Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/6540/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/6540/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛСУНД"

про стягнення 43469,69 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛСУНД" про стягнення 43469,69 грн заборгованості, з яких: 31410,96 грн - основна сума заборгованості, 11013,89 грн - пеня, 1044,84 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №166-ЕП від 01.09.2015.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.05.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6540/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", в яких зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач з відповідним клопотанням на продовження процесуального строку на подання відзиву на позов не звертався. Наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 20.05.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 20.05.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЛСУНД" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №166-ЕП (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору постачати покупцю передбачений цим договором товар (далі - "товар"), а покупець зобов`язується приймати і сплачувати такий товар на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Згідно із п.1.3. договору, товар постачається покупцю окремими партіями. Асортимент та кількість товару кожної окремої партії визначається покупцем в попередній заявці, складеній згідно п.4.1. договору.

Постачальник зобов`язується поставити товар протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати вартості партії товару, згідно п.3.2. даного договору, якщо такий товар є на складі постачальника. Якщо товар відсутній на складі постачальника, то строки поставки оговорюються сторонами додатково (п.4.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, вартість товару за цим договором становить суму вартості кожної окремої партії.

За змістом пункту 3.3. договору оплата вартості окремої партії товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

У пункті 5.3. договору сторони погодили за прострочення в оплаті вартості кожної партії товару покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору складає 1 (один) рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію (п.8.1., 8.2.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товару на загальну суму 65068,41 грн, в підтвердження чого надав видаткові накладні №3478 від 20.05.2019 на суму 24657,45 грн, №4458 від 21.06.2019 на суму 23490,96 грн, №4860 від 05.07.2019 на суму 16920,00 грн.

Відповідач оплату поставленого товару здійснив частково на суму 33657,45 грн, а саме: 16.05.2019 на суму 2465,75 грн, 22.10.2019 на суму 12602,68 грн, 30.10.2019 на суму 9589,02 грн, 30.10.2019 на суму 9000,00 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за поставлений товар становить 31410,96 грн.

06.12.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №12619 від 06.12.2019 про погашення заборгованості за договором поставки №166-ЕП від 01.09.2015 у сумі 31410,96 грн. відповідач відповіді на претензію позивача не надав, заборгованості за договором не сплатив.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 31410,96 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання 11013,89 грн - пені та 1044,84 грн - 3 % річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки №166-ЕП від 01.09.2015 поставив відповідачу товар на загальну суму 65068,41 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними: №3478 від 20.05.2019 на суму 24657,45 грн, №4458 від 21.06.2019 на суму 23490,96 грн, №4860 від 05.07.2019 на суму 16920,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 3.3. договору сторони погодили, що оплата вартості окремої партії товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

Як встановлено судом, відповідач, на виконання умов договору, 16.05.2019 здійснив частково попередню оплату у сумі 2465,75 грн. У подальшому часткові оплати здійснювались відповідачем після поставки позивачем товару. Отже, сторонами було змінено порядок оплати за договором. Інших строків оплати за поставлений товар сторони у договорі не погодили.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, у відповідності до ч.1, ч2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

З огляду на наведене, відповідно до приписів ст.692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар в момент його прийняття, тобто за видатковою накладною №3478 - 20.05.2019, за видатковою накладною №4458 - 21.06.2019, за видатковою накладною №4860 - 05.07.2019, а отже строк оплати поставленого відповідачу товару за вказаними видатковими накладними настав.

Згідно із наявними у матеріалах справи банківськими виписками відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 33657,45 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, повну оплату поставленого позивачем товару не сплатив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 31410,96 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 31410,96 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання за договором поставки №166-ЕП від 01.09.2015 у сумі 31410,96 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 31410,96 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування пені у сумі 11013,89 грн та 3% річних у сумі 1044,84 грн. Нарахування пені та 3% річних здійснені позивачем за періоди: з 21.05.2019 по 22.10.2019, з 23.10.2019 по 30.10.2019, з 22.06.2019 по 30.10.2019, з 31.10.2019 по 25.02.2020, з 05.07.2019 по 25.02.2020.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом пункту 5.3. договору за прострочення в оплаті вартості кожної партії товару відповідач виплачує позивачу за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування пені та 3% річних здійснені позивачем за періоди: з 21.05.2019 по 22.10.2019, з 23.10.2019 по 30.10.2019, з 22.06.2019 по 30.10.2019, з 31.10.2019 по 25.02.2020, з 05.07.2019 по 25.02.2020.

Дослідивши розрахунки позивача, доданий до позовної заяви, судом встановлено, що при нарахуванні пені та 3% річних позивачем не враховані дні оплати заборгованості та нарахування на заборгованість за видатковою накладною здійснене з 05.07.2019, тобто до початку прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже нарахування пені та 3% річних, у межах визначеного позивачем загального періоду нарахування, слід здійснювати за періоди: з 21.05.2019 по 21.10.2019, з 22.10.2019 по 30.10.2019, з 22.06.2019 по 29.10.2019, з 30.10.2019 по 25.02.2020, з 06.07.2019 по 25.02.2020.

За розрахунком суду, сума пені становить 10694,98 грн та 3% річних - 1007,13 грн, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛСУНД" (03036, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 89, ідентифікаційний код 38394001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПШЕНИЧНА, будинок 8, ідентифікаційний код 36926475) заборгованість у сумі 31410,96 грн, пеню у сумі 10694,98 грн, 3% річних у сумі 1007,13 грн та судовий збір у сумі 2084,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.09.2020.

Суддя С.О. Турчин