Ухвала

від 01.09.2020 по справі 910/15151/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду

м. Київ

01.09.2020Справа № 910/15151/19

За заявою Комунального підприємства "Київпастранс"

про розстрочення виконання рішення суду

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

До Комунального підприємства "Київпастранс"

За участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі";

Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

Про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 29 099 532, 64 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

За участі представників сторін:

Від позивача: не прибув;

Від відповідача (заявника): Тарасенко Т. Є., довіреність № 06-5/529 від 28.12.2019;

Від третьої особи - 1: не прибув;

Від третьої особи - 2: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі № 910/15151/19 позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь позивача основну суму заборгованості у розмірі - 26 599 532, 64 грн та судовий збір в розмірі 436 492, 99 грн.

10.08.2020 через відділ канцелярії господарського суду від Комунального підприємства "Київпастранс" надійшла заява про розстрочення виконання рішення (№ 06-1/1226 від 06.08.2020), в якій заявник просив розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі № 910/15151/20 за графіком:

Сума погашення заборгованостіСтрок погашення заборгованості 2 457 820 грн 00 коп.до 31.08.2020 2 457 820 грн 00 коп.до 30.09.2020 2 457 820 грн 00 коп.до 31.10.2020 2 457 820 грн 00 коп.до 30.11.2020 2 457 820 грн 00 коп.до 31.12.2020 2 457 820 грн 00 коп.до 31.01.2021 2 457 820 грн 00 коп.до 28.02.2021 2 457 820 грн 00 коп.до 31.03.2021 2 457 820 грн 00 коп.до 30.04.2021 2 457 820 грн 00 коп.до 31.05.2021 2 457 825 грн 63 коп.до 30.06.2021

14.08.2020 суд призначив судове засідання для розгляду заяви Комунального підприємства "Київпастранс" про розстрочення виконання рішення суду на 01.09.2020.

25.08.2020 від позивача (стягувача) надійшли заперечення на заяву КП Київпастранс про розстрочення виконання рішення суду.

01.09.2020 від заявника надійшли додаткові пояснення.

В судове засідання 01.09.2020 позивач, та третя особи не прибули.

Заявник 01.09.2020 в судове засідання прибув та надав суду усні пояснення, в яких підтримав подану ним заяву та просив її задовольнити.

Суд, заслухавши, пояснення заявника щодо поданої ним заяви, розглянувши заперечення стягувача, дослідивши подані до заяви про розстрочення виконання рішення докази, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Комунального підприємства "Київпастранс" про розстрочення виконання рішення суду, з наступних підстав.

Так, заявник зазначає, що має намір самостійно виконати судове рішення по справі без відкриття виконавчого провадження, яке призведе до збільшення суми належної до виплати. Проте, на даний час існує обставина, яка виключає можливість сплати заборгованості, шляхом перерахуванню позивачу всієї суми заборгованості, а саме: 1) підприємство недоотримує в повному обсязі відшкодування з місцевого бюджету; 2) тимчасово призупинені перевезення пасажирів міським наземним пасажирським транспортом з 18.03.2020 по 22.05.2020; 3) на сьогодні існують обмежувальні заходи щодо перевезення пасажирів міським транспортом - в межах кількості місць для сидіння. Також заявник стверджує, що щоденні доходи підприємства від перевезення пасажирів становлять близько 2 702, 2 тис. грн, а обов`язкові витрати понад 8 450, 5 тис. грн, тож сплата заборгованості одним платежем негативно відобразиться на основному виді діяльності заявника - перевезенні пасажирів.

На підтвердження доводів викладених в заяві заявник надав суду копію розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.07.2020 № 967 Про схвалення змін до Міської цільової програми розвитку транспортної інфраструктури міста Києва на 2019 - 2023 роки , довідку заявника від 21.07.2020 № 02/146 про відшкодування з державного та міського бюджетів втрат підприємства від перевезення пільгових категорій громадян за пільгами наданими державою та Київрадою, довідку від 21.07.2020 № 02/145 про щоденні доходи.

В додаткових поясненнях заявник повідомив суд, що виконав запропонований ним графік погашення заборгованості за серпень 2020 року та сплати на користь позивача кошти в розмірі 2 457 820, 00 грн, на підтвердження чого надав відповідні докази.

Позивач (стягувач) проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення заперечує з тих підстав, що тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для розтрочення виконання судового рішення. Позивач зазначає, що безумовно суд повинен враховувати можливі наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати негативні наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго визначено єдиним постачальником останньої надії на період з 01.01.2019 до 01.01.2021 по всій території України, відповідно на позивача покладені функції забезпечення суспільних інтересів в процесі функціонування ринку електричної енергії України, який в свою чергу, через критично низький стан розрахунків за спожиту електричну енергію споживача (зокрема заявником) знаходиться під загрозою банкрутства, що опосередковано несе загрозу стабільності всього ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України

Відповідно до ч.1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з приписами ч. 3, 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При розгляді заяви про розстрочку рішення суду, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може слугувати підставою для невиконання зобов`язання по оплаті.

Отже, подальше ухилення боржника від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси стягувача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, розстрочення рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З викладених норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.

Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, розстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової норми форми , форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

В той же час, заявником у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі, не надано доказів того, що в разі розстрочки виконання рішення відповідна заборгованість дійсно буде погашена, як і не надано жодних належних доказів, в розумінні приписів ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що фінансовий стан заявника покращиться та що розстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочки виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Комунального підприємства "Київпастранс" про розстрочення виконання рішення суду (вих. № 06-1/1226 від 06.08.2020).

Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви Комунального підприємства "Київпастранс" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі № 910/15151/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 01.09.2020.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 03.09.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких