Рішення

від 01.09.2020 по справі 120/2415/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

01 вересня 2020 р. Справа № 120/2415/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до комунального підприємства "Чернівецький Комунсервіс"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з комунального підприємства "Чернівецький Комунсервіс" на користь позивача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені за їх несвоєчасну сплату.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 40820,84 грн. Відтак, з урахуванням нарахованої пені в розмірі 526,75 грн, позивач звертається до суду з позовом про стягнення з відповідача спірної заборгованості в загальній сумі 41347,59 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

З дотриманням процесуальних строків, передбачених ухвалою суду "про відкриття провадження", на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача вважає, що позов не підлягає задоволенню та заперечує проти позову. Вказує, що згідно з поданим КП Чернівецький комунсервіс звітом за формою №10-ПІ Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів , середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства за 2019 рік становила 12 працівників, з них 7 працівників основного виду діяльності, які фінансуються комунальним підприємством та 5 працівників, які утримуються за рахунок бюджету органу місцевого самоврядування, а саме, Чернівецької селищної ради, які працюють по благоустрою території селища, працюючих кількість штатних працівників - інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону відсутні. При цьому, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Відтак, інформування центру зайнятості не здійснювалось КП Чернівецький комунсервіс оскільки кількість працівників в 2015-2020 роках не перевищувала 7 працюючих осіб.

16.07.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вважає, що викладені відповідачем у відзиві аргументи та обставини не спростовують доводів позовної заяви та лише підтверджують їх правомірність. Щодо тверджень відповідача, що оскільки кількість працівників основного виду діяльності, які фінансуються комунальним підприємством становила 7 осіб, а 5 працівників фінансуються за рахунок бюджету органу місцевого самоврядування, а тому норми ст. 19 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на Комунальне підприємство не поширюються, зазначає що вони є хибними, оскільки ч.1 ст.20 зазначеного Закону передбачено, що положення цієї частини не поширюється лише на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши доводи позивача на підтримку заявлених позовних вимог, судом встановлено що 24.01.2020 року відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік (форма № 10-ПІ), згідно з яким: середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становить 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - нуль осіб. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", нуль осіб.

21.04.2020 року позивач звернувся до Вінницького обласного центру зайнятості із запитом на отримання інформації щодо подання відповідачем звітів форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Листом №03-13/1817-20 від 04.05.2019 року центр зайнятості повідомив Фонд, що комунальне підприємство "Чернівецький Комунсервіс" протягом 2019 року звіти про працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не подавало.

Відтак позивач зазначає, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості двох робочих місць і, як наслідок, зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі однієї середньорічної заробітної плати на підприємстві.

Крім того, згідно з ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України №23 від 15.05.2007 (далі - Порядок), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У силу положень п. 3.4, 3.7 Порядку орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу) по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, оскільки відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 40820,84 грн позивач також просить стягнути пеню в розмірі 526,75 грн.

Надаючи оцінку позовним вимогам та встановленим обставинам справи, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закону № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як видно з матеріалів справи, комунальне підприємство "Чернівецький Комунсервіс" подало до Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою №10-ПІ, згідно з яким: середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становить 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - нуль осіб. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", нуль осіб.

Таким чином, суд вважає підтвердженим факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, що оскільки кількість працівників основного виду діяльності, які фінансуються комунальним підприємством становила 7 осіб, а 5 працівників фінансуються за рахунок бюджету органу місцевого самоврядування, норми ст. 19 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на Комунальне підприємство не поширюються, оскільки ч.1 ст.20 зазначеного закону передбачено, що положення цієї частини не поширюється лише на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Тобто, закон передбачає звільнення підприємств від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання норматив у з працевлаштування осіб з інвалідністю, виключно при умові їх повного фінансування з бюджету держаного та/або місцевого рівнів.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Наказ № 316). В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а лише визначено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у вказаний строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 в справі № 806/1368/17.

Однак судом встановлено, що протягом 2019 року відповідач не подавав звіти про працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що підтверджується листом центру зайнятості №03-13/1817-20 від 04.05.2019 року.

Відтак суд доходить висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звіту за формою №3-ПН є порушенням вищезгаданих норм та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 812/579/17 (провадження № К/9901/18289/18).

За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулася до роботодавця або була направлений до нього державною службою зайнятості.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати центру зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію в порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17.

Водночас передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-XII юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку щодо сплати адміністративно-господарської санкції на користь Фонду настає або 1) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, зокрема не виділення та не створення робочих місць, не надання центру зайнятості інформації, що має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №817/650/17.

Отже, зібраними та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що відповідачем не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову Фонду в повному обсязі.

У силу положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами, а тому підлягають задоволенню. При цьому суд додатково враховує факт неподання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак сплачений при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Чернівецький Комунсервіс на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13308892, місцезнаходження: вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037) адміністративно-господарські санкції в розмірі 40820,84 грн та пеню в сумі 526,75 грн., що разом становить 41347,59 грн. грн. (сорок одна тисяча триста сорок сім гривень 59 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135-а, тел. 68-00-28; тел/факс 68-00-28, Електронна пошта: vinnitsia@ispf.gov.ua)

Відповідач - комунальне підприємство "Чернівецький Комунсервіс" (24100, Вінницька область, Чернівецький район, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, 212/1, тел. 2-11-30, код ЄДРПОУ-32908934).

Суддя Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар