Рішення

від 12.08.2020 по справі 920/220/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.2020 Справа № 920/220/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/220/20

за позовом Приватного підприємства "Спец Метал" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснозаводська, буд. 70, код ЄДРПОУ 34315963),

до відповідача Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (40020, Сумська область, м. Суми, вул. Комарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30991664)

про стягнення 542 599,28 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 542599,28 грн. заборгованості за договором № 79/9-96-19 від 02.09.2019, укладеного між сторонами даного спору (в т.ч.: 482664 грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар, 5524,45 грн. 3% річних, 3447,19 грн. інфляційних збитків, 50963,64 грн. пені), а також 8138,99 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито провадження у справі № 920/220/20, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.04.2020 із встановленням сторонам строків для подання заяв по суті справи.

16.03.2020 суд ухвалою задовольнив клопотання позивача про участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, однак направив на адресу суду клопотання (вх. № 1035к від 27.03.2020) про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із запровадженням на території України карантинних заходів.

Ухвалою суду від 09.04.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 21.05.2020.

15.05.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №1627к від 15.05.2020) про відкладення розгляду справи у зв`язку із продовженням запроваджених на території України карантинних заходів.

Ухвалою від 21.05.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на час дії карантинних заходів на території України; задовольнив клопотання представника відповідача (вх. № 1627к від 15.05.2020) про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання у справі на 25.06.2020 в режимі відеоконференції.

15.06.2020 представником позивача направлено на адресу суду клопотання (вх. № 4769/20 від 15.06.2020) з проханням не відкладати розгляд справи, оскільки відсутні перешкоди для відвідування сторонами судових засідань.

25.06.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №5268/20 від 25.06.2020) про відкладення розгляду справи у зв`язку із продовженням запроваджених на території України карантинних заходів.

Ухвалою суду від 25.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача (вх. № 5268/20 від 25.06.2020) про відкладення підготовчого засідання; закрито підготовче провадження та призначено справу №920/220/20 до судового розгляду по суті в режимі відеоконференції на 12.08.2020, 14:30.

У судовому засіданні від 12.08.2020 судом встановлено:

Представник позивача в судове засідання в режимі відеоконференції не прибув, будь-яких клопотань чи заяв суду не подав.

Відповідач у судове засідання не прибув, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 08.07.2020 про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 11.08.2020 електронною поштою надіслав клопотання від 10.08.2020 № 79/15-232 (вх № 6892/20 від 11.08.2020), згідно якого повідомив суд про часткову сплату заборгованості в сумі 50000 грн. та як доказ сплати додав копію платіжного доручення від 10.07.2020 №2394, яку просив суд залучити до матеріалів справи. Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи зазначене платіжне доручення як доказ часткової сплати заборгованості.

Розгляд справи по суті розпочато 12.08.2020.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

02.09.2019 між Дочірнім підприємством "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", м. Суми (відповідач) та Приватним підприємством "Спец Метал", Дніпропетровська область, м. Дніпро (позивач) укладено договір поставки № 79/9-96-19 (далі договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору позивач зобов`язується передати у власність відповідачу, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі Товар , на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором. Найменування, кількість та якість товару, що поставляється, відповідно до договору, інші характеристики Товару вказані у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з Специфікації № 1 до договору позивач до 06.09.2019 мав поставити відповідачу феросилікомарганець МнС -17 Р35 ДСТУ 3548-97 в кількості 10 тон загальною вартістю 285600 грн та Специфікації № 2 до договору позивач до 27.09.2019 мав поставити відповідачу феросилікомарганець МнС -17 Р35 ДСТУ 3548-97 в кількості 10 тон загальною вартістю 244800 грн

На виконання умов договору позивач у період з 02.09.2019 по 02.03.2020 передав відповідачу товар на загальну суму 482664 грн., а відповідач прийняв товар на зазначену суму, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: № С-00000113 від 06.09.2019 в сумі 142800 грн., № С-00000114 від 06.09.2019 в сумі 142800 грн., № С-00000117 від 26.09.2019 в сумі 123624 грн., № С-00000118 від 26.09.2019 в сумі 73440 грн. (а.с . 24-27).

Пунктом 1 специфікацій № 1 та № 2 до договору встановлено, що оплата за товар, що поставляється за цим договором, здійснюється відповідачем на умовах відстрочки платежу - 30 календарних днів з моменту поставки.

Відповідач своїх зобов`язання за договором не виконав, а тому позивачем на адресу відповідача 23.01.2020 надіслана претензія (а.с . 30-34), яку відповідач 29.01.2020 отримав (а.с . 35) та залишив без задоволення.

У зв`язку з несплатою відповідачем виниклої заборгованості позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про примусове стягнення з відповідача коштів за отриманий товар.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару своєчасно не виконав і необхідну суму грошових коштів у розмірі 482664,00грн у строк, визначений умовами договору, не сплатив.

У той же час, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем 10.07.2020 відповідно до платіжного доручення № 2394 доданого до клопотання (вх № 6892/20 від 11.08.2020) сплачено 50000 грн. як оплату за феросилікомарганець МнС 17 рах № С-00000094 від 06.09.19.

Отже, сума основного боргу, яку відповідач має сплатити за поставлений товар складає 432664,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 482664,00 грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар за договором № 79/9-96-19 від 02.09.2019 в частині стягнення 432664,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення з 50000 грн суми основного боргу по оплаті за отриманий товар за договором № 79/9-96-19 від 02.09.2019, - суд закриває провадження у справі, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5524,45 грн. 3% річних, 3447,19 грн. інфляційних збитків, 50963,64 грн. пені, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1. договору поставки № 79/9-96-19 від 02.09.2019 сторона, винна в невиконанні чи неналежному виконанні зобов`язань за договором зобов`язана в повному обсязі відшкодовувати іншій стороні завдані збитки.

Пунктом 8.5. договору встановлено, що у разі порушення відповідачем терміну оплати Товару, вказаного у Специфікації, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення оплати за кожен день порушення строків оплати.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, індекси інфляції, за наслідком проведених розрахунків за допомогою комп`ютерної програми ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон , 2020 , суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих сум, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5524,45 грн. 3% річних, 2481,92 грн. інфляційних збитків, 50963,64 грн. пені за неналежне виконання умов договору поставки № 79/9-96-19 від 02.09.2019.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується розмір заборгованості та підстави її виникнення. Відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях та подання суду доказів не скористався.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог - у розмірі 8124,51 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236- 238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (40020, Сумська область, м. Суми, вул. Комарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30991664) на користь Приватного підприємства "Спец Метал" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснозаводська, буд. 70, код ЄДРПОУ 34315963) 491634,01 грн. заборгованості за договором № 79/9-96-19 від 02.09.2019, в тому числі: 432664,00 грн. основної заборгованості за отриманий товар, 5524,45 грн. 3% річних, 2481,92 грн. інфляційних збитків, 50963,64 грн. пені, а також 8124,51 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн суми основного боргу по оплаті за отриманий товар за договором № 79/9-96-19 від 02.09.2019 - закрити.

4. В іншому відмовити.

5. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

У зв`язку із відпусткою судді Котельницької В.Л., повний текст рішення складено та підписано 03.09.2020.

Суддя В.Л. Котельницька