Постанова від 03.09.2020 по справі 592/14140/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м.Суми

Справа №592/14140/19

Провадження № 22-ц/816/1579/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С.С. (суддя-доповідач),

суддів: Кононенко О.Ю., Хвостика С.Г.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Сумській області

розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Дмитренка Віталія Вікторовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2020 року в складі судді Костенка В.Г., постановлене у м. Суми, повне судове рішення складено 26 червня 2020 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду з позовом у вересні 2019 року, ОСОБА_1 просив стягнути з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Сумській області (далі - Регіональний центр) 5000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.08.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про надання адвоката для складання та подачі конституційної скарги та представництва у суді. Листом від 18.08.2017 року відповідач відмовив заявнику. 05.09.2017 року позивач направив відповідачу інформаційний запит у якому просив направити копію його звернення, а також просив роз`яснити, чим звернення не відповідає вимогам зазначеним у листі від 18.08.2017 року та зазначити закон у якому визначені відповідні вимоги. Відповідь на свій запит заявник не отримав, проте отримав лист від 17.09.2019 року, у якому було зазначено, що до запиту не додано супровідний лист адміністрації слідчого ізолятору. У грудні 2017 року від відповідача надійшов лист, у якому він вдруге звернувся до адміністрації з приводу надання супровідного листа. Зазначені дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, які спричинили йому моральні страждання на суму 5000 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Дмитренко В.В. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування і порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції, встановивши факт порушення прав позивача, дійшов безпідставних висновків про недоведеність вимог про завдану моральну шкоду.

ОСОБА_1 також оскаржив рішення суду, вважає його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що подана 05.09.2017 року заява, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідала встановленим законом вимогам, а тому повинна була бути розглянута відповідачем. На думку позивача, висновок суду про недоведеність завдання моральної шкоди ненавмисною помилковою відмовою відповідача у розгляді заяви є безпідставним, оскілки факт порушення прав є встановленим. Вказує, що протиправна поведінка відповідача стала наслідком душевних страждань, психологічного напруження, роздратування, завданих незручностей, що, як вказує Верховний Суду своїх рішеннях, може свідчити про заподіяння моральної шкоди.

У відзиві на апеляційні скарги Регіональний центр просить скарги залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2020 року - без змін. Зазначає, що Регіональний центр не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, а тому висновки Верховного Суду щодо можливого заподіяння моральної шкоди через неправомірні рішення чи бездіяльність відповідача не стосуються. Погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність заподіяної позивачу моральної шкоди, яку він оцінив у 5000 грн.

На підставі ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд з доводами апеляційних скарг не погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Регіонального центру із заявою про надання йому адвоката для представлення та подання звернень до Конституційного Суду України та позову до адміністративного суду (а.с. 29).

Листом від 18.08.2017 року № 994 Регіональний центр відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви по причині невідповідності звернення вимогам законодавства.

05.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Регіонального центру з інформаційним запитом, у якому просив направити копію його звернення від 10.08.2017 року та роз`яснити у чому звернення не відповідає вимогам зазначеним у листі від 18.08.2017 року № 994, а також надати виписку із закону, у якому визначені відповідні вимоги (а.с. 27-28).

Листом від 12.09.2019 року № 1107 Регіональний центр роз`яснив ДУ Сумський слідчий ізолятор і ОСОБА_1 , що відповідно до положення наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року № 2186/5 Про затвердження Правил внутрішнього трудового розпорядку установ виконання покарань та наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 25.12.2014 року № 33 Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги , звернення особи, адресоване Регіональному центру, відправляються тільки через адміністрацію установи та до них обов`язково додається супровідний лист, із зазначенням дати та вихідного номеру.

Також у листі відповідач зазначив, що звернення ОСОБА_1 , надійшло на адресу Регіонального центру без супровідного листа з виправної установи. З метою надання інформації на звернення просив надати на адресу центру супровідний лист із зазначенням дати та вихідного номеру звернення засудженого.

Листом від 18.12.2017 року № 1672 Регіональний центр повторно направив на адресу ДУ Сумський слідчий ізолятор запит, у якому просив надати витребувану листом від 12.09.2019 року № 1107 інформацію щодо звернення ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, встановивши фактичне порушення відповідачем прав позивача на отримання у встановлений законом строк відповіді на звернення, дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів спричинення йому моральної шкоди, зокрема не вказав, у чому вона полягала та не обґрунтував заявлену до стягнення суму.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду щодо підстав відмови у відшкодуванні моральної шкоди з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції спірні правовідносини врегульовано ЦК України та Законом України Про звернення громадян .

Так, відповідно до ст. 20 Закону України Про звернення громадян звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України Про звернення громадян громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення Регіональним центром вимог ст. 20 Закону України Про звернення громадян в частині недотримання місячного строку розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 , оскільки відповідач з дня отримання інформаційного запиту 11.09.2017 року у місячний строк, тобто до 11.10.2017 року, відповіді на запит позивачу не направив.

За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи спір, місцевий суд взяв до уваги роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди . Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем зазначалось, що моральна шкода йому була спричинена внаслідок протиправної бездіяльності Регіонального центру, що виявилось у неможливості реалізувати свої права та законні інтереси через залишення без розгляду звернення до відповідача. Зокрема, позивачем зазначалось про нервове потрясіння та тривалу нервову напругу, що у цілому призвело до погіршення його психологічного стану без надання суду доказів щодо погіршення його стану здоров`я.

При цьому, моральні страждання від протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 оцінив у завелику суму 5000 грн, проте не вказав які саме суттєві негативні наслідки він зазнав внаслідок неотримання відповіді на запит: пропустив встановлений законом процесуальний строк звернення до суду, був позбавлений такого права, тощо.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини у справі Тома проти Люксембурга (2001 рік), використав принцип по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Водночас, відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає відповідальність за завдання моральної шкоди.

Проте, у порушення зазначених вище процесуальних норм ОСОБА_1 не доведено заподіяння йому моральних страждань від неправомірними діями відповідача на заявлену ним суму, причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та шкодою, як і не обґрунтовано розмір шкоди.

Зокрема, відсутні будь-які докази, які б підтверджували пережите позивачем нервове потрясіння та тривалу нервову напругу, порушення нормального ходу його життя, відчай, посилення душевних страждань, погіршення психологічного стану здоров`я. Будь-яких медичних висновків чи інших письмових доказів з цього приводу матеріали справи не містять.

А тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу у грошовому еквіваленті, бо сам факт визнання дій неприбуткової юридичної особи Регіонального центру неправомірними, вже мали позитивні наслідки для відновлення порушеного права заявника на отримання безоплатної правничої допомоги, оскільки 24.12.2019р. ним було укладено договір про надання такої правничої допомоги з адвокатом Дмитренка В.В. і є достатньою сатисфакцією.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційних скарг, що позивачем доведено факт заподіяння моральної шкоди та її розмір, які вже були предметом розгляду суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявником норм процесуального закону.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Дмитренка Віталія Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик