Постанова

від 02.09.2020 по справі 285/468/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/468/20 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Категорія 60 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

з участю відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2020 року, постановлену під головуванням судді Сташківа Т.Б.

у цивільній справі №285/468/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Брониківська сільська рада, Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування запису про реєстрацію права власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в:

30 червня 2020 року до Новоград-Волинського міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Просив ухвалити додаткове рішення, яким припинити інше речове право ОСОБА_2 : право оренди земельної ділянки, площею 1,4732 га та право оренди земельної ділянки, площею 1,7548 га, розташовані на території Брониківської сільської ради, Новоград-Волинського району, Житомирської області. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 11.03.2020 року (справа №285/468/20) вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Встановлено юридичний факт; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 ; скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на дві земельні ділянки, площами 1,4732 га та 1,7548 га; визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом право власності на дві спірні земельні ділянки та житловий будинок; вирішено питання про розподіл судових витрат. Проте, у нього виникли труднощі щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки, які рішенням суду були скасовані, оскільки державний реєстратор відмовляє у скасуванні таких записів, які містяться у Державному реєстрі. Державний реєстратор свої дії мотивує тим, що 16 січня 2020 року набрав чинності Закону України № 340-ІХ від 05.12.2019 року , яким було внесено зміни до абз.3 ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та викладено вказану частину у наступній редакції: Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) . Згідно витягів з Державного реєстру, у відповідача ОСОБА_2 наявне інше речове право на дві спірні земельні ділянки - право оренди, про що внесено відповідні записи. Але суд під час ухвалення судового рішення у справі не вирішив питання про припинення договорів оренди спірних земельних ділянок, укладених з відповідачем ОСОБА_2 , тобто не вирішив питання про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про наявність у ОСОБА_2 іншого речового права (оренди землі) на дві спірні земельні ділянки.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2020 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, одночасно повинен був припинити цим рішенням інше речове право, а саме право оренди спірних земельних ділянок. Вважає, що вирішивши питання про право, суд першої інстанції не зазначив дії, що треба виконати, а тому є наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 11.03.2020 року (справа №285/468/20) позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Встановлено юридичний факт; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 ; скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на дві земельні ділянки площами 1,4732 га. та 1,7548 га.; визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом право власності на дві спірні земельні ділянки та житловий будинок; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Разом з тим, згідно із ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу .

Отже, ч.1 ст.270 ЦПК України встановлює вичерпний перелік випадків, у яких може бути ухвалене додаткове рішення. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, суд має відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.

Оскільки судом першої інстанції розглянуто та задоволено в повному обсязі усі позовні вимоги ОСОБА_1 , а заявник порушує питання про ухвалення додаткового рішення щодо скасування в Державному реєстрі записів про інше речове право відповідача, про що ОСОБА_1 вимог не заявляв, то правові підстави, передбачені ч.1 ст.270 ЦПК України , для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Тому суд правильно вважав, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.

У разі, якщо державний реєстратор своїми рішеннями, діями або бездіяльністю, порушує права заявника, останній не позбавлений можливості, відповідно до вимог ч.1 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскаржити такі дії або бездіяльність до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційний суд не вбачає, оскільки вона постановлена судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2020 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 02.09.2020 року.