3% річних та пені за 03.06.2019, 17.10.2019, а також 3% річних за 13.11.2019.

За перерахунком суду сума пені становить 17590,69 грн та 3% річних - 2648,00 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат у сумі 1253,21 грн є правильним, у зв`язку із чим задовольняє вимоги у цій частині повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ЖИТТЯ" (02095, м.Київ, ВУЛИЦЯ АХМАТОВОЇ АННИ, будинок 35, офіс 273, ідентифікаційний код 33297540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" (03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛИНСЬКА, будинок 34, ідентифікаційний код 22945557) основний боргу у сумі 70000,00 грн, пеню у сумі 17590,69 грн, 3% річних у сумі 2648,00 грн, інфляційні втрати у сумі 1253,21 грн та судовий збір у сумі 2092,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.09.2020.

Суддя С.О. Турчин