Рішення

від 19.08.2020 по справі 924/322/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2020 р. Справа № 924/322/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В. при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши справу

за позовом селянського (фермерського) господарства "Крокус"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Агромаш"

про стягнення 1401808,2 грн. сплачених коштів

Представники сторін: не з`явились (явка не визнавалась обов`язковою).

У засіданні 19.08.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Агромаш" про стягнення 1401808,2 грн. сплачених коштів на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № 12-04 від 13.12.2017р.

В обгрунтування позовної заяви позивач вказує, зокрема, на те, що 13.12.2017р. між селянським (фермерським) господарством Крокус (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТАІР-АГРОМАШ (продавцем) укладено договір купівлі-продажу (поставки) №12-04, відповідно до пункту 1.1. якого в строки, визначені договором, продавець зобов`язується провести поставку обладнання зернозберігального комплексу, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість. Також, як зазначено позивачем, згідно з додатком №1 до договору відповідач взяв на себе зобов`язання по поставці, установці, запуску обладнання зерноочисного комплексу (БСХ-100, норія загрузки, норія перекидки, пульт управління з кабельною продукцією) на загальну суму 612797 грн. та транспортні послуги вартістю 12000 грн., а всього на загальну суму 624797 грн.

Крім того, як вказує позивач, відповідно до додатку №2 до договору відповідач взяв на себе зобов`язання по проведенню будівельно-монтажних робіт (виготовлення зернових бункерів. Будівництво зерноочисного комплексу із завальною ямою і на 70 метрів кубічних. Монтаж обладнання. Пуско-налаштувальні роботи) на загальну суму 355000 грн. та допоміжні матеріали (електроди, абразивні круги, фарба і т.д.) вартістю 12000 грн., а всього на суму 367000 грн. Як стверджує позивач, додатками №1 та №2 до договору визначено терміни поставки обладнання та закінчення робіт по його монтажу і запуску - 25.05.2018р.

На виконання умов договору позивачем відповідачу були сплачені наступні кошти:

1) за рахунком-фактурою №НН-0000017 від 13.12.2017р.: платіжним дорученням №618 від 13 грудня 2017р. на суму 624797 грн.;

2) за рахунком-фактурою №НН-0000005 від 07.05.2018р.: платіжним дорученням №193 від 10.05.2018р. на суму 238760 грн.; платіжним дорученням №198 від 14.05.2018р. на суму 100000 грн.; платіжним дорученням №211 від 22.05.2018р. 300000 грн.;

3) за рахунком-фактурою №НН-0000008 від 01.07.2018р. платіжним дорученням №278 від 02.07.2018р. на суму 62563,20 грн. з призначенням платежу: оплата за матеріали згідно рахунку-фактури №НН-0000008 від 01.07 2017р.;

4) за рахунком-фактурою №НН-0000009 від 01.07.2018р. платіжним дорученням №279 від 02.07.2018р. - 20688 грн.;

5) за рахунком-фактурою №НН-0000010 від 01.07.2018р. платіжним дорученням №323 від 19.07.2018р. на суму 55000 грн.

Позивач вказує на те, що за вищезазначеними платіжними дорученнями позивач сплатив відповідачу грошові кошти на загальну суму 1401808,20 грн., однак відповідач взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) №12-04 від 13.12.2017р. не виконав, обладнання не поставив, установку, запуск обладнання зерноочисного комплексу (Б.СХ-100, норія загрузки, норія перекидки, пульт управління з кабельною продукцією) у визначені додатком №1 до договору №12-04 від 13.12.2017р., тобто до 25.05.2018р., не провів, у зв`язку з чим сплачені грошові кошти на загальну суму 1401808,20 грн. підлягають стягненню з відповідача.

При цьому, позивач відзначив, що неодноразово звертався шляхом телефонних розмов, листування та направлення претензій до відповідача з вимогою належного виконання останнім умов договору купівлі-продажу (поставки) №12-04 від 13.12.2017р. і взятих на себе зобов`язань, однак відповіді позивач так і не отримав.

Також, як зазначив позивач, крім інших способів повідомлення відповідача (телефоном та електронною поштою), 22.10.2019р. відповідачу була направлена у передбаченому статтею 222 ГК України порядку претензія, яку відповідно до рекомендованого повідомлення було вручено відповідачу 06.12.2019р., однак відповідь на цю претензію позивач не отримав.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Незважаючи на те, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (ухвали у справі було надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; крім того, про час та місце засідання, що відбулось 19.08.2020р., керівник відповідача був повідомлений телефонограмою), відзив на позов не подав, позовні вимоги не оспорив, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, враховуючи при цьому зміст положень ст. 202 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

13.12.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТАІР-АГРОМАШ (продавцем) та селянським (фермерським) господарством Крокус (покупцем) укладено договір купівлі-продажу (поставки) №12-04 (далі договір), відповідно до пункту 1.1. якого в строки, визначені договором, продавець зобов`язується провести поставку обладнання зернозберігального комплексу, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно із п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, терміни поставки покупцю та базис поставки, вартість товару та термін її оплати, а також інші умови, визначені в додатках №1 і №2, які є невід`ємною частиною договору.

Розділом 2 Договору визначена сума договору, термін, форма та порядок розрахунків.

Як передбачено п. 2.3. договору, покупець проводить оплату за товар шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми договору, врахованої відповідно до положень пункту 2.2. договору.

Відповідно до п. 3.2. договору продавець зобов`язаний передати товар покупцеві згідно з терміном поставки, який вказано в додатку №1, та в місці, визначеному в графі Базис поставки цього додатку. При цьому продавець має право поставити товар достроково.

Згідно із п. 3.3. договору продавець взяв на себе зобов`язання провести контрольну загрузку зерна, залучивши до цього персонал покупця, під час якої провести навчання вищевказаного персоналу роботі з товаром.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

До договору доданий додаток № 1

Згідно з додатком №1 до договору відповідач взяв на себе зобов`язання по поставці, установці, запуску обладнання зерноочисного комплексу (БСХ-100, норія загрузки, норія перекидки, пульт управління з кабельною продукцією) на загальну суму 612797 грн. та транспортні послуги вартістю 12000 грн., всього на загальну суму 624797 грн.

Відповідно до Додатку №2 до договору відповідач взяв на себе зобов`язання по проведенню будівельно-монтажних робіт (виготовлення зернових бункерів. Будівництво зерноочисного комплексу із завальною ямою на 70 метрів кубічних. Монтаж обладнання. Пуско-налаштувальні роботи) на загальну суму 355000 грн. та допоміжні матеріали (електроди, абразивні круги, фарба і т.д.) вартістю 12000 грн., всього на суму 367000 грн.

Додатками №1 та №2 до договору визначено терміни закінчення робіт до 25.05.2018р.

Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТАІР-АГРОМАШ (постачальником) було виставлено селянському (фермерському) господарству Крокус (одержувачу) рахунки-фактури №НН-0000017 від 13.12.2017р. на суму 624797 грн., № НН-0000005 від 07.05.2018р. на суму 638760 грн., №НН-0000008 від 01.07.2018р. на суму 62563,20 грн., №НН-0000009 від 01.07.2018р. на суму 54288 грн., №НН-0000010 від 01.07.2018р. на суму 355000 грн.

Відповідно до платіжних доручень №618 від 13.12.2017р. на суму 624797 грн. з призначенням платежу: попередня оплата за обладнання зерноочисного комплексу згідно рахунку-фактури №НН-0000017 від 13.12.2017р.; № 193 від 10.05.2018р. на суму 238760 грн. з призначенням платежу: часткова оплата за обладнання зерноочисного комплексу згідно рахунку-фактури №НН-0000005 від 07.05.2018р.; № 198 від 14.05.2018р. на суму 100000 грн. з призначенням платежу: часткова оплата за обладнання зерноочисного комплексу згідно рахунку-фактури №НН-0000005 від 07.05.2018р.; № 211 від 22.05.2018р. на суму 300000 грн. з призначенням платежу: кінцева оплата за обладнання зерноочисного комплексу згідно рахунку-фактури №НН-0000005 від 07.05.2018р.; № 278 від 02.07.2018р. на суму 62563,20 грн. з призначенням платежу: оплата за матеріали згідно рахунку-фактури №НН-0000008 від 01.07.2017р.; № 279 від 02.07.2018р. на суму 20688 грн. з призначенням платежу: оплата за матеріали згідно рахунку-фактури №НН-0000009 від 01.07.2017р.; № 323 від 19.07.2018р. на суму 55000 грн. з призначенням платежу: часткова оплата за будівельно-монтажні роботи згідно рахунку-фактури № НН-0000010 від 01.07.2017р. селянське (фермерське) господарство Крокус (платник) перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю АЛЬТАІР-АГРОМАШ (отримувачу) 1401808,2 грн.

У претензії від 22.10.2019р., адресованій товариству з обмеженою відповідальністю АЛЬТАІР-АГРОМАШ , селянське (фермерське) господарство Крокус просило сплатити заборгованість на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (поставки) №12-04 від 13.12.2017р. у сумі 1401808,20 грн. сплачених коштів, 222292,19 грн. штрафних санкцій.

Доказом надіслання вказаної претензії є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.12.2019р.

В матеріалах справи також наявні копії: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 811660 від 16.03.2000р.; Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006475962 від 18.03.2020р.;довідки з ЄДРПОУ № 614963 від 14.12.2012р.; Статуту селянського (фермерського) господарства Крокус , затвердженого рішенням загальних зборів членів селянського (фермерського) господарства Крокус від 22.02.2013р., угода про надання правової допомоги від 14.06.2019р. (з окремими доказами щодо її виконання) тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а також те, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений двосторонній договір, відповідно до якого у них виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 13.12.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТАІР-АГРОМАШ (продавцем) та селянським (фермерським) господарством Крокус (покупцем) укладено, скріплено підписами та печатками обох сторін договір купівлі-продажу (поставки) №12-04, відповідно до пункту 1.1. якого в строки, визначені договором, продавець зобов`язується провести поставку обладнання зернозберігального комплексу, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Умовами договору сторони також погодили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, терміни поставки покупцю та базис поставки, вартість товару та термін її оплати, а також інші умови, визначені в додатках №1 і №2, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2.).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, селянське (фермерське) господарство Крокус (платник) перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю АЛЬТАІР-АГРОМАШ (отримувачу) 1401808,2 грн.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Агромаш" 1401808,2 грн. сплачених коштів на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № 12-04 від 13.12.2017р. Як стверджує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) №12-04 від 13.12.2017р. не виконав, обладнання не поставив, установку, запуск, обладнання зерноочисного комплексу у визначені додатком №1 до договору строки, тобто до 25.05.2018р., не провів. При цьому, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Судом відзначається, що згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу (поставки) № 12-04 від 13.12.2017р., суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача 1401808,2 грн. сплачених позивачем коштів на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № 12-04 від 13.12.2017р., тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.

Судові витрати у вигляді 21027,12 грн. відшкодування судового збору згідно відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Крім того, з приводу зави позивача про стягнення з відповідача 42000 грн. витрат на професійну правничу допомогу судом відзначається, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання відповідачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з тим, поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як передбачено ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, судом вважаються обґрунтованими та підлягають сятягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн. (а не 42000 грн., про необхідність стягнення яких заявляє позивач).

Повний текст рішення (враховуючи зміст положень ст.233 ГПК України, а також перебування судді у відпустці), остаточно складено у 8-ий робочий день після оголошення вступної та резолютивної частин рішення, тобто 04.09.2020р.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Агромаш" (Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вулиця Івана Франка, будинок 43/1, ідентифікаційний код 40188281) на користь селянського (фермерського) господарства "Крокус" (Чернігівська область, Ріпкинський район, село Вербичі, вулиця Перемоги, будинок 8, ідентифікаційний код 03796655) 1401808,2 грн. сплачених коштів; 21027,12 грн. відшкодування судового збору та 21000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України. Повний текст рішення (з урахуванням положень ст.233 ГПК України) складено 04.09.2020р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруков. 3 прим. (всім рек. з пов. про вруч.): 1 - до справи; 2 - позивачу (15015, Чернігівська обл., Ріпкинський р-н, с. Вербичі, вул. Перемоги, буд. 8); 3 - відповідачу (31104, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, буд. 43/1).