Рішення

від 11.08.2020 по справі 911/1137/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1137/20

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інокс-Л» , Київська обл., Тетеївський р-н., с. Голодьки

про стягнення 47703,32 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інокс-Л» про стягнення 45574,26 грн. заборгованості, 1005,91 грн. інфляційного збільшення та 1123,15 грн. 3% річних, всього 47703,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем відповідно до видаткових накладних було поставлено відповідачу продукцію, а саме: асфальтобетонну суміш - 23 т. та надано послуги з автоперевезення відповідно до актів здачі-приймання робіт (наданих послуг). В свою чергу відповідач зобов`язався прийняти і сплатити продукцію в розмірі і в терміни, передбачені гарантійним листом від 09.08.2019 р. до 13.08.2019 р. Проте, відповідач здійснив оплату за поставлену продукцію та надані послуги автоперевезення частково, на суму 10000,00 грн. Позивач вказує, що відповідно до гарантійного листа № 9 від 12.12.2019 р. та акта звірки взаєморозрахунків відповідач визнав борг в сумі 55574,26 грн. та повинен був здійснити оплату за поставлену позивачем продукцію та надані послуги автоперевезення до 31.12.2019 р. Проте, у визначений строк відповідач не здійснив оплату за поставлену позивачем продукцію та надані послуги, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 45574,26 грн. заборгованості, 1005,91 грн. інфляційного збільшення та 1123,15 грн. 3% річних, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не менше ніж строк карантину подати до суду відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків; запропоновано позивачу до 21.06.2020 р., але не менше ніж строк карантину подати до суду відповідь на відзив; запропоновано відповідачу до 21.06.2020 р., але не менше ніж закінчення карантину подати до суду заперечення на відповідь на відзив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України сторонами до суду не подано.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив до суду не надав, хоча про розгляд справи в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України відповідач був належним чином повідомлений, за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повернення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103272966552.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX.

Закон України від 18.06.2020 р. № 731-IX набрав чинності 17.07.2020 р., а відтак, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються 06.08.2020 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Гарантійним листом від 09.08.2019 р., адресованому генеральному директору позивача, відповідач просив відгрузити в борг асфальтобетонну суміш (23 т.) та доставити її за адресою м. Київ, пр-т Голосіївський, 8, також відповідач зобов`язався оплату провести не пізніше 13.08.2019 р.

Приватне акціонерне товариство «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інокс-Л» прийняло товар (В-10 Асфальтобетонна суміш дрібнозерниста, щільна, тип В, марка І) на суму 53825,80 грн. , що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № 5420 від 09.08.2019 р. та товарно-транспортною накладною № 0000008315 від 09.08.2019 р.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов`язувався поставити товар, а відповідач оплатити поставлений товар.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, на замовлення покупця ТОВ «Інокс-Л» виконавцем ПрАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» було надано послуги з автоперевезення вантажів, вартість яких склала 1748,46 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5392 від 09.08.2019 р.

Отже, загалом позивачем поставлено товар та надано відповідачу послуг з автоперевезення на суму 55574,26 грн. (53825,80 грн. + 1748,46 грн.).

Гарантійним листом № 9 від 12.12.2019 р., адресованому генеральному директору позивача, відповідач зобов`язався в термін до 31.12.2019 р. погасити грошовий борг за рахунком № 2892 від 09.08.2019 р. (реалізація № 5420 від 09.08.2019 р.), за рахунком № 2893 від 09.08.2019 р. (реалізація № 5392 від 09.08.2019 р.).

Між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на період з серпня 2019 року по грудень 2019 року, відповідно до якого заборгованість на користь ПрАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» станом на 31.12.2019 р. становила 55574,26 грн.

Відповідач за поставлений позивачем товар та надані ним послуги з автоперевезення вантажів сплатив 31.01.2020 р. на користь позивача 10000,00 грн., що підтверджується карткою рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Інокс-Л» .

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 07/106, в якій просив відповідача сплатити заборгованість за отриману продукцію та послуги автоперевезення у сумі 45574,26 грн. в семиденний строк з моменту отримання даної претензії.

Вказана претензія 10.03.2020 р. направлена на адресу відповідача, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 10.03.2020 р. та фіскальним чеком поштового відділення від 10.03.2020 р.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданного товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлений обов`язок негайного виконання зобов`язання з оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був оплатити поставлений товар за видатковою накладною № 5420 від 09.08.2019 р. до 10.08.2019 р.

Крім того, як вже зазначалось, позивачем було надано відповідачу послуги з автоперевезення за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5392 від 09.08.2019 р. на суму 1748,46 грн.

Сторонами не було погоджено строк оплати прийнятих відповідачем послуг з автоперевезення за вказаним актом.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був виконати свій обов`язок з оплати наданих позивачем послуг з автоперевезення у семиденний строк від дня пред`явлення останнім вимоги .

Як вже зазначалось, позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією 10.03.2020 р.

Здійсненою 31.01.2020 р. оплатою на суму 10000,00 грн. відповідач повністю розрахувався за надані послуги з автоперевезення у сумі 1748,46 грн. та частково розрахувався за поставлений товар у сумі 8251,54 грн. (10000,00 грн. - 1748,46 грн.).

Отже, відповідач повністю розрахувався за надані позивачем послуги з автоперевезення до пред`явлення позивачем вимоги.

Проте, поставлений позивачем товар на суму 45574,26 грн. залишився не оплаченим відповідачем.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 45574,26 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога про стягнення з відповідача 45574,26 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути 1123,15 грн. 3% річних та 1005,91 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1123,15 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 55574,26 грн., за загальний період з 10.08.2019 р. по 27.04.2020 р.

Судом встановлено, що відповідачем 31.01.2020 р. частково було оплачено поставлений позивачем товар у сумі 8251,54 грн., отже у відповідача станом на 10.08.2019 р. існувала заборгованість у сумі 53825,80 грн., а станом на 31.01.2020 р. у сумі 45574,26 грн.

Отже, наданий позивачем розрахунок 3 % річних є невірним, оскільки позивачем нараховано 3 % річних на заборгованість відповідача у більшому розмірі, ніж вона існувала станом на 10.08.2019 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних, нарахованих за період з 10.08.2019 р. по 30.01.2020 р. на суму 53825,00 грн. та за період з 31.01.2020 р. по 27.04.2020 р. на суму 45574,26 грн. становить 1098,15 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 1005,91 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проте, позивачем розраховано інфляційні втрати на заборгованість відповідача яка виникла у серпні 2019 року і в цей місяць існувала неповний календарний місяць.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати на заборгованість відповідача у більшому розмірі, ніж існувала станом на 10.08.2019 р., оскільки як було встановлено судом у відповідача станом на 10.08.2019 р. існувала заборгованість у сумі 53825,80 грн., а станом на 31.01.2020 р. у сумі 45574,26 грн.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням дати виникнення заборгованості та здійсненої відповідачем часткової оплати, за загальний період з вересня 2019 року по березень 2020 року (включно) є більшою від заявленої позивачем, однак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1005,91 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Отже, позовні вимоги ПрАТ «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інокс-Л» (09833, Київська область, Тетіївський р-н, с. Голодьки, вул. 60-річчя Жовтня, буд. 21, код 37443450) на користь Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 60, код 04012321) 45574,26 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири грн. 26 коп.) заборгованості, 1098,15 грн. (одну тисячу дев`яносто вісім грн. 15 коп.) 3% річних, 1005,91 грн. (одну тисячу п`ять грн. 91 коп.) інфляційних втрат та 2100,90 грн. (дві тисячі сто грн. 90 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України .

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 04.09.2020 р.

Суддя О.О. Рябцева