Рішення

від 03.09.2020 по справі 910/2537/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2020Справа № 910/2537/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику учасників справи (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

(Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код: 20782312)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД"

(Україна, 04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, буд. 11; ідентифікаційний код: 24091562)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 5 538,33 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 5 538,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши потерпілій внаслідок ДТП особі страхове відшкодування, набув право подати регресний позов до страхувальника відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки винна в ДТП особа самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 36520848) є: Україна, 04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, буд. 11.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 25.02.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

02.03.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 28.02.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 25.02.2020).

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Третя особа - ОСОБА_1 також була належним чином повідомлена про розгляд цієї справи, правом на подання пояснення щодо позову не скористалась.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

23.11.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" (далі - страхувальник, відповідач) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом № АК/9836142, зі строком дії з 29.11.2017 до 28.11.2018, забезпечений транспортний засіб - Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

24.10.2018 близько 12 год. 10 хв. по вул. Богатирській, 2-Е під час заїзду на АЗС у м. Києві, ОСОБА_1 (третя особа у цій справі), керуючи транспортним засобом Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Кроне, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18.02.2019 у справі №756/1145/19 (провадження № 3/756/1017/19) ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 124, 122-4 КУпАП.

Зі змісту постанови Оболонського районного суду міста Києва від 18.02.2019 у справі №756/1145/19 (провадження № 3/756/1017/19), за наслідками розгляду адміністративного матеріалу, який надійшов від УПП в м. Києві про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вбачається, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, чим порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Пояснення до повідомлення про ДТП від 12.11.2018 третя особа повідомила позивачу, що керуючи автомобілем Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Кроне, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заїжджаючи на АЗС ОККО у м. Києві, зачепив автомобіль Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та не помітивши цього, поїхав далі.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2018 водій автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 звернувся до позивача із Повідомленням про дорожньо-транспортну подію, за участю автомобіля Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також надав пояснення позивачу щодо обставин ДТП.

Відповідно до Аварійного сертифікату № R225_18_PZU про визначення розміру збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02.01.2019 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 6 066,00 грн.

03.05.2019 власник автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 звернулась до позивача із заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з наявним у матеріалах справи Страховим актом № UA2018111200032/L01/03 від 12.08.2019 та Розрахунком страхового відшкодування до вказаного страхового акту, розмір страхового відшкодування, за виключенням ПДВ (527,67 грн), складає 5 538,33 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі платіжного доручення № 33861 від 13.08.2019 позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в сумі 5 538,33 грн.

Як зазначає позивач, ним було направлено відповідачу претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу вих. № 205796/ІНС від 13.09.2019, яка була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

З огляду на викладене, оскільки водій транспортного засобу Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь шкоду в порядку регресу в розмірі 5 538,33 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

З матеріалів справи вбачається, що власником транспортного засобу Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Кроне, реєстраційний номер НОМЕР_2 є відповідач, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_4 та НОМЕР_5 від 18.11.2016.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з п 1.1 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

У відповідності до статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Як було вказано вище, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі Полісу № АК/9836142 була застрахована позивачем, страхувальником за вказаним полісом є відповідач.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 990 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд встановив, що позивач, на підставі Аварійного сертифікату № R225_18_PZU про визначення розміру збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02.01.2019, Страхового акту № UA2018111200032/L01/03 від 12.08.2019 та Розрахунку страхового відшкодування до вказаного страхового акту, виплатив потерпілій в ДТП особі страхове відшкодування в сумі 5 538,33 грн, що підтверджується платіжним дорученням №33861 від 13.08.2019.

Згідно з підпунктом в) пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Отже, зазначена норма не вказує на обов`язковість звернення страховика з вимогою до водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки передбачає у випадках, якщо водій після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, наявність у страховика права на пред`явлення регресного позову за його вибором або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, а також обставини щодо залишення останнім місця дорожньо-транспортної пригоди встановлені Оболонським районним судом міста Києва відповідно до постанови від 18.02.2019 у справі № 756/1145/19 (провадження №3/756/1017/19), яка набрала законної сили, та згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи.

З наведеного вбачається, що до страховика перейшло право зворотної вимоги, що є підставою для стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу зі страхувальника.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає виплачене страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 538,33 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" (Україна, 04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, буд. 11; ідентифікаційний код: 24091562) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код: 20782312) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 538 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 33 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.09.2020

Суддя О.В. Нечай