Рішення
від 13.08.2020 по справі 921/693/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/693/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, буд. 12-Г, Печерський р-н., м. Київ, 01001 в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", Майдан Волі,2, м. Тернопіль, 46001

до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Ролікс-Транс", вул. Подільська, 46/306, м. Тернопіль, 46011; 2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення солідарно з приватного підприємства "Ролікс-Транс" та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" 1929 500 грн 00 коп. матеріальної шкоди.

За участі представників:

Позивача: адвокат Маракіна Оксана Григорівна, ордер на надання правової допомоги серія ТР №080889 від 29.01.2020 (містить обмеження); посвідчення адвоката України №000398 від 24.10.2019 ;

Відповідача 1: адвокат Гуцалюк Андрій Романович; ордер на надання правової допомоги серія ТР №083152 від 02.03.2020 (без обмежень)

Відповідача 2: адвокат Гуцалюк Андрій Романович, ордер на надання правової допомоги серія ТР №083123 від 25.11.2019 (без обмежень).

1.Судові процедури.

1.1. Повідомлення учасників про справу

та фіксування судового процесу.

Сторони, за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

У судових засіданнях представникам сторін роз`яснено права та обов`язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме : програмно-апаратного комплексу "Акорд" на диски CD-R : серійний номер N120VG06D8094376A2, серійний номерN108XE16D8125061C2.

1.2. Суть та рух справи.

30.10.2019 позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк Україна", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №117.20-12/1/1484 від 29.10.2019 (Вх.№846) до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Ролікс-Транс" 2. ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути солідарно з приватного підприємства "Ролікс-Транс" та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" 1929 500 грн 00 коп. матеріальної шкоди.

1.3. Відкриття провадження у справі.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

головуючим суддею для розгляду справи №921/693/19 визначено суддю Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 04.11.2019 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

1.4. Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 26 листопада 2019 року о 11 год. 00 хв. відкладалось на 09 грудня 2019 о 14 год. 00 хв., на 18.12.2019 о 15 год. 00 хв., про що зазначено в ухвалі від 12.12.2019.

Відповідно до частини 2 статті 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

У судовому засіданні 18.12.2019 протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 16 січня 2020 року о 15 год. 00 хв., про що зазначено в ухвалі від 19.12.2019.

У судовому засіданні 16.01.2020 судом протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 03 лютого 2020 року о 16 год. 00 хв., про що зазначено в ухвалі від 17.01.2020.

У судовому засіданні 03.02.2020, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження у даній справі по 11.02.2020 та відклав підготовче засідання на 11 лютого 2020 року о 12 год. 00 хв., про що зазначено в ухвалі від 05.02.2020.

У підготовчому засіданні 11.02.2020 протокольною ухвалою з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі по 17.02.2020 та призначено судове засідання для вирішення питання про перехід у судовому засіданні згідно ч.3 ст. 201 ГПК України до розгляду справи №921/693/19 по суті на 17 лютого 2020 року о 15 год. 00 хв., про що зазначено в ухвалі від 11.02.2020.

1.5. Перехід до розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті із врахуванням строків карантину,

запровадженого у зв`язку із коронавірусною хворобою (COVID-19).

У судовому засіданні 17.02.2020 суд, протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, перейшов до розгляду справи по суті та відклав розгляд справи по суті на 02.03.2020 року о 12 год. 00 хв., про що зазначено в ухвалі від 18.02.2020.

У судовому засіданні 02.03.2020 оголошено перерву до 10.03.2020 о 09:10 год.

Із змісту частини 5 статті 216 ГПК України у випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку.

Ухвалою суду від 10.03.2020, зокрема, у порядку частини 5 статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 17.03.2020 року на 15 год. 00 хв. та розгляд справи по суті розпочато спочатку з вступних слів.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установити з 12 березня на усій території України карантин ( на даний час карантин продовжено до 31серпня 2020 р.).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ , зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину , пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже,законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

При цьому у справі сторони неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином та з інших підстав.

Ухвалою суду від 17.03.2020 відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 07 квітня 2020 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 03.04.2020в порядку частини 5 статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 28.04.2020 о 10 год. 20 хв. та розгляд справи по суті розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 28.04.2020 в порядку частини 5 статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 26 травня 2020 року о 10 год. 00 хв. та розгляд справи по суті розпочато спочатку.

Ухвалою від 18.06.2020судом продовжено строк розгляду справи по суті, в порядку частини 5 статті 216 ГПК України перенесено (відкладено) розгляд справи по суті на 29.07.2020 року та постановлено розгляд справи по суті розпочати спочатку.

29.07.2020 протокольною ухвалою розгляд справи по суті відкладено на 06 серпня 2020 року о 16 год. 00 хв., у подальшому розгляд по суті відкладався на 11.08.2020 та в останнє на 13.08.2020.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що дата відкриття та строк розгляду даної справи №921/693/20 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовженні законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

При цьому, по завершенню 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, як станом на 07.08.2020 року так і станом на 13.08.2020 від сторін у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах.

А тому суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі, №921/693/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодної із сторін у справі.

1.6. Завершення розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 219 ГПК України після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Із змісту статті 220 ГПК України під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

Після дослідження доказів, обставин справи, суд, у відповідності до статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 13.08.2020 після виходу з нарадчої кімнати суд ухвалив рішення, оголосивши скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція позивача.

Як зазначає позивач у позові та його представник у судових засіданнях, в заставі акціонерного товариства Державний ощадний банк України перебували транспортні засоби, а саме:

- Сідловий тягач марки МАN 19.463, 1998 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , згідно договору застави транспортних засобів який 08.09.2007 укладено між ВАT Державний ощадний банк України (АТ Ощадбанк , Банк) та приватним малим підприємством Ролікс (котре змінило найменування на приватне підприємство Ролікс - Транс згідно рішення Засновника № 25/4 від 24.04.2008) - надалі - Сторони, котрий посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 5415. Договір застави укладено на забезпечення виконання умов Договору відновлюваної кредитної лінії № 1 і укладеного між Банком та ОСОБА_2 .

- Н/причіп бортовий - Е марки SСНМIТZSРR 24L, 1999 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , згідно договору застави транспортних засобів який 22.05.2007 укладено між Сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 4902. Договір застави укладено на забезпечення виконання умов Договору відновлюваної кредитної лінії № 10 . укладеного між Банком та ОСОБА_3 .

- Н/причіп бортовий - Е марки SСНМІТZSРR 24L, 1998 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 . реєстраційний №: НОМЕР_6 , згідно договору застави транспортних засобів який 08.08.2007 укладено між Сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 8811. Договір застави укладено на забезпечення виконання умов Кредитного договору № 146 від 06.08.2007 укладеного між Банком та ОСОБА_4 .

- Н/причіп бортовий - Е марки SСНМІТZSРК 24L, 1998 року випуску, червоного кольору, шасі № НОМЕР_7 , реєстраційний №: НОМЕР_8 та н/причіп бортовий - Е марки SСНМІТZSРR24L, 1998 року випуску, червоного кольору, шасі № НОМЕР_9 , реєстраційний № НОМЕР_10 , згідно договору застави транспортних засобів який 16.05.2007укладено між сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 4711. Договір застави укладено на забезпечення виконання умов Договору відновлюваної кредитної лінії № 8 від 14.05.2007 укладеного між Банком та ОСОБА_5 .

- Сідловий тягач - Е марки МАN F 2000,2000 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_11 , реєстраційний № НОМЕР_12 , згідно до говору застави транспоpтних засобів який 09.08.2007 укладено між Сторонами, котрий посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А. та зареєстровано в реєстрі за № 8880. Договір застави укладено на забезпечення виконання умов Кредитного договору № 150від 09/08/2007укладеногоміж Банком та ОСОБА_6 .

- Сідловий тягач марки МАNF 2000, 1999 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_13 , реєстраційний № НОМЕР_14 , згідно договору застави транспортних засобів який 22.06.2007 укладено між Сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за №6544. Договір застави укладено на забезпечення виконання умов Кредитного договору №119 від 22.06.2007 укладеного між Банком та ОСОБА_7 .

- Сідловий тягач МАN 19.463, 1997 року випуску, зеленого кольору, шасі( кузов, рама) № НОМЕР_15 , реєстраційний № НОМЕР_16 та - н/причіп бортовий SСНМІТZSРR 24 L, 1995 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_17 , реєстраційний № НОМЕР_18 , згідно договору застави транспортних засобів який 09.02.2007 укладено між Сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1316. Договір застави укладено на забезпечення виконанню умов Договору відновлюваної кредитної лінії № 2 від 08.02.2007 укладеного між Банком та ОСОБА_8 .

- Сідловий тягач - Е марки МАN, модель 19.414 FLТ, 2000 року випуску, жовтого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_19 , реєстраційний № НОМЕР_20 згідно договору застави засобів який 09.08.2007 укладено між Сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1879. Договір застави укладено на забезпечення виконання умов Кредитного договору № 151 від 09.08.2007 укладеного між Банком та ОСОБА_9 .

- Н/причіп бортовий - Е марки SСНМІТZSРR24L, 1998 року випуску, червоного кольору, шасі № НОМЕР_21 , реєстраційний № НОМЕР_22 згідно договору застави транспортних засобів який 06.08.2007 укладено між Сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 8741. Договір застави укладено на забезпечення виконання умов Кредитним договором № 145 від 06.08.2007, укладеного між Банком та ОСОБА_10 , надалі - транспортні засоби.

Позивач у позовній заяві вказує, що вищезазначені договори застави є аналогічними за своїм змістом стосовно прав та обов`язків Сторін.

Так, відповідно до п. 2.2 договорів застави заставодавець - ПМП Ролікс взяло на себе зобов`язання не розпоряджатись без письмової згоди філії - Тернопільське обласне управлінню ВАТ Державний ощадний банк України будь яким чином предметом застави, його частиною, а також укладати стосовно предмета застави договори оренди та будь які інші угоди.

Згідно п. 3.3.1, 3.3.2 та 3.3.3 договорів застави транспортних засобів заставодавець зобов`язаний не відчужувати, не міняти, не здавати в оренду, заставу та не здійснювати дій, що призводять до зменшення вартості предмета застави, його якісних та кількісних показників, а також вживати всіх необхідних заходів для збереження предмета застави.

Розуміючи всі правові наслідки , які можуть виникнути при невиконанні умов вказаного договору ПМП Ролікс , в особі директора - ОСОБА_11 , котрий одночасно виступав єдиним засновником ПМП Ролікс (статут ПМП Ролікс затверджений 09.07.1992) погодився з його умовами та власноруч підписав договори застави.

Рішенням № 25/4 Засновника приватного малого підприємства Ролікс ОСОБА_11 зв`язку з необхідністю приведено найменування підприємства у відповідність до вимог чинного законодавства України - змінено найменування підприємства на приватне підприємство Ролікс - Транс .

Зміна організаційно - правової форми господарювання та найменування будь - яким чином не вплинула на вчиненні підприємством правочини, в тому числі залишила в силі договори застави транспортних засобів, дане встановлено ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 04.06.2018 у справі № 607/11231/16.(копіюдолучено до матеріалів справи) .

На виконання вищезазначеного Рішення №25/4, засновником ПП Ролікс - Транс 25.04.2008 затверджено Статут Приватного підприємства Ролікс - Транс (надалі - Статут).

Згідно п 2.2 Статуту визначено основні напрямки діяльності ПП Ролікс - Транс , зокрема:

- діяльність автомобільного вантажного транспорту;

- посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;

- організація перевезення вантажів, здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, тощо.

Згідно п. 4.3 Статуту відчуження засобів виробництва, що закріплені за ПП Ролікс - Транс здійснюється за попереднім; погодженням з засновником у порядку, що визначений чинним законодавством.

Пунктом 4.4 встановлено, що підприємство володіє, користується і розпоряджається власним майном на свій розсуд, вчинює відносно нього дії, які відповідають цьому Статуту та не суперечать діючому законодавству.

У відповідності до п. 8.14 Статуту управління підприємством здійснюється засновником або призначеним ним Директором. Директор підзвітний засновникові Підприємства і організує виконання його рішень. Засновник має право скасувати будь яке рішення Директора, якщо вважає його недоцільним (п. 8.7 Статуту).

Також, в зв`язку з виходом із засновника ОСОБА_11 всі права власника та засновника даного підприємства передано ОСОБА_1 . На посаді директора ПП Ролікс - Транс залишився ОСОБА_11 .

Таким чином передача прав на власника та засновника юридичної особи, котра взяла на себе зобов`язання перед АТ Ощадбанк після укладання договорів застави розцінюється позивачем як порушення принципу добросовісності учасників цивільного процесу встановленого п.6 ч.1 ст.3ЦК України та в порушення ч.3 ст.13 ЦК України, вчиняючи дії з наміром завдати шкоди Банку, а також зловживаючи правом у формі безоплатного відчуження майнових прав, з метою уникнення відповідальності за такі дії, що вбачається в наступному.

