Рішення
від 03.09.2020 по справі 911/1190/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1190/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф № 3" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Г. Сковороди, 3, код 39179876)

про стягнення 3340,20 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф № 3" (відповідач) про стягнення 3340,20 грн. з яких: 2613,78 грн. пені, 510,42 грн. 3% річних та 216,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу № 2120/1718-ТЕ-17 від 15.09.2017 в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

10.06.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов.

15.05.2020 від позивача на адресу сулу надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, головуючий суддя Лилак Т.Д. з 07.08.2020 по 02.09.2020 перебував у щорічній основній відпустці.

Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф № 3" (споживач) було укладено договір №2120/1718-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір).

За умовами договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п.5.1 договору, ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.8.2 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 11.01.2018, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 10.3. Договору, сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 360 686,92 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач у свою чергу прийняті обов`язки за договором в частині оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням строку, погодженого сторонами, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за прострочення виконання зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки зобов`язання з оплати природного газу виконані не у встановлений договором строк відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки позивача, в межах заявлених періодів, та встановлено, що відповідні розрахунки є арифметично вірними, відповідно, вимоги про стягнення з відповідача 2613,78 грн. пені, 510,42 грн. 3% річних та 216,00 грн. інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.

Відповідач позовні вимоги щодо стягнення з нього 510,42 грн. 3% річних та 216,00 грн. інфляційних втрат визнав у повному обсязі.

Разом з тим зазначив, що заборгованість за природний газ у відповідача виникла у зв`язку із несвоєчасною оплатою населенням за отримані житлово-комунальні послуги та несвоєчасним перерахуванням коштів по субсидіям, а тому вина відповідача у простроченні платежів за газ відсутня.

Судом не приймаються до уваги вказані заперечення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як передбачено ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання, аналогічну норму містить ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів .

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю, тому у випадках порушення грошового зобов`язання не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Таким чином, судом не приймаються до уваги заперечення щодо несвоєчасного виконання третіми особами зобов`язань перед відповідачем з відшкодування вартості вироблення теплової енергії, оскільки такі факти не звільняють відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Також відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, розглянувши яке суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Крім того, суд приймає до уваги, що неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

При цьому правовий зміст ст. 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вона не є імперативною, а застосовується на розсуд суду за наявності визначених у ній умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Відповідно до ст. ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Водночас суд також враховує, що сума належної до стягнення пені не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми вартості поставленого природного газу за Договором та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.

У даному випадку судом враховано також інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір на постачання газу, розраховував на своєчасне отримання оплати за поставлений відповідачу товар.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів наявність зазначених у вказаній статті обставин, суд вважає, що підстави для зменшення належної до стягнення пені, за встановленого та підтвердженого факту прострочення зобов`язання, відсутні.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2613,78 грн. пені, 510,42 грн. 3% річних та 216,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф № 3" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Г. Сковороди, 3, код 39179876) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 2613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн. 78 коп. пені, 510 (п`ятсот десять) грн. 42 коп. 3% річних, 216(двісті шістнадцять) грн.00 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.09.2020

Суддя Т.Д. Лилак

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення03.09.2020
Оприлюднено04.09.2020
Номер документу91291949
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/1190/20

Рішення від 03.09.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Лилак Т.Д.

Ухвала від 12.05.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Лилак Т.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні