Рішення

від 03.09.2020 по справі 911/1540/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1540/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач (61022, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, офіс 125, код 40292876)

до

Літківської сільської ради Броварського району Київської області (07411, Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Шевченка, будинок 63, код 04363900)

про стягнення 191933,22 гривень

25.05.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач (далі по тексту - ТОВ Мегагаз Постач /позивач) про стягнення з Літківської сільської ради Броварського району Київської області (далі по тексту - Літківська СР/відповідач) заборгованості за отриманий природний газ в розмірі 191933,22 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за спожитий природний газ за період з листопада 2019 року по березень 2020 року згідно актів приймання-передачі природного газу за відповідний період.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2020 позовну заяву ТОВ Мегагаз Постач прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1540/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

На адресу суду 06.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнав отримання від позивача природного газу за актами приймання-передачі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року, однак через відсутність бюджетного фінансування відповідач не має змоги розрахуватися за отриманий природний газ. На підставі викладених обставин відповідач просить суд пред`явлені позовні вимоги задовольнити. Також відповідач у відзиві просить відмовити у задоволені вимог про стягнення судового збору.

03.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач повідомляє суд про те, що відповідач після звернення позивачем до суду здійснив часткове погашення суми основного боргу в розмірі 48644,95 гривень, що підтверджується долученими до заяви платіжними дорученнями від 17.06.2020, внаслідок чого позивач зменшує свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 143288,27 гривень.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, у відповідності до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 (дата набрання чинності - 02.04.2020) розділ X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4. Яким, зокрема, встановлено, що строки, визначені статтями 46, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням наведеного вище, судом встановлено, що позивачем не пропущено процесуальний строк на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, суд вважає за необхідне заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду, у зв`язку з чим предметом розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 143288,27 гривень.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегагаз постач , як постачальник, у період з листопада 2019 року по березень 2020 року поставив Літківській сільській раді, як споживачу, природний газ в обсязі 27,19895 тис. куб. м. природного газу.

Вказана обставина підтверджується долученими до матеріалів справи копіями підписаних з обох сторін актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- № 536, згідно якого постачальник передав, а споживач прийняв з 01.11.2019 по 30.11.2019 природний газ в обсязі 5,19657 тис. куб. м. на суму 40302,52 гривень;

- № 657, згідно якого постачальник передав, а споживач прийняв з 01.12.2019 по 31.12.2019 природний газ в обсязі 6,2365 тис. куб. м. на суму 48367,80 гривень;

- № 83, згідно якого постачальник передав, а споживач прийняв з 01.01.2020 по 31.01.2020 природний газ в обсязі 6,67613 тис. куб. м. на суму 48644,95 гривень;

- № 186, згідно якого постачальник передав, а споживач прийняв з 01.02.2020 по 29.02.2020 природний газ в обсязі 6,05909 тис. куб. м. на суму 37866,89 гривень;

- № 281, згідно якого постачальник передав, а споживач прийняв з 01.03.2020 по 31.03.2020 природний газ в обсязі 3,03066 тис. куб. м. на суму 16751,06 гривень.

Позивач стверджує, що відповідач за поставлений природний газ згідно наведених вище актів приймання-передачі не розрахувався та станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором становила 191933,22 гривень.

Водночас, в перебігу розгляду справи відповідач 17.06.2020 здійснив часткове погашення суми боргу в розмірі 48644,45 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 28_6J00S/84, 69_6J00S/82, 6_6J00S/83, на суму 6928,00 гривень, 27316,95 гривень та 14400,00 гривень відповідно. А тому позивач зменшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 143288,27 гривень.

В зв`язку із зменшенням суми основного боргу, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 143288,27 гривень боргу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Єдиний письмовий договір на поставку природного газу між сторонами не укладався.

При цьому, суд зазначає, що постачання природного газу за період з листопада 2019 року по березень 2020 року відбулось в результаті господарсько-правових відносин, на підставі угоди на постачання природного газу.

Тобто, сторони угоду на постачання природного газу оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору, ТОВ Мегагаз Постач надавало послугу з постачання природного газу, а відповідач користувався зазначеними послугами, від них не відмовлявся.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу правовідносин, які виникли між сторонами щодо поставки природного газу вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу природного газу та прийняття його відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач зазначає, що при розрахунку вартості природного газу ним було використано прейскурант НАК Нафтогаз України щодо ринкових цін природного газу як товару з урахуванням ПДВ (без урахування тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами) для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладання обов`язків на суб`єктів природного газу, за яким умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу:

- за листопад 2019 року ціна природного газу становить 7755,60 гривень;

- за грудень 2019 року ціна природного газу становить 7755,60 гривень;

- за січень 2020 року ціна природного газу становить 7286,40 гривень;

- за лютий 2020 року ціна природного газу становить 6249,60 гривень;

- за березень 2020 року ціна природного газу становить 5527,20 гривень.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 № 921-р Деякі питання опалювального періоду 2019/20 року , з метою забезпечення своєчасного податку та сталого проходження опалювального сезону 2019/2020 року, операторам газорозподільних мереж заборонено відключення та обмеження енергопостачання об`єктів теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від системи розподілу газу в опалювальний сезон нижче технологічного мінімуму споживання природного газу. Місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам сільських, селищних та міських рад рекомендовано першочергово розпочати опалювальний сезон у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, закладах охорони здоров`я та інших закладах соціальної сфери, обладнання автономними системами опалення.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підписання відповідачем та скріплення печаткою актів приймання-передачі природного газу №№ 536, 657, 83, 186, 281, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого природного газу по вищевказаних актах сторонами визначено не було і такі акти є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий природний газ, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання згідно підписаних відповідачем актів починається з моменту прийняття природного газу або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи в перебігу розгляду справи відповідачем було частково погашено суму основного боргу, в зв`язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та остаточно просив суд стягнути з відповідача 143288,27 гривень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань та сплати коштів за отриманий природний газ у повному обсязі не надав, при цьому у відзиві на позов визнав пред`явлені позивачем позовні вимоги.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 4, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Дослідивши поданий відзив, суд встановив, що його підписано сільським головою - Андріяш Ігорем Григорійовичем, який не обмежений у повноваженнях на подання до суду такої заяви, а визнання позову не суперечить закону та не порушує будь-чиїх прав та інтересів.

Враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши надані суду докази, що підтверджують розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача заборгованості, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 143288,27 гривень за спожитий відповідачем природний газ підтверджені матеріалами справи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Одночасно, суд зауважує, що позивач як на правові підстави позову, що регулюють спірні правовідносини у справі, посилається на положення глави 83 Цивільного кодексу України. Однак, суд вбачає за необхідне зазначити, що останній помилково застосовує до спірних правовідносин положення глави 83 Цивільного кодексу України, оскільки як встановлено судом сторонами фактично було укладено договір поставки, у спрощений спосіб, а тому правовідносини, що виникли між сторонами регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Отже, положення глави 83 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню, адже між сторонами виникли договірні правовідносини.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Літківської сільської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач 143288,27 гривень заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відзив на позовну заяву згідно якого останній визнав пред`явлені позовні вимоги надійшов на адресу суду до початку розгляду справи по суті, отже наявні підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з платіжного доручення від 20.05.2020 № 2024, поданого в якості доказу сплати судового збору, позивачем при звернені до суду з розглядуваним позовом сплачено суму судового збору в розмірі 2879,00 гривень.

При цьому в перебігу розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 143288,27 гривень боргу. Вказана вимога мала б бути оплачена судовим збором в сумі 2149,00 гривень.

Разом із тим, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Отже, сума судового збору в розмірі 1074,50 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), а також в розмірі 730,00 гривень (надміру сплачена сума судового збору внаслідок зменшення розміру позовних вимог) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, після звернення позивача до суду із відповідним клопотанням.

В іншій частині витрати зі сплати судового збору в розмірі 1074,50 гривень відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач задовольнити повністю.

Стягнути з Літківської сільської ради Броварського району Київської області (07411, Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Шевченка, будинок 63, код 04363900) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач (61022, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, офіс 125, код 40292876) 143288,27 гривень боргу та 1074,50 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2020.

Суддя Р.М. Колесник