Рішенням б/н засновника ПП Ролікс - Транс - ОСОБА_1 від 17.09.2014 вирішено зняти з реєстрації в органах УМВС транспортні засоби, а саме:

- сідловий тягач маркиМАN 19463,н/ НОМЕР_23 , № шасі НОМЕР_24 , 1998 р.в;

- сідловий тягач маркиМАN Р2000,н/ НОМЕР_25 , № шасі № НОМЕР_26 , 1999 р.в.;

- сідловий тягач маркиМАN Р2000,н/ НОМЕР_27 , № шасі НОМЕР_11 , 2000 р.в.;

- сідловий тягач маркиМАN19463,н/ НОМЕР_28 , № шасі НОМЕР_29 . 1997 р.в.;

- н/півпричіп борт 8СНМІТ28РЯ 24Цн/зВО4502ХХ, №шасіНОМЕР_39,1998 р.в.;

- н/півпричіп борт SСНМІТZSPR 24Lн/ НОМЕР_30 , №шасіНОМЕР_17,1995 р.в.;

- н/півпричіп борт SСНМІТZSРR 24Lн/ НОМЕР_31 , № шасіНОМЕР_9,1998 р.в.;

- н/півпричіп борт SСНМІТZSРR 24Lн/ НОМЕР_32 , №шасі НОМЕР_33 , 1998 р.в.;

- н/півпричіп борт SСНМІТZSРR 24L, н/з НОМЕР_34 , № шасі НОМЕР_35 , 1999 р.в.,підставою чого вказавши виробничу необхідність .

Рішеннями б/н засновника ПП Ролікс - Транс - ОСОБА_1 від 19.09.2014 вирішено зняти з реєстрації в органах УМВС транспортні засоби, а саме:

- н/півпричіп бортSСНМІТZSРR24L ,н/з НОМЕР_22 , № шасі НОМЕР_36 , 1998р.в.

- сідловий тягач марки МАN 19414, н/з НОМЕР_20 , № шасі НОМЕР_19 , 2000р.в підставою чого вказавши виробничу необхідність .

На думку Позивача, таким чином ОСОБА_1 володіючи інформацією щодо законних вимог Банку на заставне майно та зобов`язань ПП Ролікс - Транс перед Банком, усвідомлюючи збиткові наслідки відчуження транспортних засобів для АТ Ощадбанк надає розпорядження ОСОБА_11 здійснити дії, що суперечать нормам закону, на підставі котрих в подальшому директором ПП Ролікс - Транс ОСОБА_11 видано Накази № 15/9 від 17.09.2014 та № 19/9 від 19.09.201 у зв`язку з виробничою необхідністю вирішено знято з реєстрації в органах УМВС вищезазначені заставні транспортні засоби.

Вищезазначені Накази № 15/9 та № 19/9 ОСОБА_11 18.009.2014 та 19.09.2014, відповідно, подано до 1-ВРЕР УДАІ УМВС України в Тернопільській області, на підставі чого заставне майї знято з обліку, а новим його власником стало ТзОВ Екс Імп Транс .

Вищезазначені дії проведено ПП Ролікс - Транс в особі засновника - ОСОБА_1 директора ПП Ролікс - Транс ОСОБА_11 без згоди АТ Ощадбанк та без відповідного повідомлення заставодавця про це.

У зв`язку із вищенаведеними діями відповідачів АТ Ощадбанк 01.02.2016 звернулось до Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції із заявою про вчинення кримінального діяння.

19.02.2016 ОВС СУ ТУ Національної поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010000642 за фактом незаконного відчуження заставного майна передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України внесені відповідні дані та розпочато досудове розслідування.

В порядку ст. 28, 55-57, 61, 127-129 КРК України та ст. 22, 386, 395, 396 ЦК України АТ Ощадбанк 29.09.2016 подано до Тернопільського міськрайонного суду цивільний позов в кримінальній справі.

30.07.2016 ОСОБА_11 повідомлений про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

04.06.2018 ОСОБА_11 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду, в межах розгляду справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2016 за № 12016210010000642 по обвинуваченню останнього у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст. 285- 288 КПК України.

У клопотанні від 04.06.2018 ОСОБА_11 визнав вчинення ним кримінального правопорушення.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 04.06.2018 клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження про його обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України - задоволено та звільнено останнього від кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження - закрито, а цивільний позов АТ Ощадбанк залишено без розгляду.

При цьому, судом, окрім вищезазначених обставин справи встановлено наступні обставини.

Внаслідок вчинених зазначених дій директором ПП Ролікс-Транс ОСОБА_11, філію Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України позбавлено законного права звернути стягнення на предмети застави, а саме: напівпричіп бортовий Е марки SСНМІТZSРR24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_7 . реєстраційний № НОМЕР_8 , напівпричіп бортовий Е марки SСНМ1ТZSРR24L, 1998р.в., червоного кольору, шас № НОМЕР_9 , реєстраційний № НОМЕР_10 , сідловий тягач Е марки МАN 19.463, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_1 реєстраційний № НОМЕР_2 , сідловий тягач Е марки МАN 19.463, 1997р.в., зеленого кольору, шасі № НОМЕР_15 , реєстраційний № НОМЕР_16 , напівпричіп бортовий Е марки SСYМІТZSРR24L, 1995 р.в., синього кольору, шасі № НОМЕР_17 , реєстраційний № НОМЕР_18 , напівпричіп бортовий Е маркиSСНМІТZSРR24L, 1999р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_34 , сідловий тягач Е марки МАNF2000,1999р.в., білого кольору, шасі№ НОМЕР_37 , реєстраційний № НОМЕР_14 , сідловий тягач-Е марки МАNF2000, 2000 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_38 , реєстраційний № НОМЕР_12 , напівпричіп бортовий-Е марки SСНМІТZSРR24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_39 , реєстраційний № НОМЕР_6 , сідловий тягач Е марки МАN19.414FLТ, 2000 р.в., жовтого кольору, шасі № НОМЕР_19 , реєстраційний № НОМЕР_20 та напівпричіп бортовий Е марки SСНМІТZSРR24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_21 , реєстраційний № НОМЕР_22 з метою погашення заборгованості за кредитними договорами, а також філії Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України завдано матеріальних збитків на суму 1 929 500 гривень.

Грошові зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , станом на день вчинення вищезазначених дій засновником ПП Ролікс - Транс та ОСОБА_11 перед АТ Ощадбанк не виконано, як і не виконано станом на сьогоднішній день.

Як зазначає Позивач, ОСОБА_11 визнав себе винним у скоєному злочині передбаченому ч.1 ст.388 КК України, що встановлено судом у кримінальній справі № 607/11231/16 та в силу ст. 82 ЦК України доказуванню не підлягають. Протиправність дій директора ПП Ролікс - Транс ОСОБА_11 , що мало наслідком спричинення збитків АТ Ощадбанк на суму 1 929 500.00 грнвстановлено ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 04.06.2019 у кримінальній справі № 607/11231/16.

Тож Позивач вказує на наявність протиправної поведінки з вини ОСОБА_11 та причинний зв`язок між протиправною поведінкою, винною дією і завданої шкоди є встановленою судовим рішенням і доведенню не підлягає.

А тому, на думку заявника, вищезазначені норми чинного законодавства дають підстави стверджувати, що ПП Ролікс - Транс зобов`язане відшкодувати АТ Ощадбанк завдані збитки незаконними діями його директора в сумі 1 929 500,00 грн.

Так, із посиланням на нормативні приписи, а саме статтю 113 ГК України, частину 3 ст. 128 ГК України, ч. 7 ст. 128 ГК України, ч. 1 ст. 52 ЦК України, на думку позивача, він вправі вимагати від фізичної особи - ОСОБА_1 , як громадянина, що здійснює підприємницьку діяльність у формі ПП Ролікс - Транс та виступає суб`єктом зобов`язань у відносинах із АТ Ощадбанк відшкодування шкоди завданої останньому за недобросовісне використання своїх прав та виконання зобов`язань, спричиненими, в тому числі і її діями.

Так, протиправність громадянина - підприємця ОСОБА_1 у даному випадку полягає у тому, що незважаючи на обізнаність щодо наявності невиконаних зобов`язань за договорами застави та наявних в них застережень стосовно заборони відчуження транспортних засобів без згоди АТ Ощадбанк та всупереч нормам ст. 17 Закону України Про заставу та ст. 586 Цивільного кодексу України прийняла рішення зняти з реєстрації в органах УМВС транспортні засоби, що перебували в заставі АТ Ощадбанк .

У відповідності до п. 4.3 Статуту відчуження засобів виробництва, що закріплені за ПП Ролікс - Транс здійснюється за попереднім погодженням з засновником у порядку, що визначений чинним законодавством.

Згідно із п. 8.14 Статуту управління підприємством здійснюється засновником або призначеним ним Директором. Директор підзвітний засновникові Підприємства і організує виконання його рішень. Засновник має право скасувати будь яке рішення Директора, якщо вважає його недоцільним (п. 8.7 Статуту).

Так, саме засновником ПП Ролікс - Транс - ОСОБА_1 17.09.2014 та 19.09.2014 прийнято рішення про відчуження заставних транспортних засобів, на виконання якого транспортні засоби незаконно було реалізовано, що й становить причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та завданої АТ Ощадбанк майнової шкоди.

Виходячи із вищенаведених обставин, керуючись чинними нормативно правовими приписами Позивач вважає, що ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати АТ Ощадбанк завдані збитки незаконними діями його директора в сумі 1 929 500,00 грн.

Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У відповідності до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Зазначені обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом стягнення солідарно з відповідачів матеріальної шкоди розмір якої становить 1 929 500 грн, оскільки громадянин - підприємець - ОСОБА_1 , що здійснює підприємницьку діяльність через ПП Ролікс - Транс та директор підприємства - ОСОБА_11 , виступаючи учасниками цивільних правовідносин між ПП Ролікс - Транс та АТ Ощадбанк своїми спільними діями шляхом прийняття незаконних рішень щодо заставного майна речові права на котре належали АТ "Ощадбанк позбавили останнього законного права звернути стягнення на предмет застави згідно Договорів застави, з метою погашення заборгованості за кредитними договорами.

2.2. Заперечення відповідача 1, викладені у відзиві на позовну заяву.

02.03.2020 представником Відповідача 1 надано суду клопотання про долучення доказів, в якому ПП "Ролікс-Транс" зазначає, що 24.02.2020 представником ПП Ролікс-Транс було отримано ухвалу суду про призначення справи до розгляду на 02.03.2020 року.

Відповідно до п.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на те, що 17.02.2020 розпочато розгляд справи по суті, у строки, визначені ст.182 ГПК України відповідач 1 був позбавлений можливості подати відзив на позов та докази, які підтверджують позицію відповідача 1 у даній справі.

При цьому, Відповідач 1 не визнаючи позову, просить суд поновити ПП Ролікс-Транс строк для подачі доказів, зокрема, копії рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15.09.2019 у справі №607/12486/16-ц; копію постанови Тернопільського апеляційного суду від 11.09.2019 ; роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Верховного Суду від 25.10.2019 ; роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Верховного Суду від 09.12.2019, а також роздруківку інформації з сайту УДППЗ Укрпошта щодо дати отримання судової повістки.

При цьому, представник зазначає, що дані докази спростовують твердження позивача про ціну позову в розмірі 1929 500 грн, а також про встановлення вини директора ПП Ролікс-Транс .

Як вбачається із змісту наданої суду представником Відповідача-1 копії рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15.09.2019 у справі №607/12486/16-ц, у позовних вимогах ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором №151 від 09.08.2007 в сумі 16519,92 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту та нарахованих відсотків в розмірі 89791,07 гривень, судом відмовлено.

При цьому, суд послався на те, що з даним позовом позивач звернувся до суду 04 листопада 2016 року, тобто після спливу трьох річного строку звернення до суду, який був перерваний у 2011 році в зв`язку із винесенням рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2011 року про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 за договором відновлюваної кредитної лінії № 151 від 09.08.2007 року, а тому в задоволенні позову відмовлено в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Також, зазначив, що оскільки ухвала господарського суду Тернопільської області виконана в повному обсязі, та позивач не оскаржував дій відділу ДВС по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження, суд вважає, що позивачем не доведено, що у позивача існує заборгованість по кредиту, тому підстав для задоволення позову немає.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.09.2019 у вказаній справі №907/12486/16-ц, Апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" задоволено частково.

При цьому, із посиланням на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), стосовно того, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що після рішення суду, яким стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором, банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.

З огляду на зазначене, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на пропущення строку позовної давності, як на підставу відмови в задоволені позову АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором №151 від 09.08.2007 року.

В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року залишено без змін, відновлено дію рішення у цій частині.

2.3. Заперечення відповідача 2,викладені у відзиві на позовну заяву та інших письмових та усних поясненнях.

У поданому відзиві №б/н від 25.11.2019 (вх№21481 від 25.11.2019) на позовну заяву, представник Відповідача 2 - ОСОБА_1 , ОСОБА_10 вважає позов таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Ознайомившись з позовною заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", вважає що вимоги Позивача не підлягають до задоволенню з наступних підстав:

Те, що власник приватного підприємства відповідає за його боргами всім своїм майном, - твердження помилкове, хоч, втім, і дуже поширене на практиці.

Підставою для його виникнення стала ст. 128 Господарського кодексу України, згідно з якою громадянин-підприємець відповідає за майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (ч.2 ст.127 ГК України).

Одночасно з цим ч.3 ст.128 ГКУ називає форми здійснення підприємницької діяльності громадянами:

- Безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

- Із залученням або без залучення найманої праці;

- Самостійно або спільно з іншими особами.

На думку представника Відповідача 2, такі законодавчі формулювання не повинні вводити в оману. Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, буде нести відповідальність всім своїм майном (за винятком майна, названого в додатку до Закону України Про виконавче провадження ) тільки в тому випадку, якщо виступає в зобов`язальних відносинах як фізична особа-підприємець.

Приватним підприємством відповідно до ст. 113 ГКУ визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Слід сказати, в Цивільному кодексі України про приватні підприємства не згадується взагалі, що іноді стає підставою для дискусій про те, чи відповідає чинному законодавству існування приватних підприємств в принципі. Це питання знімає ч.І ст.83 ЦКУ, якою передбачена можливість створення юридичних осіб як в формі товариств, установ, так і в інших формах, встановлених законом.

Так, представник відповідача 1, на підставі зазначеного, виділяє лише те, що: приватне підприємство є юридичною особою. Згідно ч.3 ст.96 ЦКУ учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за його зобов`язаннями, а юридична особа не несе відповідальності за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. У числі випадків, встановлених законом, можна назвати, наприклад, товариства з додатковою відповідальністю (учасники таких товариств несуть відповідальність за зобов`язаннями товариства не всім своїм майном, але в певній його частині додатково до зроблених в статутний капітал вкладами), повні товариства (в яких учасники солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов`язаннями товариства всім своїм майном) або командитні (в яких субсидіарну відповідальність покладена на повних учасників, паралельно з яким до складу товариства входять учасники, відповідальність яких обмежена їх вкладами).

Відносно приватних підприємств таких додаткових застережень про відповідальність власників підприємства за зобов`язаннями товариства не зроблено, а тому має діяти наведене вище загальне правило: учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за його зобов`язаннями.

Аналогічного висновку свого часу приходив і Держкомпідприємництва в листі від 27.02.2001р. №2-222/1227, пізніше його підтвердив у листі від 15.03.2011р. №92571. Підтримують таку позицію і суди.

Але представник звертає увагу, що даний висновок буде справедливий тільки в тому випадку, якщо установчі документи приватного підприємства не містять положень, які будуть вказувати, що за своєю суттю приватне підприємство є одним з перерахованих господарських товариств, учасники яких несуть повну або додаткову відповідальність за зобов`язаннями суспільства.

При цьому, представник посилається на те, що створення і діяльність приватного підприємства - процес, мало врегульований на законодавчому рівні. Як випливає з тієї ж ст. 113 ГКУ, порядок організації і діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами. При цьому інших законів, що встановлюють порядок організації таких підприємств, на сьогоднішній день немає. Це означає, що засновник приватного підприємства керується загальними нормами законодавства, що регулюють створення суб`єктів господарювання (ст.56-58, 62 ГКУ), що дозволяє йому на власний розсуд вирішувати питання про органи управління та їх компетенції, про порядок розподілу прибутку і збитків, про умови реорганізації та ліквідації приватного підприємства, про вихід учасників і т.п. Наприклад, власник приватного підприємства може самостійно визначати розмір його статутного фонду, не будучи обмеженим його мінімальним розміром. Але одночасно з цим є небезпека того, що юрособа, назване при своєму створенні приватним підприємством, на ділі виявиться, наприклад, повним товариством.

Відповідно до статуту приватного підприємства Ролікс-Транс , затвердженого рішенням засновника №25/4 від 25.04.2008 приватне підприємство Ролікс-Транс засноване на приватній власності громадянки України ОСОБА_1 , на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших законодавчих актів України.

Відповідно до п.1.3 статуту підприємство не несе відповідальність за зобов`язаннями засновника, а засновник не несе відповідальність за зобов`язаннями підприємства.

ОСОБА_1 ніколи не була фізичною особою - підприємцем, а тому не могла створювати дане підприємство в такому статусі.

На підтвердження зазначеного, представником долучено до матеріалів справи копію інформаційного листа від Головного управління ДФС у Львівській області, отриманого у відповідь на адвокатський запит, у якому зазначено, що ОСОБА_1 протягом 2007-2009 років не була зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Стосовно права на звернення до суду з даним позовом, в частині стягнення заборгованості з громадянина України ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.І ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до ч.І ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, на переконання представника відповідача 2, системний аналіз вищевикладених норм господарського процесуального кодексу дає змогу дійти висновку, що фізична особа може бути відповідачем лише в конкретних випадках, жоден з яких не є предметом спору.

У зв`язку з викладеним, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" в частині вимог до фізичної особи ОСОБА_1 .

2.4. Правова позиція позивача, зазначена у відповіді на відзив.

У відповіді на відзив №117.20-12/1/1658 від 05.12.2019 (вх№22563 від 10.12.2019)позивач, заперечуючи наведені у відзиві доводи, вважає що твердження відповідача суперечать діючим нормативним приписам.

Так, у відповідно до ч.3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не

відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника) крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Таким чином даною нормою не закріплено без виключні імперативи, а навпаки передбачено випадки виключення з цього правила якщо це передбачено спеціальним законом, тобто дана цивільного законодавства є відсилочною до норм, що чіткіше врегульовують конкретні правовідносини.

Пунктом 1 ч.І ст.63 ГК України визначено приватне підприємство як таке, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Говорячи про правовідносини, що виникли між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 , що і є предметом розгляду у даній справі Позивач зазначає, що остання вчинила неправомірні дії, прийнявши рішення про відчуження транспортних засобів, що перебували у заставі Банку, не в якості фізичної особи, адже право власності на відчужуване майно належало не ОСОБА_1 , як фізичній особі, а як громадянину - підприємцю, що здійснювала свою діяльність у формі приватного підприємства. Таким чином, у даних правовідносинах ОСОБА_1 не може вважатись фізичною особою, так як її дії було вчинено в межах її корпоративних прав як засновника приватного підприємства.

Пунктом 1 частини 3 статті 128 ГК України, Глава 13 "Громадянин як суб`єкт господарювання". Особливості статусу інших суб`єктів господарювання, визначено, що приватне підприємства є однією із форм здійснення громадянином підприємницької діяльності.

Також, позивач зазначає, що господарським законодавством визначено приватне підприємство як вид підприємства в залежності від форми власності, а не організаційно - правової форми.

Із посиланням на Статут ПП "Ролікс- Транс",а також на ч.4 ст.128 ГПК України Позивач звертає увагу, що ПП Ролікс - Транс створене на підставі приватної власності ОСОБА_1 , що здійснювала управління цим підприємством на власний розсуд.

Виходячи із аналізу вищенаведених нормативно-правових приписів, а також особливістю організаційно - правової форми ПП "Ролікс - Транс" вбачається, що останнє є формою здійснення підприємницької діяльності громадянином в розумінні ст.128 ГК України.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснюючи управління заснованим нею підприємством безпосередньо своїми рішеннями про відчуження транспортних засобів, що перебували в заставі АТ "Ощадбанк" порушила законні права позивача на отримання грошових коштів, за рахунок реалізації такого майна, чим завдано майнової шкоди.

2.5. Клопотання Відповідача 2

про закриття провадження у справі.

У поданому клопотанні про закриття провадження у справі (від 25.11.2019 (вх№777 від 31.01.2020))представник Відповідача 2 зазначає наступне.

Відповідно до ч.І ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до ч.І ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.1 ч.І ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, представник дійшов висновку, що фізична особа може бути відповідачем лише в конкретних випадках, жоден з яких не є предметом спору, а оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою, то представник Відповідача 2 просить закрити провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої злочином.

2.6. Правова позиція позивача,

зазначена у запереченні проти клопотання про закриття провадження у справі.

Як зазначає Позивач у поданому суду запереченні на клопотання про закриття провадження(№117.20-12/1/142 від 21.01.2020 (вх№693 від 29.01.2020),Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" ознайомившись із змістом та викладеними доводами у клопотанні вважає його таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим зазначає наступне.

У своєму клопотанні представник ОСОБА_1 припускає, що остання завдала майнової шкоди АТ Ощадбанк як фізична особа, таким чином розгляд даної справи, в частині стягнення заборгованості з останньої не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках.

АТ Ощадбанк звернулось до суду із позовними вимогами щодо виконання деліктних зобов`язань, а не таких, що виникли із правочину укладеного між Позивачем та Відповідачем -2, даний спір не належить до трудових спорів між сторонами судової справи та не є таким, що виник із сімейних та спадкових правовідносин чи інших виключеннях участі фізичної особи як сторони судового провадження у господарському процесі встановлених ч.1 та 2 ст.20 ГПК України.

У відповідності до ч.1 ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно - господарські повноваження на основі відносин власності.

Позивач неодноразово звертав увагу учасникам судового процесу на те, що у відповідності до ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3ст.128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Знову ж таки слід звернути увагу, що громадянин - підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки (ч.7 ст.128 ГК України).

А тому, виходячи із вищезазначених норм, представник вважає, що приватне підприємство є формою здійснення громадянином підприємницької діяльності, за результатами якої несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.

Таким чином, громадянин - підприємець вважається суб`єктом господарювання та учасником відносин у сфері господарювання, враховуючи завдання та основні засади господарського судочинства можна дійти висновку, що ОСОБА_1 , діючи як громадянин - підприємець, ухвалила рішення від 17.09.2014 та 19.09.2014 про зняття транспортних засобів з реєстрації в органах УМВС, що належали ПП Ролікс - Транс чим завдала шкоди АТ Ощадбанк .

Також, Позивач звертає увагу на той факт, що Відповідач - 2 у даних відносинах здійснював господарську діяльність, вказавши мету здійснення таких дій виробнича необхідність , діючи в межах на підставі особисто визначених повноважень у формі Статуту Приватного підприємства Ролікс - Транс затвердженого 25.04.2008р.

У відповідності до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, Позивач вважає доведеним те, що виходячи із норм чинного законодавства та з аналізу особливості статусу та повноважень громадянина - підприємця у даних правовідносинах - ОСОБА_1 юридичну підсудність даної справи господарським судам.

Крім того, посилається на постанову № 127/2209/18 від 03.07.2019Великої Палати Верховного Суду у якій надано правовий висновок стосовно того, що судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Так, усі сторони даного судового процесу є суб`єктами господарських правовідносин та порушення права АТ Ощадбанк виникло в процесі здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у формі приватного підприємства Ролікс-Транс , що в свою чергу дає підстави вважати наявність юрисдикції на розгляд даної справи господарським судом.

Таким чином, Позивач вважає, що доводи наведені у клопотанні представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі в частині стягнення з останньої шкоди, завданої злочином не узгоджуються із нормами чинного законодавства, а тому просить суд у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі -відмовити.

2.7. Розгляд заяви Відповідача-2

про закриття провадження у справі.

11.02.2020 у судовому засіданні суд, розглянувши подану заяву, дослідивши суб`єктний склад сторін, мотиви, викладені позивачем у позовній заяві від 29.10.2018 №117.20-12/1/1484 (вх.№846 від 30.10.2019), обґрунтуванні відповідача 2, викладені у відзиві на позов №2260-13х від 25.11.2019 (вх№21481 від 25.11.2019), доводах позивача викладених у відповіді на відзив від 05.12.2019 №117.20-12/1/1658 (вх№22563 від 10.12.2019), вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача 2 про закриття провадження у справі №921/693/19 на даній стадії судового провадження, з підстав викладених в ухвалі від 11.02.2020.

2.8. Правова позиція Позивача,

викладена у Додаткових пояснення від 11.03.2020.

12.03.2020 Позивачем надано суду додаткові пояснення (№117.20-12/1/342 (вх№1853)), в яких, щодо звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, зазначено, що відповідно до ч.І ст.62 Конституції України та ч.2 ст.2 КК України закріплена презумпція невинуватості особи. При цьому згідно з ч.І ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Отже, і звільнити від кримінальної відповідальності можна лише особу, яка вчинила злочин (ч.І ст.44 цього ж Кодексу).

Пленум Верховного Суду України у постанові № 1 від 23.12.2005 Про застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності (надалі - Постанова), зокрема у ч. 1 роз`яснив судам, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Судам, також, звернуто увагу на те, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

У клопотанні ОСОБА_11 про звільнення від кримінальної відповідальності від 04.06.2018 останнім визнано вчинення ним кримінального правопорушення, від відбування покарання за яке просив його звільнити.

Таким чином, на думку Позивача, ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 04.06.2018 у кримінальній справі №607/11231/16 у зв`язку із набранням чинності і внесення змін до господарського процесуального законодавства і втратила своє преюдиційне значення, проте встановлені судом істотні обставини вчинення кримінального правопорушення, що вказані в ухвалі суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності мають бути враховані судом при розгляді господарської справи.

Позивач звертає увагу, що виходячи із ч.1 ст.2, ст.49, ч.3 ст.288 КПК України, вбачається протиправність дій ОСОБА_11 , щодо відчуження транспортних засобів, що перебували в заставі АТ "Ощадбанк" та становить причинний зв`язок між вчиненими діями та завданням позивачу шкоди в розмірі 1929 500,00 грн.

Щодо суми завданої шкоди, Позивач зазначає, що на підставі статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" заставодавець і заставодержатель мають право самостійно оцінити предмет застави за звичайними цінами, що склалися на момент виникнення права застави (ч.2 ст.582 ЦК України) або залучити з цією метою професійного оцінювача.

Згідно долучених до позовної заяви Договорів застави, договірна оціночна вартість майна становить 1979422,00 грн.

Частиною 1 статті 548 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпечуваного заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Пунктом 6 розділу Терміни та тлумачення Договорів застави сторонами визначено правом застави як безумовне та безспірне право Заставодержателя у разі невиконання Зобов`язання в цілому, або в тій чи іншій його частині в строк, обумовлений Кредитним договором, задовольнити свої вимоги із вартості Предмета застави в порядку, встановленому даним Договором, переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

Виходячи із вищенаведених норм права, а також обумовленими учасниками цивільно - правових відносин умов правочинів вбачається, що за умови добросовісної поведінки відповідачів позивач мав право вважати, що отримає належні йому грошові кошти за рахунок предмета застави, вартістю не менш ніж обумовлено сторонами спільному правочині.

Вищезазначеним, та доказами поданими у справі підтверджується підставність заявленої суми позовних вимог, в розмірі 1 929 500,00 грн. оскільки така не перевищує вартості заставного майна.

Щодо відсутності заборгованості ОСОБА_9 перед АТ Ощадбанк варто зазначити наступне.

Протиправні дії щодо відчуження транспортних засобів, зокрема й сідлового тягача - Е марки МАN19.414FLT, 2000 р.в., жовтого кольору, шасі № НОМЕР_40 , реєстраційний № НОМЕР_20 (передано в заставу для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_9 ) 17.09.2014року. Судовим рішенням у цивільній справі №607/11231/16 за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_9 не спростовано наявність невиконаних грошових зобов`язань останньої та відсутності вимог позивача до позичальника та ПП "Ролікс-Транс", як Заставодавця у даних правовідносинах станом на день вчинення кримінального правопорушення, а саме станом на 2014 рік.

Також, Позивач зазначає, що АТ "Ощадбанк" обліковується заборгованість ОСОБА_9 в розмірі 18 768,96 дол. США - заборгованість за основним боргом, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

Одночасно Позивачем долучено пояснень копії виписок по рахунках від 05.03.2020 майнових поручителів за договорами : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

3. Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Перелік обставин, що є предметом доказування у справі.

Розглянувши та оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, заперечення на них відповідачів 1,2, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини стосуються відносин, що склалися внаслідок виконання умов договорів застави транспортних засобів. Зокрема, із змісту позовних вимог, підставою для звернення позивача із позовом стало те, що відповідачами 1,2 на підставі їх рішень, без згоди Заставодержателя, яким згідно договорів застави транспортних засобів є Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", було відчужено транспортні засоби, чим завдано майнової шкоди банку.

Таким чином спірними обставинами, які підлягають доказуванню у справі є встановлення обставин виконання умов Договорів застави транспортних засобів, а також правомірності заявлених до стягнення солідарно з відповідачів 1,2 сум майнової шкоди.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Розглянувши матеріали справи, пояснення та заперечення сторін, подані ними докази, судом встановлено наступне.

08 лютого 2007 року між ОСОБА_12 та Філією - Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №2 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

В забезпечення вказаного кредиту, 09 лютого 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна, 11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №2 від 08 лютого 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу сідловий тягач-E марки MAN 19.463, 1997 р.в., зеленого кольору, шасі № НОМЕР_41 , реєстраційний № НОМЕР_16 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_42 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 17 січня 2007 року та напівпричіп бортовий-Е марки SCYMITZ SPR 24L, 1995 р.в., синього кольору, шасі № НОМЕР_43 , реєстраційний № НОМЕР_18 належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_44 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 17 січня 2007 року.

14 травня 2007 року між ОСОБА_5 та Філією - Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №8 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

В забезпечення вказаного кредиту, 14 травня 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна, 11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №8 від 14 травня 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу напівпричіп бортовий-Е марки SCHMITZ SPR 24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_45 , реєстраційний № НОМЕР_10 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_46 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 21 квітня 2007 року та напівпричіп бортовий-Е марки SCHMITZ SPR 24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_47 , реєстраційний № НОМЕР_8 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_48 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 21 квітня 2007 року.

21 травня 2007 року між Перцов В.В. та Філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №10 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

В забезпечення вказаного кредиту,21травня 2007року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна,11/27)в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №10від 21травня 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу напівпричіп бортовий-Емарки SCHMITZ SPR24L, 1999 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_49 , реєстраційний № НОМЕР_50 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_51 , виданого і зареєстрованого PЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 17 березня 2007 року.

22 травня 2007 року між ОСОБА_2 та Філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №11 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

В забезпечення вказаного кредиту, 08 червня 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна, 11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №11 від 22 травня 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу сідловий тягач-Е марки MAN 19.463, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_52 , реєстраційний № НОМЕР_2 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_53 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 24 березня 2007 року.

22 червня 2007 року між ОСОБА_7 та Філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №119 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

В забезпечення вказаного кредиту, 22 червня 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна, 11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №119 від 22 червня 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу сідловий тягач-Е марки MAN F 2000, 1999 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_54 , реєстраційний № НОМЕР_55 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_56 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 18 травня 2007 року.

06 серпня 2007 року між ОСОБА_10 та Філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №145 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

В забезпечення вказаного кредиту, 06 серпня 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна, 11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №145 від 06 серпня 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу напівпричіп бортовий-Е марки SCHMITZ SPR24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_57 , реєстраційний № НОМЕР_22 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_58 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 05 червня 2007 року.

06 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та Філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №146 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

В забезпечення вказаного кредиту, 06 серпня 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна, 11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №146 від 06 серпня 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу напівпричіп бортовий-Е марки SCHMITZ SPR24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_59 , реєстраційний № НОМЕР_6 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_60 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1 ДАІ м. Тернопіль 05 червня 2007 року.

09 серпня 2007 року між ОСОБА_9 та Філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №151 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29 500,00 доларів США.

09 серпня 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна, 11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №151 від 09 серпня 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу сідловий тягач-Е марки MAN 19.414 FLT, 2000 р.в., жовтого кольору, шасі № НОМЕР_61 , реєстраційний № НОМЕР_20 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_62 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 26 липня 2007 року.

09 серпня 2007 року між ОСОБА_6 та Філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №150 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

09 серпня 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна,11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №150 від 09 серпня 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передано у заставу сідловий тягач-Е марки MAN F 2000, 2000 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_63 , реєстраційний № НОМЕР_12 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_58 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 05 червня 2007 року (Далі по тексту усі вказані вище договори - Договори застави).

Вищезазначені Договори застави є аналогічними за своїм змістом стосовно прав та обов`язків Сторін.

Згідно п. 1.1. Договорів застави Заставодавець, як майновий поручитель Боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Кредитного договору передає в заставу, а Заставодержатель цим приймає в заставодавця і на умовах визначених у цьому Договорі, Предмет застави, що належить Заставодавцю.

У відповідності до п.1.5. на період дії цього Договору Предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця без права відчуження.

Відповідно до п 2.2 зазначених Договорів застави Заставодавець немає права без письмової згоди Заставодержателя вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути як безпосередньо, так і опосередковано, як тепер, так і в майбутньому, на кількісний та якісні показники Предмету застави та платоспроможність Заставодавця. Зокрема, Заставодавець не повинен без письмової згоди Заставодержателя розпоряджатись будь-яким чином Предметом застави або його частиною, зменшувати без належних на те підстав, наявність яких повинна бути письмово обґрунтована Заставодавцем, якісні та кількісні показники Предмета застави, а також укладати стосовно Предмета застави договори оренди та будь які інші угоди.

П. 9.1 визначено, що Договір застави транспортних засобів набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов`язань за кредитним договором.

Пунктами 3.3.1, 3.3.2 та 3.3.3 Договорів застави транспортних засобів визначено, що Заставодавець зобов`язаний не відчужувати, не міняти, не здавати предмет застави в оренду, заставу, не здійснювати дій, що призводять до зменшення вартості предмета застави, його якісних та кількісних показників, вжити всіх необхідних заходів для збереження предмета застави.

Відповідно до п. 9.1. Договорів застави ці Договори набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення і діють до виконання зобов`язань за Договором відновлювальної кредитної лінії № 11 від 22 травня 2007 року та додатковими договорами до нього в повному обсязі.

Рішенням №25/4 від 09 липня 2008 року ПМП Ролікс змінило організаційно-правову форму господарювання з приватного малого підприємства на приватне підприємство та найменування з Ролікс на Ролікс Транс , на посаді директора залишився ОСОБА_11 .

У зв`язку з виходом із засновника ОСОБА_11 всі права власника та засновника даного підприємства передано ОСОБА_1 .

Зміна організаційно-правової форми господарювання та найменування не вплинула на вчиненні підприємством правочини, у тому числі - Договори застави.

На виконання вищезазначеного Рішення №25/4, засновником ПП Ролікс - Транс 25.04.2008 затверджено Статут Приватного підприємства Ролікс - Транс (надалі - Статут).

Згідно п 2.2 Статуту визначено основні напрямки діяльності ПП Ролікс - Транс , зокрема:

- діяльність автомобільного вантажного транспорту;

- посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;

- організація перевезення вантажів, здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, тощо.

Згідно п. 4.3 Статуту відчуження засобів виробництва, що закріплені за ПП Ролікс - Транс здійснюється за попереднім; погодженням з засновником у порядку, що визначений чинним законодавством. Пунктом 4.4 встановлено, що підприємство володіє, користується і розпоряджається власним майном на свій розсуд, вчинює відносно нього дії, які відповідають цьому Статуту та не суперечать діючому законодавству.

У відповідності до п. 8.14 Статуту управління підприємством здійснюється засновником або призначеним ним Директором. Директор підзвітний засновникові Підприємства і організує виконання його рішень. Засновник має право скасувати будь яке рішення Директора, якщо вважає його недоцільним (п. 8.7 Статуту).

Відповідно до п. 1.3. Статуту ПП Ролікс-Транс підприємство є юридичною особою має відокремлене майно, право від свого імені вчиняти правочини, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати в суді в якості позивача, відповідача, третьої особи, а також, інші ознаки юридичної особи. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з діючим законодавством . Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями засновника, а засновник не несе відповідальність за зобов`язаннями підприємства.

Як стверджує позивач, у середині жовтня 2016 року ПП Ролікс Транс , вчинило дії, спрямовані на реалізацію заставленого майна.

А саме, не зважаючи на пункти 2.2, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 та 9.1 договорів застави транспортних засобів, ч.2 ст.17 Закону України Про заставу , п.2 ст. 586 Цивільного кодексу України, а також не враховуючи те, що транспортні засоби напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZ SPR 24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_47 , реєстраційний № НОМЕР_8 , напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZ SPR 24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_45 , реєстраційний № НОМЕР_10 , сідловий тягач Е марки MAN 19.463, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_52 , реєстраційний № НОМЕР_2 , сідловий тягач Е марки MAN 19.463, 1997 р.в., зеленого кольору, шасі № НОМЕР_41 , реєстраційний № НОМЕР_16 , напівпричіп бортовий Е марки SCYMITZ SPR 24L, 1995 р.в., синього кольору, шасі № НОМЕР_43 , реєстраційний № НОМЕР_18 , напівпричіп бортовий-Е марки SCHMITZ SPR24L, 1999 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_49 , реєстраційний № НОМЕР_50 , сідловий тягач Е марки MAN F 2000, 1999 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_54 , реєстраційний № НОМЕР_55 , сідловий тягач-Е марки MAN F 2000, 2000 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_63 , реєстраційний № НОМЕР_12 , напівпричіп бортовий-Е марки SCHMITZ SPR24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_59 , реєстраційний № НОМЕР_6 , перебувають у заставі філії Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України , без відповідної згоди заставодержателя , 17 вересня 2014 року видало наказ №15/9, у якому зазначено про виробничу необхідність зняття із реєстрації напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZ SPR 24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_47 , реєстраційний № НОМЕР_8 , напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZ SPR 24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_45 , реєстраційний № НОМЕР_10 , сідловий тягач Е марки MAN 19.463, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_52 , реєстраційний № НОМЕР_2 , сідловий тягач Е марки MAN 19.463, 1997 р.в., зеленого кольору, шасі № НОМЕР_41 , реєстраційний № НОМЕР_16 , напівпричіп бортовий Е марки SCYMITZ SPR 24L, 1995 р.в., синього кольору, шасі № НОМЕР_43 , реєстраційний № НОМЕР_18 , напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZ SPR24L, 1999 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_49 , реєстраційний № НОМЕР_50 , сідловий тягач Е марки MAN 2000, 1999 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_54 , реєстраційний № НОМЕР_55 , сідловий тягач-Е марки MAN F 2000, 2000 р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_63 , реєстраційний № НОМЕР_12 , напівпричіп бортовий-Е марки SCHMITZ SPR24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_59 , реєстраційний № НОМЕР_6 , відповідальним за реєстрацію та продаж призначено директора ПП Ролікс Транс .

18 вересня 2014 року видано наказ № 15/9 від 17 вересня 2014 року про зняття з обліку та реалізацію транспортних засобів, подав у 1-ВРЕР УДАІ УМВС України в Тернопільській області за адресою м. Тернопіль, вул. Бережанська, 65, на підставі якого зазначені транспортні засоби були зняті з обліку, а 19 вересня 2014 року та 25 вересня 2014 року ТзОВ Екс Імп Транс (ЄДРПУО 38687658, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, 43.) зазначенні транспортні засоби зареєструвало за собою, як новий власник.

Крім цього, не зважаючи на пункти 2.2, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 та 9.1 договорів застави транспортних засобів, ч.2 ст.17 Закону України Про заставу , п.2 ст. 586 Цивільного кодексу України, а також не враховуючи те, що транспортні засоби - сідловий тягач Е марки MAN 19.414 FLT, 2000 p.в., жовтого кольору, шасі № НОМЕР_61 , реєстраційний № НОМЕР_20 та напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZ SPR24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_57 , реєстраційний № НОМЕР_22 перебувають у заставі філії Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України , не маючи відповідної згоди заставодержателя, 19 вересня 2014 року видав наказ №19/9, у якому зазначив про виробничу необхідність зняття із реєстрації сідлового тягача Е марки MAN 19.414 FLT, 2000 р.в., жовтого кольору, шасі № НОМЕР_61 , реєстраційний № НОМЕР_20 та наказ №19/9, у якому зазначив про виробничу необхідність зняття із реєстрації напівпричепу бортового Е марки SCHMITZ SPR24L, 1998 р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_57 , реєстраційний № НОМЕР_22 , відповідальним за реєстрацію та продаж призначено директора ПП Ролікс Транс .

19 вересня 2014 року у ПП Ролікс Транс видано два примірники наказу № 19/9 від 19 вересня 2014 року про зняття з обліку та реалізацію транспортних засобів, подав у 1-ВРЕР УДАІ УМВС України в Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. Бережанська, 65 на підставі якого зазначені транспортні засоби були зняті з обліку, а 19 вересня 2014 року ТзОВ Екс Імп Транс (ЄДРПУО 38687658, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, 43.) зазначенні транспортні засоби зареєструвало за собою, як новий власник.

У зв`язку із вищенаведеними діями, позивач - АТ Ощадбанк 01.02.2016 звернулось до Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції із заявою про вчинення кримінального діяння.

19.02.2016 ОВС СУ ТУ Національної поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010000642 за фактом незаконного відчуження заставного майна передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України внесені відповідні дані та розпочато досудове розслідування.

В порядку ст. 28, 55-57, 61, 127-129 КРК України та ст. 22, 386, 395, 396 ЦК України АТ Ощадбанк 29.09.2016 подано до Тернопільського міськрайонного суду цивільний позов в кримінальній справі.

30.07.2016 ОСОБА_11 повідомлений про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

04.06.2018 ОСОБА_11 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду, в межах розгляду справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2016 за № 12016210010000642 по обвинуваченню останнього у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст. 285- 288 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 3 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 04.06.2018 клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження про його обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України - задоволено та звільнено останнього від кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження - закрито, а цивільний позов АТ Ощадбанк залишено без розгляду.

Позивач вважає, що внаслідок вчинених зазначених вище дій з відчуження заставленого майна, зі сторони як ПП Ролікс Транс в особі директора ПП Ролікс-Транс ОСОБА_11 так і його засновницею - відповідачкою ОСОБА_1 , філію Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України позбавлено законного права звернути стягнення на предмети застави , а саме: напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZSPR24L,1998р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_47 , реєстраційний № НОМЕР_8 , напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZSPR24L,1998р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_45 , реєстраційний № НОМЕР_10 , сідловий тягач Е марки MAN19.463,1998р. в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_52 , реєстраційний № НОМЕР_2 , сідловий тягач Е марки MAN19.463,1997р.в., зеленого кольору, шасі № НОМЕР_41 ,реєстраційний № НОМЕР_16 , напівпричіп бортовий Е марки SCYMITZSPR24L,1995р.в.,синього кольору, шасі № НОМЕР_43 , реєстраційний № НОМЕР_18 , напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZSPR24L,1999р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_49 , реєстраційний № НОМЕР_50 , сідловий тягач Е маркиMANF2000,1999р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_54 , реєстраційний № НОМЕР_55 , сідловий тягач - E марки MANF2000,2000р.в., білого кольору, шасі № НОМЕР_63 , реєстраційний № НОМЕР_12 , напівпричіп бортовий - Е марки SCHMITZSPR24L,1998р.в., червоного кольору, шасі № НОМЕР_59 , реєстраційний № НОМЕР_6 , сідловий тягач Е марки MAN19.414FLT,2000р.в., жовтого кольору, шасі № НОМЕР_61 , реєстраційний № НОМЕР_20 та напівпричіп бортовий E марки SCHMITZSPR24L,1998р.в.,червоного кольору, шасі № НОМЕР_57 , реєстраційний № НОМЕР_22 з метою погашення заборгованості за кредитними договорами, а також філії Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України завдано матеріальних збитків на суму 1 929 500 гривень.

При цьому, судом, окрім вищезазначених обставин справи, встановлено наступні обставини.

Рішення судів у інших справах та їх виконання.

Справа № 607/12486/16-ц, боржник ОСОБА_9 .

У листопаді 2016 року Акціонерне товариство Державний ощадний банк України , в особі філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_9 про про стягнення заборгованості за кредитним договором №151 від 09.08.2007 року в сумі 16519,92 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту та нарахованих відсотків в розмірі 89791,07 гривень. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 09.08.2007 року між Петровською ББ та АТ Ощадбанк укладено кредитний договір №151, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 29500 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 13% річних з терміном повернення до 09.08.2012 року. Відповідач скористалася кредитними коштами, однак належним чином не виконує зобов`язання щодо повернення кредиту, в зв`язку з чим станом на 21.10.2016 заборгованість за вказаним кредитним договором становить16519,92 доларів США, а також за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків нарахована пеня в розмірі 89791,07 гривень. На письмову вимогу про погашення виниклої заборгованості відповідач добровільно кошти не повертає, тому позивач просить стягнути з відповідача в користь Банку зазначену суму боргу та понесені судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року справа № 607/12486/16-ц у задоволенні позову Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , в особі філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.09.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , в особі філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , задоволено частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на пропущення строку позовної давності, як на підставу відмови у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою ВС від 25.10.2019 у справі № 607/12486/16-ц відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , в особі філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року.

Таким чином, на даний час, є чинним рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року з урахуванням змін внесених у нього згідно постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року.

Справа № 466/8452/16-ц, боржник ОСОБА_8 .

У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (далі - ПАТ Державний ощадний банк України , банк) звернулося з позовом до ОСОБА_13 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 08 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_13 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 12,5% річних, з терміном повернення до 08 лютого 2012 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Невойта П. С. від 19 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08 лютого 2007 року щодо ОСОБА_13 виконані. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18 квітня 2011 року у справі №7/19/5022-239/2011 позов АТ Ощадбанк до ПП Ролікс-Транс (майнового поручителя ОСОБА_13 за договором відновлювальної кредитної лінії №2 від 08 лютого 2007 року) задоволено та стягнуто на користь банку з ПП Ролікс-Транс (правонаступник ПМП Ролікс ) заборгованість у розмірі 29 500,00 доларів США (еквівалент у гривнях - 234 820,00 грн) суми кредиту, 6 663,38 доларів США (еквівалент у гривні - 53 040,50 грн) відсотків та 68,10 доларів США (еквівалент у гривні 68,10 грн) - пені, шляхом звернення стягнення на передане ним згідно договору застави транспортних засобів рухоме майно. При відмові у позові суд виходив із того, що приватне підприємство Ролікс-Транс оплатило заборгованість ЛАБА І.Ю. за указаним договором у повному обсязі, унаслідок чого 30 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 7/19/5022-239/2011 від 11 травня 2011 року, виданого на виконання рішення цього суду від 18 квітня 2011 року, на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, на час винесення постанови державним виконавцем) у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Окрім цього, судом зробив висновок, що заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення права позивача у зв`язку із виконанням зобов`язання за договором від 08 лютого 2007 року щодо ОСОБА_14 .

Постановою апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року скасовано. Позов ПАТ Державний ощадний банк України задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_13 на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08 лютого 2007 року у сумі 35 180,84 доларів США (з яких загальна заборгованість за кредитом - 29 500 дол. США, загальна сума несплачених процентів - 5 680,84 дол. США) та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 100 704,57 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18 квітня 2011 року стягнуто з ПП Ролікс-Транс на користь ВАТ Державний ощадний банк України 29 500,00 дол. США (що у гривневому еквіваленті становить 234 820,00 грн) суми кредиту, 6 663,38 дол. США (що в гривневому еквіваленті становить 53 040,50 грн) несплачених процентів, та 68,10 дол. США (що в гривневому еквіваленті становить 542,18 грн) пені за несвоєчасну сплату процентів, шляхом звернення стягнення на передане ним, згідно договору застави транспортних засобів від 09 лютого 2007 року, рухоме майно. 30 вересня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Апеляційний суд виходив із того, що при кожній сплаті заборгованості кошти сплачені у гривнях були конвертовані по курсу, чинному на дату їх внесення та зараховані на погашення боргу позичальника. Однак, чинне законодавство передбачає обов`язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, тому суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом. При ухваленні рішення про задоволення позову суд застосував правову позицію Верховного Суду України зроблений у постанові від 01 листопада 2017 року у справі № 6-1063цс17 та зазначив, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті і відповідно також і виконавче провадження має відбуватися з вказаними особливостями. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначив, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку і у справі має місце визнання ОСОБА_13 свого боргу, яке знайшло своє вираження через часткову сплату нею заборгованості, а також через сплату її заборгованості заставодавцем (ПП Ролікс-Транс ).

Постановою ВС від 06.03.2019 у справі № 466/8452/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_8 задоволено. Постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року скасовано. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року залишено в силі.

5. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Суд, на підставі статті 86 ГПК України, давши оцінку поданим учасниками доказам та наведеним доводам, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з такого.

5.1. Щодо юрисдикції спору та

клопотання про закриття провадження у справі.

Як вбачається із матеріалів справи 30.10.2019 позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк Україна", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №117.20-12/1/1484 від 29.10.2019 (Вх.№846) до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Ролікс-Транс" 2. ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути солідарно з приватного підприємства "Ролікс-Транс" та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" 1929 500 грн 00 коп. матеріальної шкоди .

Таким чином, одним із відповідачів у справі, позивачем визначено фізичну особу - ОСОБА_1 як зановника іншого відповідача ПП Ролікс-Транс .

У поданому клопотанні про закриття провадження у справі (від 25.11.2019 (вх№777 від 31.01.2020) як і у судових засіданнях представник відповідачів у справі, заперечуючи участь у справ відповідача 2 стверджує, що фізична особа може бути відповідачем лише в конкретних випадках, жоден з яких не є предметом спору, а оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою, то представник Відповідача 2 просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої злочином.

11.02.2020 у судовому засіданні суд, розглянувши подану заяву, дослідивши суб`єктний склад сторін, мотиви, викладені позивачем у позовній заяві від 29.10.2018 №117.20-12/1/1484 (вх.№846 від 30.10.2019), обґрунтуванні відповідача 2, викладені у відзиві на позов №2260-13х від 25.11.2019 (вх№21481 від 25.11.2019), доводах позивача викладених у відповіді на відзив від 05.12.2019 №117.20-12/1/1658 (вх№22563 від 10.12.2019), вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача 2 про закриття провадження у справі №921/693/19 на даній стадії судового провадження , з підстав викладених в ухвалі від 11.02.2020.

Розглядаючи остаточно, по завершенню усіх стадій розгляду справи по суті, зазначене клопотання відповідача про часткове закриття провадження у справі, суд вважає, що воно не підлягає до задоволення так як спір у цій частині, на думку суду, належить до юрисдикції Господарського суду. При цьому суд керувався таким.

Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у статті 20 цього кодексу.

За приписами частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З огляду на приписи ГПК України для визначення юрисдикції Господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення як суб`єктний склад сторін спору, так і умова про те, що спір виник із господарської діяльності, або якщо на такому наполягає сторона у справі.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням (частина перша статті 173 ГК України).

Згідно з частиною 1,2 статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини 3 статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється, із залученням або без залучення найманої праці, самостійно або спільно з іншими особами.

Як зазначено вище, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення шкоди, а суб`єктним складом на сторонні відповідачів є їх множинність та вимога позивача стягнути шкоду солідарно з обох відповідачів, одним з яких є фізична особа.

При цьому, слід зазначити, що з обґрунтування позовних вимог позивача, він звернувся до відповідача 2 як до фізичної особи - засновника юридичної особи - приватного підприємства, що, на його думку, вказує на те, що відповідач 2 таким чином, як засновник - фізична особа здійснює підприємницьку діяльність через приватне підприємство, в силу положень частини 3 статті 128 ГК України.

Таким чином, позивач вважає, що в особі відповідача 2 у даних спірних правовідносинах має місце здійснення підприємницької діяльності фізичною особою як підприємцем і суб`єктом господарювання.

Отже, позивач у своїх обґрунтуваннях позовних вимог визначає відповідача 2 - ОСОБА_1 не лише як фізичну особу - громадянина, а як фізичну особу - підприємця - суб`єкта господарювання - засновника приватного підприємства і у своїх вимогах наполягає на його такому статусі.

Згідно аналізу положень ГПК України у сукупності, позивач при зверненні до суду самостійно визначає склад сторін у справі, зокрема, і склад відповідачів, і тільки за його клопотанням може відбутись зміна цього складу (статті 48 ГПК України), або він вправі наполягати на такому ж складі сторін, що він визначив у справі.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку спір у справі стосується розгляду питання про те, повинен чи ні відповідати солідарно відповідач 2, як фізична особа - засновник приватного підприємства, діяльність якого позивач кваліфікує як діяльність фізичної особи - підприємця, за вимогами про відшкодування шкоди. А тому, на думку суду, спір у справі стосується господарських питань, зокрема, питання солідарної відповідальності засновників приватного підприємства за дії цієї юридичної особи, звідси, вказаний спір належить до юрисдикції Господарського суду.

Враховуючи зазначене суд, у клопотанні №б/н від 25.11.2019 (вх. №777 від 31.01.2020) про закриття провадження у справі, поданому відповідачем 2 - ОСОБА_1 , відмовляє повністю.

Разом з цим, слід дослідити питання, чи є підстави у даному випадку для солідарної відповідальності відповідача 2 як засновника приватного підприємства, яким є відповідач 1 у справі?

5.2. Щодо солідарної відповідальності відповідачів.

Як уже відмічено вище, обґрунтовуючи солідарне стягнення шкоди позивач в частині відповідача 2 - ОСОБА_1 посилається на частину 3 статті 128 ГК України згідно до якої громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється, із залученням або без залучення найманої праці, самостійно або спільно з іншими особами.

Положення про те, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність через приватне підприємство, що ним створюється у сукупності з тим фактом, що відповідач 2 - ОСОБА_1 є засновником відповідача 1 - ПП Ролікс-Транс стали підставою для позивача стверджувати, що засновник приватного підприємства повинен солідарно відповідати за шкоду завдану приватним підприємством.

Проте, суд вважає, зазначене твердження позивача помилковим з огляду на таке.

Статтею 113 ГК України визначено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами. Учасник приватного підприємства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному капіталі відповідного підприємства, та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки. Підприємство є юридичною особою , має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Із змісту статті 96 ЦК України - юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Таким чином стаття 96 ЦК України визначає випадки, коли засновники юридичної особи несуть солідарну відповідальність - якщо це передбачено установчими документами або при створенні юридичної особи до її державної реєстрації.

Проте, жоден з цих випадків не можна застосувати до спірних правовідносин, які виникли уже після державної реєстрації ПП Ролікс-Транс та й у Статуті цієї юридичної особи не передбачено солідарної відповідальності її засновників.

Навпаки, відповідно до п. 1.3. Статуту ПП Ролікс-Транс підприємство є юридичною особою має відокремлене майно, право від свого імені вчиняти правочини, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати в суді в якості позивача, відповідача, третьої особи, а також, інші ознаки юридичної особи. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з діючим законодавством . Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями засновника, а засновник не несе відповідальність за зобов`язаннями підприємства.

Щодо доводів позивача стосовно того, що до спірних правовідносин положення статті 96 ЦК України не слід застосовувати, оскільки вказані спірні правовідносини щодо солідарної відповідальності засновника приватного підприємства, врегульовано статтею 128 ГК України, і вона має тут перевагу, то суд відхиляє їх з огляду наступне.

Із змісту статті 128 ГК України передбачено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Положення цієї статті стосуються громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність за умови державної реєстрації їх як підприємців без статусу юридичної особи.

При цьому з доказів наданих відповідачем - ОСОБА_1 на момент спірних правовідносин не була зареєстрована як підприємець. Одночасно і статут ПП Ролікс-Транс не містить положення про те, що його засновники несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями підприємства.

А тому, на думку суду, положення про солідарну відповідальність не можуть застосовуватись до спірних правовідносин у справі, оскільки ОСОБА_1 є засновником ПП Ролікс-Транс , яка має статус юридичної особи, і, відповідно, вона в силу закону і статуту ПП Ролікс-Транс як засновник (учасник) підприємства не відповідає за зобов`язаннями створеної ним юридичної особи, зокрема, і за зобов`язаннями, що виникли з договорів застави, як і за завдану юридичною особою шкоду.

Правовий висновок щодо того, що засновник приватного підприємства, яке має статус юридичної особи, не відповідає за зобов`язаннями цієї створеної ним юридичної особи міститься і у постанові ВС/КЦС від 06.11.2019, справа № 607/3095/16-ц.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідача 2 ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" 1929 500 грн 00 коп. матеріальної шкоди є безпідставними та до задоволення судом не підлягають, а тому у позові в цій частині слід відмовити .

Відповідно, уся подальша аргументація суду, оцінка обставин справи та доказів в їх обґрунтування стосуються позовних вимог позивача до відповідача1 - приватного підприємства "Ролікс-Транс" про стягнення з приватного підприємства "Ролікс-Транс" на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" 1929 500 грн 00 коп. матеріальної шкоди.

5.3. Щодо правової природи шкоди

та наявності підстав для її стягнення.

Як зазначалося судом вище між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПУО14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна,11/27) в особі директора ОСОБА_11 було укладено ряд договорів застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договорами відновлюваної кредитної лінії. За умовами укладених Договорів застави транспортних засобів ПМП Ролікс передано у заставу ряд транспортних засобів.

Факт укладення і дійсності зазначених договорів як і факт передачі майна в заставу не заперечується жодною із сторін у справі.

Вищезазначені Договори застави є аналогічними за своїм змістом стосовно прав та обов`язків Сторін.

Відповідно до п 2.2 зазначених Договорів застави Заставодавець немає права без письмової згоди Заставодержателя вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути як безпосередньо, так і опосередковано, як тепер, так і в майбутньому, на кількісний та якісні показники Предмету застави та платоспроможність Заставодавця. Зокрема, Заставодавець не повинен без письмової згоди Заставодержателя розпоряджатись будь-яким чином Предметом застави або його частиною, зменшувати без належних на те підстав, наявність яких повинна бути письмово обґрунтована Заставодавцем, якісні та кількісні показники Предмета застави, а також укладати стосовно Предмета застави договори оренди та будь які інші угоди.

Із змісту статті 17 Закону України Про заставу Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя , якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1,2 статті 586 ЦК України Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя , якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, як стверджує позивач і зазначене підтверджується поданими ним доказами у справі, ПП Ролікс Транс , вчинило ряд дій, спрямованих на реалізацію заставленого майна в порушення умов Договорів застави без згоди на це банку як заставодержателя.

А саме, не зважаючи на пункти 2.2, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 та 9.1 договорів застави транспортних засобів, частини 2 статті 17 Закону України Про заставу , частини 2 статті 586 ЦК України, а також не враховуючи те, що транспортні засоби (перелічені вище) перебувають у заставі філії Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України , без відповідної згоди заставодержателя, видало ряд наказів (перелічених вище), у яких зазначено про виробничу необхідність зняття із реєстрації транспортних засобів, які перебували у заставі. Відповідальним за реєстрацію та продаж призначено директора ПП Ролікс Транс .

У подальшому зазначені транспортні засоби були зняті з обліку та зареєстровані за новим власником.

У зв`язку із вищенаведеними діями, позивач - АТ Ощадбанк 01.02.2016 звернулось до Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції із заявою про вчинення кримінального діяння.

19.02.2016 ОВС СУТУ Національної поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010000642 за фактом незаконного відчуження заставного майна передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України внесені відповідні дані та розпочато досудове розслідування.

В порядку ст. 28, 55-57, 61, 127-129 КРК України та ст. 22, 386, 395, 396 ЦК України АТ Ощадбанк 29.09.2016 подано до Тернопільського міськрайонного суду цивільний позов в кримінальній справі.

30.07.2016 ОСОБА_11 повідомлений про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

04.06.2018 ОСОБА_11 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду, в межах розгляду справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2016 за № 12016210010000642 по обвинуваченню останнього у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст. 285- 288 КПК України.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 04.06.2018 клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження про його обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України - задоволено та звільнено останнього від кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження - закрито, а цивільний позов АТ Ощадбанк залишено без розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У свою чергу, згідно до частини 8 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

В силу зазначеного, суд не оцінює обставини встановлені у ухвалі Тернопільського міськрайонного суду від 04.06.2018 про закриття кримінального провадження у справі як обставини, які не підлягають доказуванню, так як, згідно частини 8 статті 75 ГПК вони підлягають доказуванню в загальному порядку.

Разом з цим, суд оцінює вказані документи, подані позивачем, а саме клопотання ОСОБА_11 від 04.06.2018 про звільнення від кримінальної відповідальності та ухвалу від 04.06.2018 постановлену Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/11231/16 як письмові докази (документи), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору в порядку статті 91 ГПК України.

При цьому із аналізу змісту вказаних документів як письмових доказів вбачається, що і самим ОСОБА_11 у поданому клопотанні так і судом підтверджено вчинення ОСОБА_11 , як директором - посадовою особою ПП Ролікс Транс кримінального правопорушення - незаконного відчуження транспортних засобів, які перебували у заставі.

Таким чином, суд вважає, що із змісту зазначених письмових доказів у сукупності із іншими письмовими доказами у справі та матеріалами справи, є належно підтвердженим зі сторони позивача та не спростованим відповідачем, той факт, що посадовою особою, директором ПП Ролікс Транс ОСОБА_11 , який діяв від імені відповідача1 у справі ПП Ролікс Транс в порушення умов закону та Договорів застави без згоди заставодержателя - банку - позивача неправомірно відчужено ряд транспортних засобів, що перебували у заставі, чим позбавлено Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України законного права звернути стягнення на предмети застави з метою погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно до статті 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов`язана, якщо інше не встановлено договором:

1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;

2) утримувати предмет застави належним чином;

3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Із змісту п. 3.3.5 Договорів застави заставодавець зобов`язаний відшкодувати в повному обсязі збитки, які виникли у заставодержателя в зв`язку з невиконанням заставодавцем зобов`язань по цьому договору.

Враховуючи зазначене вище, положення чинного законодавства та Договорів застави, суд вважає доведеним позивачем поданими ним доказами у справі і не спростованим відповідачами того факту, що зі сторони відповідача1 ПП Ролікс Транс в силу того, що від його імені діяла його посадова особа - директор, будо завдано позивачу філії Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України матеріальної шкоди унаслідок порушення умов договорів застави шляхом незаконного їх відчуження.

Проте, оцінюючи матеріали справи, зокрема докази подані в обґрунтуванням своїх заперечень зі сторони відповідачів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню не у повному складі та не у повній сумі, з огляду на таке.

5.4. Щодо стягнення шкоди за зобов`язання

по договорах застави боржників ОСОБА_9 та ОСОБА_12 .

Як вбачається із матеріалів справи 08 лютого 2007 року між ОСОБА_12 та Філією - Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №2 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

В забезпечення вказаного кредиту, 09 лютого 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПОУ 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна, 11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №2 від 08 лютого 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу сідловий тягач-E марки MAN 19.463, 1997 р.в., зеленого кольору, шасі № НОМЕР_41 , реєстраційний № НОМЕР_16 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_42 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 17 січня 2007 року та напівпричіп бортовий-Е марки SCYMITZ SPR 24L, 1995 р.в., синього кольору, шасі № НОМЕР_43 , реєстраційний № НОМЕР_18 належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_44 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 17 січня 2007 року.

Вартість застави оцінено у сумі 292 000 грн. вказана сума увійшла у склад матеріальної шкоди, яку просить відшкодувати позивач у даній справі.

Також, 09 серпня 2007 року між ОСОБА_9 та Філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України укладено договір №151 відновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500,00 доларів США.

В забезпечення вказаного кредиту, 09 серпня 2007 року між філією Тернопільське обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України та ПМП Ролікс (ЄДРПУО 14045466, м. Тернопіль, вул. Заозерна, 11/27) в особі директора ОСОБА_11 укладено договір застави транспортних засобів з метою належного виконання зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії №151 від 09 серпня 2007 року. За умовами укладеного договору застави транспортних засобів ПМП Ролікс передало у заставу сідловий тягач-Е марки MAN 19.414 FLT, 2000 р.в., жовтого кольору, шасі № НОМЕР_61 , реєстраційний № НОМЕР_20 , належний підприємству на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_62 , виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 26 липня2007 року.

Вартість застави оцінено у сумі 267 000 грн. вказана сума увійшла у склад матеріальної шкоди, яку просить відшкодувати позивач у даній справі.

Як уже зазначалось вище, відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Слід зазначити, що однією з умов наявності збитку за договорами застави, є та, що у заставодержателя, як кредитора за основним зобов`язанням, повинна бути існуюча, реальна, дійсна вимога, яка не задоволена боржником.

У даному випадку, це грошова вимога з погашення кредиторської заборгованості за Договорами відновлюваної кредитної лінії. Саме на забезпечення виконання вказаних Договорів відновлюваної кредитної лінії і укладались Договори застави.

Погашення вказаної основної заборгованості і задоволення своїх вимог банком за Договорами кредиту, у будь - який спосіб, у тому числі і в примусовому судовому порядку, унеможливлює стягнення банком, ще й додатково шкоди, у розмірі вартості неправомірно відчуженого заставного майна, так як у такому випадку матиме місце виконання основного зобов`язання на забезпечення якого укладались договори застави.

Паралельне ж стягнення суми боргу за кредитними договорами (яке як правило включає і штрафні санкції, річні, інфляційні збитки) та одночасне стягнення шкоди банком у розмірі неправомірно відчуженого заставного майна є таким, що, на думку суду, нівелює увесь зміст застави як способу забезпечення виконання основного зобов`язання. Таке суперечить чинному законодавству, що дає визначення поняття застави, яка визначає, що право задоволення своїх вимог у заставодержателя виникає лише у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому судом, під час розгляду даної справи встановлено таке.

Справа № 607/12486/16-ц, боржник - ОСОБА_9 .

У листопаді 2016 року Акціонерне товариство Державний ощадний банк України , в особі філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором №151 від 09.08.2007 року в сумі 16519,92 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту та нарахованих відсотків в розмірі 89791,07 гривень. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 09.08.2007 року між Петровською ББ та АТ Ощадбанк укладено кредитний договір №151, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 29 500 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 13% річних з терміном повернення до 09.08.2012 року. Відповідач скористалася кредитними коштами, однак належним чином не виконує зобов`язання щодо повернення кредиту, в зв`язку з чим станом на 21.10.2016р. заборгованість за вказаним кредитним договором становить16519,92доларів США, а також за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків нарахована пеня в розмірі 89791,07гривень. На письмову вимогу про погашення виниклої заборгованості відповідач добровільно кошти не повертає, тому позивач просить стягнути з відповідача в користь Банку зазначену суму боргу та понесені судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року справа № 607/12486/16-ц у задоволенні позову Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , в особі філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.09.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , в особі філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , задоволено частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на пропущення строку позовної давності, як на підставу відмови у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою ВС від 25.10.2019 у справі № 607/12486/16-ц відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , в особі філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року.

Таким чином, на даний час, є чинним рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року з урахуванням змін внесених у нього згідно постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року.

Серед іншого у вказаній Постанові апеляційного суду зазначено таке:

…що 09.08.2007 року Відкрите Акціонерне Товариство Державний ощадний банк України та ОСОБА_9 уклали кредитний договір № 151, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 29500 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 13% річних з терміном на 60 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 09 серпня 2012 року. Згідно із п.1.6. кредитного договору, погашення Кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 491,67 доларів США не пізніше останнього робочого дня місяця починаючи з наступного місяця після видачі кредиту, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останнє погашення кредиту здійснюється позичальником не пізніше 09 серпня 2012 року.

У п.1.4.1 Кредитного договору АТ Ощадбанк та ОСОБА_9 погодили, що забезпеченням за її кредитними зобов`язаннями буде виступати застава транспортних засобів, надана ПМП Ролікс , шляхом укладення з ним Договору застави транспортних засобів та Договору майнової поруки.

Договором майнової поруки №1 від 09.08.2007р. укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі заступника начальника філії - Тернопільського обласного управління Коцюби В.І. (далі Заставодержатель), та приватним малим підприємством "Ролікс" (правонаступником якого згідно статуту зареєстрованого 13.04.2009р. є приватне підприємство "Ролікс - Транс" ) в особі директора ОСОБА_11 , який діяв на підставі статуту (далі майновий поручитель), відповідно до якого майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору відновлювальної кредитної лінії, передає в заставу рухоме майно, а заставодержатель приймає у заставу в порядку на умовах визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

09 серпня 2007 року між АТ "Ощадбанк" та заставодавцем приватним малим підприємством "Ролікс" в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_9 за кредитним договором №151 від 09.08.2007 року було укладено договір застави транспортних засобів, який нотаріально посвідчено і зареєстровано за номером №88879 (далі договір застави), за п.1.1. якого заставодавець як майновий поручитель ОСОБА_9 , з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

Відповідно до п.9.1 договору застави договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.

Відповідно до п.3.2.2 кредитного договору сторони погодили, що в разі порушення ОСОБА_9 умов цього договору банк має право достроково стягнути Кредит, суму нарахованих процентів та інших платежів, що підлягають сплаті.

Позичальник ОСОБА_9 належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо повернення кредиту у зв`язку з чим банк неодноразово, зокрема, 19.01.2010 року, 26.07.2010 року, 05.01.2011 року звертався до позичальника та заставодавця з вимогами про усунення порушень та виконання порушених зобов`язань перед банком щодо сплати простроченого боргу. Зазначені вимоги були залишені позичальником та заставодавцем без відповіді та задоволення у зв`язку з чим банк скористався правом задовольнити свої майнові вимоги шляхом звернення із позовом про стягнення на заставне майно.

Рішенням господарського суду Тернопільської області №3/49/5022-647/2011 від 23.06.2011року звернуто стягнення на предмет застави (рухоме майно), а саме: - сідловий тягач марки MAN 19.414 FLT, 2000 року випуску, колір жовтий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_64 , реєстраційний № НОМЕР_65 , за договором застави транспортного засобу, укладеного та нотаріально посвідченого 09 серпня 2007 року, зареєстрованого за №8879, який належить Приватному підприємству "Ролікс-Транс" (правонаступнику ПМП "Ролікс") (код ЄДРПОУ 14045466) вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 за кредитним договором №151 від 09 серпня 2007 року в розмірі 24941,66 дол. США, що в гривневому еквіваленті (згідно встановленого 04.05.2011р. курсу НБУ 100 дол. США=796,5300 грн.) становить 198 667,80 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 18 768,96 дол. США (у гривневому еквіваленті 149500,40 грн.); сума несплачених процентів за користування кредитом 4137,00 дол. США (у гривневому еквіваленті 32952,45 грн.); пеня за несвоєчасну сплату кредиту 1 447,60 дол. США (у гривневому еквіваленті 11530,57 грн.); пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом 588,10 дол. США (у гривневому еквіваленті 4684,39 грн.) на користь ПАТ "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12г, м. Київ, в особі Філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України.

На виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2011року у справі №3/49/5022-647/2011, що набрало законної сили 06.07.2011 року, видано наказ про примусове виконання рішення №3/49/5022-647/2011 від 11.07.2011 року про звернення стягнення на предмет застави - сідловий тягач - Е марки MAN 19.414 FLT, 2000 року випуску, колір жовтий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_64 , реєстраційний № НОМЕР_65 , який належить ПП "Ролікс-Транс", за договором застави ЕЗ №8879 від 09.08.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 за кредитним договором №151 від 09.08.2007 року в розмірі 24 941,66 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 198667,80 грн.

19.10.2016 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої заборгованість згідно з наказом №3/49/5022-647/2011від 11.07.2011 Господарського суду Тернопільської області сплачено , чим виконано забезпечене заставою зобов`язання. Підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено п.8 ч.1ст.49 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що діяла на момент закінчення провадження, а саме, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, після рішення суду, яким стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором, банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.

У статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановивши, що рішення господарського суду Тернопільської області від 18 квітня 2011 року виконано, заборгованість ОСОБА_9 є погашеною, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначений висновок суду першої інстанції повністю узгоджується із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постанові від 06 березня 2019 року (справа №466/8452/16-ц; провадження №61-40887св18).

Не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів твердження апеляційної скарги, що ухвала господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2011 року виконана не у повному обсязі, оскільки сплачено гривневий еквівалент заборгованості, а згідно з постановою державного виконавця від 19.10.2016 року не вбачається, що заборгованість по кредиту в сумі 24941 долари США сплачено. Зазначені твердження спростовуються постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2016 року головного державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, відповідно до якої заборгованість згідно з наказом №3/49/5022-647/2011 від 11.07.2011 господарського суду Тернопільської області сплачено, чим виконано забезпечене заставою зобов`язання. Підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено п.8 ч.1ст.49 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що діяла на момент закінчення провадження, а саме, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Банк зазначеної постанови не оскаржував, тобто погодився із таким виконанням забезпеченого заставою зобов`язання … .

Справа № 466/8452/16-ц, боржник - ОСОБА_8 .

Як встановлено судом у вересні 2016 року публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (далі - ПАТ Державний ощадний банк України , банк) звернулося з позовом до ОСОБА_13 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 08 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_13 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 12,5% річних, з терміном повернення до 08 лютого 2012 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Невойта П. С. від 19 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08 лютого 2007 року щодо ОСОБА_13 виконані .

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18 квітня 2011 року у справі №7/19/5022-239/2011 позов АТ Ощадбанк до ПП Ролікс-Транс (майнового поручителя ОСОБА_13 за договором відновлювальної кредитної лінії №2 від 08 лютого 2007 року) задоволено та стягнуто на користь банку з ПП Ролікс-Транс (правонаступник ПМП Ролікс ) заборгованість у розмірі 29 500,00 доларів США (еквівалент у гривнях - 234 820,00 грн) суми кредиту, 6 663,38 доларів США (еквівалент у гривні - 53 040,50 грн) відсотків та 68,10 доларів США (еквівалент у гривні 68,10 грн) - пені, шляхом звернення стягнення на передане ним згідно договору застави транспортних засобів рухоме майно.

При відмові у позові суд виходив із того, що приватне підприємство Ролікс-Транс оплатило заборгованість ЛАБА І.Ю. за указаним договором у повному обсязі , унаслідок чого 30 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 7/19/5022-239/2011 від 11 травня 2011 року, виданого на виконання рішення цього суду від 18 квітня 2011 року, на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, на час винесення постанови державним виконавцем) у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Окрім цього, судом зробив висновок, що заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення права позивача у зв`язку із виконанням зобов`язання за договором від 08 лютого 2007 року щодо ОСОБА_14 .

Постановою апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року скасовано. Позов ПАТ Державний ощадний банк України задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_13 на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08 лютого 2007 року у сумі 35 180,84 доларів США (з яких загальна заборгованість за кредитом - 29 500 дол. США, загальна сума несплачених процентів - 5 680,84 дол. США) та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 100 704,57 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18 квітня 2011 року стягнуто з ПП Ролікс-Транс на користь ВАТ Державний ощадний банк України 29 500,00 дол. США (що у гривневому еквіваленті становить 234 820,00 грн) суми кредиту, 6 663,38 дол. США (що в гривневому еквіваленті становить 53 040,50 грн) несплачених процентів, та 68,10 дол. США (що в гривневому еквіваленті становить 542,18 грн) пені за несвоєчасну сплату процентів, шляхом звернення стягнення на передане ним, згідно договору застави транспортних засобів від 09 лютого 2007 року, рухоме майно. 30 вересня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Апеляційний суд виходив із того, що при кожній сплаті заборгованості кошти сплачені у гривнях були конвертовані по курсу, чинному на дату їх внесення та зараховані на погашення боргу позичальника. Однак, чинне законодавство передбачає обов`язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, тому суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом. При ухваленні рішення про задоволення позову суд застосував правову позицію Верховного Суду України зроблений у постанові від 01 листопада 2017 року у справі № 6-1063цс17 та зазначив, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті і відповідно також і виконавче провадження має відбуватися з вказаними особливостями.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначив, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку і у справі має місце визнання ОСОБА_13 свого боргу, яке знайшло своє вираження через часткову сплату нею заборгованості, а також через сплату її заборгованості заставодавцем (ПП Ролікс-Транс ).

Постановою ВС від 06.03.2019 у справі № 466/8452/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_8 задоволено. Постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року скасовано . Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року залишено в силі.

Серед іншого у постанові ВС зазначено таке.

Суд першої інстанції встановив, що між банком та ОСОБА_13 укладено 08 лютого 2007 року договір відновлювальної кредитної лінії № 2, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит (який надається окремими частинами (траншами)) в сумі 29 500,00 дол. США на споживчі потреби, а позичальник зобов`язувався повернути суму кредиту не пізніше 08 лютого 2012 року, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних, комісій винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (п.п.1.1,1.2 кредитного договору).

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ПМП Ролікс (правонаступником якого є ПП Ролікс - Транс ) укладено: договір майнової поруки № 1 від 08 лютого 2007 року, відповідно до якого майновий поручитель боржника з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору відновлювальної кредитної лінії, передає в заставу рухоме майно, а заставодержатель приймає у заставу в порядку на умовах визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності; договір застави транспортних засобів від 09 лютого 2007 року, відповідно до умов якого заставодавцем передано в заставу рухоме майно, а саме: сідловий тягач Е марки МАN 19.463, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_64 , та н/причіп бортовий - E SCYMITZ SPR 24L 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать заставодавцю на праві власності.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Суди встановили, що 05 січня 2011 року банк звернувся до ОСОБА_13 із вимогою про відкликання кредиту, якою надав строк до 21 січня 2011 року сплатити повну вартість кредиту, чим змінив дату остаточного виконання зобов`язання. В подальшому, з метою стягнення коштів та у зв`язку із відсутністю добровільного виконання ОСОБА_13 вимоги, банк скористався своїм правом як заставодержателя та звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, шляхом реалізації заставного майна.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 18 квітня 2011 року за позовом прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ Державний ощадний банк України до ПП Ролікс-Транс , третя особа - ОСОБА_13 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №2 від 08 лютого 2007 року у розмірі - 36 844,42 доларів США, шляхом звернення стягнення на рухоме майно - транспортні засоби заставлені згідно договору застави від 09 лютого 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП Ролікс-Транс на користь ВАТ Державний ощадний банк України 29 500,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 234 820,00 грн суми кредиту, 6 663,38 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 53 040,50 грн несплачених процентів, та 68,10 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 542,18 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, шляхом звернення стягнення на передане ним, згідно договору застави транспортних засобів від 09 лютого 2007 року, рухоме майно, а саме: сідловий тягач Е марки МАN 19.463, 1997 року випуску та н/причіп бортовий - E SCYMITZ SPR 24L 1995 року випуску.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання рішення суду та наказу на його виконання, державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 41127616 з примусового виконання судового наказу господарського суду Тернопільської області № 7/19/5022-239/2011 від 11 травня 2013 року.

30 вересня 2016 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої заборгованість згідно наказу №7/19/5022-239/2011 від 11 травня 2013 року господарського суду Тернопільської області сплачено, чим виконано забезпечене заставою зобов`язання. При цьому, підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено пункт 8 частини першої статті 49 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, що діяла на момент закінчення виконавчого провадження), а саме: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При частковому задоволенні позову апеляційний суд зробив висновок, що чинне законодавство передбачає обов`язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, але не містить заборони щодо визначення грошового зобов`язання в іноземній валюті, тому судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті і відповідно також і виконавче провадження має відбуватися з вказаними особливостями. Оскільки при кожній сплаті заборгованості кошти сплачені в гривні були конвертовані по курсу чинному на дату їх внесення та зараховані на погашення боргу позичальника, тому відповідач має непогашену заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, після рішення суду, яким стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором, банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.

У статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановивши, що рішення господарського суду Тернопільської області від 18 квітня 2011 року виконано , суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог. Натомість суд апеляційної інстанції, при скасуванні рішення суду першої інстанції та частковому задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, не звернув уваги, що заборгованість ОСОБА_13 є погашеною.

Аргументи касаційної скарги про те, ким вносились кошти на виконання судового рішення та щодо спливу позовної давності не мають вирішального правового значення, оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови у позові .

Отже із змісту зазначених рішень судів, встановлені обставини, які враховуються судом на підставі статті 75 ГПК України як такі, які не підлягають доказуванню у межах даної справи, в частині того, що щодо боржників ОСОБА_16 та ОСОБА_8 має місце стягнення банком, позивачем у даній справі, в судовому порядку суми заборгованості за кредитними договорами і вказана заборгованість стягнута виконавчою службою та є на даний момент погашеною.

Вказані обставини чітко прослідковуються і зафіксовані у наведених вище судових рішеннях, які є загальнодоступними у ЄДРСР та є відомими позивачу у справі так як він був учасником зазначених справ.

Відсутність основного боргу, унеможливлює, на думку суду, і стягнення шкоди за Договорами застави, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань боржників ОСОБА_16 та ОСОБА_8 так як банк задовольнив свої вимоги за вказаними зобов`язаннями у судовому порядку.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, який стверджує, що перед банком у боржників ОСОБА_16 та ОСОБА_8 продовжує існувати заборгованість, що підтверджується виписками з їх рахунку так як рішеннями попередніх судів стягувався лише гривневий еквівалент.

Вказане твердження позивача суд розцінює не інакше, як одностороннє ігнорування зі сторони банку рішення судів України, які набрали законної сили та висновків, які вони дійшли у даних справах та спробою позивача ще раз зревізувати рішення судів.

При цьому суд має за необхідне наголосити позивачу, що в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин слід враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, після рішення суду, яким стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором, банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.

У статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи зазначене суд вважає, що заявлені до стягнення суми шкоди за договорами застави у сумі 267 000 грн та у сумі 292 000 грн по боржниках ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , які увійшла у склад матеріальної шкоди, яку просить відшкодувати позивач у даній справі є безпідставно заявленими позивачем та до задоволення судом не підлягають.

Одночасно, суд критично розглядає заперечення відповідача щодо того, що напевне існують аналогічні судові справи і щодо інших боржників, так як доказів такого відповідачем суду не надано. А тому, в силу принципу змагальності та того, що кожна сторона повинна подати докази в обґрунтування своїх доводів, закріплених у ГПК України, суд відхиляє таке заперечення відповідача як необґрунтоване ним поданими доказами у справі.

5.5. Щодо строку позовної давності.

Представником відповідачів, 06.08.2020 та 12.08.2020 подано до суду зави про застосування строку позовної давності у яких зазначено, що так як згідно пояснень позивача, про порушене право їм стало відомо в 2015 році то враховуючи, дію загального строку позовної давності у три роки такий закінчився у 2018 році, і відповідно позивач звернувся в суд з його пропуском.

При цьому суд має за необхідне зазначити, що у позові до відповідача 2 ОСОБА_1 судом у позові відмовляється за безпідставністю заявленого солідарного стягнення позивачем своїх вимог, а тому, застосовувати строк позовної давності у даному випадку нема підстав, так як строк позовної давності, може бути застосовано лише до позовних вимог, що є належним чином обґрунтованими та підставно заявленими.

Щодо позовних вимог до відповідача 1 - приватного підприємства "Ролікс-Транс" та строку позовної давності таких вимог то суд має за необхідне зазначити таке.

Як стверджує позивач у запереченнях на заяву про застосування строку позовної давності та вбачається із матеріалів справи, про незаконне відчуження майна посадовою особою - керівником приватного підприємства "Ролікс-Транс" відповідачем 1 позивачу стало відомо 26.11.2015 року за повідомленням Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Тернопільській області (лист від 20.11.2015 № 11/2-122).

У зв`язку із вищенаведеними діями відповідачів АТ Ощадбанк 01.02.2016 звернулось до Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції із заявою про вчинення кримінального діяння.

19.02.2016 ОВС СУ ТУ Національної поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010000642 за фактом незаконного відчуження заставного майна передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України внесені відповідні дані та розпочато досудове розслідування.

У свою чергу, 08.08.2016 позивача було залучено до участі у кримінальному провадженні як потерпілого.

Таким чином, увесь час починаючи від 26.11.2015 року позивачу було відомо про порушення зі сторони відповідача 1 умов Договорів застави. Проте, у суд з вимогою до відповідача1, позивач звернувся лише 30.10.2019 вх. № 846 з пропуском строку позовної давності.

Разом з цим, із змісту частини 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі .

Із змісту статті 2 ГПК України саме справедливе вирішення спорів господарським судом є одним із основних завдань господарського судочинстві воно превалює над іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом встановлено, що позивач у справі, після того як дізнався про порушення своїх прав за Договорами застави, які є предметом розгляду у даній справі, не був пасивним щодо своєї власності та вживав ряд заходів по стягненню шкоди завданої йому відчуженням заставного майна, зокрема, звертався з цивільним позовом у суд.

Так, матеріалами справи підтверджується що позивач 01.02.2016 звернулось до Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції із заявою про вчинення кримінального діяння.

19.02.2016 ОВС СУ ТУ Національної поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010000642 за фактом незаконного відчуження заставного майна передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України внесені відповідні дані та розпочато досудове розслідування.

30.07.2016 ОСОБА_11 повідомлений про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

У свою чергу, 08.08.2016 позивача було залучено до участі у кримінальному провадженні як потерпілого.

04.06.2018 ОСОБА_11 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду, в межах розгляду справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2016 за № 12016210010000642 по обвинуваченню останнього у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності в порядку статей 285- 288 КПК України.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 04.06.2018 клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження про його обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі стаття 49 КК України - задоволено та звільнено останнього від кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження - закрито, а цивільний позов АТ Ощадбанк залишено без розгляду.

Отже, із матеріалів справи слідує, що позивачу, в силу спливу процесуальних строків притягнення до відповідальності керівника відповідача1 ОСОБА_11 , не вдалося отримати задоволення, своїх майнових вимог у межах загального судочинства, як за Договорами кредиту так і за рахунок заставного майна за Договорами застави.

Виключенням з цього, являються лише грошові вимоги по боржниках ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які як описано судом вище, позивач задовольнив шляхом зверненням до суду та примусового виконання його рішень в подальшому.

Щодо інших боржників то доказів такого задоволення вимог позивача суду під час розгляду справи сторонами не подано, відповідно має місце доведеним позивачем та обставина, що позивачу завдано шкоди незаконним відчуженням заставного майна зі сторони заставодавця - відповідача 1 і така шкода як і борг за кредитними договорами не погашена.

Враховуючи вище зазначене у сукупності суд вважає, що причини пропуску строку позовної давності наведені позивачем у заявах від 11.08.2020 вх. № 5353 та від 12.08.2020 вх. № 5396 є достатньо поважними та обґрунтованими а тому суд поновляє строк позовної давності позивачу в частині заявлених ним вимог про стягнення з відповідача1 приватного підприємства "Ролікс-Транс" 1 370 500,00 грн матеріальної шкоди.

6. Висновки суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі .

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з приватного підприємства "Ролікс-Транс" , вул. Подільська, 46/306, м. Тернопіль, 46001(код ЄДРПОУ 14045466) на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", Майдан Волі,2, м. Тернопіль, 46001 (код ЄДРПОУ09338500)1 370 500,00 (один мільйон триста сімдесят тисяч п`ятсот ) гривень 00 копійок матеріальної шкоди.

В іншій частині суд у позові відмовляє.

Враховуючи положення статей 1,2,3,4,7,11,12,13,16,20,30,42,46, з 73 по 81, 86, 126,129,130, з 208 по 210, з 218 по 221, з 232 по 233, з 236 по 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В клопотанні №б/н від 25.11.2019 (вх№777 від 31.01.2020) про закриття провадження у справі, поданому відповідачем 2 - ОСОБА_1 , відмовити повністю.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з приватного підприємства "Ролікс-Транс" , вул. Подільська, 46/306, м. Тернопіль, 46001(код ЄДРПОУ 14045466) на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк",Майдан Волі,2, м. Тернопіль, 46001 (код ЄДРПОУ09338500) 1 370 500,00 (один мільйон триста сімдесят тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок матеріальної шкоди.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", Майдан Волі,2, м. Тернопіль, 46001 (код ЄДРПОУ 09338500) ;

Відповідач 1 - Приватне підприємство "Ролікс-Транс", вул. Подільська, 46/306, м. Тернопіль, 46001(код ЄДРПОУ 14045466);

Відповідач 2 - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_66 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи вихідні та святкові дні, повне рішення складено на протязі робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 01.09.2020 .

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити нарочно особисто представникам за їх зверненям.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко

СудГосподарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення13.08.2020
Оприлюднено04.09.2020
Номер документу91292474
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —921/693/19

Судовий наказ від 05.10.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Рішення від 13.08.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Рішення від 13.08.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 18.06.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 27.05.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 27.05.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 28.04.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 03.04.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 17.03.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 10.03.2020

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні