Ухвала

від 27.08.2020 по справі 915/297/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

27 серпня 2020 року Справа № 915/297/13-г

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю :

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника прокуратури: не з`явився,

представника стягувача: не з`явився,

представника боржника: не з`явився,

розглянувши у судовому засіданні

заяву Управління комунального майна Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 22440076) за вих.№1410/10/01/08/20 від 04.08.2020 (вх.№9617/20) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу суду у справі №915/297/13-г

за позовом: Прокурора Заводського району м.Миколаєва

(54021, м.Миколаїв, вул.Бузника, буд.14)

в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності

Миколаївської міської ради

(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 22440076),

до відповідача: Приватного підприємства »Південьфінекспертиза»

(54055, м.Миколаїв, вул.68 Десантників, буд.17/1; ідент.код 35890569),

про: стягнення коштів за Договором оренди нерухомого майна в сумі 30636,07 грн, -

в с т а н о в и в:

05.08.2020 Управління комунального майна Миколаївської міської ради звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою за вих.№1410/10/01/08/20 від 04.08.2020 (вх.№9617/20), в якій просить суд видати дублікат наказу Господарського суду Миколаївської області №915/297/13-г від 14.08.2013 про стягнення з Приватного підприємства »Південьфінекспертиза» на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради27985,42 грн основного боргу, 2650,65 грн пені, 1147,0 грн судового збору, а також поновити пропущений строк для пред`явлення вказаного наказу до виконання.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013 у справі №915/297/13-г, залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2013, якою задоволено позов прокурора Заводського району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до Приватного підприємства »Південьфінекспертиза» про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 30636,07 грн. На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду 14.08.2013 по справі №915/297/13-г видано наказ про стягнення з Приватного підприємства »Південьфінекспертиза» на користь Управління 27985,42 грн основного боргу, 2650,65 грн пені та 1147,0 грн судового збору. Згідно довідки Управління від 04.08.2020 №1409/10/01/08/20 вищевказаний наказ Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2013 по справі №915/297/13-г втрачено i до виконання не пред`явлено. Позивач, посилаючись на п.19.4 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» , ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013, ч.1 ст.329 ГПК України зазначає, що причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважною.

Згідно наказу №167-б від 13.07.2020 у період з 03.08.2020 по 17.08.2020 суддя Мавродієва М.В. перебувала у відпустці, тому розгляд матеріалів відбувся у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Ухвалою суду від 18.08.2020 розгляд заяви призначено на 27.08.2020.

26.08.2020 від Управління комунального майна Миколаївської міської ради на адресу суду надійшли додаткові пояснення б/н б/д (вх.№10453/20), в яких зазнає, що згідно з інформацією Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Mиколаєві Міністерства юстиції України Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) наказ, виданий Господарським судом Миколаївської області на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду 14.08.2013 по справі №915/297/13-г про стягнення 27985,42 грн основного боргу, 2650,65 грн пені та 1147,0 грн судового збору востаннє було пред`явлено на виконання 12.04.2016. Разом з тим, 29.06.2016 відділом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5) ч.1 ст.47 Закону України »Про виконавче провадження» у редакції 1999 року. Однак, ані до стягувача (Управління), ані до прокуратури Заводського району м.Миколаєва наказ Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2013 по справі №915/297/13-г не надходив. Посилаючись на ст.12 Закону України »Про виконавче провадження» та ч.5 ст.37 Закону України »Про виконавче провадження» (у редакції 2016 року), позивач зазначає, що відсутність наказу суду у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу суду є звернення до суду з зазначеною вище заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішення суду. Враховуючи зазначене, Управління повністю підтримує свою заяву №1410/10/01/08/20 про визнання причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання поважною, поновити строк та видади дублікат наказу суду від 14.08.2013 по справі №915/297/13-г.

Учасники справи в судове засідання 27.08.2020 не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.329 ГПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Враховуючи, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності боржника за наявними в ній матеріалами.

27.08.2020 судом в судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали заяви №1410/10/01/08/20 від 04.08.2020 (вх.№9617/20) про видачу дублікату наказу суду від 14.08.2013 та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання у справі №915/297/13-г з урахуванням додаткових пояснень, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2013 по справі №915/297/13-г позов прокурора Заводського району м.Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до Приватного підприємства »Південьфінекспертиза» задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства »Південьфінекспертиза» на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради суму в розмірі 30636,07 грн, також стягнуто суму судового збору в розмірі 1720,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

20.05.2013 на виконання вищевказаного рішення Господарського суду Миколаївської області було видано відповідні накази.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 рішення місцевого господарського суду частково скасовано, та, зокрема, стягнуто з ПП »Південьфінекспертиза» на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради 27985,42 грн основного боргу, 2650,65 грн пені та 1147,0 грн судового збору.

14.08.2013 на виконання вказаної вище постанови було видано відповідні накази.

02.10.2013 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Приватного підприємства »Південьфінекспертиза» залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 у справі №915/297/13-г - без змін.

Згідно довідки №1409/10/01/08/20 від 04.08.2020 Управління комунального майна Миколаївської міської ради, наказ №915/297/13-г від 14.08.2013 про стягнення з ПП »Південьфінекспертиза» на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради 27985,42 грн основного боргу, 2650,65 грн пені та 1147,0 грн судового збору втрачено і до виконання не пред`явлено.

Згідно довідки №28/72 від 12.08.2020 Центрального ВДВС у м.Mиколаєві Міністерства юстиції України Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, наказ по справі №915/297/13-г Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Приватного підприємства »Південьфінекспертиза» на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради 30636,07 грн в останнє пред`явлено на виконання 12.04.2016.

29.06.2016 вказане виконавче провадження завершено на підставі п.5) ч.1 ст.47 Закону України »Про виконавче провадження» . Станом на 12.08.2020 вказаний виконавчий документ на повторне виконання до відділу не надходив. ВДВС зазначає, що беручи до уваги той факт, що адресат (стягувач) не отримав виконавчий документ - наказ по справі №915/297/13-г Господарського суду Миколаївської області про стягнення з ПП »Південьфінекспертиза» на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради 30636,07 грн вважається втраченим, а тому стягувач (позивач) просить видати його дублікат.

Розглянувши подану заяву, додаткові пояснення суд встановив наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У відповідності до ч.3 ст.327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно ч.2 ст.11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no.38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no.15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції, що діяла на час видачі наказу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Строк пред`явлення наказу суду у даній справі був встановлений тривалістю у один рік - до 13.06.2014.

05.10.2016 набрав чинності Закон України »Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

Відповідно до п.5 Розділу XIII »Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України »Про виконавче провадження» (№1404-VIII від 02.06.2016) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, законодавець збільшив строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності Законом України »Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до цього.

Згідно ч.ч.4, 5, 6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Останнє пред`явлення наказу до виконання відбулось 12.04.2016.

29.06.2016 вказане виконавче провадження завершено та наказ повернуто.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У відповідності до п.5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, з урахуванням положень ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» та п.5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» до вказаного Закону, оскільки було збільшено строк для пред`явлення до примусового виконання наказу від одного до трьох років та відбулось переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з тим, як зазначає стягувач у додаткових поясненнях, що 29.06.2016 постановою Центрального ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області наказ було повернуто стягувачу, строк пред`явлення наказу Господарського суду Миколаївської області по даній справі закінчився 29.06.2019 (29.06.2016 + 3 роки), тобто на час звернення стягувача із даною заявою цей строк сплинув.

Відповідно до ч.1 ст.329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У даному випадку суд вважає, що заявник пропустив строк для пред`явлення наказу до виконання у зв`язку з обставинами, які від нього не залежали, оскільки направлена відділом ДВС постанова від 29.06.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом наказу до стягувача чи прокуратури Заводського району м.Миколаєва не надходила. Відтак - причини пропуску строку пред`явлення наказу до виконання суд визнає поважними.

Щодо вимоги заявника про видачу дублікату наказу, то, як вже зазначалось, суд керується положеннями п.п.19.4) п.19) Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки суд прийшов до висновку про поновлення заявнику строку для пред`явлення наказу Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2013 по справі №915/297/13-г до виконання, заява Управління комунального майна Миколаївської міської ради про видачу дублікату наказу на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 про стягнення з ПП »Південьфінекспертиза» на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради 27985,42 грн основного боргу, 2650,65 грн пені та 1147,0 грн судового збору підлягає задоволенню.

Таким чином, заява Управління комунального майна Миколаївської міської ради №1410/10/01/08/20 від 04.08.2020 (вх.№9617/20) про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.234, 235, 329 ГПК України, п.п.19.4) п.19) Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, ч.ч.1, 4, 5, 6 ст.12, п.5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» , суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Управління комунального майна Миколаївської міської ради №1410/10/01/08/20 від 04.08.2020 (вх.№9617/20) задовольнити.

2. Поновити Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/297/13-г від 14.08.2013, виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 про стягнення заборгованості з орендної плати з Приватного підприємства »Південьфінекспертиза» .

3. Видати дублікат наказу суду від 14.08.2013, виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 по справі №915/297/13-г про стягнення з Приватного підприємства »Південьфінекспертиза» на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради 27985,42 грн основного боргу, 2650,65 грн пені та 1147,0 грн судового збору.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписана суддею 01 вересня 2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва