Рішення

від 25.08.2020 по справі 911/257/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/257/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

за участю секретаря судового засідання Белишевої А.В.., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фроніус Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит ЛТД" про стягнення 306 702,53грн, за участю представників від:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фроніус Україна" (далі - ТОВ "Фроніус Україна") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит ЛТД" (далі - ТОВ "Фаворит ЛТД") про стягнення 306702,53грн (складається з: 300115,40грн - основний борг; 6587,13грн - 3% річних за період з 01.07.2019 по 19.01.2020).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за угодою №06/01/14 від 08.01.2014 в частині оплати переданого товару у встановлений угодою строк (а.с.2-5).

Ухвалою від 05.02.2020: відкрито провадження у справі, судом, враховуючи клопотання позивача, вирішено розглядати відповідну справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.44-45).

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем - 19.02.2020, відповідачем - 13.02.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за №№0103272354549, 0103272354514 (а.с.47-48).

28.02.2020 відповідачем, з дотриманням встановленого строку, подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог (а.с.49-52).

Відхиляючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що:

- строк дії угоди, на яку посилається позивач, не продовжувався і закінчився наприкінці 2015 року;

- угода не містить умов щодо поставки та строків оплати;

- акт звірки взаємних розрахунків, на який посилається позивач, містить інформацію про те, що він складений по взаємовідносинах, які припинені, у зв`язку з чим не підтверджує борг перед позивачем;

- сторони не укладали будь - яких договорів після 2015 року.

Також, відповідач у відзиві просив здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

06.03.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (здана для відправлення до суду відділенню зв`язку №108 м. Києва - 04.03.2020, а.с.55-58).

Позивач зазначає, що відзив є необґрунтованим та таким, що не спростовує заявлені вимоги позивача. При цьому, позивач посилається на те, що:

- відповідач не надав доказів припинення дії угоди, а доводи про те, що угода припинила свою дію у 2015 році є безпідставними;

- всі первинні документи містять посилання на угоду №06/01/14 від 08.01.2014 як на підставу відвантаження продукції на адресу відповідача;

- докази, які додані до позову, є належними, достатніми та підтверджують факт поставки товару за угодою та наявність грошового боргу за поставлений товар;

- акт звірки підписаний уповноваженою особою відповідача - директором та містить посилання на відповідну угоду та видаткову накладну №2741 від 25.06.2019, яка підтверджує отримання товару відповідачем.

Ухвалою від 23.03.2020 судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 14:30 15.04.2020 (а.с.65-66).

Ухвалою від 15.04.2020 підготовче засідання відкладено до 14:30 20.05.2020 (а.с.74-76).

20.05.2020 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу засідання, якими: продовження строк для подання відповіді на відзив, з урахуванням поданого позивачем клопотання, оскільки визнано причини його пропуску поважними та прийнято таку відповідь на відзив; продовжено відповідачу строк для подання заперечення з доказами в обґрунтування його доводів та доказами направлення копій позивачу та встановлено, що вони можуть бути подані не пізніше двох днів з дня закінчення карантину; відкладено підготовче засідання до 15:15 03.06.2020 (а.с.80-83).

03.06.2020 ухвалою, яка занесена до протоколу засідання, судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15:10 01.07.2020.

01.07.2020 на електронну адресу суду від імені Гісунової Н.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами. Також, у відповідному клопотанні зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, всі необхідні та достатні докази подано, інші докази - відсутні.

При цьому, відповідне клопотання не підписано електронним цифровим підписом Гісунової Н.В., у зв`язку з чим суд не розцінював його як таке, що подано позивачем в особі його представника Гісунової Н.В.

Ухвалою від 01.07.2020 суд відклав підготовче засідання на 16:40 21.07.2020 (а.с.105-107).

13.07.2020 від імені позивача представником подано клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами (а.с.109).

В судове засідання 21.07.2020 представники учасників не з`явилися.

Ухвалою суду від 21.07.2020: встановлено відповідачу строк для подання заперечень з наданням доказів в обґрунтування викладених у ньому обставин та доказів направлення копії з додатками позивачу - до 06.08.2020; закрито підготовче провадження та призначеносправу до судового розгляду по суті на 17:15 25.08.2020 (а.с.119-122).

25.08.2020 від позивача надійшла заява про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу (а.с.125-126). Відповідно до поданої заяви позивач вказав, що фактично витрати на професійну правничу допомогу склали 8500,00грн, які просив відшкодувати за рахунок відповідача.

Заперечення від відповідача у встановлений судом строк не надійшли; з клопотанням про продовження строку, встановленого судом для подання заперечень, відповідач не звертався.

В судове засідання 25.08.2020 представники сторін не з`явилися.

Копія ухвали від 21.07.2020отримана позивачем 30.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103274211389 (а.с.124).

Поштове відправлення №0103274211397, у якому відповідачу направлено копію ухвали від 21.07.2020, повернуто з довідкою відділення зв`язку №1 м. Бровари, у якій причиною повернення вказано: за закінченням строку зберігання .

Ухвала від 21.07.2020 надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень 22.07.2020 та зареєстрована у реєстрі 23.07.2020, оприлюднена 24.07.2020 (реєстраційний №90539636).

Дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини справи.

08.01.2014 між позивачем - ТОВ "Фроніус Україна" (далі - фірма) та відповідачем ТОВ "Фаворит ЛТД" (далі - представник) укладено довгострокову угоду генерального представництва №06/01/14 (а.с.10-12, далі - угода).

Відповідно до п. 1.1 вищевказаної угоди, фірма передає представнику право збуту наступної групи виробів теперішньої та майбутньої програми "Фроніус Україна", України та продукції фірми "Фроніус", Австрія, що у подальшому іменується продукція договору: обладнання та запасні, а також швидкозношувальні деталі.

Згідно п. 3.1 договору представник купує та продає від свого імені та за власним розрахунком; він діє як самостійний продавець і по відношенню до клієнта і по відношенню до фірми.

Як визначено п. 3.8 угоди, представник зобов`язується протягом 30 днів проводити оплату отриманої продукції договору, при цьому, сума отриманої, але не оплаченої продукції не може перевищувати 48 000,00грн з ПДВ. У випадку необхідності строк оплати або максимальна сума неоплаченого боргу, що зазначено у такому пункті угоди, можуть переглядатись за письмовою згодою з фірмою.

В силу п.6 угоди представник отримає продукцію договору за ціною зі знижками. При цьому, відповідним пунктом угоди визначено, що всі витрати представнику компенсуються через узгоджені торгівельні знижки або через різницю між рекомендованою ціною продажу та ціною закупівлі нетто.

Відповідно до п. 11.1 угоди така угода вступає в силу з дня підписання та діє до 2014 року; після закінчення вказаного строку кожна із сторін має право, дотримуючись строку - 3 місяці, розірвати вказану угоду шляхом письмового повідомлення про це іншої сторони, а за відсутності письмового повідомлення про розірвання договору, вказана угода автоматично продовжується строком на один рік. Вказаним пунктом угоди сторони також визначили, що можливі зміни мають бути в письмовій формі надіслані поштою та вступають в силу з дня підписання.

Як визначено п.11.3 угоди, в усіх випадках розірвання угоди має відбуватись в письмовому вигляді та надсилатись рекомендованою поштою.

До вказаної угоди сторонами затверджено додатки №1 та №2, які визначають розмір знижок (а.с.13-14).

Як вказує позивач у позовній заяві, ним 10.06.2019 виставлено відповідачу рахунок №3470 на суму 800 115,46грн на оплату товару з посиланням на договір №06/01/14 від 08.01.2014 (а.с.16)

Листом від 24.06.2019 відповідач просив позивача про поставку обладнання по рахунку №3470 від 10.06.2019, який частково оплачений та гарантував остаточний розрахунок провести до 30.06.2019 (а.с.19).

Вказаний товар переданий відповідачу за накладною №2741 від 25.06.2019 на суму 800 115,46грн, у якій зазначено підставу передачі - замовлення покупця №3470 від 10.06.2019 та договір №06/01/14 від 08.01.2014 (а.с.17).

Такий товар отриманий керівником відповідача - Однорог В.А., про що свідчить підпис на накладній та видана довіреність №337 від 25.06.2019 (а.с.18).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, а саме перерахував позивачу 19.06.2019 - 450 000,0грн та 15.11.2019 - 100 000,00грн, з посиланням у графі призначення платежу на рахунок №3470 від 10.06.2019, що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с.24).

Поряд з цим, листом від 19.06.2019 №19/06-19-1 відповідач уточнив призначення платежу та просив позивача зарахувати оплату у розмірі 450 000,00грн за відвантажений товар по рахунку №6813 від 25.09.2018 у сумі 109 999,94грн, а залишок коштів у сумі 340 000,06грн зарахувати в якості оплати по рахунку №3470 від 10.06.2019 (а.с.25).

Також, як вбачається з вказаної виписки з рахунку, відповідачем здійснено платіж на користь позивача у розмірі 100000грн платіжним дорученням №1484 від 01.10.2019 з призначенням платежу: оплата по рах №5799 від 20.09.2019 (а.с.24).

Листом від 02.10.2019 №02/10-19-1 відповідач просив оплату відповідно до такого платіжного доручення - №1484 від 01.10.2019 зарахувати частково в оплату рахунка №3470 від 10.06.2019, а саме на суму 60000 (а.с.26).

Листом від 08.10.2019 №08/10-19-1 відповідач визнав борг за рахунком №3470 від 10.06.2019 у розмірі 400 115,40грн та запропонував графік погашення такої заборгованості з розбивкою платежів у період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року (а.с.20).

Фактично після направлення такого листа, як вже встановлено, відповідачем сплачено 100 000,00грн 15.11.2019.

05.12.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №250 від 04.12.2019 про оплату поставленого обладнання у розмірі 300 115,40грн, а також втрат від інфляції та проценти (а.с.21-22). Вказана претензія отримана відповідачем 09.12.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0745500454178 (а.с.23).

Оскільки борг за переданий товар не сплачений, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення виконання грошового зобов`язання.

Укладена сторонами угода, яка є двостороннім договором, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Угодою сторін визначено строк оплати товару, а посилання відповідача на те, що передача такого товару здійснювалась не у відповідності з вищевказаним договором, строк якого, як вказує відповідач закінчився у 2015 році, суд не бере до уваги з наступних причин.

Як встановлено під час розгляду спору у даній справі рахунок на оплату від 10.06.2019 №3470, видаткова накладна №2741 від 25.06.2019 містять посилання на договір №06/01/14 від 08.01.2014; відповідач здійснював оплату з посиланням на рахунок №3470 від 10.06.2019, підставою виставлення якого зазначений відповідний договір, та листами просив здійснити зарахування в рахунок оплати такого рахунку інших платежів.

Умови укладеної угоди передбачають автоматичне продовження такої угоди на 1 рік за відсутності повідомлення про припинення такого договору однієї із сторін договору за 3 місяці (п.11.1 угоди). Доказів направлення такого повідомлення будь-якою із сторін договору до передачі товару не надано. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що спірні відносини сторін щодо передачі та оплати відповідного товару врегульовані саме такою угодою, яка продовжується кожного разу на рік за відсутності письмового повідомлення про припинення угоди, направленого з дотриманням узгодженого сторонами строку.

Таким чином, враховуючи умови договору такий товар мав бути оплачений відповідачем до 25.07.2019 (включно) - протягом 30 днів.

Відповідач у даній справі не надав доказів оплати боргу за отриманий товар у розмірі 300 115,40грн, хоча строк оплати такого товару сплив.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 300 115,40грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.07.2019 до 19.01.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд не може погодитись з тим, що такий розрахунок здійснено правильно.

Так, позивач починає нарахування 3% річних з 01.07.2019, враховуючи, що в рахунку №3470 від 10.06.2014 вказано, що такий рахунок дійсний для сплати протягом 3-х банківських днів.

Проте, суду не надано доказів зміни за взаємною згодою сторін у встановленій формі - письмовій строку оплати, узгодженого сторонами угодою від 08.01.2014.

Таким чином, виконання зобов`язання з оплати товару з можна вважати простроченим лише з 26.07.2019, а не з 01.07.2019, як вважає позивач.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період, вказаний позивачем у розрахунку - по 19.01.2020 складає 5 649,41грн, а саме з:

- 26.07.2019 по 30.09.2019 на борг у розмірі 460 115,40грн - 2 533,79грн;

- 01.10.2019 по 14.11.2019 на борг у розмірі 400 115,40грн - 1 479,88грн;

- 15.11.2019 по 19.01.2020 на борг у розмірі 300 115,40грн - 1 626,74грн.

За таких обставин, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 5 649,41грн; в частині стягнення з відповідача 946,72грн - 3% річних у задоволенні позову суд відмовляє

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 4 586,47грн.

Крім того, у першій заяві по суті - позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що планує понести витрати у розмірі 7000,00грн.

21.08.2020 від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00грн, копія якої з додатками направлена відповідачу (а.с.128-130).

В обґрунтування понесення таких витрат, надано договір про надання правничої допомоги (представництво в судових засіданнях) №01/2020-ГС від 13.01.2020, укладений між позивачем (замовник) та Адвокатським бюро Гісунова і партнери (виконавець) (а.с.131-132).

Відповідно до п. 1 вказаного договору, замовник доручає, а адвокатське бюро приймає на себе обов`язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси замовника в судах загальної юрисдикції, надавати іншу правову допомогу і обсязі та на умовах, встановлених договором.

Згідно п. 2 вказаного договору, адвокатське бюро зобов`язується здійснювати представництво інтересів замовника в господарських судах по справі ТОВ Фроніус Україна до ТОВ Фаворит ЛТД про стягнення боргу. При цьому, п.3 такого договору визначено, що ведення справи доручається адвокату Гісуновій Н.В., повноваження якої підтверджуються відповідним договором та довіреністю.

Згідно п. 5.1, п 5.1.1 вказаного договору його сторонами погоджено, що вартість послуг адвокатського бюро становить: представництво інтересів замовника в суді 1 інстанції (підготовка та подання позовної заяви до господарського суду) - 4000,00грн, оплата здійснюється в строк 5 календарних днів з моменту підписання договору; участь у судових засіданнях - 1500,00грн, оплата здійснюється в строк 5 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до завершення виконавчого провадження (сплати боргу боржником) (п. 8 договору).

До позовної заява, заявником долучено копію свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю Гісунової Н.В. №2135 від 24.02.2015 (а.с.32) та довіреність від 23.01.2020 на представництво вказаною особою інтересів позивача (а.с.31).

Між позивачем (замовником) та адвокатським бюро Гісунова і партнери (виконавцем) 31.01.2020 складено акт про надання правової допомоги у даній справі із зазначенням узгодженої вартості таких послуг - 4000,00грн (а.с.133).

31.03.2020 позивачем (замовником) та (виконавцем) складено акт щодо надання правової допомоги, вартість якої узгоджена сторонами у розмірі 1500,00грн (а.с.134).

31.05.2020 позивачем (замовником) та (виконавцем) складено акт щодо надання правової допомоги, вартість якої визначена у розмірі 1500,00грн (а.с.135).

30.06.2020 позивачем (замовником) та (виконавцем) складено акт щодо надання правової допомоги, вартість якої становить 1500,00грн (а.с.136).

У відповідних актах деталізовані види отриманої відповідачем допомоги, що включають: правовий аналіз первинних документів; консультації та визначення правової позиції; аналіз судової практики; підготовка позовної заяви з розрахунком позовних вимог та розрахунком судового збору; відправлення копії позовної заяви відповідачу та подання її до суду; вивчення та аналіз відзиву на позов; підготовку відповіді на відзив та направлення його суду та іншим учасникам; участь у судових засіданнях 20.05.2020, 03.06.2020. При цьому, до вартості послуг з представництва в судових засіданнях включені транспортні витрати.

На підставі платіжного доручення №10052 від 28.01.2020 позивачем сплачено виконавцю грошові кошти у розмірі 8000,00грн, з призначенням платежу: зг.дог.№01/2020-ГС, зг.дог.№02/2020-ГС про надання правової допомоги (а.с.137).

Крім того, позивачем перераховано адвокатському бюро: 01.04.2020 - 1500,00грн з призначенням: зг.дог.№01/2020-ГС, акт виконаних робіт від 31.03.2020 ; 01.06.2020 - 1500,00грн з призначенням: за послуги представництва в судовому процесі зг.дог.№01/2020-ГС, акт виконаних робіт від 30.05.2020 ; 06.07.2020 - 1500,00грн з призначенням: за послуги представництва в судовому процесі зг.дог.№01/2020-ГС, акт виконаних робіт від 30.06.2020 (а.с.137-140).

Таким чином, наданими доказами підтверджено надання професійної правничої допомоги, вартість якої згідно складених актів склала 8500грн і факту оплати такої допомоги позивачем.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як визначено ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір сум, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 вказаної норми вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 такої норми, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГП України, в силу ч.5 такої норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що встановлено ч.6 такої норми.

Порядок розподілу судових витрат (окрім судового збору) визначено ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, ч.5 ст.129 ГПК України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 6 ст.129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як визначено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В силу ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

В силу ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі позивачем заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір яких у порівнянні з орієнтовним розрахунком, наведеним у позовній заяві, не можна вважати суттєво завищеним. Відповідач не вказував на неспівмірність відповідних витрат, а лише у відзиві зазначав про не подання відповідних доказів, які позивач не позбавлений можливості надати після фактичного їх понесення.

Відповідачем не надано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.

Так, при зверненні до суду та під час розгляду даної справи, позивачем, в порушення вимог ч.3 ст.126 ГПК України, на надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги . Між тим, деталізацію відповідних послуг містять акти.

При цьому, матеріалами справи підтверджено факти надання відповідних послуг: складання заяв по суті, участь у судових засіданнях. Для складання позовної заяви безумовно мав бути проведений юридичний аналіз правовідносин та консультування.

Зважаючи, що понесення витрат у відповідному розмірі доведено позивачем, вони є пов`язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та не є непропорційним предмету спору з урахуванням ціни позову, враховуючи значення для сторін та зважаючи на їх поведінку під час розгляду справи, суд вважає їх обґрунтованими.

Проте, при розподілі судових витрат, як визначено ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, як встановлено ч.4 цієї норми, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, часткове задоволення вказаного позову, судові витрати, понесені на правничу допомогу, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 8474,01грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит ЛТД" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Марії Лагунової, буд. 1, кв. 35; ідентифікаційний код 19421394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фроніус Україна" (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Слави, буд. 24; ідентифікаційний код 33565713) 300 115,40грн основного боргу, 5649,41грн - 3% річних, 4586,47грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, а також 8474,01грн в рахунок часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині стягнення 946,72грн - 3% річних у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.09.2020.

Суддя А.Р. Ейвазова