Рішення

від 26.08.2020 по справі 920/176/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.08.2020 Справа № 920/176/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи № 920/176/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" (03038, м.Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 21664678),

до відповідача: Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (40004, м.Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991),

про стягнення 1 948 994 грн. 69 коп.,

та

за зустрічним позовом: Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АББ ЛТД (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 21664678),

про стягнення 1649433 грн. 60 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Сафронов М.А.

Секретар судового засідання Молодецька В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.02.2020 провадження у справі № 920/176/20 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.03.2020.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 06.04.2020 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано вимоги за зустрічним позов в одне провадження з первісним позовом у справі №920/176/20.

У зв`язку з відпусткою судді Соп`яненко О.Ю. судове засідання 24.03.2020 не відбулось, підготовче засідання у справі призначене на 21.04.2020.

Згідно з ухвалою суду від 21.04.2020 у справі №920/176/20 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання було відкладене на 21.05.2020.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 21.05.2020 підготовче засідання у справі №920/176/20 було відкладене на 09.06.2020.

В судовому засіданні 09.06.2020 оголошено перерву в розгляді справи до 23.06.2020.

Згідно з ухвалою суду від 23.06.2020 у справі №920/176/20 підготовче засідання було відкладене на 14.07.2020.

Відповідно до ухвали суду від 14.07.2020 підготовче засідання було відкладене на 28.07.2020.

Згідно з ухвалою суду від 28.07.2020 закрите підготовче провадження у справі №920/176/20, розгляд справи по суті призначено на 26.08.2020.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 1948994 грн. 69 коп., з яких: 1649433 грн. 60 коп. - основного боргу, 268380 грн. 00 коп. - пені, 31181 грн. 09 коп. - 3% річних, нарахованих відповідно до договору поставки №45/ОРР-19-2971098 від 22.02.2019, а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Відповідач в письмовому відзиві №18-7/211 від 11.03.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В зустрічній позовній заяві №18-7/210 від 11.03.2020, позивач просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 1649433 грн. 60 коп. авансового платежу по договору поставки №45/ОРР-19-2971098 від 22.02.2019; також просить судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на зустрічний позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом надсилання копії ухвали суду на електронну пошту, зазначену ним у позовній заяві.

Як зазначив представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні, позивач - ТОВ АББ ЛТД на даний час знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням власника.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю АББ ЛТД (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 21664678) з 01.07.2020 перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Рішенням річних Загальних зборів акціонерів ПАТ Сумське НВО (протокол № 34 від 26 липня 2019 року) тип та найменування відповідача були приведені у відповідність до вимог Закону України Про акціонерні товариства .

Вказані зміни були зареєстровані 01.08.2019 року, у зв`язку з чим новим найменуванням відповідача є Акціонерне товариство Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання .

22 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АББ ЛТД і Публічним акціонерним товариство Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання , яке у подальшому було перейменовано у АТ Сумське НВО , укладено договір поставки №45/ОРР-19-2971098 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач постачає відповідачу електротехнічне обладнання за типами, ціною, технічними характеристиками та в кількості згідно з Додатком 1, Додатком 2, які є невід`ємною частиною цього Договору, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити обладнання відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна за одиницю обладнання вказана в Додатку 1. Загальна вартість обладнання з ПДВ складає 3298867,20 грн.

Пунктом 2.2. Договору передбачено порядок оплати обладнання відповідачем: оплата Обладнання Покупцем здійснюється виключно на підставі рахунку Постачальника шляхом перерахування:

І етап - попередньої оплати у розмірі 50% від загальної вартості Обладнання - 1649433,60 грн. - протягом 5 банківських днів від дати підписання Договору Сторонами;

ІІ етап - попередньої оплати у розмірі 50% від загальної вартості Обладнання - 1649433,60 грн. - протягом 5 банківських днів від дати направлення Постачальником повідомлення про готовність Обладнання до відвантаження з заводу-виробника Покупцю на електронну адресу: petrenko_t@snpo.ua.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 13.06.2019 на виконання зазначеного пункту Договору надіслав повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу-виробника Покупцю на електронну адресу: petrenko_t@snpo.ua.

