Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/3592/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/3592/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "РІВНЕБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОС ЛТД"

про стягнення 66535,46 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерного товариства "РІВНЕБУД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОС ЛТД" про стягнення 66535,46 грн, з яких: основний борг (орендна плата) у сумі 51714,00 грн, комунальні послуги в сумі 7549,07 грн, пеня у сумі 6223,44 грн, інфляційні нарахування у сумі 289,68 грн та 3% річних у сумі 759,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 20 оренди приміщення від 01.03.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

14.05.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3592/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

05.05.2020 через канцелярію суду від позивач надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", в яких зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач з відповідним клопотанням на продовження процесуального строку на подання відзиву на позов не звертався. Наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 22.04.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 22.04.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 між Приватним акціонерним товариством "РІВНЕБУД" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКОС ЛТД" (орендар, відповідач) укладений договір № 20 оренди приміщення (надалі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 51,0 кв.м. (2 поверх, кімнати №60, 61, 62) за адресою: м. Рівне, вул. С. Бандери, 41.

Відповідно до п.5.2. договору, передача приміщення та майна, що орендуються здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщення та майна в оренду.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення загальною площею 51,0 кв.м. (2 поверх, кімнати №60, 61, 62) за адресою: м.Рівне, вул. С. Бандери, 41, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому - передачі від 01.03.2011.

Згідно із п.3.1. договору, термін оренди складає з моменту підписання сторонами цього договору до 1 червня2012 року.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розмір орендної плати становить 2754,00 грн.

Додатком №1 від 01.04.2011 до договору оренди приміщення №20 від 01.03.2011 були внесені зміни до п.4.1. договору, згідно із якими, розмір орендної плати складає 3060,00 грн. Вказані зміни до договору вступають в силу з 1 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року.

Додатком №2 від 01.06.2012 до договору оренди були внесені зміни до п.3.1., а саме: сторони вирішили продовжити термін дії договору оренди приміщення до 01 травня 2014 року.

Додатком №3 від 01.05.2014 до договору оренди сторони внесли зміни до п. 3.1., а саме: продовжено термін дії договору оренди приміщення до 01 травня 2015 року.

Додатком №4 від 28.04.2015 до договору оренди внесені зміни до п. 3.1., а саме: продовжено термін дії договору оренди приміщення до 01 травня 2017 року. Також додатком від 24.02.2015 року були внесені зміни до п.4.1. договору, а саме: розмір щомісячної орендної плати з 1 березня 2015 року складає (з урахуванням ПДВ) 3825,00 грн.

Додатком від 31.01.2018 до договору оренди приміщення були внесені зміни до п. 4.1., згідно із якими, розмір орендної плати складає (з урахуванням ПДВ) 96,00 грн х 51,0 кв.м.= 4896,00 грн, в т.ч. ПДВ 816,00 грн.

Додатком №4 від 01.05.2018 до договору оренди приміщення були внесені зміни до п.3.1. договору оренди приміщення, а саме: продовжено термін дії договору оренди приміщення до 01 травня 2020 року.

Додатком від 31.01.2019 до договору оренди приміщення були внесені зміни до п. 4.1., а саме: розмір орендної плати складає (з урахуванням ПДВ) 110,00 грн х 51,0 кв.м.= 5610,00 грн, в т.ч. ПДВ 935,00 грн.

Також додатком від 31.01.2019 внесені зміни до п.4.5. договору, згідно із якими компенсація вартості комунальних послуг проводиться орендарем окремо на підставі рахунків та/або актів здачі - приймання робіт (надання послуг), які надаються орендарю за відповідний період та оплачуються на протязі 3-х днів з моменту отримання, в розрізі кожного виду комунальних послуг.

За змістом пункту 4.2 договору орендна плата сплачується в готівковому та безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача в термін не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до п. 4.5 договору плата за комунальні послуги проводиться орендарем, згідно рахунків та/або актів виконаних робіт на протязі 3 -х днів з моменту отримання.

Згідно із пп. 6.4.2. п.6.4 договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендні платежі.

Позивач зазначає, що у період з квітня 2019 року по січень 2020 року заборгованість позивача по договору № 20 оренди приміщення від 01.03.2011 становить 59263,07 грн, з яких: заборгованість з орендної плати у сумі 51714,00 грн та заборгованість за комунальні послуги у сумі 7549,07 грн.

На підтвердження факту користуванням відповідачем приміщенням позивачем надано у матеріали справи акти здачі прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000366 від 30.04.2019, №ОУ-0000468 від 31.05.2019, №ОУ-0000576 від 30.06.2019, №ОУ-0000680 від 31.07.2019, №ОУ-0000788 від 31.08.2019, №ОУ-0000885 від 30.09.2019, №ОУ-0000982 від 31.10.2019, №ОУ-0001092 від 30.11.2019, які підписані позивачем та відповідачем. Також позивачем надано акти здачі прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0001209 від 31.12.2019, №ОУ-0000061 від 31.01.2020, які позивач 18.02.2020 надіслав на адресу відповідача (докази направлення наявні у матеріалах справи, а саме: опис вкладення у цінний лист від 18.02.2020, накладна №3301402682958, фіскальний чек від 18.02.2020). Однак, відповідач не підписав зазначені акти та не надав письмової вмотивованої відмови від їх підписання.

Згідно із матеріалами справи, між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.07.2019 по 30.11.2019 становить 43178,11 грн.

Оскільки у відповідача наявна заборгованість по договору № 20 оренди приміщення від 01.03.2011, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОС ЛТД" заборгованості з орендної плати у сумі 51714,00 грн, заборгованості за комунальні послуги в сумі 7549,07 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання: пені у сумі 6223,44 грн, інфляційних нарахувань у сумі 289,68 грн та 3% річних у сумі 759,27 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з квітня 2019 року по січень 2020 року (включно) відповідач користувався орендованим приміщенням загальною площею 51,0 кв.м. (2 поверх, кімнати №60, 61, 62) за адресою: м.Рівне, вул. С. Бандери, 41.

Судом встановлено, що між сторонами підписані акти здачі прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000366 від 30.04.2019 на суму 6117,94 грн, №ОУ-0000468 від 31.05.2019 на суму 5950,20 грн, №ОУ-0000576 від 30.06.2019 на суму 5903,93 грн, №ОУ-0000680 від 31.07.2019 на суму 5847,91 грн, №ОУ-0000788 від 31.08.2019 на суму 5895,24 грн, №ОУ-0000885 від 30.09.2019 на суму 5913,67 грн, №ОУ-0000982 від 31.10.2019 на суму 6111,00 грн, №ОУ-0001092 від 30.11.2019 на суму 7099,22 грн, які підписані зі сторони відповідача без зауважень та заперечень.

Акти здачі прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0001209 від 31.12.2019 на суму 7682,02 грн та №ОУ-0000061 від 31.01.2020 на суму 8402,94 грн зі сторони відповідача не підписані, однак направлені позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОС ЛТД" 18.02.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 18.02.2020, накладною №3301402682958 та фіскальним чеком від 18.02.2020.

Відповідач актів здачі прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001209 від 31.12.2019 та №ОУ-0000061 від 31.01.2019 на суму 8402,94 грн позивачу не повернув та мотивованої відмови від підписання зазначених актів не надав.

При цьому ні нормами чинного законодавства, ні умовами договору не передбачено обов`язку позивача вчиняти дії щодо спонукання відповідача до підписання актів здачі прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом пункту 4.2 договору орендна плата сплачується в готівковому та безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача в термін не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до п. 4.5 договору плата за комунальні послуги проводиться відповідачем згідно рахунків та/або актів виконаних робіт на протязі 3 -х днів з моменту отримання.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом вище, акти здачі прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000366 від 30.04.2019, №ОУ-0000468 від 31.05.2019, №ОУ-0000576 від 30.06.2019, №ОУ-0000680 від 31.07.2019, №ОУ-0000788 від 31.08.2019, №ОУ-0000885 від 30.09.2019, №ОУ-0000982 від 31.10.2019, №ОУ-0001092 від 30.11.2019, у яких визначено також заборгованість за спожиті комунальні послуги, підписані відповідачем без зауважень.

Акти здачі прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0001209 від 31.12.2019, №ОУ-0000061 від 31.01.2020 направлені на адресу відповідача та відповідно до відомостей з офіційного вебсайту "Укрпошта" поштове відправлення № 3301402682958 з направлення на адресу відповідача актів, 04.03.2020 повернуто засобами поштового зв`язку за зворотною адресою у зв`язку із відмовою адресата. За таких обставин, днем отримання відповідачем актів №ОУ-0001209 від 31.12.2019, №ОУ-0000061 від 31.01.2020 є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, а саме 04.03.2020.

За таких обставин, з урахування п.4.2, 4.5. договору, строк оплати з орендної плати та комунальних послуг є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 51714,00 грн та заборгованості за комунальні послуги в сумі 7549,07 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання по договору № 20 оренди приміщення від 01.03.2011 з оплати орендної плати у сумі 51714,00 грн та оплати за комунальні послуги в сумі 7549,07 грн, доказів оплати зазначених сум заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 51714,00 грн та заборгованості за комунальні послуги у розмірі 7549,07 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 6223,44 грн, інфляційні нарахування у сумі 289,68 грн та 3% річних у сумі 759,27 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за порушення зобов`язання з оплати орендних платежів передбачена у пп.8.1.1. п.8.1 договору, згідно із яким, у випадку прострочення по оплаті орендних платежів відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено нарахування пені на заборгованість з орендної плати за періоди: з 06.05.2019 по 03.11.2019, з 06.06.2019 по 04.12.2019, з 06.07.2019 по 03.01.2020, з 06.08.2019 по 03.02.2020, з 06.09.2019 по 03.03.2020, з 06.10.2019 по 03.03.2020, з 06.11.2019 по 03.03.2020, з 06.12.2019 по 03.03.2020, з 06.01.2020 по 03.03.2020.

Дослідивши розрахунок пені, судом встановлено, що при здійсненні нарахувань позивачем неправильно визначений початок прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за травень 2019 року, за жовтень 2019 року та за січень 2020 року, у зв`язку із тим, що позивачем не враховані приписи ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно із якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, правильними періодами нарахування пені на заборгованість з орендної плати за травень 2019 року, за жовтень 2019 року та за січень 2020 року є: з 07.05.2019 по 03.11.2019, з 08.10.2019 по 03.03.2020, з 09.01.2020 по 03.03.2020.

За перерахунком суду сума пені становить 6191,60 грн, а тому вимоги в цій частині суд задовольняє частково.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування 3% річних на заборгованість з орендної плати позивач здійснює за періоди: з 06.05.2019 по 03.03.2020, з 06.06.2019 по 03.03.2020, з 06.07.2019 по 03.03.2020, з 06.08.2019 по 03.03.2020, з 06.09.2019 по 03.03.2020, з 06.10.2019 по 03.03.2020, з 06.11.2019 по 03.03.2020, з 06.12.2019 по 03.03.2020, з 06.01.2020 по 03.03.2020.

Перевіривши розрахунок 3% річних з урахуванням встановленого вище початку прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за травень 2019 року, за жовтень 2019 року та за січень 2020 року, судом встановлено, що сума 3% річних становить 755,58 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих позивачем за травень 2019 року - січень 2020 року (на заборгованість за кожен місяць окремо), судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 58,14 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд також задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОС ЛТД".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявлених позивачем до стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у сумі 7750,00 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: договір №01/02/20 про надання правової допомоги від 01.02.2020, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро Арсена Протоповича "Рюрикович та партнери"; Акт здачі приймання робіт (надання послуг) від 27.04.2020; платіжне доручення №3258 від 28.04.2020; рахунок-фактуру №1 від 27.04.2020.

Дослідивши рахунок-фактуру №1 від 27.04.2020 та Акт здачі приймання робіт (надання послуг) від 27.04.2020 судом встановлено, що суми витрат на правову допомогу включені: витрати на складання клопотання про ознайомлення із матеріалами справи - 500 грн; витрати на ознайомлення з відзивом на позовну заяву - 500,00 грн; витрати на складання відповіді на відзив - 1000,00 грн; витрати на ознайомлення із матеріалами справи - 500,00 грн. Однак, відповідних клопотань, відповіді на відзив до суду представник позивача не подавав, ознайомлення із матеріалами справи не здійснював.

За таких обставин, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути покладені судом на іншу сторону. Отже, враховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5250,00 грн.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги у цій справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 5228,93 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОС ЛТД" (03115, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОТЕЛЬНИКОВА, будинок 25, ідентифікаційний код 36884190) на користь Приватного акціонерного товариства "РІВНЕБУД" (33014, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА БАНДЕРИ, будинок 41, ідентифікаційний код 01273310) заборгованість з орендної плати у сумі 51714,00 грн, заборгованість за комунальні послуги в сумі 7549,07 грн, пеню у сумі 6191,60 грн, 3% річних у сумі 755,58 грн, інфляційні втрати у сумі 58,14 грн, витрати на правову допомогу у сумі 5228,93 та судовий збір у сумі 2093,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.09.2020.

Суддя С.О. Турчин