Рішення

від 26.08.2020 по справі 922/1608/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1608/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Поліемос" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Жихарська, 88, ідентифікаційний код 31632688) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс" (61037, м. Харків, пр-т. Московський, буд.199, офіс 301, ідентифікаційний код 33817246) про стягнення 80 711,72 грн за участю представників учасників справи:

позивача - адвоката Камінської А.А., ордер Серія ВІ №1012617 від 19.05.2020;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Поліемос" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс", в якій позивач просить стягнути з відповідача 80 711,72 грн, з яких: 64 399,03 грн. - основного боргу; 11 381,21 грн - пені; 2456,28 грн - 3% річних та 2475,20 грн - інфляційних втрат. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору за подання цієї Позовної заяви у сумі 2102,00 грн. та 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №22/1 від 01.05.2014, який укладений між позивачем та відповідачем та є договором поставки, щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

Також, позивачем до позовної заяви надано клопотання, в якому він просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1608/20. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 28.05.2020, було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача: 61037, м. Харків, пр-т. Московський, буд.199, офіс 301, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією адресою містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте ухвалу суду повернуто 10.06.2020 з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання» .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2020 вирішено перейти до розгляду справи № 922/1608/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "17" серпня 2020 р. о 10:40.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 28.05.2020, було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача: 61037, м. Харків, пр-т. Московський, буд.199, офіс 301, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією адресою містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте ухвалу суду повернуто 10.06.2020 з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

В підготовчому засіданні 17.08.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.08.2020 о 10:00.

Представник відповідача у судове засідання 26.08.2020 не з`явився. Ухвали господарського суду Харківської області: про перехід до розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження від 03.08.2020; про повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 17.08.2020 були надіслані відповідачу за його місцезнаходженням: 61037, м. Харків, пр-т. Московський, буд.199, офіс 301, проте повернуті до суду відділенням пошти з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

П.99-2 Правил, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм Правил, рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", які не вручені адресату (юридичним особам) під час доставки з причин відсутності адресата, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня підлягають поверненню на адресу суду з відповідною відміткою про відсутність особи за адресою.

Отже, відповідач є повідомленим про дату та час судового засідання у даній справі.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі, про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, про повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Також, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя установлено карантин згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020.

Поряд з цим, пунктом 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 30.03.2020 р.) було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

18.06.2020 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

На момент ухвалення даного рішення строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на його подання.

Згідно з ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

01 травня 2014 року між ПрАТ ПОЛІЕМОС (постачальник за договором, далі по тексту - позивач) та ТОВ КС СЕРВІС (покупець за договором, далі по тексту - відповідач) був укладений Договір №22/1 (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник на підставі заявки, надісланої Покупцем, та погоджених обома Сторонами специфікацій, зобов`язується поставляти Покупцю етикетку (упаковку), що іменується надалі продукція.

У пункті 1.2. договору сторони погодили, що Покупець приймає на себе зобов`язання:

- подати заявку на виготовлення Готової продукції, де обумовлюються усі особливості, які необхідно врахувати при підготовці проектів дизайнів;

- надати дизайни в електронному вигляді;

- сплатити Готову продукцію в порядку, передбаченому цим Договором;

- прийняти Готову продукцію.

Згідно п. 2.4. договору покупець зобов`язується сплатити кожну партію Готової продукції за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури: 100% з відстрочкою платежу на двадцять один календарний день з моменту поставки Готової продукції на склад Покупця.

Загальна сума Договору є сумою по усіх Специфікаціях до Договору (п. 2.5. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що Продукція поставляється партіями. На кожну замовлену Готової продукції складається Специфікація і затверджується Постачальником і Покупцем у двосторонньому порядку.

Згідно з п. 3.2. Договору постачальник зобов`язується виконати постачання Готової продукції впродовж 20 календарних днів після підписання Специфікації і затвердження з порядку, передбаченому умовами договору.

Готова продукція вважається зданою Постачальником і прийнятою Покупцем: по кількості і номенклатурі, вказаних у видатковій накладній, підписаній уповноваженим представником Замовника (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, датою здачі Готової продукції Постачальником вважається дата відвантажувальної накладної із складів Постачальника на території України.

Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами Договірних зобов`язань.

Відповідно до п. 8.4. Договору, договір вважається пролонгованим на той же термін і на умовах цього договору, якщо від сторін не поступили письмові повідомлення про його розірвання не менше чим за 10 днів до закінчення терміну його (Договори) дії.

Також, між сторонами укладені додаткові угоди щодо продовження строку дії договору, зокрема: від 24.07.2014; від 14.01.2015; від 11.04.2016. Кінцевим строком дії договору сторони визначили 31.12.2018.

Позивач вказує, що письмові повідомлення про розірвання договору до останнього не надходили та він здійснював поставки Готової продукції протягом всього строку дії договору. Отже договір №22/1 від 01 травня 2014 року є пролонгованим та діє до 31.12.2020.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 64 399,03 грн за видатковими накладними: № 2379 від 27.12.2018 на суму 11 861,76 грн; № 20 від 09.01.2019 на суму 23 902,50 грн; № 35 від 11.01.2019 на суму 15 472,34 грн; № 103 від 25.01.2019 на суму 3 028,50 грн; № 190 від 08.02.2019 на суму 10 133,93 грн.

Відповідач товар вказаний у вищезазначених видаткових накладних отримав, про що свідчать довіреності: № 1 від 09.01.2019; № 2 від 11.01.2019; № 4 від 25.01.2019; № 6 від 07.02.2019 та товарно - транспортні накладні №Р2379 від 27.12.2018; Р20 від 09.01.2019; № Р35 від 11.01.2019; Р103 від 25.01.2019; Р190 від 08.02.2019 про отримання товару, а також вказані вище видаткові накладні, які підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.

Отже, відповідачем мало бути сплачено товар, отриманий за видатковими накладними: № 2379 від 27.12.2018 на суму 11 861,76 грн не пізніше 17.01.2019; № 20 від 09.01.2019 на суму 23 902,50 грн не пізніше 30.01.2019; № 35 від 11.01.2019 на суму 15 472,34 грн не пізніше 01.02.2019; № 103 від 25.01.2019 на суму 3 028,50 грн не пізніше 15.02.2019; № 190 від 08.02.2019 на суму 10 133,93 грн не пізніше 01.03.2019.

Також у зв`язку із простроченням оплати товару позивачем нараховані: пеня згідно з п. 5.4. договору в загальному розмірі 11 381,21 грн, яка нарахована за прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання по оплаті товару отриманого по видатковим накладним: № 2379 від 27.12.2018 за період з 18.01.2019 по 18.07.2019 у розмірі 2 101,83 грн; № 20 від 09.01.2019 за період з 31.01.2019 по 31.07.2019 у розмірі 4 218,54 грн; № 35 від 11.01.2019 за період з 02.02.2019 по 02.08.2019 у розмірі 2 729,01 грн; № 103 від 25.01.2019 за період з 16.02.2019 по 16.08.2019 у розмірі 531,77 грн; № 190 від 08.02.2019 за період з 02.03.2019 по 02.09.2019 у розмірі 1 800,06 грн; 3% річних у розмірі 2456,28 грн, що нараховані - по видатковим накладним: № 2379 від 27.12.2018 за період з 18.01.2019 по 12.05.2020 у розмірі 468,56 грн; № 20 від 09.01.2019 за період з 31.01.2019 по 12.05.2020 у розмірі 918,69 грн; № 35 від 11.01.2019 за період з 02.02.2019 по 12.05.2020 у розмірі 592,14 грн; № 103 від 25.01.2019 за період з 16.02.2019 по 12.05.2020 у розмірі 112,40 грн; № 190 від 08.02.2019 за період з 02.03.2019 по 12.05.2020 у розмірі 364,49 грн; інфляційні втрати у розмірі 2 475,20 грн, що нараховані - по видатковим накладним: № 2379 від 27.12.2018 за період з лютого 2019 року по березень 2020 року у розмірі 468,51 грн; № 20 від 09.01.2019 за період з лютого 2019 року по березень 2020 року у розмірі 944,13 грн; № 35 від 11.01.2019 за період з лютого 2019 року по березень 2020 року у розмірі 611,14 грн; № 103 від 25.01.2019 за період з березня 2019 року по березень 2020 року у розмірі 103,86 грн; № 190 від 08.02.2019 за період з березня 2019 року по березень 2020 року у розмірі 347,56 грн.

Відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався, відзив на позов до суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару, зокрема за видатковими накладними: № 2379 від 27.12.2018 з 18.01.2019; № 20 від 09.01.2019 з 31.01.2019; № 35 від 11.01.2019 з 02.02.2019; № 103 від 25.01.2019 з 16.02.2019; № 190 від 08.02.2019 з 02.03.2019.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки № 22/1 від 01.05.2014 в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, та те, що відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався та доказів на спростування наявності заборгованості не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 64 399,03 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 11 381,21 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у разі порушення термінів постачання або оплати Готової продукції винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами у договорі період нарахування пені не збільшено, отже й нарахування пені починається з моменту прострочення відповідачем зобов`язання та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, судом встановлено, що позивачем вірно вказані періоди нарахування, та розмір пені становить 11 381,21 грн, а тому позов в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2475,20 грн та 3% річних у розмірі 2 456,28 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2475,20 грн та 3% річних у розмірі 2 456,28 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем у справі заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 250,00 грн, що складаються з вартості послуг, що вказана в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що додана до позовної заяви.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката Камінської Анни Анатоліївни з метою надання останньою правової допомоги пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між адвокатом Камінською Анною Анатоліївною (адвокат за договором, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1342 від 28.09.2012) та АТ ПОЛІЕМОС (клієнт за договором) був укладений договір про надання правової допомоги №05/20-КА від 29.04.2020.

Згідно ст.1 цього Договору, в порядку і на умовах, визначених цим договором, Адвокат приймає доручення на надання професійної правничої допомоги Клієнту щодо стягнення на користь Клієнта грошових коштів з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КС СЕРВІС (код ЄДРПОУ 33817246), які належать Клієнту внаслідок невиконання (неналежного виконання) ТОВ КС СЕРВІС умов Договору №22/1 від 01.05.2014 р. та інших пов`язаних з ним правочинів (далі - Доручення).

Пунктом 6.1. Договору визначено, що Адвокат має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення Клієнта у порядку, встановленому цим договором. Гонорар полягає в оплаті послуг Адвоката з виконання доручення.

Відповідно до п. 6.3. Договору, Клієнт сплачує/передає на користь Адвоката в якості винагороди за досягнення бажаного для Клієнта результату виконання доручення - 20 000,00 грн, яка може виплачуватись повністю або частинами на підставі виставленого Адвокатом рахунку-фактури за фактично надані Адвокатом послуги.

При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 14 250,00 грн. надані наступні документи: рахунок-фактура № 1 від 12.05.2020, акт № 1 здачі - приймання наданої правової допомоги на суму 14 250,00 грн, прибуткові касові ордери № 1 від 12.05.2020 на суму 10 000,00 грн та № 2 від 13.05.2020 на суму 4 250,00 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14 250,00 грн., беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 14 250,00 грн.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс" (61037, м. Харків, пр-т. Московський, буд.199, офіс 301, ідентифікаційний код 33817246) на користь Приватного акціонерного товариства "Поліемос" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Жихарська, 88, ідентифікаційний код 31632688) грошові кошти у розмірі 80 711,72 грн, з яких: 64 399,03 грн. - основного боргу; 11 381,21 грн - пені; 2456,28 грн - 3% річних та 2475,20 грн - інфляційних втрат.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 250,00 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс" (61037, м. Харків, пр-т. Московський, буд.199, офіс 301, ідентифікаційний код 33817246).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс" (61037, м. Харків, пр-т. Московський, буд.199, офіс 301, ідентифікаційний код 33817246) на користь Приватного акціонерного товариства "Поліемос" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Жихарська, 88, ідентифікаційний код 31632688) судовий збір у розмірі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 250,00 грн

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Поліемос" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Жихарська, 88, ідентифікаційний код 31632688).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс" (61037, м. Харків, пр-т. Московський, буд.199, офіс 301, ідентифікаційний код 33817246).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "04" вересня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова