Рішення

від 04.09.2020 по справі 910/5019/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2020Справа № 910/5019/20

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершланг" про стягнення 865 974,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (надалі - "ТОВ "Компанія Белтім Полімери" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершланг" (надалі - "ТОВ "Інтершланг") про стягнення 865 974,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 637 074,40 грн. з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Белтім Полімери" (правонаступником якого згідно Договору №280220 про відступлення права вимоги від 28.02.2020 є позивач) згідно Договору поставки №160419 від 16.04.2019 товару. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 126 682,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 732,72 грн. та пені у розмірі 98 484,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/5019/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 14.04.2020 була надіслана відповідачу 17.04.2020 на адресу, яка визначена в позові, договорі поставки №160419 від 16.04.2019 та вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А), рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0105471340991, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Однак, таке поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 04.05.2020, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку на відповідному конверті, яка містить помітку про причину повернення поштового відправлення без вручення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Частинами 7, 8 вказаної статті Кодексу визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, судом було вжито всіх можливих та передбачених процесуальним законом заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №910/5019/20 виходячи із відомої йому згідно наявних в матеріалах справи документів та відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреси місцезнаходження відповідача.

Відтак, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 14.04.2020 є такою, що вручена відповідачу, та відповідно останній був належним чином та завчасно повідомлений про розгляд справи №910/5019/20 для можливості реалізувати передбачені Господарським процесуальним кодексом України права.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі №910/5019/20 було встановлено строк для подання відповідачем відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

В свою чергу, в силу приписів п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, строк на подання відзиву автоматично продовжувався на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Однак, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, зокрема, було викладено пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

Відповідно до чинної редакції пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тобто, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі №910/5019/20 строк на подання ТОВ "Інтершланг" відзиву на поданий ТОВ "Компанія Белтім Полімер" позов закінчився 05.08.2020 (включно), однак відповідач не скористався таким правом.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

16.04.2019 між ТОВ "ТВК Белтім Полімери" (постачальник) та ТОВ "Інтершланг" (покупець) було укладено договір поставки №160419 (надалі - "Договір"), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в специфікаціях, та/або накладних на відпуск товару (видаткова накладна).

Згідно із п.п. 1.2, 1.3 Договору сторони визначають, що видаткова накладна, підписана сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, і прирівнюється до специфікації. Право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у видатковій накладній, яка підписується сторонами. Сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому-передачі і тому подібне).

Положеннями п. 6.2 Договору встановлено, що підписання накладної покупцем (його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю і кількістю без зауважень.

Згідно п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021

На виконання умов Договору ТОВ "ТВК Белтім Полімери" було постановлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: Ергопласт FDO (Діоктилфталат) у кількості 22.670 тонн на загальну суму 1 050 074,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТВ-0002236 від 18.09.2019, для проведення передоплати за який було виставлено рахунок №ТВ-0000846 від 17.04.2019.

На протязі 11.07.2019 - 21.01.2020 ТОВ "Інтершланг" було перераховано на користь ТОВ "ТВК Белтім Полімери" кошти у загальному розмірі 413 000,00 грн. в якості оплати поставленого за Договором товару, що підтверджується платіжними дорученнями №215 від 11.07.2019, №228 від 17.07.2019, №292 від 30.10.2019 та №66 від 21.01.2020.

28.02.2020 між ТОВ "ТВК Белтім Полімери" (первісний кредитор") та ТОВ "Компанія Белтім Полімери" (новий кредитор) було укладеного договір про відступлення права вимоги №280220 (надалі - "Договір відступлення"), у відповідності до п. 1.1 якого погоджено, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всіх прав, що належать первісному кредиторові на підставі Договору, укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Інтершланг" (боржник).

Положеннями п.п. 1.2, 1.3 Договору встановлено, що за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати заборгованості за основним договором, та санкцій, передбачених законодавством і основним договором за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржника, в тому числі пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, індексу інфляції. До нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за основним договором в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

Листом №016/1 від 16.03.2020 ТОВ "Компанія Белтім Полімери" повідомило ТОВ "Інтершланг" про відступлення ТОВ "ТВК Белтім Полімери" прав вимоги за Договором на користь ТОВ "Компанія Белтім Полімери" згідно Договору відступлення та визначило реквізити рахунку, за яким слід здійснювати погашення заборгованості за Договором.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару за Договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 637 074,40 грн., а також, існують правові підстави для стягнення визначених Договором та законодавством штрафних санкцій.

Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявними в матеріалах справи документами (видатковою накладною №ТВ-0002236 від 18.09.2019 та довіреністю №40 на отримання товарно-матеріальних цінностей від 16.09.2019) підтверджується здійснення ТОВ "ТВК Белтім Полімери" на виконання умов Договору поставки товару та прийняття його відповідачем на загальну суму 1 050 074,40 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, в положеннях п. 5.1 Договору сторонами було погоджено 100% передоплату, з метою здійснення якої ТОВ "ТВК Белтім Полімери" було виставлено відповідачу рахунок №ТВ-0000846 від 17.04.2019, а згідно п. 2.3 Договору визначено, що у випадку якщо покупець порушує встановлені цим договором обов`язки, в тому числі стосовно оплати товару, постачальник має право призупинити або зупинити відвантаження товару до усунення порушення покупцем обов`язків щодо даного договору і до повної оплати їм всього переданого товару (партій товару), а також постачальник має право змінити умови оплати товару.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було здійснено оплати у визначеному рахунком №ТВ-0000846 від 17.04.2019 обсягу до моменту фактичної поставки товару.

Таким чином, з урахуванням дати складання видаткової накладної (дати отримання товару), визначених в положеннях п.п. 2.3, 5.1 Договору умов оплати та прав постачальника в разі невиконання покупцем вимого щодо здійснення 100% передоплати, враховуючи приписи ст. 692 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання відповідача по оплаті вартості отриманого товару мало бути виконано в повному обсязі з моменту отримання товару (18.09.2019).

Із матеріалів справи вбачається, що з метою оплати замовленого за Договором та отриманого згідно видаткової накладної №ТВ-0002236 від 18.09.2019 товару відповідачем було перераховано на користь ТОВ "ТВК Белтім Полімери" кошти у загальному розмірі 413 000,00 грн. в якості оплати поставленого за Договором товару, що підтверджується платіжними дорученнями №215 від 11.07.2019, №228 від 17.07.2019, №292 від 30.10.2019 та №66 від 21.01.2020.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача по оплаті поставленого на підставі Договору згідно видаткової накладної №ТВ-0002236 від 18.09.2019 становить 637 074,40 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті заборгованості за отриманий згідно Договору товару у розмірі 637 074,40 грн.

Вказаний розмір заборгованості не спростовано відповідачем в межах розгляду даної справи. Доказів її погашення на момент прийняття рішення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ "Інтершланг" обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно із ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи відсутність в Договорі умов які б встановлювати обмеження на відступлення його сторонами своїх прав, які виникають в рамках його реалізації, позивач, як новий кредитор, внаслідок укладення Договору відступлення та згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від відповідача сплати грошових коштів у розмірі 637 074,40 грн. в якості погашення заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної №ТВ-0002236 від 18.09.2019 товар.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Компанія Белтім Полімери" про стягнення з ТОВ "Інтершланг" заборгованості у розмірі 637 074,40 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем згідно Договору відступлення було набуто прав вимоги до боржника по сплаті санкцій, передбачених законодавством і Договором за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржника, в тому числі пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, індексу інфляції, реалізуючи які позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 126 682,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 732,72 грн. та пені у розмірі 98 484,53 грн., нарахованих за прострочення по оплаті спірного товару у загальний період з 19.09.2019 по 03.04.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 Договору в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 (три) календарних дня покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Тобто, на підставі приписів ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторонами Договору за власним волевиявленням в його умовах було визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що застосовується у випадку прострочення покупцем оплати товару, та погоджено встановити більший ніж шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання, що відповідає приписам ст.ст. 536, 625, 692 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені, 36% річних та інфляційних втрат, що здійснений з урахуванням дати поставки, дат проведення покупцем часткових оплат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Компанія Белтім Полімери" про стягнення з ТОВ "Інтершланг" 36% річних у розмірі 126 682,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 732,72 грн. та пені у розмірі 98 484,53 грн. є правомірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія Белтім Полімери" до ТОВ "Інтершланг" в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершланг" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А; ідентифікаційний код 42645081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, офіс 601; ідентифікаційний код 43436320) суму основного боргу у розмірі 637 074 (шістсот тридцять сім тисяч сімдесят чотири) грн. 40 коп., пеню у розмірі 98 484 (дев`яності вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 53 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 126 682 (сто двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 732 (три тисячі сімсот тридцять дві) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 12 989 (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 63 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко