Рішення

від 27.08.2020 по справі 918/430/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/430/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33000, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (34020, Рівненська обл., Зарічненський район, село Неньковичі, вул. Бокова, буд. 9, код ЄДРПОУ 41647769)

про стягнення шкоди в сумі 42 909,30 грн.

за участі представників:

- від позивача: Максимчук В.П. (довіреність № 2/62-20 від 09.01.2020);

- від відповідача: не з`явився.

Обставини справи: У травні 2020 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі Управління) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (далі Товариство) про стягнення шкоди в сумі 42 909,30 грн заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами , площею 13,06 га, під господарськими будівлями і дворами, площею 1,0 га та земельних ділянок водного фонду площею 13,6 га, розташованих на території Морочненської та Неньковицької сільських рад Зарічненського району Рівненської області.

Позов мотивовано тим, що за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, Управління встановило здійснення Товариством самовільного зайняття земельних ділянок, площею 27,66 га, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, за яке відповідно до п. б ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Вказані факти порушення зафіксовані в акті, складеному за результатами проведення перевірки, який підписаний державним інспектором та директором з виробництва Товариства, якому вручено примірник акта. В подальшому, державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.03.2020 за №5/0045ПТ/04/01/-20, відповідно до якого встановлено, що директором Товариства Микитюком Петром Петровичем самовільно зайнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення під польовими дорогами, площею 13,06 га, під господарськими будівлями і дворами, площею 1,0 га та земельні ділянки водного фонду площею 13,6 га, розташовані на території Морочненської та Неньковицької сільських рад Зарічненського району Рівненської області та згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2020 за №5/0045По/05/01/-20, яка була винесена щодо директора Товариства ОСОБА_1 , його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 Інспектором розраховано суму заподіяної державі шкоди, оформленої у вигляді розрахунків, що є додатками до повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на загальну суму 42909,30 грн, яку позивач просив стягнути з Товариства.

Ухвалою суду від 14.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

22.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач не довів ту обставину, що саме відповідач заподіяв шкоду у розмірі 42 909,30 грн, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та вказав наступне:

- у позивача відсутні повноваження на звернення із позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, зважаючи на положення ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пунктів 4, 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області;

- в позовній заяві та в актах обстежень здійснено посилання на обстеження та самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок, однак не вказуються кадастрові номери цих земельних ділянок, що дає підстави вважати, що інспектором не здійснювалося обстеження земельних ділянок;

- позивачем не надано жодного доказу відносно зайняття відповідачем земельних ділянок, на які посилається позивач, та відсутні підстави вважати, що земельними ділянками, на які посилається позивач, користується саме відповідач. Відповідач не може підтвердити чи спростувати твердження зайняття земельних ділянок, на які посилається позивач, адже останній не визначив, про які саме земельні ділянки йдеться, і де вони розташовані;

- позивачем до позовної заяви долучено постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2020 та протокол про адміністративне правопорушення від 04.03.2020, відповідно до яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. Однак, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не отримував вказаної постанови та протоколу, що підтверджується тим, що у поясненнях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вказано, що з протоколом згідний Ковальчук A.B., що діє на підставі доручення, і підписала вказаний протокол також довірена особа, що є грубим порушенням порядку притягнення осіб до адміністративної відповідальності;

- квитанція про здійснення оплати на рахунок Казначейства України не заслуговує на увагу, адже, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2020 та протоколу про адміністративне правопорушення від 04.03.2020 справа про адміністративне правопорушення розглядалася 04.03.2020 о 14:00 год, а оплата на рахунок Казначейства за квитанцією здійснена 04.03.2020 об 11:35 год. Оскільки в квитанції відсутнє будь-яке посилання на постанову чи протокол і оплата здійсненна раніше, ніж розглядалася справа про адміністративне правопорушення, зазначена квитанція не може бути доказом визнання вини відповідача щодо самовільного зайняття земельних ділянок, на які посилається позивач;

- позивачем не зазначено, яким чином визначався коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, адже вказаний індекс має визначатися на підставі Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 ( 783-2000-п) (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823). Однак, використаний Позивачем нормативно-правовий документ втратив чинність на підставі Постанови КМУ №56 (56-2011-п) від 31.01.2011. Оскільки, відповідно до Методики, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки має розраховуватися на підставі Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, що втратив чинність, позивач не міг посилатися на цей документ у позовній заяві та здійснювати на підставі цього документу розрахунок. Відтак, відповідач вважає, що розрахунок заподіяної шкоди здійснено невірно.

30.06.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої Управління проти доводів наведених у відзиві заперечило і вважає позов підставним та підтвердженим наявними у справі доказами.

Ухвалою суду від 01.07.2020, за клопотанням позивача ухвалено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.08.2020.

У судовому засіданні 18.08.2020 судом оголошувалася перерва до 27.08.2020, про що відповідач повідомлявся ухвалою суду від 18.08.2020.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився.

27.08.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з адреси: rubashka.andrij@gmail.com.

Проте, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) - частина перша ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до абзацу 4 п. 2 Розділу XIV "Опрацювання та надсилання вихідних документів" Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (зі змінами, наказ ДСА від 24.12.2019 № 1196) передача електронних документів здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису (ЕЦП).

Однак, надіслане електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи електронного цифрового підпису не містить, в зв`язку з чим не є офіційним документом та не дає можливості ідентифікувати підписувача, а тому не приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 27.08.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Самовільне зайняття земельної ділянки, згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV, будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з приписами п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Шереметою Сергієм Харитоновичем (далі Інспектор) на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 03.01.2020 № 5 "Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю)" (а.с. 5) проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

За результатом проведення державного нагляду (контролю) вказаним державним інспектором складено Акти обстеження земельних ділянок №2, №3, №4 від 14.02.2020 (а.с.11-16).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 14.02.2020 №2, складеного Інспектором в присутності Директора з виробництва Товариства, за результатом обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Неньківської та Мороченської сільських рад Зарічненського району за межами населених пунктів, загальною площею 13,06 га комунальної форми власності (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - землі під польовими дорогами запроектованими для доступу до земельних ділянок розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення), встановлено, що Товариство використовує вказані земельні ділянки для посіву сільськогосподарських культур. На вказаних земельних ділянках посіяно озимий ріпак та озиму пшеницю, а також проведено польові роботи (оранку) для посіву сільськогосподарських культур весною.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 14.02.2020 №3, складеного Інспектором в присутності Директора з виробництва Товариства, за результатом обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Неньківської та Мороченської сільських рад Зарічненського району за межами населених пунктів, загальною площею 13,6 га державної форми власності (категорія земель - землі водного фонду, цільове призначення - прибережна захисна смуга), встановлено, що Товариство використовує вказані земельні ділянки для посіву сільськогосподарських культур. На вказаних земельних ділянках посіяно озимий ріпак та озиму пшеницю, а також проведено польові роботи (оранку) для посіву сільськогосподарських культур весною.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 14.02.2020 №4, складеного Інспектором у присутності директора з виробництва Товариства ОСОБА_2 , за результатами обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Неньківської та Мороченської сільських рад Зарічненського району за межами населених пунктів, загальною площею 1,0 га комунальної форми власності (землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення землі під господарськими будівлями і дворами) встановлено, що Товариство використовує зазначену вище земельну ділянку для зберігання сільськогосподарської техніки.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Жодних договірних чи будь яких інших документів, які давали б право на використання земельних ділянок на момент перевірки Директором з виробництва не було надано.

Виходячи з вищезазначеного, Товариство здійснило самовільне зайняття вищевказаних земельних ділянок, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України. Вказані факти порушення зафіксовані в Акті, складеному за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 14.02.2020 №6 (а.с. 6-10), який підписаний Інспектором та директором з виробництва Товариства, якому вручено примірник акта, про що свідчить його підпис на даному Акті.

В подальшому, Інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.03.2020 за №5/0045ПТ/04/01/-20 (а.с. 17), відповідно до якого встановлено, що директором Товариства Микитюком Петром Петровичем самовільно зайнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення під польовими дорогами, площею 13,06 га, під господарськими будівлями і дворами, площею 1,0 га та земельні ділянки водного фонду площею 13,6 га, розташовані на території Морочненської та Неньковицької сільських рад Зарічненського району Рівненської області. Документів, що посвідчують право власності чи право користування або оренди вказаними вище ділянками у Товариства відсутні. Вказані факти є самовільним зайняттям земельних ділянок загальною площею 27,66 га, є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, за яке передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 53-1 КУпАП.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2020 (а.с. 18) за №5/0045По/05/01/-20, яка була винесена щодо директора Товариства ОСОБА_1 , його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції №13 від 04.03.2020 (а.с. 19) директором Товариства ОСОБА_1 сплачено штраф у розмірі 340,00 грн., що підтверджує визнання вини щодо самовільного зайняття земельних ділянок.

У відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 Інспектором розраховано суму заподіяної державі шкоди, оформленої у вигляді розрахунків, що є додатками до повідомлено про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 11.03.2020 року №32-17-0.4,3-291/90-20 (на суму 11 262,50 грн, а.с. 20-21), №32-17-0.4,3- 292/90-20 (на суму 7 649,10 грн, а.с. 22-23), №32-17-0.4,3-290/90-20 (на суму 15 528,90 грн, а.с. 24-25), № 32-17-0.4,3-289/90-20 (на суму 6 694,10 грн, а.с. 27-28), №32-17-0.4,3-293/90-20 (на суму 1 774,7 грн, а.с. 29-30), загальна сума нарахованої шкоди становить 42 909, 30 грн.

12.03.2020 Товариством було отримано вищевказані повідомлення про сплату шкоди з розрахунком розміру шкоди, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26), однак шкоду у вказаному в них розмірі не відшкодовано. Протилежного відповідач суду не довів.

В матеріалах справи відсутні будь які докази незгоди відповідача щодо порядку проведення перевірки, складених актів перевірки та обстеження земельних ділянок, та складених за результатами перевірки документів до подачі даного позову до суду. Зазначені дії та акти позивача у порядку визначеному законодавством відповідачем не оскаржувались.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення господарських зобов`язань є заподіяння шкоди суб`єктом господарювання.

Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

На переконання суду достатньою підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, можуть бути матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки.

Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки виявлено перевіркою вимог дотримання земельного законодавства, проведеною позивачем, зафіксовано актами обстеження земельної ділянки №2, 3, 4 від 14.02.2020 та встановлено в протоколі про адміністративне правопорушення від 04.03.2020 в результаті чого уповноваженою особою винесена постанова про накладення адміністративного стягнення №5/0045По/05/01/-20 від 04.03.2020.

Відтак, посилання відповідача на відсутність в позовній заяві та в актах обстежень кадастрових номерів цих земельних ділянок, що дає підстави вважати, що інспектором не здійснювалося обстеження земельних ділянок, а також відсутність жодного доказу відносно зайняття саме відповідачем земельних ділянок, на які посилається позивач, адже неможливо визначити, про які саме земельні ділянки йдеться, і де вони розташовані, - не приймаються судом до уваги та спростовуються вищенаведеним. Крім того, слід вказати, що до актів обстеження земельних ділянок №2, 3 та 4 від 14.02.2020 додані викопіювання з плану землекористування, на яких відмічено земельні ділянки, що використовувались відповідачем.

Разом з тим, розмір шкоди, який є предметом даного позову, підлягає доведенню, оскільки є оціночним поняттям та підлягає доказуванню у межах розгляду даної справи.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" №963 від 25.07.2007 (далі - Методика).

Так, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п.4 Методики. При цьому, складові формул для визначення розміру шкоди для земель житлової та громадської забудови та інших категорій земель є різними в залежності від категорії земель за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі , де

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначається відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 738.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування розміру шкоди посилається на розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, виконаний Інспектором.

Із розрахунку вбачається, що розмір шкоди розрахований за формулою, визначеною для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), відповідно до "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу".

Інспектором був проведений розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок. Розмір заподіяної шкоди склав 42 909,30 грн, про що відповідач був повідомлений повідомленнями від 11.03.2020, з інформацією, що нараховану суму необхідно сплатити у 15-денний термін.

Для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, були визначені наступні показники:

- категорія земель за основним цільовим призначенням (графа 3 розрахунку) - землі водного фонду та землі сільськогосподарського призначення (у зв`язку з чим розрахунок здійснювався саме за формулою для всіх категорій земель);

- форма власності - державна та комунальна.

Виходячи з того, що чинним законодавством передбачено дві різні формули щодо розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, при визначенні розміру такої шкоди слід враховувати категорію земель самовільно зайнятої земельної ділянки.

Оскільки доказів зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки у порядку, визначеному ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, суду не надано, суд вважає правомірним використання формули, визначеної для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), при здійсненні розрахунку розміру завданої відповідачем шкоди.

Згідно з ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Аналіз норм Конституції України, Земельного та Господарського кодексів України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у цивільні та господарські правовідносини з юридичними та фізичними особами.

Згідно з п. 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 Положення, передбачено повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за отриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, та інші вищевказані повноваження.

Крім того, згідно з п.п. 25-7, 25-8 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру - посадові особи Головного управління складають протоколи про адміністративні правопорушення та розглядають справи про адміністративні правопорушення, накладають адміністративні стягнення; розраховують розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживають заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку .

Отже, правом вимоги на відшкодування шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки державної та комунальної власності наділене Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, як орган уповноважений на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, на переконання суду вищенаведеним спростовуються твердження відповідача наведені у відзиві про відсутність у позивача повноважень на звернення із позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Враховуючи вище викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується як наявність в діях відповідача по самовільному зайняттю земельних ділянок площею 27,66 га повного складу цивільного правопорушення, так і розмір заявлених до стягнення збитків, а також враховуючи, що станом на дату прийняття рішення відповідачем не надано доказів відшкодування заподіяної шкоди самовільним зайняттям земельних ділянок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо інших посилань відповідача у відзиві, суд зазначає наступне.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2020 разом з протоколом про адміністративне правопорушення від 04.03.2020, оскільки строки та порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Вказана постанова не оскаржувалась у визначений законом строк, а відтак набрала законної сили. Докази протилежного суду не надані.

Відповідач у відзиві також вказує, що квитанція про здійснення оплати на рахунок Казначейства України не заслуговує на увагу, адже, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2020 та протоколу про адміністративне правопорушення від 04.03.2020 справа про адміністративне правопорушення розглядалася 04.03.2020 о 14:00 год, а оплата на рахунок Казначейства за квитанцією здійснена 04.03.2020 об 11:35 год. Оскільки оплата здійсненна раніше, ніж розглядалася справа про адміністративне правопорушення, зазначена квитанція не може бути доказом визнання вини відповідача щодо самовільного зайняття земельних ділянок, на які посилається позивач.

Суд дослідивши квитанцію №13 від 04.03.2020 в сукупності з іншими наявними у справі доказами, вважає її достатнім та належним доказом сплати адміністративного штрафу ОСОБА_1 у сумі 340 грн. на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2020, враховуючи що і протокол про адміністративне правопорушення і розгляд справи про адміністративне правопорушення і оплата штрафу відбулась в межах одного календарного дня. Доказів що вказаною квитанцією оплачене будь-яке інше адміністративне стягнення матеріали справи не містять.

Крім того, відповідач заперечує проти правомірності розрахунку розміру шкоди з посиланням на те, що згідно з пунктом 4 Методики коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 рік та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №783 від 12.05.2000, оскільки цей порядок втратив чинність. Відповідач вважає необґрунтованим обчислення величини коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель та невірним розрахунок загального розміру шкоди.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 №922/2879/17 норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтверджувати свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики.

У зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України порядок проведення індексації грошової оцінки земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №783 від 12.05.2000, скасовано постановою Кабінету Міністрів України №56 від 31.01.2011.

В той же час, відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 23.11.2018 №2628 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів) індекс споживчих цін за 2017 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача у відповіді на відзив, про те що, оскільки Методика є чинною - вона підлягає обов`язковому застосуванню у даних відносинах, а чинним законодавством (Податковим кодексом України) врегульовано порядок визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, який правомірно застосований при визначенні розміру шкоди.

Посилання відповідача на необґрунтованість обчислення величини коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель та невірний розрахунок загального розміру шкоди, на переконання суду є помилковим.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Матеріалами справи підтверджується, а отже позивачем доведено наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач відсутність своєї вини у заподіянні збитків в розмірі 42 909,30 грн не довів.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідача наведені у відзиві спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати, у відповідності із п.1 ч.1 ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" про стягнення шкоди в сумі 42 909,30 грн. задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (34020, Рівненська обл., Зарічненський район, село Неньковичі, вул. Бокова, буд. 9, код ЄДРПОУ 41647769) на користь Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33000, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) 42 909 (сорок дві тисячі дев`ятсот дев`ять) грн 30 коп. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок з яких: 23 997,70 грн на спеціальний рахунок місцевого бюджету UA 368999980314030611000017162 в Казначейство України (ЕАП) УК у Зарічненському районі (с. Морочне), код класифікації доходів - 24062200, код ЄДРПОУ 37714561 та 18 911,60 грн на спеціальний рахунок місцевого бюджету UA 368999980314030611000017163 в Казначейство України (ЕАП) УК у Зарічненському районі (с. Неньковичі), код класифікації доходів - 24062200, код ЄДРПОУ 37714561, а також судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.09.2020.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич