Рішення

від 03.09.2020 по справі 922/2068/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2068/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР", Львівська обл., Городоцький район, село Черляни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Профіт", Дергачівський район, село Черкаська Лозова про стягнення коштів 42 835,06 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Профіт" про стягнення заборгованості за Договором поставки №546482 від 21.11.2018 в розмірі 42 835,06 грн., з яких: основний борг 33 999,09 грн., пеня - 1645,85 грн., інфляційні втрати - 102,00 грн., 3% річних - 288,30 грн., штраф - 6799,82 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2020 відкрито провадження у справі №922/2068/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

17.08.2020 від ТОВ "КПП Центр" надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №18936), в якій у зв`язку із здійсненням відповідачем після подання позову до суду 10.08.2020 повної оплати основної заборгованості на суму 33 999,09 грн. зменшує позовні вимоги та остаточно просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню 1645,85 грн., інфляційні втрати 102,00 грн., 3% річних 288,30 грн, штраф 6799,82 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заяву про зменшення розміру позовних вимог подано у відповідності до норм статті 46 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 08.07.2020.

Позивачем копію ухвали отримано 14.07.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №016261.

Відповідач отримав копію ухвали суду 11.07.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №016261.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд даної справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи, а тому не були позбавлені можливості реалізувати власні процесуальні права в межах даної справи.

Відповідно до ч. 9ст. 165 ГПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою від 08.07.2020 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

21.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грос Профіт" ( відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки №546482 (надалі - договір) за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару.

Згідно до п.3.1.1 Договору, постачальник зобов`язаний передати товар покупцю відповідно до його замовлення у строк, в кількості та в асортименті, узгодженому сторонами.

Відповідно до п.3.2.1 Договору, постачальник має право отримати оплату товару в розмірі, порядку та строки, встановлені цим Договором. Згідно з п.3.3.1 Покупець зобов`язаний прийняти товар та своєчасно його оплатити.

У пункті 5.5 Договору сторони встановили, що покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Позивачем, на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар за наступними видатковими накладними: FTM00036068/20 від 19.02.2020 на суму 5472,76 грн., FTM00036999/20 від 19.02.2020 на суму 1041,50 грн., FTM00039425/20 від 21.02.2020 на суму 10995,60 грн., FTM00043988/20 від 27.02.202 на суму 16575,00 грн.

Згідно позову позивач зазначає, що відповідачем розрахунки за поставлений товар проводились з порушенням п. 5.5 договору.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.1 Договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасного оплаченого товару за кожний день прострочення з моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду.

З урахуванням положень п.5.5 Договору, покупець здійснює оплату товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, з урахуванням встановлених п.5.5 строків оплати за поставлений за видатковою накладною FTM00036068/20 від 19.02.2020 товар останній день оплати є 04.03.2020, за видатковою накладною FTM00036999/20 від 19.02.2020 останній день оплати 04.03.2020,за видатковою накладною FTM00039425/20 останній день оплати 06.03.2020 , за видатковою накладною FTM00043988/20 останній день оплати 12.03.2020.

Дії відповідача щодо несвоєчасної оплати є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності, відповідно до умов пункту 6.1. договору.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1645,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6.3 Договору,у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

У даному випадку судом враховано, що чинним законодавством для учасників господарських відносин не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. Водночас згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "Грос Профіт" зобов`язань з оплати Товару у встановлений Договором термін, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення штрафу 6799,82 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 288,30 грн. 3% річних та 102,00 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 288,30 грн. та 102,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого, не спростованого відповідачем та підтвердженого матеріалами справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі грн 2102,20 грн.

Щодо витрат позивача на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження факту надання правничої допомоги було надано Договір №19/5 про надання правової допомоги від 27.12.2019, Додаткова угода №22 від 17.06.2020 до договору про надання правової допомоги №19/5, Ордер серії ВС №1028229 від 26.06.2020 та акт приймання - передачі наданих послуг від 15.07.2020 року, відповідно до якого Адвокаткським об`єднанням "ЛЮРЦ" була надана ТОВ "КПП Центр" правова допомога на загальну вартість 5780,50 грн.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правничої допомоги не є співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, у зв`язку з чим суд вважає справедливим та співрозмірним призначення до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 692 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Профіт" (62340, Харківська область, Дергачівський район, село Черкаська Лозова, провулок Козацький/вулиця Козацька, будинок 1/3, код ЄДРПОУ 39276395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська область, Городоцький район, село Черляни, вулиця Польова, буд. 97, код ЄДРПОУ 38169102) пеню 1 645 грн. 85 коп., інфляційні втрати 102 грн. 00 коп., 3% річних 288 грн. 30 коп., штраф 6799 грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору 2102 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "03" вересня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне