Рішення

від 04.09.2020 по справі 910/5067/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2020Справа № 910/5067/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірмід" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 23, кв. 28)

про стягнення заборгованості 9 582,19 грн

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірмід" про стягнення заборгованості 9582,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам п. 4.6. договору №Е16-00672 від 01.09.2016 не здійснював в період з 01.01.2019 по 31.01.2020 оплати за надані та спожиті послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 8 981,44 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано до стягнення 3 % річних у розмірі 292,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" було залишено без руху.

04.05.2020 до відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5067/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача (01004, м. Київ, вул. Басейна, 23, кв. 28), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу (04053, АДРЕСА_1), яка була зазначена позивачем у позовній заяві.

Станом на 20.05.2020 та 25.05.2020 конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 9 лютого 2011 року № 80 Про закріплення майна за Комунальним підприємством Керуюча дирекція , Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

Житлові будинки, у тому числі багатоквартирний будинок АДРЕСА_1, які знаходяться територіально у Шевченківському районі міста Києва, належить до сфери управління Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва та перебувають на його балансовому утриманні.

На підставі договору доручення від 1 лютого 2012 року №1, укладеного Комунальним підприємством Керуюча компанія Шевченківського району та Комунальним підприємством Центр обслуговування споживачів Шевченківського району , останнім з 31 березня 2013 року до 31 серпня 2016 року здійснювалися облік, нарахування і збір платежів власників та орендарів нежитлових приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

За договором про надання послуг, укладеного Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва з Комунальним концерном Центр комунального сервісу від 31 серпня 2016 року №512 облік, нарахування і збір платежів власників та орендарів нежитлових приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 1 вересня 2016 року до 31 грудня 2018 року.

З 1 січня 2019 року облік, нарахування і збір платежів власників та орендарів нежитлових приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснюється Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва .

1 вересня 2016 року між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (надалі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІРМІД" (надалі - споживач, відповідач) було укладено договір №Е 16-00672 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (будівлі, частини будівлі, окремого приміщення і будівлі), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літера А, а також утримання будинку та прибудинкової території, а Споживач відшкодовує витрати Виконавця на виконання вказаних робіт (послуг) пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі.

Згідно з п. 1.2. договору споживач володіє приміщенням загальною площею 185,6 кв.м. нежитлових приміщень, які використовується на момент укладання цього договору під офіс-склад на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 23 листопада 2004 року.

Пунктом 4.2. встановлено, що відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території та інших витрат загального користування сплачуються відповідно до розрахунків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, які наведені в Додатку 1 до договору з розрахунку за 1 кв.м площі приміщення на місяць.

У випадку зміни розміру тарифу та/або його структури на витрати з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території в період дії договору, сплата Власником (Орендарем) платежів обумовлених п.п.4.1.-4.4. здійснюється на підставі рахунків Виконавця, і не потребує додаткового погодження Сторін і зміни умов договору (п. 4.7 договору).

Пункт 4.6. встановлено, що оплата послуг, передбачених пунктами 4.1.- 4.4. проводиться Власником (Орендарем) щомісячно, у 10-денний термін після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених Виконавцем.

У пункті 6.1. договору передбачено, що договір набув чинності з моменту його підписання - 1 вересня 2016 року та діє до 31 грудня 2019 року.

Відповідно до пункту 6.5. договору у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Реорганізація Виконавця чи Власника (Орендаря) або перехід права власності на приміщення чи Будівлю до інших осіб, не визнається підставою припинення дії цього договору і зберігає свою чинність для нового Виконавця. Власника (Орендаря) Приміщення чи Будівлі (їх правонаступників) до укладення з ними нового договору, якщо інше не передбачається цим договором або чинним законодавством (п.6.6. договору).

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що в порушення умов п. 4.6. договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірмід" не здійснювало оплати за надані та спожиті в період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2020 року послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 8 981,44 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою №23/вих., у якій просив останнього сплатити існуючу заборгованість за договором №Е 16-00672 від 01.09.2016. Однак, станом на момент подання позовної заяви, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №Е 16-00672 від 01.09.2016 позивачем в період з січня 2019 року по січень 2020 року надавались відповідачу послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій, за які виставлялись відповідні рахунки на оплату на загальну суму 8 981,44 грн, а саме:

- №1165 від 31.01.2019 на суму 690,88 грн;

- №4496 від 01.02.2019 на суму 690,88 грн;

- №8064 від 01.03.2019 на суму 690,88 грн;

- №10656 від 01.04.2019 на суму 690,88 грн;

- №13722 від 02.05.2019 на суму 690,88 грн;

- №16987 від 03.06.2019 на суму 690,88 грн;

- №19987 від 01.07.2019 на суму 690,88 грн;

- №23188 від 01.08.2019 на суму 690,88 грн;

- №26053 від 02.09.2019 на суму 690,88 грн;

- №30124 від 01.10.2019 на суму 690,88 грн;

- №32894 від 01.11.2019 на суму 690,88 грн;

- №36143 від 02.12.2019 на суму 690,88 грн;

- №1075 від 02.01.2020 на суму 690,88 грн.

Вищевказані рахунку на оплату щомісячно до 10 числа надавались споживачу, проте були залишені останнім без оплати.

Відповідно ч.1 статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірмід" до 20 січня 2020 року було власником нежитлового приміщення, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, та набутого за договором купівлі-продажу приміщення від 23.11.2004 року.

При цьому, 20.01.2020 року відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, з громадянином Республіки Корея ОСОБА_1 , у пункті 1.7. якого вказано, що представник Продавця стверджує та гарантує, що на момент укладення цього договору Продавець не має простроченої заборгованості щодо сплати комунальних послуг та інших платежів, пов`язаних з використанням приміщення, що є предметом цього договору .

Судом встановлено, що зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірмід" перед Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" станом на 20 січня 2020 року складає 8981,44 грн.

Згідно з п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.6 договору грошове зобов`язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг повинно було виконуватись до 20 (двадцятого) числа поточного місяця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що сума основної заборгованості за надані послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі договору №Е16-00672 від 01.09.2016 належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 8 981,44 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по оплаті наданих експлуатаційних послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення оплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував останньому інфляційні втрати у розмірі 308,95 грн та 3% річних у розмірі 292,19 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши заявлену до стягнення суму 3% річних у розмірі 292,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 308,95 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, у позові позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, суд зазначає, що всупереч наведеним приписам законодавства позивачем не подано до суду доказів, які б підтверджували розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у обсязі 5 000,00 грн, оскільки окрім договору про надання правничої допомоги №32 від 17.02.2020 та платіжного доручення №2014 від 05.02.2020 на суму 5 000,00 грн, яким здійсненна оплата за юридичні послуги згідно іншого договору №18 від 12.02.2019 та додат. угоди №1 від 19.12.2019, жодних інших документів, які свідчать про надання правової допомоги позивачу адвокатом в межах цієї справи, не надано.

У зв`язку з наведеним, у суду відсутні підстави для розподілу заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та відповідно стягнення їх з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірмід" (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 23, кв. 28, ідентифікаційний номер 30675233) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, ідентифікаційний код 34966254) основну суму боргу 9 582 (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) грн 19 коп., 3 % річних у розмірі 292 (двісті дев`яносто дві) грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 308 (триста вісім) грн 95 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.09.2020

Суддя Л. Г. Пукшин