Ухвала

від 04.09.2020 по справі 914/2211/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.09.2020 Справа № 914/2211/20

м.Львів

Господарський суд Львівської області в складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 43, код ЄДРПОУ 01186030)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Відокремленого підрозділу Червоноградське управління виробничо-технологічного зв`язку Державного підприємства Львіввугілля (80102, Львівська область, ч.Червоноград вул.Святого Володимира, 4а, код ЄДРПОУ 26307859) - 3550,31 грн. заборгованості за послуги користування кабельною каналізацією електрозв`язку ПАТ Укртелеком , 114,74 грн. інфляційних втрат, 101,76 грн. 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 150 ГПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Відповідно до ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. . Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

За змістом ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

У статті 55 ГК України зазначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. (ч.ч. 2, 4 ст.64 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

У п.п. 1.7 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Також слід зазначити, що господарські суди розглядають справи в порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного), коли склад учасників спору відповідає приписам статті 45 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно ст..150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника , їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника , реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб громадян України), вказівку на статус фізичної особи підприємця (для фізичних осіб підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник в подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі. Заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.

Як вбачається із заяви, Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком звернувся в господарський суд із заявою про видачу судового наказу, в якій, в порушення вимог п.2 ч.2 ст.150 ГПК України, не вказано повного найменування боржника - юридичної особи, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи боржника згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому ідентифікаційний код 26307859, який вказаний у заяві, а також адреса: 80102, Львівська область, м.Червоноград, вул.Святого Володимира, 4а не є кодом юридичної особи (ДП Львіввугілля , боржника) та відомостями про її місцезнаходження за даними ЄДР.

Відповідно до ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно приписів ст. 147 ГПК України, оскільки заявник просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника, який не є юридичною особою, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, оскільки вимоги не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства в порядку наказного провадження.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою (ч. 2 ст. 153 ГПК України).

При цьому, відмова у видачі судового наказу про стягнення з Відокремленого підрозділу заборгованості не позбавляє заявника права звернутися з відповідною заявою за правилами господарського судочинства в порядку наказного провадження, за умови її подання до боржника, що є юридичною особою, в особі відокремленого підрозділу.

Відповідно до ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 147, 148, 150, 152, 153, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству Укртелеком в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком у видачі судового наказу про стягнення з Відокремленого підрозділу Червоноградське управління виробничо-технологічного зв`язку Державного підприємства Львіввугілля (80102, Львівська область, ч.Червоноград, вул.Святого Володимира, 4а, код ЄДРПОУ 26307859) - 3550,31 грн. заборгованості за послуги користування кабельною каналізацією електрозв`язку ПАТ Укртелеком , 114,74 грн. інфляційних втрат, 101,76 грн. 3% річних.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя С.Б. Кітаєва