Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/5407/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/5407/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖ ТЕХ СЕРВІС"

до Приватного акціонерного товариства "РАДОСИНЬ"

про стягнення 10245,46 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖ ТЕХ СЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "РАДОСИНЬ" про стягнення 10245,46 грн, з яких: 9955,00 грн - борг за виконані роботи (надані послуги), 290,46 грн - проценти річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості за виконані позивачем роботи згідно із актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №601 від 16.04.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5407/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

19.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення та документи по справі.

У відповідності до ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", в яких зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач з відповідним клопотанням на продовження процесуального строку на подання відзиву на позов не звертався. Наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 28.04.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105473345311.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із усною домовленістю між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖ ТЕХ СЕРВІС" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДОСИНЬ" (відповідач), позивач зобов`язався надати відповідачу послуги з гідродинамічного профілактичного прочищення каналізаційної мережі за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд.8 та з хімічного аналізу води після очищення каналізаційних мереж.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №577 від 05.04.2019 на суму 9955,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання взятих на себе зобов`язань позивач надав відповідачу послуги з гідродинамічного профілактичного прочищення каналізаційної мережі за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд.8 та з хімічного аналізу води після очищення каналізаційних мереж на загальну суму 9955,00 грн, в підтвердження чого надав акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №601 від 16 квітня 2019 року на суму 9955,00 грн.

22.01.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 22.01.2020 про сплату заборгованості у розмірі 9955,00 грн. Згідно із повідомленням про вручення відправлення №0313409425460 відповідач отримав зазначену претензію 27.01.2020, однак відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованості не сплатив.

Оскільки відповідачем не здійснено оплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 9955,00 грн. У зв`язку зі простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховані 3% річних у сумі 290,46 грн (період нарахування з 17.04.2019 по 06.04.2020).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із матеріалами справи, позивач виставив відповідачу рахунок №577 від 05.04.2019 на оплату послуг з гідродинамічного профілактичного прочищення каналізаційної мережі за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд.8 та з хімічного аналізу води після очищення каналізаційних мереж на загальну суму 9955,00 грн.

Між сторонами підписаний акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №601 від 16 квітня 2019 року на суму 9955,00 грн.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.181 Господарського кодексу України та ст.205, 207, 639, 901 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб шляхом направлення рахунку на оплату та підписаного між сторонами актом здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №601 від 16 квітня 2019 року позивач на виконання взятих на себе зобов`язань надав відповідачу послуги з гідродинамічного профілактичного прочищення каналізаційної мережі за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд.8 та з хімічного аналізу води після очищення каналізаційних мереж на загальну суму 9955,00 грн.

Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо факту надання позивачем послуг згідно із актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №601 від 16.04.2019.

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №601 від 16.04.2019 підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Так, судом встановлено, що 22.01.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 22.01.2020 про сплату заборгованості у розмірі 9955,00 грн.

Згідно із наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0313409425460 відповідач отримав зазначену претензію 27.01.2020.

Отже, у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України відповідач зобов`язаний здійснити оплату вартості наданих позивачем послуг у строк до 03.02.2020.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт заборгованості відповідача з оплати за надані позивачем послуг з гідродинамічного профілактичного прочищення каналізаційної мережі за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд.8 та з хімічного аналізу води після очищення каналізаційних мереж на загальну суму 9955,00 грн. Доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

З огляду на вище наведене, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9955,00 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 17.04.2019 по 06.04.2020 (з урахуванням пояснень по справі від 14.05.2020).

Оскільки судом встановлено, що відповідач мав здійснити оплату вартості наданих позивачем послуг у строк до 03.02.2020, то прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання виникло з 04.02.2020. Отже, правильним періодом нарахування 3% річних є період з 04.02.2020 по 06.04.2020.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 51,41 грн, а тому вимоги в цій частині суд задовольняє частково.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖ ТЕХ СЕРВІС".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "РАДОСИНЬ" (02217, м. Київ, ВУЛ. ДРАЙЗЕРА, будинок 8, ідентифікаційний код 23379189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖ ТЕХ СЕРВІС" (04212, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 3-Б, квартира 167, ідентифікаційний код 39971583) основний боргу у сумі 9955,00 грн, 3% річних у сумі 51,41 грн та судовий збір у сумі 2052,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.09.2020.

Суддя С.О. Турчин