ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року Справа № 915/830/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
без виклику сторін
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БРИГ", вул.Чкалова, 215/Г, кв.43, м.Миколаїв, 54008
про: стягнення 360 135,83 грн.
Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом №09-01880 від 17.06.2020 про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БРИГ" заборгованості у розмірі 360 135,83 грн. з якої: 342 788,87 грн. - основний борг, 4 357,09 грн. - інфляційні втрати, 2 870,95 грн. - 3% річних, 10 118,93 грн. - пеня.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №2512 від 01.01.2006 про постачання теплової енергії в частині своєчасної оплати за поставлену позивачем теплову енергію.
Позивач у позовній заяві просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався. Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надано.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2020 відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання. Вказана ухвала була направлена відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві та у витязі з сайту Міністерства юстиції України, який був зроблений судом та повернулась до суду з зазначенням причин невручення.
Відомостей щодо зміни місцезнаходження відповідача суду не надано.
У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.
Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20 травня 2020 року № 392 (з урахуванням змін встановлених постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020) продовжено дію карантину до 31 липня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22 липня 2020 р. №641, продовжено дію карантину з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на всій території України.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.
Беручи до уваги, що відповідач жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину до суду не надав, то суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суддя Семенчук Н.О у період з липня 2020 року по серпень 2020 року перебувала у запланованій щорічній відпустці.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
01 січня 2006 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "БРИГ" (далі - споживач) та Відкритим акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - енергопостачальна організація) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2512 (далі - Договір), у відповідності до умов якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором (п.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Статуту приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" є новим найменуванням публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", яке було новим найменуванням відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", створеного відповідно до наказу Міністерства палива і енергетики України від 28.11.2001 № 599 шляхом перетворення державного підприємства "Миколаївська теплоелектроцентраль" у відкрите акціонерне товариство, у порядку передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 "Про корпоратизацію підприємств" (зі змінами).
Згідно п.2.1 Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; - гаряче водопостачання - протягом року; - технологічні потреби; - кондиціювання повітря.
У відповідності до п. 3.2.2 Договору, споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що до обов`язків енергопостачальної організації, належить забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.
Відповідно до п.6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених енергопостачальною організацією в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством засобами. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 Договору).
Згідно п.6.3 Договору, споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Пунктом 6.6 Договору визначено, що споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу Енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра Енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим Споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках Енергопостачальної організації.
Відповідно до пункту 10.1 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 липня 2007 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 Договору).
У відповідності до п.11.3 Договору, при виникненні обставин не обумовлених цим Договором, сторони зобов`язані керуватися Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку відпуску та споживання теплової енергії, Правилами технічної експлуатації тепловикористуючого обладнання і теплових мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Додатком 1 до Договору є Данні про об`єкти теплоспоживання ОСББ БРИГ , відповідно до яких об`єкти теплоспоживання відповідача перебувають за адресою: вул. Чкалова, 215 г та мають опалювальну площу - 4119 м2.
У зв`язку з відсутністю повідомлень про припинення дії Договору, він автоматично пролонгований на наступні роки.
Позивач у позовній заяві зазначає, що в житловому будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.Чкалова, 215/Г крім населення ОСББ БРИГ є споживач фізична особа ОСОБА_1 , з яким укладено окремий договір на теплопостачання з позивачем, тобто використання теплової енергії по приладу обліку ділиться на 2 споживачів.
Позивач, на виконання зобов`язань за Договором у період з листопада 2019 року по травень 2020 року поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення будинку по вул.Чкалова, 215г (відповідно до додатку №1/1 до Договору), що підтверджується:
- нарядом на підключення від 03.11.2019;
- відомостями споживання теплової енергії;
- рахунками на оплату за теплову енергію;
- актами прийому - передачі теплової енергії у гарячій воді, які були направлені на адресу відповідача, та які споживач з підписом не повернув та не оскаржив.
- реєстрами вручення остаточних рахунків, актів прийому-передачі
теплової енергії .
Так, в опалювальний період з листопада 2019 року по травень 2020 року позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 342 788,87 грн., яка відповідачем не сплачена.
З метою отримання грошових коштів за поставлену теплову енергію, позивач направив на адресу відповідача претензію №62-Ю від 20.03.2020 з вимогою погасити заборгованість. Відповідач заборгованість за поставлену теплову енергію не погасив , що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 Цивільного Кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного Кодексу України , за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 342 788,87 за поставлену теплову енергію в опалювальний період з листопада 2019 року по травень 2020 року є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до п.7.2.3 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 10 118,93 грн. нараховану:
- за зобов`язаннями листопада 2019 року за період з 21.11.2019 по 11.03.2020 в розмірі 1 693,28 грн.;
- за зобов`язаннями грудня 2019 року за період з 21.12.2019 по 11.03.2020 в
розмірі 4 624,58 грн.;
- за зобов`язаннями січня 2020 року за період з 22.01.2020 по 11.03.2020 в
розмірі 2851,23 грн.;
- за зобов`язаннями лютого 2020 року за період з 21.02.2020 по 11.03.2020 в
розмірі 949,84 грн.
Судом за допомогою програми Законодавство перевірений розрахунок пені та визначено, що розмір пені становить 10 122,71 грн. , а саме нарахована:
- за зобов`язаннями листопада 2019 року за період з 21.11.2019 по 11.03.2020 в розмірі 1 695,19 грн. ;
- за зобов`язаннями грудня 2019 року за період з 21.12.2019 по 11.03.2020 в
розмірі 4 626,45 грн. ;
- за зобов`язаннями січня 2020 року за період з 22.01.2020 по 11.03.2020 в
розмірі 2 851,23 грн.;
- за зобов`язаннями лютого 2020 року за період з 21.02.2020 по 11.03.2020 в
розмірі 949,84 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягає пеня у розмірі 10 118,93 грн. яка заявлена позивачем в позовній заяві.
Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
На підставі ст.625 Цивільного Кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 4 357,09 грн. нараховані:
- на заборгованість 21 318,95 грн. за грудень 2019 року у розмірі -42,64 грн.;
- на заборгованість 105 569,64 грн. за січень 2020 року у розмірі 211,14 грн.;
- на заборгованість 196 709,21 грн. за лютий 2020 року у розмірі -590,13 грн.;
- на заборгованість 275 718,43 грн. за березень 2020 року у розмірі 2205,75 грн.;
- на заборгованість 321 621,07 грн. за квітень 2020 року у розмірі 2 572,97 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2 870,95 грн. нараховані по зобов`язанням листопада 2019 - травня 2020 року за період з 21.11.2019 по 18.05.2020 року
Судом за допомогою програми Законодавство перевірений розрахунок 3% річних по зобов`язанням листопада 2019 - травня 2020 року за період з 21.11.2019 по 18.05.2020 року та визначено що розмір 3% річних становить 2 871,14 грн. , але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають 3% річних у розмірі 2 870,95 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 5 402,04 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БРИГ" (вул.Чкалова, 215/Г, кв.43, м.Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 22435891) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966) заборгованості у розмірі 342 788,87 грн., інфляційних втрат у розмірі 4357,09 грн., 3% річних у розмір 2 870,95 грн., пені у розмір 10 118,93 грн. та 5 402,04 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 03.09.2020 |
Оприлюднено | 04.09.2020 |
Номер документу | 91292134 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Семенчук Н.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні