Рішення

від 01.09.2020 по справі 904/3554/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3554/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Опт Трейд", с. Дубове, Ковельський район, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічна компанія "Візитка", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 111 656,44 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім Опт Трейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічна компанія "Візитка" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 111 656,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 8-1 від 24.03.2020, в частині поставки товару.

Ухвалою від 03.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач відзив на позов не надав, про наявність справи у суді знав, що підтверджується підписом його представника у поштовому повідомленні № №4911600145867, правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору, встановлення факту невиконання відповідачем умов договору в частині повної поставки товару та правомірності вимоги позивача про стягнення вартості непоставленого товару та штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім Опт Трейд" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічна компанія "Візитка" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 8-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник замовляє, а постачальник зобов`язується поставити наступну продукцію. Дезінфікуючий засіб. (Перелік та кількість товару вказано в рахунку-фактурі № 8 від 24.03.2020).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що розрахунки здійснюються замовником за безготівковий розрахунок суми, зазначеної в рахунку-фактурі № 8 від 24.03.2020. Сто п`ятдесят одна тисяча триста сімдесят чотири гривень.

Ціна продукції за цим договором становить відповідно рахунку до оплати, що встановлюється постачальником - 151 374,00 грн. постачальник зобов`язаний поставити продукцію протягом 10 робочих днів з моменту надходження коштів 100% на розрахунковий рахунок постачальника. У разі затримки поставки, постачальник виплачує замовнику штраф у розмірі 0,05% від вартості продукції, зазначеної в п. 2.1. цього договору за кожен день затримки (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом року. Замовлення вважається виконаним після підписання сторонами акту прийому-передачі продукції, або видаткових накладних, який є невід`ємною частиною цього договору. Після підписання Акта, або видаткових накладних сторони не мають претензій одна одної (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору встановлено, що сторони, за взаємною згодою, можуть припинити дію цього договору раніше терміну, який обумовлений п. 5.1. даного договору, або продовжити дію цього договору на будь-який термін, про що укладається додаткова угода.

Відповідачем позивачеві виставлено рахунок-фактуру № 8 від 24.03.2020 на суму 151 374,00 грн. (а.с. 16).

Позивач перерахував на рахунок відповідача 151 374,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 214 від 25.03.2020 (а.с. 17).

Згідно видаткової накладної № 5/1 від 02.04.2020 відповідачем позивачеві поставлено частину товару на суму 45 624,00 грн. (а.с. 18).

У зв`язку з не поставкою товару на суму 105 750,00 грн. позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою про повернення коштів у сумі 105 750,00 грн. (а.с. 19).

Однак, відповідач відповіді на лист не надав, суму передоплати не повернув.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами договору строк поставки товару становить до 08.04.2020 (включно).

Однак, всупереч зазначеним вимогам відповідач здійснив часткову поставку продукції на суму 45 624,00 грн.

Товар на суму 105 750,00 грн. відповідачем позивачеві не поставлено.

Станом на час розгляду справи доказів повернення суми передоплати від представників сторін не надійшло. Відповідачем позовні вимоги належними та допустимими доводами не спростовані, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 105 750,00 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 0,05% штрафу у розмірі 4 071,38 грн., 3 % річних - 669,27 грн. та інфляційні втрати - 1 165,79 грн. за період з 09.04.2020 по 24.06.2020.

Виходячи з положень частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити продукцію протягом 10 робочих днів з моменту надходження коштів 100% на розрахунковий рахунок постачальника. Уразі затримки поставки, постачальник виплачує замовнику штраф у розмірі 0,05% від вартості продукції, зазначеної в п. 2.1. цього договору, за кожен день затримки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже 0,05 % штрафу у сумі 4 071,38 грн. нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 09.04.2020 по 24.06.2020, що підлягають до стягнення становлять 667,44 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 1,83 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають стягненню за період з травня 2020 року по червень 2020 року становлять 529,38 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 636,41 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості за непоставлений товар у сумі 105 750,00 грн., 0,05% штрафу - 4 071,638 грн., 3% річних - 667,44 грн., інфляційних втрат - 529,38 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 1,83 та інфляційних втрат - 636,41 грн. слід відмовити.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 8 172,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги у межах цієї справи, позивач надав: договір про надання правничої допомоги № ЮО-37 від 15.06.2020, укладений між позивачем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "МКС Партнери" (далі - адвокатське об`єднання) (а.с. 10), пунктом 1.1. якого встановлено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта шляхом представництва в кримінальному провадженні, що перебуває в Квельському ВП ГУ НП у Волинській області, в тому числі для збору доказів, складанні відповідної позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та участь у судовому засіданні (за потребою) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічна компанія "Візитка" (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору адвокатське об`єднання бере на себе виконання відповідних дій з надання правової допомоги клієнту відповідно до п. 1.1. даного договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що отримання винагороди адвокатським об`єднанням за надання правової допомоги згідно даного договору відбувається у формі гонорару.

За надання правничої допомоги відповідно до даного договору. клієнт сплачує Адвокатському об`єднання гонорар у фіксованій сумі в розмірі 5 000,00 грн. та, у разі, постановляння позитивного рішення суду І інстанції на користь клієнта - додатковий гонорар ("гонорар успіху") в розмірі 3 % від суми заборгованості контрагента перед клієнтом, що становить 3 172,50 грн. (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.5. договору факт надання правової допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Акт у 2 примірниках направляється клієнту для підписання. Один примірник такого Акту, клієнт, після підписання, направляє адвокатському об`єднанню протягом 3 робочих днів після одержання акту. Акт вважається погодженим клієнтом, якщо заперечення клієнта не одержані адвокатським об`єднанням протягом 10 робочих днів від дати одержання такого акту клієнтом.

Між клієнтом та адвокатським об`єднанням на підтвердження виконання робіт підписано акт здачі-приймання робіт № 03/06 на суму 5 000, грн. (а.с. 11), відповідно до вказаного акту адвокатським об`єднанням надано наступні юридичні послуги:

1. попереднє консультування з питань стягнення дебіторської заборгованості - 200 грн.,

2. представництво в кримінальному провадженні, в тому числі збір доказів до суду - 1 200,00 грн.,

3. складання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області - 3 200,00 грн.,

4 підготовка та надіслання відповідних матеріалів з позовною заявою до суду - 400 грн.

Також позивачем надано платіжне доручення № 375 від 24.06.2020 на суму 5 000,00 грн. (а.с. 12).

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з Акту здачі-приймання роботи (надання послуг) № 03/06 сума виплат проведених позивачем за Договором про надання правової допомоги № ЮО-37 від 15.06.2020 станом на момент підписання Акту про виконані роти №03/06 становить - 5 000, 00 грн. (а.с. 11) та згідно платіжного доручення № 375 від 24.06.2020 позивачем сплачено 5 000,00 грн. за правничу допомогу (а.с. 12).

Однак, як вбачається з Акту здачі-приймання роботи (надання послуг) № 03/06 1 200,00 грн. нараховано за представництво в кримінальному провадженні та збір доказів до суду.

Отже позивачем не надано до матеріалів справи доказів понесення ним витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. саме за цією справою, а надано лише на суму 3 800,00 грн.

Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в кримінальній справі у порядку господарського судочинства (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 925/245/19 та у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 910/12945/19).

Щодо 3 172,50 грн. додаткового гонорару, то він передбачений п. 4.2. договору про надання правничої допомоги № ЮО-37 від 15.06.2020.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а в силу приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані із розгляд справи покладаються на відповідача та позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу у розмірі 6 931,40 грн.

В частині стягнення 1 241,10 грн. (1200 грн. (недоведена сума витрат на правничу допомогу саме в цій справі) + 41,10 грн. (у зв`язку з пропорційним стягненим витрат на правничу допомогу)) витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у разі часткового задоволення позову покладаються на відповідача та позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Опт Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічна компанія "Візитка" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 111 656,44 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічна компанія "Візитка" (49000, м. Дніпро, вул. Лебедина, 9, код ЄДРПОУ 41473308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Опт Трейд" (45061, Волинська область, Ковельський району, с. Дубове, провул. Колгоспний, буд. 8, код ЄДРПОУ 42522007) суму основного боргу у розмірі 105 750,00 грн. , 0,05% штрафу - 4 071,638 грн., 3% річних - 667,44 грн. , інфляційних втрат - 529,38 грн. , витрати по сплаті судового збору - 2 089,61 грн . та витрати на правничу допомогу - 6 931,40 грн. , про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічна компанія "Візитка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Опт Трейд" 3% річних у сумі 1,83 грн., інфляційних втрат - 636,41 грн. та 1 241,10 грн. витрат на правничу допомогу слід відмовити - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.09.2020

Суддя Н.Г. Назаренко