Постанова

від 03.09.2020 по справі 826/12248/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12248/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Григорович П.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року (розглянута в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дозор Сервіс до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Дозор Сервіс (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 22.09.2017 №8592.

- визнати протиправними дії відповідача пов`язані з проведенням перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що у контролюючого органу не було законних підстав приймати оскаржуваний наказ на проведення перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року адміністративний

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 22.09.2017 № 9592 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дозор Сервіс (код 33442495).

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головним управлінням ДПС у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати посианову з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 22 вересня 2017 року начальником ГУ ДФС у м. Києві Л.Д. Демченко прийнято оскаржуваний наказ № 9592 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дозор Сервіс (код ЄДРПОУ 33442495) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарський взаємовідносин з ТОВ Оферт Груп за квітень-липень 2016, тривалістю 5 робочих днів з 27.09.2017.

Відповідно до оскаржуваного наказу № 9562 від 22.09.2017 року, він прийнятий на підставі пп.78.1.4 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу від 22.06.2017 №17857/10/26-15-14-01-03.

Як вбачається з матеріалів справи, передумовою прийняття вказаного спірного акту індивідуальної дії, стали наступні обставини.

Так, контролюючим органом на адресу позивача складено на направлено Лист-запит від 22.06.2017 № 17857/10/26-15-14-01-03 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) , в якому зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві виявлено факти, які свідчать про недостовірність визначення позивачем податкового кредиту в сумі 152902 грн по взаємовідносинах з ТОВ Оферт Груп , що містяться в податковій деклараціях з ПДВ за квітень-липень 2016 року.

Як наслідок, позивачу запропоновано у встановлений термін надати інформацію та її документальне підтвердження щодо правомірності формування вказаної суми податкового кредиту.

Листом №177 від 21.07.2017, який отриманий відповідачем 26.07.2017, позивач надав контролюючому органу пояснення про те, що ТОВ ДОЗОР СЕРВІС позбавлене можливості виконання вимог контролюючого органу в частині надання документів, оскільки запитувані документи по господарським взаємовідносинам із ТОВ ОФЕРТ ГРУП передані згідно Ухвали Печерського районного суду міста Києва до Генеральної прокуратури України.

За таких обставин, не вбачаючи у контролюючого органу наявності законодавчого визначених підстав для прийняття наказу на проведення перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

По своїй правовій природі оскаржуваний наказ є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке впливає на права, інтереси та обов`язки позивача у справі, а тому позовні вимоги щодо його скасування підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначені обов`язки контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень у тому числі наказів про проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податкового кодексу України.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлений порядок проведення документальних позапланових перевірок, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.78.1.4).

Аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку, що обов`язковою передумовою прийняття контролюючим органом наказу на проведення перевірки на підставі п.78.1.4 ПК України, є послідовність наступних подій: 1) виявлення контролюючим органом недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) направлення платнику податків відповідного запиту; 3) не надання платником податків відповіді на такий запит протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В той же час, згідно з п. 85.4 цієї статті при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8).

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 ПК у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки , у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів.

Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати контролюючому органу для проведення перевірки копії вказаних документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів, а терміни проведення такої перевірки, у тому числі, розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена виходячи з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.

У свою чергу висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку здійснюється на підставі аналізу даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності цих даних у первинних документах об`єктивним обставинам вчинення господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відсутність у позивача необхідних первинних документів під час проведення перевірки була обумовлена їх вилученням правоохоронними органами, що підтверджується ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.05.2017 №757/27878/17 і Описом речей і документів, які були вилучені на підставі вказаної ухвали, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.10-38 том 1), та про що позивач письмово повідомив контролюючий орган до дати винесення оскаржуваного наказу про проведення перевірки.

Проте, як свідчать матеріали справи, контролюючий орган не вжив відповідних заходів для отримання доступу до таких документів, не переніс терміни проведення розпочатої перевірки до дати отримання копій документів від правоохоронних органів або забезпечення доступу до них.

Одночасно в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання відповідачем наведених вимог ПК України, станом на 22.09.2017 (дату винесення оскаржуваного наказу).

Враховуючи зазначене, внаслідок не дотримання відповідачем вимог 85.9 ПК України під час прийняття рішення про проведення перевірки, яке оформлено наказом від 22.09.2017 №9592, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов переконання про відсутність у ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для винесення наказу на проведення перевірки, внаслідок чого оскаржуваний акт індивідуальної дії не можна вважати правомірним.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача, пов`язаних з проведенням перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки як підтверджується матеріалами справи, прийняття оскаржуваного наказу 22.09.2017 про проведення перевірки з 27.09.2017 та подання позивачем даного позову до суду 27.09.2017 не призвели до проведення контролюючим органом перевірки.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дійшов до правильного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо повернення надміру сплачених грошових коштів відповідачем у справі на вимогу суду апеляційної інстанції,3 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду в разі закриття (припинення) проваджена у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (чинного на момент звернення з апеляційною скаргою) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду - 150% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Розмір заробітної плати станом на 01.01.2017 року становив - 1 600, 00 грн.

При зверненні до адміністративного суду заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Та за подання апеляційної скарги сума судового збору становити - 1 600, 00 грн. * 150% = 2 400, 00 грн.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2244 від 12.06.2020, у сумі - 2 600, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про повернення сплаченого судового збору, у розмірі 200, 00 грн. (2 600, 00 грн. - 2 400, 00 грн.) та стягнення означених коштів з Державного бюджету України на користь Головного управління ДПС у місті Києві.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року - без змін.

Повернути сплачену суму судового збору, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267, р/р UA688201720343150001000117042), у розмірі 200 (двохсот) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль