Рішення

від 25.08.2020 по справі 917/2091/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020 р. Справа № 917/2091/19

м. Полтава

за позовною заявою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул.Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавської області, 37500 в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті, пр.Перемоги,14, м.Київ,03135

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей 17", вул. В.Белоруса, 16, м. Лубни, Полтавської області,37500

про стягнення 43 910,00 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н. І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання.

Розглядається позовна заява про стягнення 43 910,00 грн., що еквівалентно 1367,10 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 05.11.2018р. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Ухвалою суду від 06.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2020р. на 15-15 год.

Прокуратура в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.11.2018р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на 434 км а/д Київ-Чоп проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля ДАФ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу, за результатами якого встановлено перевищення нормативних вагових обмежень, а саме, осьове навантаження на одиночну вісь 13,39 т при допустимих 11 т.

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області складено розрахунок плати за проїзд великовагового та великогабаритного транспортного засобу №1705 від 05.11.2018 у розмірі 1367,10 євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 05.11.2018 дорівнює 43 910,00 грн.

Прокурор зазначає, що пунктом 31.1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879) визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається працівниками Уктрансінспекції або її територіальними органами за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п`ятикратному розмірі. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Сума коштів за розрахунком плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.11.2018 № 0001705 відповідачем не сплачена, вище вказаний акт відповідачем до суду не оскаржувався.

В позові зазначено, що право на стягнення Уктрансінспекцією та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб`єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Прокурор зазначає, що відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), яка утворена щляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відповідно до п. 4 Положення одним з основних завдань Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

В позові також зазначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати та вживає заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю ( пп.2, 15, 27 п. 5 Положення).

Отже, виходячи з наведеного, Державну службу України з безпеки на транспорті наділено повноваженнями звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом із тим, Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (територіальний орган Укртрансбезпеки).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1378-р Питання Державної служби з безпеки на транспорті забезпечено можливість Укртрансбезпеці здійснювати функції і повноваження, покладені на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрасінспекцію).

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) визначено, що усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Згідно з п. 3 Порядку органами державі контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція та територіальні органи.

Отже, як зазначає позивач, Укртрансбезпека здійснює функції з управління автомобільні дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Водночас, згідно з інформацією Державної служби України з безпеки на транспорті| від 25.10.2019 №5232-19, Укртрансбезпека не може самостійно подати позовну заяву з даного предмету спору через відсутність відповідних повноважень та коштів на сплату судового збору.

Прокурор також зазначає, що пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за поїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Окрім того, у п. 5 ст. 14 Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік зокрема, зазначено, що у 2019 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно; на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.

Несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансував Державної економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2018-2022 роки, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.

Отже, ураховуючи вимоги Положення, Закону України Про автомобільний транспорт та інші нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека має правові підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог про автомобільний транспорт, а несплата суб`єктами господарювання коштів до Державного бюджету України суттєво порушує інтереси держави.

Прокурор зазначає, що відповідач уникнув виконання обов"язку покладеного на нього про сплату у добровільному порядку плати за проїзд, нараховану органом контролю у відповідності до вимог законодавства.

Разом з тим, Укртрансбезпекою досі заходи цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача указаної суми в дохід держави не вжито, що свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх повноважень.

Факт своєчасного неподання до суду органом Державної служби України з безпеки на транспорті позову про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень, у зв`язку з чим прокурор звертається з даним позовом до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідач у відзиві (вх. № 735 від 21.01.2020р.) позов не визнає, посилаючись, зокрема на те, що орган прокуратури є неналежним позивачем (представником держави) у справі.

Ухвалою суду від 22.01.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 19.02.2020р. на 11-40 год.

У відповіді на відзив (вх. № 1315 від 03.02.2020р.) прокуратура зазначає, що підставою для представництва Лубенською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

В заяві (вх. № 1938 від 18.02.20 р.) відповідач посилається на те, що прокурором перевищено надані законом повноваження щодо звернення до суду.

Ухвалами суду від 16.03.2020р. та від 26.05.2020р. розгляд справи призначався на 15.04.2020р. на 11-00 год. та на 30.06.2020р. на 09-30 год. відповідно, оскільки судові засідання, призначені на 19.02.2020р. на 11-40 год. та на 15.04.2020р. на 11-00 год., не відбулися у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

30.06.2020р. ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу №917/2091/19 до судового розгляду по суті на 31.07.2020р. на 09-00 год.

Ухвалою суду від 31.07.2020 р. розгляд справи відкладено на 25.08.20 р. на 11:45 год. у зв`язку із тим, що відповідач в судове засідання не з`явився і судом встановлено, що адреса відповідача, зазначена в позові не співпадає з адресою, зазначеною у Витязі з ЄДРПОУ від 30.07.2020 р. Ухвалу суду від 31.07.20 р. направлено відповідачу на адресу, зазначену в позові, а також на адресу, зазначену у Витязі з ЄДРПОУ від 30.07.20 р.

Відповідач в судове засідання 25.08.2020 р. не з`явився. Ухвали суду від 31.07.2020 р., які направлялась відповідачу на вищезазначені адреси, повернулась до суду з відміткою пошти адресат відсутній за даною адресою .

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно п. п. 3-5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, з врахуванням вищезазначеного, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

В судовому засіданні 25.08.2020р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі затвердженого начальником Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області графіку роботи стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю на листопад 2018 року та направлення на рейдову перевірку 05.11.2018р. №018829 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки Рівненській області 05.11.2018р. на 434 км а/д Київ-Чоп проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля ДАФ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу.

За результатами габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативних вагових обмежень, а саме, осьове навантаження на одиночну 13,39 т при допустимих 11т.

За даним фактом посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області складено довідку №0014272 від 05.11.2018р. про результат здійснення габаритно-вагового контролю, акт №0001705 від 05.11.2018р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт №099079 від 05.11.2018р. про проведення перевірки додержання відповідачем законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно до договору від 11.01.2017р. автомобіль ДАФ державний номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 , переданий в оренду ТОВ "Антей-17".

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області складено розрахунок плати за проїзд великовагового та великогабаритного транспортного засобу №1705 від 05.11.2018р. у розмірі 1367,10 євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 05.11.2018р. становить 43910,00 грн.

Акт перевірки від 05.11.2018р. №099079 складений посадовими особами Укртрансбезпеки у Рівненській області в присутності водія транспортного засобу ОСОБА_2 та підписаний вищезазначеними особами, в т.ч. водієм.

Сума коштів за розрахунком плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 05.11.2018р. на момент розгляду справи судом не сплачено. Згідно даних Веб-порталу Судова влада України, вказаний акт відповідачем не оскаржувався.

Прокуратура зазначає, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем в добровільному порядку і в установлені законодавством строки не сплачена, вона набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак, підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідно до п. 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (Порядок №879), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879 плата за проїзд справляється у національній валюті, за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.

Враховуючи, що станом на 05.11.2018р. офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України складав 3211, 924 грн. за 100 євро, прокурор просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України 43 910,00 грн.

При ухваленні рішення суд виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у визначених законом випадках.

Статтею 53 ГПК встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших нормативно-правових актів. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням в законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі територіальних громад.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. №422 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103 затверджено положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Положення), відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відповідно до п. 4 Положення одним з основних завдань Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Також, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати та вживає заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (пп.2, 15, 27 п. 5 Положення).

Отже, виходячи з наведеного, Державну службу України з безпеки на транспорті наділено повноваженнями звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті" утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Разом із тим, Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1378-р "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" забезпечено можливість Укртрансбезпеці здійснювати функції і повноваження, покладені на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрасінспекцію).

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі Порядок №1567) визначено, що усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Згідно з п. 3 Порядку органами держави контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція та територіальні органи.

Отже, Укртрансбезпека здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва Лубенською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

В даному випадку відповідач уникнув виконання обов`язку щодо внесення плати та в добровільному порядку не сплатив плату за проїзд, нараховану йому органом контролю у відповідності до вищезазначених вимог законодавства.

Наведений факт підтверджується листом Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області № 34/161-19 від 25.01.2019р.

Разом з тим, Укртрансбезпекою досі заходи цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача указаної суми в дохід держави не вжито, що свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх повноважень.

Незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України не вжито, що свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх повноважень та підтверджується листом управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Доцільність пред`явлення позову прокурором в даному випадку обумовлена актуальністю питань збереження автомобільних доріг від руйнування, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наповнення дохідної частини бюджету, оскільки дані дії відповідача завдають збитків державному бюджету України, порушують економічні інтереси держави, ускладнюють належну реалізацію функцій держави щодо забезпечення державної політики у сфері охорони безпеки дорожнього руху.

Враховуючи викладене та те, що факт несплати коштів тягне за собою ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави, Лубенська місцева прокуратура звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до положень ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації. Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачає обов`язок автомобільних перевізників та водіїв мати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажі перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий, компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 р. (Порядок №879).

У відповідності до пп. 4 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів здійснюється за спеціальними правилами у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як було зазначено вище, Актом №099079 від 05.11.2018р. встановлено, що під час перевірки автомобіля марки DAF, модель FA 55 (вантажний ), реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Антей 17", який надавав послуги з перевезення вантажу згідно ТТН від 05.11.2018р. встановлено порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, абз. 3 ч. 1 - надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст. 48 цього Закону, а саме, не оформлено дозвіл на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, а саме, осьове навантаження на одиничну вісь 13,39 т при допустимих 11т.

Також 05.11.2018р. було складено Акт №0001705 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів.

Згідно з п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Пунктом 30 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Відповідно до положень п. п. 21, 26-28 Порядку, за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансінспекції або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних; у разі виявлення факту перевищення хоча б одного, зокрема, вагового нормативного параметру більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з, зокрема, вагових параметрів, протяжності маршруту, кількості перевезень протягом 30 днів з моменту визначення плати в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ на день проведення розрахунку та спрямовується до державного бюджету.

Приймаючи до уваги наведене, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковим платежем, який справляється у випадку здійснення перевезення великогабаритним транспортним засобом з перевищенням загальної маси, визначеної законодавцем.

Оскільки під час документального контролю транспортного засобу було встановлено перевищення вагового нормативного параметру, Державною службою з безпеки на транспорті було здійснено Розрахунок плати за проїзд. Згідно розрахунку № 1705 від 05.11.2018р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акту від 05.11.2018р. № 0001705, відповідачу нарахована плата у розмірі 1367,10 євро.

Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області на адресу ТОВ "Антей 17" надсилалося відповідне повідомлення з додатком для подальшої оплати плати за проїзд згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 05.11.2018р. № 0001705, однак плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 1367,10 євро відповідачем не сплачено.

Пунктом 37 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 06.06.2018 по справі № 820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. При цьому, справи вказаної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Приймаючи до уваги наведене, суд констатує, що у даному випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування у зв`язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, підтверджені належними та допустимими доказами, на підставі яких встановлено обставини, які входять до предмету доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей 17", вул. В.Белоруса, 16, м. Лубни, Полтавської області,37500, код ЄДРПОУ 41301273 на користь Державного бюджету України (УК у м.Рівному/м.Рівне/22160100,банк казначейство України (ЕАП), р/р 31214216017002, код ЄДРПОУ 38012714, МФО 899998, призначення платежу: 22160100; плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативний) 43910,00 грн., що еквівалентно 1367,10 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 05.11.2018р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей 17", вул. В.Белоруса, 16, м. Лубни, Полтавської області,37500, код ЄДРПОУ 41301273 на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1921,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.