Рішення

від 27.08.2007 по справі 34/212пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/212пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.08.07 р.                                                                               Справа № 34/212пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

При секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Приватного підприємства “Уніпром” м. Маріуполь

до відповідача -  Маріупольська міська рада м. Маріуполь  

про визнання права власності.

за участю представників сторін:

від позивача – Кацва П.М. (за довіреністю)

від відповідача – Ботман О.О. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов Приватним підприємством “Уніпром” м. Маріуполь до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі загальною площею –176,3 м2 : прибудову А1-1 площею 12,5 м2, склад А2 площею 132,7м2, вагову  в-1 площею 8,3 м2, сторожку Г-2 площею 22,8м2.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу від 15.12.2005року №4727, рішення Маріупольської міської ради №5/8-1196 від 26.12.2006року, висновок інституту “Маріупольгражданпроект” №188/4 від 14.05.2007року.

Відповідач у листі від 27 серпня 2007 року (вхід. №02-41/32945) проти задоволення позову не заперечує.

За клопотанням позивача та відповідача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  господарський суд, встановив :

Позивач є юридичною особою, зареєстрований  Виконавчим комітетом Запорізької міської ради,  код ЄДРПОУ 31708243.

Згідно договору купівлі-продажу №4727 від 05.12.2005року позивачу належить  нежиле приміщення літ. А-1, загальною площею 590,4м2, що знаходиться за адресою Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Станіславського,1.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про власність” (який діяв у період спірних правовідносин) власник на свій розсуд користується, розпоряджається та володіє належним йому майном та може вчиняти відносно цього майна будь-які дії.

Між позивачем та Маріупольською міською радою укладений договір від 15 лютого 2007 року оренди земельної ділянки, згідно якого  орендодавець згідно до рішення Маріупольської міської ради  від 26 грудня 2006року №5/8-1196, надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку и площею 1,5000га (м. Маріуполь, вул. Станіславського,1). Згідно договору оренди на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна – виробнича база. Догорів укладено до 26.12.1016року.

Позивач самочинно здійснив добудову до існуючого об'єкту , а саме прибудову А1-1 площею 12,5 м2, склад А2 площею 132,7м2, вагову  в-1 площею 8,3 м2, сторожку Г-2 площею 22,8м2. Згідно висновку Інституту “Маріупольцивільпроект”  від 14.05.2007р. №188/4 технічний стан основних несучих будівельних конструкцій збудованих двох одноповерхових  складських прибудов А1-1 та А2-1 до існуючого одноповерхової будівлі складу А-1, вагової та двоповерхової будівлі сторожки загальною площею 176,3м2 на території виробничої бази по вул.. Станіславського, 1 у м. Маріуполі задовільне та забезпечує  можливість нормальної їх майбутньої експлуатації.  

На час розгляду справи у суді, позивач користується земельною ділянкою на якій розташовані спірні об'єкти на підставі договору оренди, що підтверджується договором оренди земельної ділянки , посвідчений нотаріально 08.12.2005 року .   

Відповідно до частини 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .

На вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Сторони не надали суду документи, які підтверджують, що спірне самочинне збудоване майно порушує права інших осіб.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 331 та 376 ЦК України , право власності на самочинну добудову по приміщення може бути визнано судом за умови надання  земельної ділянки у встановленому порядку під вже збудоване нерухоме майно, а також у разі, коли зазначене не порушує прав  інших осіб.

Оскільки згідно договору відповідач надав позивачу в тимчасове оплатне користування відповідну земельну ділянку, та суду не надано доказів порушень позивачем прав інших суб'єктів у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку що позивача  виникло право власності на добудови до приміщення з моменту завершення його будівництва.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Згідно п.1 ст.147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

У відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст.ст. 139, 144 Господарського Кодексу України майнові права підприємства виникають  внаслідок створення майна, а майно це будинки, споруди, машини, тощо. Тобто закінчив перебудову та будівництво будівель розташованих за адресою: місто Маріуполь, вулиця Станіславського,1 , позивач отримав право власності на новостворене майно.

Судом не було встановлено неправомірне володіння позивача будівлями, то позивач володіє цім майном правомірно. Тобто Конституцією України та чинним законодавством встановлена презумпція правомірності фактичного володіння майном, оскільки це майно знаходиться у володінні позивача.

Згідно до п.2 ст.3  Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до висновку Інституту “Маріупольцивільпроект”  від 14.05.2007р. №188/4 технічний стан основних несучих будівельних конструкцій збудованих двох одноповерхових  складських прибудов задовільне та забезпечує  можливість нормальної їх майбутньої експлуатації.

За таких обставин, позовні вимоги позивача, щодо визнання права власності на самовільно збудовані будівлі загальною площею –176,3 м2 : прибудову А1-1 площею 12,5 м2, склад А2 площею 132,7м2, вагову  в-1 площею 8,3 м2, сторожку Г-2 площею 22,8м2,  підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача,  так як саме з його вини виник спір.

        На підставі  ст.ст.139,144, 331, частини 5 ст. 376 ЦК України  та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                              ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного підприємства “Уніпром” м. Маріуполь до  Маріупольської міської ради про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі загальною площею –176,3 м2 : прибудову А1-1 площею 12,5 м2, склад А2  площею 132,7м2, вагову  в-1 площею 8,3 м2, сторожку Г-2 площею 22,8м2, задовольнити повністю.

Визнати право власності Приватного підприємства “Уніпром” м. Маріуполь на об'єкт нерухомого майна – загальною площею –176,3 м2 : прибудову А1-1 площею 12,5 м2, склад А2  площею 132,7м2, вагову  в-1 площею 8,3 м2, сторожку Г-2 площею 22,8м2, розташованого за адресою  м. Маріуполь, вул. Станіславського,1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення  десятиденного строку з дня його прийняття  і може бути оскаржене  через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя