Рішення

від 26.08.2020 по справі 920/262/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.08.2020 Справа № 920/262/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/262/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, ідентифікаційний код 41427817),

до відповідача: Відділу освіти Миколаївської селищної ради (41854, Сумська область, смт Миколаївка, вул. Свободи, буд. 2, ідентифікаційний код 41104218),

про стягнення 499 784,72 грн на підставі договору постачання природного газу від 23.01.2019 № 1, укладеного між сторонами,

представники сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 499 784,72 грн, з яких: 497 379,86 грн - основний борг 500,25 грн - інфляційні збитки, 1 904,61 грн - 3 % річних; а також судові витрати, пов`язані із розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання природного газу від 23.01.2019 № 1 щодо оплати вартості поставленого природного газу, у зв`язку з чим відповідачеві нараховано річні та інфляційні у відповідних розмірах.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/262/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.05.2020, 12:00.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 05.05.2020 закрив підготовче провадження у справі № 920/262/20 та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.06.2020, 12:30, з повідомленням учасників справи.

19.05.2020 від представника позивача через систему Електронний суд надійшли заяви від 19.05.2020 б/н (вх. № № 3908, 3909 від 19.05.2020) про вступ у справу як представника, внесення даних РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи для забезпечення права на доступ до електронної справи для реалізації прав та обов`язків в електронному вигляді. Відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) внесені зазначені відомості до додаткових відомостей про учасників справи № 920/262/20.

04.06.2020 від представника позивача через систему Електронний суд надійшло клопотання від 04.06.2020 б/н (вх. № 4422/20 від 04.06.2020) про розгляд справи за відсутності учасника справи, у зв`язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Також засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшло клопотання від 04.06.2020 № 671 (вх. № 4521/20 від 09.06.2020) про розгляд справи за відсутності учасника справи, у зв`язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 09.06.2020 у справі № 920/262/20 судом постановлено відкласти розгляд справи по суті на 23.07.2020, 12:00.

20.07.2020 за допомогою системи Електронний суд та 27.07.2020 засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшло клопотання від 20.07.2020 № б/н про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

23.07.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Враховуючи факт виходу судді Джепи Ю.А., з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 28.07.2020 призначив справу № 920/262/20 до судового розгляду по суті на 26.08.2020, 12:30, з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання по суті 26.08.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового слухання справи по суті повідомлений судом належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

18.08.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання від 12.08.2020 № 692 (вх. № 7116/20 від 18.08.2020) про розгляд справи за відсутності учасника справи, у зв`язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання по суті 26.08.2020 також не з`явився, відзиву на позов не подав, додаткових документів, письмових пояснень чи заперечень по суті позовних вимог до суду не подав, про дату, час та місце судового слухання справи по суті повідомлений судом належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

У зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, приймаючи до уваги клопотання представника позивача про розгляд цієї справи без його участі, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

23.01.2019 між сторонами укладено договір постачання природного газу № 1 (далі - договір). Зазначений факт підтверджується доданою позивачем до позовної заяви копією договору постачання природного газу від 23.01.2019 № 1 та не спростовується відповідачем.

Відповідно до пункт 1.1 договору, позивач (постачальник) зобов`язався поставити відповідачу (покупцю) у 2019 році природний газ 09120000-6 Газове паливо (09123000-7 Природний газ) (надалі - газ), за наявності його обсягів, а відповідач (покупець) зобов`язався прийняти та оплатити його у відповідності з умовами договору.

Згідно з пунктом 2 договору позивач передає відповідачу газ в обсязі 189269 куб. м. відповідно до планового обсягу постачання. Обсяги газу можуть змінюватись протягом місяця на підставі заявок відповідача з урахуванням оплати. Обсяг газу, що має бути поставлений позивачем підтверджується на підставі заявок відповідача, які подаються не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. Після затвердження заявки позивач за погодженням з ПАТ Укртрансгаз до 25 числа місяця, що передує звітному, надає її філії Об`єднане диспетчерське управління ПАТ Укртрансгаз (надалі - ОДУ) для включення до планового розподілу газу на відповідний місяць. При відсутності заявки від відповідача на відповідний місяць поставки позивач має право надати до ОДУ встановлені в пункті 2.1 договору обсяги.

Пунктом 3.5 договору, сторони погодили, що приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачеві у звітному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які є невід`ємними частинами цього договору.

За умовами пункту 4 договору, загальна вартість 189269 куб. м. газу складає 1 856 728,89 грн, в тому числі ПДВ 20 %. Загальна сума договору складається із сум вартості щомісячних поставок газу. Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктом 5.2 договору, порядок оплати встановлюється наступним чином. Оплата за фактично отриманий газ здійснюється до 10 числа місяця наступного за звітним. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Пунктом 5.6 договору визначено, що звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу відповідачем та акту приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту отримання вимоги однієї із сторін. Зазначене оформлюється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Згідно пункту 9.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019. Дія договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у даному договорі.

За період з 01.12.2019 по 31.01.2020 позивачем на об`єкти відповідача поставлено 50,70131 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 497 379,86 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2019 № УГР00001615 на обсяг 25,497160 тис. м. куб. на суму 250 127,14 грн; від 31.01.2020 № УГР00000075 на обсяг 25,204150 тис. м. куб. на суму 247 252,72 грн, які підписано сторонами та скріплено їх печатками.

З урахуванням положень пункту 5.2 договору, відповідач повинен розрахуватися з позивачем за поставлений природний газ у грудні 2019 року - до 10.01.2020, а за спожитий природний газ у січні 2020 - до 10.02.2020.

Оскільки відповідачем не погашено заборгованість перед позивачем з оплати переданого за договором постачання від 23.01.2019 № 1 природного газу, у зв`язку з чим станом на 12.03.2020 заборгованість відповідача перед позивачем складає 497 379,86 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві твар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Факт отримання відповідачем природного газу за договором постачання природного газу від 23.01.2019 № 1 повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2019 № УГР00001615 на обсяг 25,497160 тис. м. куб. на суму 250 127,14 грн та від 31.01.2020 № УГР00000075 на обсяг 25,204150 тис. м. куб. на суму 247 252,72 грн, які підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий природний газ не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 497379,86 грн не заперечується та не спростовується відповідачем (відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач до суду не подав), а також те, що на момент розгляду справи докази виконання зобов`язання з оплати отриманого природного газу відповідачем суду не надано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в сумі 497 379,86 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасну оплату вартості спожитого природного газу позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 1 904,61 грн та інфляційні втрати в сумі 500,25 грн, нараховані за період з грудня 2019 року по січень 2020 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок річних та інфляційних виконано останнім арифметично вірно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1 904,61 грн та інфляційних збитків в сумі 500,25 грн за загальний період з грудня 2019 року по січень 2020 року є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному розмірі.

Стосовно розподілу витрат позивача по сплаті судового збору суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 7 496,78 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти Миколаївської селищної ради (41854, Сумська область, смт Миколаївка, вул. Свободи, буд. 2, ідентифікаційний код 41104218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, ідентифікаційний код 41427817) заборгованість в сумі 497 379,86 грн, втрати від інфляції в сумі 500,25 грн, 3 % річних в сумі 1 904,61 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 7 496,77 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 02 вересня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа