Рішення

від 03.09.2020 по справі 911/1417/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/1417/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГАЗ» про стягнення 22 000,03грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» (далі - ТОВ «Перший столичний хлібозавод» ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГАЗ» (далі - ТОВ «Магаз» ) про стягнення 22 000,03грн, що складається з: 20 631,40грн - основний борг; 898,54грн - пеня та 138,67грн - 3% річних, нараховані за період з 23.02.2020 по 14.05.2020; 331,42грн - втрати від інфляції за березень-квітень 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №650 від 29.08.2019 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк (а.с.1-3).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2020 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.69-70).

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 26.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103272974024 (а.с.72).

Відповідачу копія такої ухвали направлена 20.05.2020 поштовим відправленням №0103272974016 за адресою, яка відповідає адресі, вказаній у витягу №1006701614 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.78-79). Однак, вказане поштове відправлення повернуто суду 26.06.2020 з довідкою відділення зв`язку, у якій причиною повернення вказано: інші причини (а.с.80).

Повторно копія такої ухвала направлена відповідачу 20.07.2020 за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006701614 станом на 01.06.2020 (а.с.77-79). Разом з тим, відповідне поштове відправлення №0103274284343 повернуто з довідкою відділення зв`язку, у якій причиною повернення зазначено: відсутній за вказаною адресою (а.с.85).

В силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, відповідна ухвала вважається врученою з дня проставлення відмітки про відсутність за адресою місцезнаходження відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відзив на позов до закінчення строку, встановленого ст.251 ГПК України для подання відзиву, з урахуванням його продовження відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 N 540-IX та закінчення через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , як визначено п.2 його Прикінцевих та перехідних положень, не надійшов.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

29.08.2019 між ТОВ «Перший столичний хлібзавод» (постачальник) та ТОВ «Магаз» (покупець) укладено договір поставки хліба та хлібобулочних виробів №650 (далі - договір, а.с.8-10).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов`язався поставляти хліб та хлібобулочні вироби (далі - товар) у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець - приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість постачальнику (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями зі складу постачальника.

Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами належним чином оформленої товарно-транспортної накладної (п. 1.3 договору).

Як визначено п. 3.4 договору, розрахунок за товар проводиться у відповідності до умов оплати, визначених у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника та/або готівкою.

Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019. Поряд з цим, п.9.2 договору встановлено, що за відсутності заяви про розірвання (переукладення) чи зміну умов договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (п.п.9.1, 9.2 договору).

Також сторонами узгоджено специфікацію до такого договору (а.с.10, зворот), якою визначено, що покупець зобов`язаний здійснювати оплату товару шляхом безготівкового розрахунку з відстрочкою платежу три календарні дні (п. 4 специфікації).

Як вказує позивач у позовній заяві, ним здійснювалась поставка товару відповідачу на виконання умов такого договору, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.19-62).

Також, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.64).

За період з 01.01.2019 по 11.03.2020 сторонами проведено звірку, за результатами якої складено двосторонній акт, що підписано сторонами, відповідно до якого борг за поставлений за договором товар становить 20 631,40грн (а.с.11-13).

17.03.2020 позивач звертався до відповідача з претензією (а.с.17), відповідно до якої вимагав сплати боргу за поставлений товар у розмірі 20 631,40грн, що підтверджується копією конверту (а.с.18). Однак, відповідне поштове відправлення відповідачем не отримано, а повернуто у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення виконання грошового зобов`язання.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами змінено загальне правило, визначене відповідною нормою, та узгоджено, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 3 календарних днів з моменту отримання товару, що погоджено сторонами у специфікації до договору (п. 2.3 договору).

Відповідач у справі не надав доказів оплати товару на суму 20 631,40грн, хоча строк його оплати, встановлений договором, закінчився.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оплати поставленого товару, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 20 631,40грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 331,42грн за період березень-квітень 2020 року та 3% річних у розмірі 138,67грн за період з 23.02.2020 по 14.05.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та процентів, суд погоджується з тим, що такий розрахунок здійснено арифметично вірно, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 138,67грн 3% річних та 331,42грн втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 898,54грн пені за період з 23.02.2020 по 14.05.2020.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Пунктом 5.2 договору сторонами погоджено, що за порушення термінів оплати покупець, на письмову вимогу постачальника сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення (що не обмежується шістьма місяцями та може сягати трьох років).

Отже, розмір пені договором сторонами визначено у розмірі, який не перевищує максимально можливого розміру пені, встановленого законом, - подвійна облікова ставка НБУ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, відповідно вимоги про стягнення пені у розмірі 898,54грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у повному розмірі, що становить 2102,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГАЗ» (ідентифікаційний код 42842016; 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» (ідентифікаційний код 31484879; 07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85) 20631,40грн основного боргу, 898,54грн пені, 138,67грн - 3% річних, 331,42грн втрат від інфляції, а також 2102,00грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова