Рішення

від 03.09.2020 по справі 280/5120/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2020 року Справа № 280/5120/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23 березня 2020 року № 084750003843 про не зарахування стажу та відмову з призначенні пенсії за віком;

зобов`язати відповідача зарахувати до мого трудового (страхового) стажу час роботи у радгоспі Україна Амвросіївського району Донецької області з 01.07.1976 по 19.04.1978 та у Шахтарському міжколгоспбуді (після реорганізації з 01.01.1988 року- Шахтарському райагробуду код ЄДРПОУ 03583597) з 24.06.1980 по 01.07.2001 на підставі записів трудової книжки позивача без номера, започаткованої 07.07.1976 року.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 26.08.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 16.03.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, рішенням № 08475003843 від 23.03.2020 року відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу 27 років, наявність якого дає право на пенсію за віком після досягнення 60 років. Крім того, листом №0800-0221-8/34361 від 16.07.2020 відповідач повідомив позивачу, що розрахунок стажу проведено на підставі наступних документів: військового квитка НОМЕР_2 від 26.04.1978 року та даних реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) та зазначено, що періоди роботи, зазначені в трудовій книжці б/н від 07.07.1976, а саме з 01.07.1976 по 19.04.1978 та з 24.06.1980 по 01.07.2001, не враховані оскільки запис на титульній сторінці про виправлення дати народження завірений печаткою Донецької народної республіки м. Шахтарська, яке перебуває на тимчасово окупованій території. Не погоджуючись із таким рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

26.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач висловлює незгоду з вимогами позову та вказує, що позивачу було відмовлено у призначені пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 27 років, наявність якого дає право на пенсію за віком після досягнення 60 років.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

16.03.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням № 08475003843 від 23.03.2020 року відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу 27 років, наявність якого дає право на пенсію за віком після досягнення 60 років. Крім того, зазначено, що страховий стаж позивача складає 13 років 4 місяці та 7 днів.

Крім того, листом №0800-0221-8/34361 від 16.07.2020 відповідач повідомив позивачу, що розрахунок стажу проведено на підставі наступних документів: військового квитка НОМЕР_2 від 26.04.1978 року та даних реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) та зазначено, що періоди роботи, зазначені в трудовій книжці б/н від 07.07.1976 не враховані оскільки запис на титульній сторінці про виправлення дати народження завірений печаткою Донецької народної республіки м. Шахтарська, яке перебуває на тимчасово окупованій території.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України Про пенсійне забезпечення (далі- Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страховою стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року

Починаючи з 1січня 2018 року право на призначення пенсії и віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу; з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі -Закон № 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідачем не враховано до стажу позивача періоди його роботи з 01.07.1976 по 19.04.1978 та з 24.06.1980 по 01.07.2001.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача, позивач працював:

з 01.07.1976 по 19.04.1978 - різноробочим, токарем у радгоспі Україна Амвросіївського району Донецької області (записи в трудовій книжці №№ 1-6);

з 26.04.1978 по 14.04.1980 - проходив військову службу в лавах Радянської армії;

з 24.06.1980 по 10.02.2007- працював водієм, сторожем Шахтарського міжколгоспбуду, після реорганізації (з 01.01.1988) TOB Шахтарського райагробуду (записи в трудовій книжці №№ 7- 15);

з 21.02.2007 по 22.11.2007 - призначена виплата допомоги по безробіттю (записи в трудовій книжці за №№ 16-19);

з 04.03.2011 по 13.02.2015 - працював сторожем Шахтарського дитячого будинку-інтернату (записи в трудовій №№ 20-22);

з 17.02.2015 по 11.01.2016 - працював сторожем Шахтарського дитячого будинку-інтернату ДНР (записи в трудовій книжці №№ 23-24);

Відтак, спірні періоди роботи підтверджуються записами №№1-12 в трудовій книжці позивача.

Крім того, підтвердженням факту перебування позивача в трудових відносинах, а відтак підтвердженням факту набуття трудового стажу, є відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної податкової служби України про суми виплачених доходів за період з 01.01.1998 по 31.03.2015.

Так, з січня 1998 року по лютий 2007 року включно відомості про доходи позивача подавались саме ТОВ Шахтарський райаргобуд (код ЄДРПОУ 3583597), що є підтвердженням того, що в цей період часу позивач перебував у трудових відносинах саме з цим підприємством, що кореспондується з записами №№ 7-15 трудової книжки позивача.

Однак, відповідач відмовляється зарахувати зазначені періоди роботи у зв`язку з тим, що в трудовій книжці, виданій на ім`я ОСОБА_1 , запис на титульній сторінці про виправлення дати народження, завірений печаткою Шахтарського дитячого буднику - Донецької народної республіки м. Шахтарськ, яке перебуває на тимчасово окупованій території.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту норм ст. 48 КЗпП України, заповнення та ведення трудової книжки проводиться власником або уповноваженим ним органом.

Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція), яка діяла на момент заповненнями роботодавцем трудової книжки позивача, було затверджено Наказом Державного комітету праці СРСР від 20 червня 1974 року №162.

Відповідно до п.2.2 Інструкції заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну від дня прийому на роботу.

В трудову книжку вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Відповідно до п.2.10. Інструкції Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п.2.11 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Поряд із цим варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві,, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки, га, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист.

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 12 січня 2005 року Шахтарським МВ УМВС України у Донецькій області, дата народження позивача значиться як ІНФОРМАЦІЯ_1 у той час як при започаткувати трудової книжки без номера 07.07.1976 року було зазначено лише рік народження 1959 .

Під час звільнення, за останнім місцем роботи, перед настанням права на пенсію за віком, інспектором відділу кадрів Шахтарського дитячого будинку-інтернату на титульному аркуші трудової книжки позивача було приведено у відповідність запис щодо дати народження позивача, однак оскільки це було у 2016 році, то засвідчувальний напис скріплено печаткою ДНР.

Суд зазначає, що оскільки до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані намібійські винятки Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН): документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Лоізіду проти Туречини (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), Кіпр проти Туреччини (рішення від 10 травня 2001 року) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд зазначає, що виправлення дати народження, завірений печаткою Шахтарського дитячого буднику - Донецької народної республіки м. Шахтарськ, яке перебуває на тимчасово окупованій території, не позбавляє позивача права на отримання пенсії.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 14 листопада 2019 року у справі №227/4503/16-а.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Вернигор Сергієм Вікторовичем угоду про надання правової допомоги від 25.06.2020.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивача за угодою від 25.06.2020, представником позивача надано до суду копії наступних документів: угоду про надання правової допомоги від 25.06.2020, Акт прийому - передачі виконаних робіт від 28.07.2020, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 25.06.2020.

Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Слід зазначити, що позивачем до суду не була надана Книга обліку доходів та витрат, на підставі якої можливо було б встановити факт оприбуткування готівки, яка була сплачена за правову допомогу Адвокату Вернигор С.В.

Суд вважає, неможливість встановлення факту оприбуткування готівки, що є суттєвою підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23 березня 2020 року № 084750003843 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 час роботи у радгоспі Україна Амвросіївського району Донецької області в період з 01.07.1976 по 19.04.1978 та у Шахтарському міжколгоспбуді (після реорганізації з 01.01.1988 року- Шахтарському райагробуді код ЄДРПОУ 03583597) з 24.06.1980 по 01.07.2001 на підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 без номера, започаткованої 07.07.1976 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).

У стягненні витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.09.2020.

Суддя О.В. Конишева