Ухвала

від 07.08.2020 по справі 202/3659/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/3659/19

Провадження № 1-кс/202/4853/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Дніпро

слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12019040000000444, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12019040000000444.

В обґрунтування клопотання адвокат зазначила, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2019 року по справі № 202/3659/19 (провадження № 1-кс/202/5976/2019) в межах кримінального провадження № 12019040000000444 від 27.05.2019 було накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження, користування та заборони здійснювати будь-які дії щодо нерухомого майна, розташованого по вул. Коломойцівська, буд. 3 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 156452112110; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 131059412110; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2364157. Зазначає, що власником вказаного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ», що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (надалі Реєстр) № 212846761 від 17.06.2020 року. 28.10.2019 року прокуратурою Дніпропетровської області було прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 12019040000000444 від 27.05.2019 року, з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 284 КК України. Таким чином, враховуючи, що кримінальне провадження, в межах якого було накладено арешт слідчим суддею, закрите, підстави для подальшого обтяження майна ТОВ «ІК АКТИВ» відсутні, просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2019 по справі № 202/3659/19 (провадження № 1-кс/202/5976/2019), на нерухоме майно, розташоване по вул. Коломойцівська, буд. 3 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 156452112110; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 131059412110; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2364157, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ» (код ЄДРПОУ 36208668).

Заявник у судове засідання не з`явилася, натомість надала заяву, згідно якої просила задовольнити клопотання та розглядати справу без її участі.

Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, надав заяву, відповідно до якої просив розглядати клопотання без його участі, проти його задоволення не заперечував.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_3 підлягає задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт є різновидом заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до Рішення ЄСПЛ від 09.06.2005 по справі" Бакланов проти Російської Федерації", Рішення ЄСПЛ від 24.03.2005 по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Слідчий суддя, враховуючи встановлені під час розгляду клопотання обставини, встановивши, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається необхідності в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 174, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12019040000000444 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2019 року по справі № 202/3659/19 (провадження № 1-кс/202/5976/2019), на нерухоме майно, розташоване по вул. Коломойцівська, буд. 3 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 156452112110; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 131059412110; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2364157, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ» (код ЄДРПОУ 36208668).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1