Рішення від 04.09.2020 по справі 911/2066/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2020 р. Справа № 911/2066/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1»

про стягнення 24 592, 04 грн

За участю представників:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися.

Обставини справи:

20.07.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (далі - відповідач) про стягнення 24 592, 04 грн заборгованості, з яких: 17 487,15 грн пені, 3 676,04 грн інфляційних втрат та 3 428,85 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 2740/18-БО-17 від 16.10.2018 в частині своєчасного розрахунку за отриманий природний газ.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 позовну заяву передано до розгляду головуючому судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2066/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

10.08.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву № 06-01/164 від 06.08.2020 (вх. № 16882/20), згідно якого представник відповідача заявив про застосування позовної давності та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1%.

10.08.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 06-01/165 від 06.08.2020 (вх. № 12111/20), згідно якого останній просить суд здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у загальному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2020 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/2066/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.08.2020.

21.08.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив № 39/5-1178-20 від 17.08.2020 (вх. № 17684/20 від 21.08.2020), згідно якої останній не погодився із доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, визнав відзив відповідача необґрунтованим та безпідставним. Дана відповідь на відзив прийнята судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/2066/20 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 04.09.2020.

У судове засідання 04.09.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися, хоча про час та місце судового розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка сторін, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 04.09.2020, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за наявними в ній матеріалами справи за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Постачальник) та Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 2740/18-БО-17, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач - оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п. 12. договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору постачання природного газу № 2740/18-БО-17 від 16.10.2018 за період з жовтня 2018 року по березень 2019 року поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ на загальну суму 1 689 194,20 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, 30.11.201, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019 та 31.03.2019, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, розрахувався за отриманий природний газ з простроченням строку, встановленого п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємств, наданою НАК Нафтогаз України , банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору постачання природного газу № 2740/18-БО-17 від 16.10.2018 природний газ відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 17 487,15 грн пені, 3 676,04 грн інфляційних втрат та 3 428,85 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору постачання природного газу № 2740/18-БО-17 від 16.10.2018 за період з жовтня 2018 року по березень 2019 року поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ на загальну суму 1 689 194,20 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, 30.11.201, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019 та 31.03.2019, копії яких наявні в матеріалах справи; відповідач свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, розрахувався за отриманий природний газ з простроченням строку, встановленого п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємств, наданою НАК Нафтогаз України , банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору постачання природного газу № 2740/18-БО-17 від 16.10.2018 природний газ відсутній.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 2740/18-БО-17 від 16.10.2018 , позивачем за період з 27.11.2018 по 14.07.2019 нарахована пеня в сумі 17 487,15 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 27.11.2018 по 14.07.2019 становить загалом 17 487,15 грн. Відтак, вимога про стягнення 17 487,15 грн пені є обґрунтованою у розмірі 17 487,15 грн.

Також відповідачем подано заяву про застосування загальної позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі(ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Суд встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 10.07.2020, що підтверджується поштовим конвертом, у якому до суду надійшла позовна заява.

Згідно п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Суд встановив, що прострочення відповідача з оплати за отриманий від позивача природний газ у жовтні 2018 року виникло 25.11.2018, у листопаді 2018 року -25.12.2018, у грудні 2018 року - 25.01.2019, у січні 2019 року - 25.02.2019, у лютому 2019 року - 25.03.2019, у березні 2019 року - 25.04.2020 року.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є безпідставними, оскільки згідно умов п. 9.3. договору постачання природного газу № 2740/18-БО-17 від 16.10.2018 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років, а відтак позивачем не пропущено збільшену за згодою сторін позовну давність, як-то передбачено ч. 1 ст. 259 ЦК України.

У додаткових угодах до договору постачання природного газу № 2740/18-БО-17 від 16.10.2018, зміну строку для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості (відмінний від п`ятирічного строку, передбаченого п. 10.3. договору), сторони не погоджували.

Також представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 %.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що прострочення, за яке нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних погашено у повному обсязі.

Відповідач пояснив, що заборгованість за природний газ, отриманий від позивача, виникла через несплату споживачами заборгованості за використання теплову енергію, різницю в тарифах серед населення, організаціям, установам, що фінансуються з Державного та місцевих бюджетів, відповідач є комунальним підприємством, що створене для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими.

Також, суд враховує, що заявлена до стягнення з відповідача сума штрафних санкцій є достатньо великою для відповідача, а відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується наданими суду балансами на I та ІІ квартали 2020 року та інформацією про заборгованість відповідача. Наведені обставини свідчать про відсутність факту завдання позивачу значних збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 50 %, до 8 743,58 грн пені.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання за договором постачання природного газу № 2740/18-БО-17 від 16.10.2018 , позивачем за період з 01.12.2018 по 30.06.2019 нараховано 3 676,04 грн інфляційних втрат та 3 428,85 грн 3 % річних за період з 27.11.2018 по 14.07.2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2018 по 30.06.2019 та 3 % річних, нарахованих за період з 27.11.2018 по 14.07.2019 складає 3 676,04 грн інфляційних втрат та 3 428,85 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 3 676,04 грн інфляційних втрат та 3 428,85 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 8 743,58 грн пені, 3 676,04 грн інфляційних втрат та 3 428,85 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» про стягнення 24 592, 04 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (09161, Київська обл., Білоцерківський район, м. Узин, вул. Леніна, буд. 20 А; ідентифікаційний код 35088890) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 8 743 (вісім тисяч сімсот сорок три гривні) 58 коп. пені, 3 676 (три тисячі шістсот сімдесят шість гривень) 04 коп. інфляційних втрат, 3 428 (три тисячі чотириста двадцять вісім гривень) 85 коп. 3 % річних та 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 04.09.2020

Суддя П.В.Горбасенко