Додатково повідомлення №491 від 10.06.2019 про готовність до відвантаження обладнання зі складу позивачем було надіслано 11.06.2019 цінним листом з описом і повідомленням про вручення через установу поштового зв`язку - ПАТ Укрпошта і було отримано відповідачем 12.06.2019, про що

свідчить відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, а також листом №44-54 від 02.08.2019 відповідача.

Враховуючи викладене, оплата за другим етапом мала відбутись до 24.06.2019, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов`язання не вніс оплату по Договору у визначений строк.

16 вересня 2019 позивачем було надіслано претензію №1 (вих. №810 від 13.09.2019) на юридичну та поштову адреси відповідача, проте відповідь на зазначену претензію позивачу не надходила, грошові кошти в розмірі 1649433,60 грн. відповідачем не сплачені, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1649433,60 грн. основного боргу, а також ним було нараховано 268380,00 грн. пені та 31181,09 грн. - 3% річних, які також просить суд стягнути в повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення та вимоги за зустрічним позовом тим, що 01.03.2019 AT Сумське НВО виконало умови першого етапу попередньої оплати та перераховано позивачу 50% вартості товару у розмірі 1649433,60 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №33291069 від 01.03.2019 (а.с. 100) та не заперечується ТОВ АББ ЛТД .

Листом від 02.08.2019 №44-54 AT Сумське НВО повідомило позивача про неможливість здійснення другого етапу попередньої оплати через відсутність відповідних оплат з боку кінцевого замовника (а.с. 30).

Листом від 17.02.2020 №44-47 AT Сумське НВО повідомило ТОВ АББ ЛТД про відсутність коштів від кінцевого замовника та просило здійснити поставку електродвигунів на суму 1649433,60 грн. У разі неможливості відвантаження Обладнання на суму 50% вартості товару у розмірі 1649433,60 грн. відповідач просив повернути зазначені кошти попередньої оплати (а.с.86).

ТОВ АББ ЛТД не здійснило поставки Обладнання на суму 50% вартості товару у розмірі 1649433,60 грн. та не повернуло відповідачу сплачену попередню оплату у розмірі 1649433,60 грн. станом на день розгляду справи.

Згідно з п.9.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Підпунктом 9.2.2 п.9.2 розділу 9 Договору було встановлено, що цей Договір може бути достроково припинено у односторонньому порядку Покупцем на підставі п.6.4 цього Договору.

06.03.2020 Товариством додатково було направлено ТОВ АББ ЛТД листа № 18-7/203 Щодо розірвання Договору №45/ОРР-192971089 від 22.02.2019 , в якому AT Сумське НВО зазначало, що не планує подальше виконання Договору та вимагало повернення сплаченого відповідно до платіжного доручення № 33291069 від 01.03.2019 авансу у сумі 1649433,60 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що станом на день розгляду справи вимоги про повернення авансового платежу на суму 11649433,60 грн. відповідачем не виконані, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом зазначену суму на користь АТ Сумське НВО .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Судом встановлено, що сторони договору поставки узгодили порядок оплати за обладнання у формі попередньої оплати - останній платіж, згідно з пунктом 2.2.2. договору, повинен був бути здійснений Відповідачем протягом 5 банківських днів від дати направлення постачальником повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу-виробника.

Також, сторонами погоджено умови і базис постачання товару Покупцю - не пізніше ніж через 16 тижнів від дати отримання попередньої оплати за І етапом (за умов виконання п. 2.3. Договору), але за умови, що в цей же строк Постачальник отримає попередню оплату за ІІ етапом (за умови виконання п. 2.3. та п.п. 2.2.2 Договору). У випадку, якщо постачальник не отримає попередню оплату за будь-яким етапом (за умови виконання п. 2.3. Договору) у строк та в обсязі, що вказаний в цьому Договорі, строк поставки Обладнання збільшується пропорційно на строк затримки оплати за цим Договором (п. 3.2. Договору).

Виходячи із правової природи договору поставки та умов виконання сторонами зобов`язань за договором (пункти 2.2, 3.2. договору), вбачається, що сторони визначили зустрічне виконання зобов`язання.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 ЦК України).

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

Таким чином, обов`язок Покупця з оплати товару (100% вартості обладнання - пункт 2.2. договору) пов`язаний з обов`язком постачальника поставити товар (пункт 3.2 договору).

Стаття 693 ЦК України регулює питання попередньої оплати товару, з якої вбачається, що попередньою оплатою визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Оскільки сторони в пункті 2.2 договору узгодили, що оплата товару здійснюється у формі попередньої оплати, тому заявлена до стягнення в позові сума заборгованості (1649433,60 грн) є саме попередньою оплатою за товар і ця оплата мала бути здійснена до прийняття товару Покупцем.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення поставки обладнання на користь відповідача.

Отже, за зазначеними вимогами закону (стаття 538 ЦК України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18).

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Зі змісту ч.1 ст. 74 ГПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частиною 2 ст. 79 ГПК України передбачено, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 цієї ж статті).

Зі змісту ч.3 ст. 86 ГПК України вбачається, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 91).

Згідно з ч. 3 ст. 91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст. 91).

Відповідно до ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Частиною 2 ст. 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 ст. 96).

Згідно з ч. 4 ст. 96 ГПК України учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не виконано вимоги до подання електронного документу, оскільки лист-повідомлення про готовність обладнання, на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, не підписаний електронний цифровим підписом, а у позовній заяві позивачем не зазначено про наявність та місцезнаходження оригіналу зазначеного електронного документа.

Враховуючи викладене, суд не приймає в якості належного доказу роздруківку листа, надісланого 13.06.2019 електронною поштою, на адресу: petrenko_t@snpo.ua (а.с.20).

Суд також не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що відповідач був повідомлений належним чином про готовність обладнання до відвантаження шляхом надсилання йому листа-повідомлення через установу поштового зв`язку ПАТ Укрпошта , оскільки у п.2.2.2. Договору сторони домовились про порядок надсилання такого повідомлення про готовність обладнання на електронну адресу: petrenko_t@snpo.ua .

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 9.2, 6.3. 6.4 Договору було передбачено дострокове припинення Договору, в тому числі шляхом відмови Покупця від Обладнання у письмовому вигляді (п.6.4).

Отже, Сторонами було передбачено можливість розірвання Договору поставки в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення Покупцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Однак, з припиненням дії Договору поставки така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), що перебувають у Постачальника без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1. повернення виконаного за недійсним правочином;

2. витребування майна власником із чужого незаконного володіння:

3. повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4. відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Слід зазначити, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, встановленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та Верховний Суд у постановах від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.

Як вбачається з Листа AT Сумське НВО № 18-7/203 від 06.03.2020 року, між сторонами по справі на даний час відсутні договірні зобов`язання, оскільки Договір було розірвано AT Сумське НВО в односторонньому порядку.

Судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 1649433,60 грн. ТОВ АББ ЛТД на вимогу AT Сумське НВО не повернуті, обладнання на зазначену суму позивачу за зустрічним позовом не поставлене, договір №45/ОРР-192971089 від 22.02.2019 розірвано в односторонньому порядку, а отже право позивача за зустрічним позовом підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1649433,60 грн. з використанням правового механізму, що визначений ст. 1212 ЦК України, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України вбачається, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

З матеріалів справи вбачається, що в судові засідання 21.04.2020, 21.05.2020, 23.06.2020, 14.07.2020, 28.07.2020 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на зустрічну позовну заяву суду не подав. Про час та місце розгляду справи №920/176/20 позивач повідомлявся судом шляхом направлення копій ухвал суду на поштову та електронну адреси, зазначені у позовній заяві.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 зазначено, що у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Судом встановлено, що відповідна заява про розгляд справи за відсутності представника позивача в матеріалах справи відсутня, письмовий відзив на зустрічний позов позивачем не подано, що унеможливлює з`ясування правової позиції по справі позивача з приводу заявлених зустрічних позовних вимог, а отже позовна заява ТОВ АББ ЛТД підлягає залишенню без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Згідно ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 24741 грн. 50 коп. підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.

Беручи до уваги те, що суд дійшов до висновку про доцільність залишення без розгляду первісної позовної заяви відповідно до п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 29250 грн. 00 коп. покладаються на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 226, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АББ ЛТД (03038, м.Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 21664678) до відповідача: Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м.Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) про стягнення 1 948 994 грн. 69 коп. - залишити без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України.

2. Позов Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АББ ЛТД (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 21664678) про стягнення 1649433 грн. 60 коп. - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АББ ЛТД (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 21664678) на користь Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) 1649433 грн. 60 коп. заборгованості, 24741 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 04.09.2020

Суддя О.Ю. Соп`яненко