Рішення

від 02.09.2020 по справі 917/740/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2020 Справа № 917/740/20

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс 2019", вул. Серьогіна, 16-А, офіс 3, м. Полтава, 36008

про стягнення грошових коштів,

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Рішення приймається 02.09.2020, з врахуванням процесуальних строків, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцевих положень" ГПК України та після закінчення відпустки судді Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (далі - позивач/ ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс 2019" (далі - відповідач/ ТОВ "Агротранс 2019") 16438,18 грн., в тому числі 13099,98 грн. основного боргу, 2107,85 грн. пені, 968,35 грн. 12% річних та 262,00 грн. втрат від інфляції. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 15749-17/2019 від 10.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.05.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Копія ухвали суду 12.05.2020 направлена на адресу відповідача повернулася не врученою з відміткою поштового відділення "Адресат відсутній".

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню ТОВ "Агротранс 2019", відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім цього, на офіційному веб-порталі судової влади України 16.06.2020 було опубліковано оголошення до уваги ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" та ТОВ "Агротранс 2019", як учасників справи № 917/740/20, про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2016. між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (замовник за договором) було укладено договір про надання сільськогосподарських послуг № 3103 (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).

10.09.2019 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) був укладений договір за № 15749-17/2019 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця визначені цим Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі - послуги), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

За умовами п. п. 1.2. , 1.4. Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору поставка товару здійснюється:

- ЕХW (франко завод; назва місця: склад постачальника) (правила ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) - товар переходить у власність покупця з моменту його передачі покупцю на складі постачальника. Доказом передачі товару постачальником у власність покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна;

- FCА (франко-перевізник) (правила ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) - товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару у розпорядження перевізника на складі постачальника. Вибір перевізника здійснюється покупцем на власний розсуд. З моменту передачі товару перевізнику обов`язки постачальника перед покупцем вважаються виконаними в повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати, пошкодження або знищення товару переходять до покупця. Доказом передачі товару перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі постачальником товару покупцю.

Згідно з п. п. 2.4., 2.5. Договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних та в рахунках на оплату, що являються невід`ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

За домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом вважається сума, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту (пункт 3.2. Договору).

У випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (пункт 3.3. Договору).

Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно (п. 3.4 Договору).

Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року з можливістю його пролонгації. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору за видатковою накладною від 10.09.2019 № SI0001906592 ним було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 26199,96 грн. На підтвердження вказаного позивачем надано копію видаткової накладної від 10.09.2019 № SI0001906592, яка підписана обома сторонами без зауважень і заперечень.

Також позивачем надано копію рахунку на оплату товару від 10.09.2019 № S0004202556.

Останній строк сплати за відвантажений товар був визначений - до 17.09.2019, що підтверджується змістом видаткової накладної від 10.09.2019 № SI0001906592.

Позивач зазначає, що в рахунок оплати отриманого товару, відповідачем було сплачено 13099,98 грн., що підтверджується банківським повідомленням ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК від 10.09.2019 (копія банківського повідомлення - в матеріалах справи.

Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 13099,98 грн.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Враховуючи вказані пункти Договору позивач нарахував відповідачу за період з 20.09.2019 по 30.04.2020 2107,85 грн. пені та 968,35 грн. 12% річних, а також 262,00 грн. втрат від інфляції за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року.

Вважаючи свої права порушеними позивач просить суд стягнути з відповідача 13099,98 грн. основного боргу, 2107,85 грн. пені, 968,35 грн. 12% річних та 262,00 грн. втрат від інфляції.

При ухваленні рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідач поставив позивачу товар на суму 26199,96 грн., який останній оплатив частково, на суму 13099,98 грн. Заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 13099,98 грн.; строк оплати встановлений у видатковій накладній - до 17.09.2019.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми боргу за поставлений позивачем товар.

Таким чином, позов в частині стягнення 13099,98 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 2107,85 грн. пені, 968,35 грн. 12% річних та 262,00 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Враховуючи вказані пункти Договору позивач нарахував відповідачу за період з 20.09.2019 по 30.04.2020 2107,85 грн. пені та 968,35 грн. 12% річних, а також 262,00 грн. втрат від інфляції за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року.

Суд зазначає, що позивач при нарахуванні пені не враховано норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню за період з 20.03.2020 по 30.04.2020.

З врахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що за період з 20.09.2019 по 19.03.2020 розмір пені становить 1815,37 грн.

Також судом перевірено наданий позивачем розрахунок річних і встановлено, що позивач правомірно нарахував відповідачу 12% річних на суму боргу за період прострочення з 20.09.2020 по 30.04.2020, проте при нарахуванні річних позивачем допущено арифметичну помилку, внаслідок чого розмір річних було завищено. За вказаний позивачем період нарахування розмір 12% річних становить 963,31 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 1815,37 грн. пені та 963,31 грн. 12% річних. В іншій частині стягнення пені та річних позов задоволенню не підлягає.

Крім цього, судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням вказаної норми нарахування інфляційних втрат на борг, який виник у вересні 2019 року розпочинається з наступного місяця - жовтня 2019 року.

Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 276,71 грн.

Оскільки позивач у позові просить суд стягнути інфляційні втрати у розмірі 262,00 грн, вказана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.

Крім цього, позивач у позові просить суд стягнути понесені у зв`язку із розглядом справи витрати позивача з відповідача.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також до попереднього розрахунку суми судових витрат позивачем, крім суми судового збору, включено суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8400,00 грн., з них фактично понесені витрати - 6000,00 грн., витрати, які очікує понести позивач - 2400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 3/28/04/2020 від 28.04.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, та додаткову угоду до вказаного договору від 28.04.2020;

- копію свідоцтва адвоката Спиридонова О.В. про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001709;

- опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 3/28/04/2020 від 28.04.2020 на суму 6000,00 грн., який датовано 30.04.2020 та підписано сторонами договору;

- копії платіжних доручень № 480 від 30.04.2020, № 482 від 30.04.2020 і № 483 від 30.04.2020 про оплату позивачем адвокату Спиридонову О.В. юридичних послуг за договором на суму відповідно 4830,00 грн., 90,00 грн. і 1080,00 грн.;

- довіреність б/н від 28.04.2020, видана позивачем адвокату Спиридонову О.В. на представництво інтересів в Господарському суді Полтавської області.

Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 6000.00 грн. Відповідач не заявляв суду клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позовні вимоги позивача задоволені частково, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково в розмірі 5891,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс 2019" (вул. Серьогіна, 16-А, офіс 3, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 43087032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222; код ЄДРПОУ 37141112) 13099 грн. 98 коп. основного боргу, 1815 грн. 37 коп. пені, 963 грн. 31 коп. річних, 262 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2063 грн. 96 коп. судового збору, 5891 грн. 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук