Рішення

від 31.08.2020 по справі 922/2116/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2116/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року до Господарського суду Харківської області звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОСВІТА-ПЛЮС" з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛУЦЬКИЙ БІОТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ", за якою просило суд:

- справу розглянути в порядку спрощеного провадження;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-плюс" суму 175586,74 грн. (сто сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 74 коп.) інфляційних втрат та 93491,91 грн. (дев`яносто три тисячі чотириста дев`яносто одна гривня 91 коп.) як 3% річні, а всього 269 078,65 грн. (двісті шістдесят дев`ять тисяч сімдесят вісім гривень 65 коп.);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-плюс" судові витрати в сумі 10036,20 грн. з яких судовий збір 4036,20 грн. та витрати на правову допомогу 6000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем судових рішень у справах № 903/914/15 та № 922/697/18, у зв`язку з чим позивачем було нараховано на заборгованість за вказаними рішеннями 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

06.07.20 господарський суд ухвалою відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначивши справу до судового розгляд на 22.07.20 на 9:30 (а.с.43-44).

20.07.20 вказана ухвала суду яка була адресована відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університет" повернулася до суду з відміткою поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с.45-48).

22.07.20 позивачем подана заява про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.49).

Ухвалою від 22.07.20 призначене наступне судове засідання на 17.08.20 на 10:20 год (а.с.51).

17 серпня 2020 року від представника ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного Університету" надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. № 18849).

17 серпня 2020 року на електронну адресу суду від представника ТОВ "ЛБІ МНТУ" надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх.№3040).

17 серпня 2020 року на електронну адресу суду від представника ТОВ "ЛБІ МНТУ" надійшла заява про відвід судді (вх.№ 3041), в якій представник просив відвести суддю Лаврову Л. С. від участі у розгляді справи №922/2116/20.

У призначене на 17 серпня 2020 року судове засідання представники, учасники судового процесу не з`явилися.

Ухвалою суду від 17.08.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" (вх.№3041 від 17.08.2020) про відвід судді Лаврової Л.С. було відмовлено.

Ухвалою суду від 17 серпня 2020 року було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" (вх.№3040 від 17.08.2020) про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 31 серпня 2020 року о 12:20.

У призначене на 31 серпня 2020 року судове засідання представники, учасники судового процесу не з`явилися.

28 серпня 2020 року до канцелярії господарського суду повернулася ухвала як не вручена, де зазначено, що повернуто у зв`язку з відсутністю за вказаною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університет".

Сторони своїх уповноважених представників у призначене на 21.08.2020 судове засідання не направили.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся судом шляхом направлення ухвал за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду були надіслані відповідачу за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але не були отримані та повернулися до суду в зв`язку із відсутністю адресата, про що свідчать довідки АТ Укрпошта .

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, а одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ГПК України).

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомлення із матеріалами справи, зняття з них копії, надання доказів та заяв по суті справи, заявлення клопотань тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку та порушуватиме встановлені процесуальним законом строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.11.2015 р. по справі №903/914/15 вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково - технічного університету" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Сагайдачного, буд. 6, код ЄДРПОУ 31572252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 2, кв. 9, код ЄДРПОУ 34310174) 968 326,00 грн., 19 366,52 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 987 692,52 грн. Стягнення 968 326,00 грн. здійснено як наслідок визнання правочину недійсним. У позові про стягнення 87 149,34 грн. річних, 743 570,08 грн. інфляційних втрат, 359,81грн. інших витрат відмовлено, з тих причин, що відповідні дії з повернення коштів вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. рішення суду першої інстанції від 16.11.2015 р. по справі №903/914/15 залишено без змін.

На підставі наказу господарського суду Волинської області від 04.04.2016 р., головним державним виконавцем першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Радчук Л.А. 08.04.2016 р. було відкрито виконавче провадження ВП №50739235.

У зв`язку із невиконанням вказаного вище рішення позивач у травні 2018 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТзОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та просив стягнути 88729,92 грн. відсотків річних та 551510,97 грн. інфляційних втрат, нарахованих відповідачу в період з 23.03.2015 р. по 19.03.2018 р. на суму заборгованості у розмірі 987692,52 грн. (за наказом господарського суду Волинської області №903/914/15-1 від 04.04.2016 р.). Також, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 17603,61 грн., з яких судовий збір 9603,61 грн., витрати на правову допомогу 8000,00 грн., витрати на проїзд до суду 4000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету (м.Харків, вул. 17-го Партз`їзду, будинок 38А, ідентифікаційний код особи 31572252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-плюс" (м.Луцьк, Волинської області, вул. Кравчука, буд. 2, кв.9, ідентифікаційний код особи 34310174) суму 3% річних - 77.932,96 грн., інфляційні втрати - 356.070,11 грн. та судовий збір 6510,05 грн. та витрати на проїзд 1.144.35 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Проте, на даний час заборгованість за вказаними вище рішеннями суду у справі № 903/914/15 та 922/697/18 так і не оплачена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 3% річних та інфляційних у відповідності до ст.625 ЦК України за період з 20.03.2018 по 30.06.2020 на заборгованість у розмірі 987 692 52 грн. та 441 657 47 грн. та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-плюс" суму 175586,74 грн. інфляційних втрат та 93491,91 грн. - 3% річні, а всього 269078,65 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В п. 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. вказано, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок виконавчої служби від 12.06.2020 р. №587 та №589 в провадженні Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебуває виконавче провадження №58981414 від 24.04.2019 р. (з примусового виконання судового рішення №922/697/18) та виконавче провадження №50739235 від 08.04.2016 р. (з примусового виконання судового рішення №903/914/15-1). Станом на 12.06.2020 р. судові рішення по стягненню з боржника заборгованості не виконані.

У разі, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК. Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. по справі №910/10156/17.

За приписами ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати. Згідно ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, суд вбачає обґрунтованими доводи позивача по нарахуванню відсотків річних та інфляційних втрат за період невиконання відповідачем зобов`язання з повернення належних позивачу коштів за судовими рішеннями. Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню за період з 20.03.2018 р. по 30.06.2020 р. на заборгованість в розмірі 987692,52 грн та на заборгованість в розмірі 441657,47 грн 93491,91 грн - 3% річних і 175586,74 грн - інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, встановлені обставини, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона повинна подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати в розмірі 10036,20 грн, з яких судовий збір 4036,20 грн та витрати на правничу допомогу 6000,00 грн.

Однак, позивачем не було надано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Також, матеріали справи не містять доказів, з яких можна встановити обсяг послуг, погоджену та прийняту позивачем вартість отриманих правничих послуг згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, що унеможливлює встановлення судом дійсного розміру понесених судових витрат позивачем, тому суд не вбачає підстав для покладення на відповідача заявлених позивачем судових витрат у розмірі 6000,00 грн.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛУЦЬКИЙ БІОТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ" (61000, Харківська обл., місто Харків, Орджонікідзевський район, ВУЛИЦЯ 17-ГО ПАРТЗ`ЇЗДУ, будинок 38А, ідентифікаційний код особи 31572252) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОСВІТА-ПЛЮС" (43026, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛ.КРАВЧУКА, будинок 2, квартира 9, ідентифікаційний код особи 34310174) 175586,74 грн інфляційних втрат, 93491,91 грн - 3% річних та 4036,18 грн витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "03" вересня 2020 р.

Суддя Л.С. Лаврова